анатомия Рудик

Розділ 13

артерія — a. ophtálmica intérna — по зоровому нерву проходить в очну ямку. Від каудальної сполучної гілки відокремлюються: каудальна артерія мозку — a. cérebri caudális — для задніх відділів півкуль і пластинки середнього моз- ку і каудальна артерія судинного сплетення — a. chorioídea caudális — в су- динне сплетення бічних шлуночків.

У великої рогатої худоби внутрішньої сонної артерії немає. Її замінюють гілки верхньощелепної артерії, які в черепній порожнині разом із гілками хребтової та виросткової артерій утворюють чудесну мозкову сітку — réte mirábile epidurále rostrále. З неї виходить артерія, що живить мозок, — a. carótis cerebrális. Хребтова артерія входить у хребетний канал двома гілка- ми — спереду і позаду атланта. У свині внутрішня сонна артерія в черепній порожнині утворює чудесну мозкову сітку.

Від потиличної артерії відгалужується спинномозкова артерія — a. cerebrospinális. Крізь міжхребцевий отвір атланта вона входить у хребетний ка- нал і поділяється на краніальну і каудальну гілки, які з’єднуються з анало- гічними гілками протилежного боку. Від краніальних гілок у головний мо- зок відокремлюється основна артерія мозку — a. basiláris cérebri, що влива- ється в артеріальне кільце. На своєму шляху вона відгалужує каудально ар- терію мозочка, спереду — краніальну артерію мозочка і до слухового нерва

— внутрішню слухову артерію — a. audítiva intérna. Каудальна гілка спин- номозкової артерії з’єднується з вентральною спинномозковою артерією — a. spinális ventrális.

ПЕРИФЕРИЧНИЙ ВІДДІЛ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Центральна нервова система з’єднана зі всіма органами за допомогою відростків нервових клітин, розміщених у різних її відділах. Скупчення та- ких клітин утворює нервові центри. Залежно від того, де розміщені нервові центри, нерви поділяють на спинномозкові, черепномозкові та автономні.

Останні можуть бути в складі соматичних нервів і йти до різних органів або в складі вісцеральних нервів — до внутрішніх органів.

Кожний периферичний нерв має складну анатомічну будову. В ньому по- ряд із нервовими провідниками (або нервовими волокнами) є значна кіль- кість сполучнотканинних елементів (оболонка нерва), кровоносних і лімфа- тичних судин, які забезпечують його живлення (рис. 13.22). В кожному нерві є також симпатичні волокна. Нерви мають вигляд білих тяжів різноманітної форми — то більш заокруглених, то плоских. Товщина й ширина нервів та- кож неоднакова і коливається від мікроскопічних розмірів до кількох санти- метрів.

Окреме нервове волокно складається з осьового циліндра і оболонки. Осьовий циліндр утворений аксоном (нейритом) або дендритом нейрона. Оболонка побудована із шваннівських клітин — олігодендроцитів (нейро- лемоцитів), що містять у своєму остові мієлін (ліпоїдну речовину), і назива- ється мієліновою, або м’якушевою, оболонкою. Такі нерви називають м’яку- шевими. Якщо в оболонці мієліну немає, нерви називають безм’якушевими (амієліновими).

490

НЕРВОВА СИСТЕМА

Значення м’якушевої оболонки полягає в тому, що вона сприяє кращому проведенню нервового збудження. Встановлено, що в безм’якушевих нерво- вих волокнах швидкість проведення збудження становить 1–2 м/с, а в м’яку- шевих — 60–120 м/с. Діаметр окремих нервових волокон різний і коливаєть- ся від 16 до 25 мкм у коня, від 10 до 22 мкм у собаки. Це найтовщі серед м’якушевих волокон, і вони належать до рухових соматичних; середні м’якушеві волокна (діаметром 8–15 мкм у коня і 6 мкм у собаки) — чутливі соматичні, тонкі (4–8 мкм) — чутливі симпатичні, тонкі безм’якушеві (менш як 4 мкм) — симпатичні рухові волокна.

У сполучнотканинному остові нерва розрізняють епіневрій, ендоневрій і периневрій. Епіневрій побудований за типом волокнистої тканини, в якій є велика кількість кровоносних і лімфатичних судин, а також нервів (nérvi nervórum). Він вкриває нервовий стовбур зовні. У великих і середніх нервах від епіневрію відходять всередину нервового стовбура сполучнотканинні прошарки, які поділяють його на пучки. Сполучнотканинні оболонки, що вкривають такі пучки, називають периневрієм. Всередині нервового пучка є також сполучнотканинні прошарки, які поділяють пучок на маленькі пуче- чки і продовжуються на окремі нервові волокна. Всю цю сполучну тканину, що міститься всередині пучка, називають ендоневрієм. Оболонки нерва мо- жна розглядати як продовження оболонок мозку: епіневрій — твердої, пери- і ендоневрій — павутинної і м’якої мозкових оболонок. Під ендо- і перинев- рієм є периневральні лімфатичні простори, які сполучаються в бік мозку з підтвердооболонковою та підпавутинною порожнинами, а на периферії — з лімфатичними капілярами.

Рис. 13.22. Будова периферичного нерва:

А — пореречний розріз; Б — склад нервових волокон у соматичному нерві вівці; 1 — epineúrium; 2 — perineúrium; 3 — endoneúrium; 4, 6 — neurofíbra myelináta; 5 — cylindrátis; 7 — neurofíbra amyelináta; 8 — neurofíbra núda; 9 — neurolemmocýtus; 10 — incísio mýelini; 11 — ísthmus nódi

491

Розділ 13

ЗАКОНОМІРНОСТІ ХОДУ І РОЗГАЛУЖЕННЯ НЕРВІВ

У топографії та розгалуженні периферичних нервів є багато спільного з топографією і розгалуженням кровоносних судин, з якими вони часто утво- рюють судинно-нервові пучки. Кровоносні судини проходять у таких пучках і не лише живлять певні ділянки тіла тварини, а й створюють відповідний температурний режим для поліпшення провідності нервових імпульсів, а також для живлення нервових стовбурів. Крім того, периферичні нерви ма- ють деякі характерні особливості, що стосуються їх ходу та розгалуження

(рис. 13.23).

1.Спинномозкові нерви відходять від спинного мозку метамерно, відпо- відно до поділу скелета на відділи. Вони поділяються на шийні, грудні, по- перекові, крижові й хвостові. Черепномозкові нерви відходять від довгастого (з VI до ХІІ пар) і середнього (ІІІ і IV пари) мозку. Водночас І і ІІ пари череп- номозкових нервів посідають особливе місце, виконуючи функції нервових провідників органів чуття (нюху і зору).

2.Кожний спинномозковий нерв змішаний і має два корені — дорсаль- ний і вентральний. На дорсальному корені лежить спинномозковий вузол — gánglion spinále (див. рис. 13.23). При виході з хребетного каналу обидва ко- рені об’єднуються в загальний нервовий стовбур — спинномозковий нерв — n. spinális, у складі якого є чутливі, рухові й симпатичні нервові волокна.

Рис. 13.23. Схема утворення і галуження спинномозкових нервів:

А — у ланцетника; Б — у ссавців; 1 — спинний мозок; 2 — хорда; 3 — аорта; 4 — вісцеральний нерв; 5 — кишка; 6 — порожнина тіла; 7 — міотом; 8 — лівий вентральний корінь; 9 — правий дорсальний корінь; 10

— спінальний ганглій; 11 — вентральний корінь; 12 — змішаний спинномозковий нерв; 13 — гілки до оболонок спинного мозку; 14 — симпатичний (паравертебральний) ганглій; 15 — біла і 16 — сіра сполучні гілки; 17 — дорсальна гілка спинномозкового нерва; 17′ — її латеральна і 17′′ — медіальна гілки; 18 — вентральна гілка спинномозкового нерва; 18′ — її латеральна і 18′′ — медіальна гілки

492

НЕРВОВА СИСТЕМА

Черепномозкові нерви відходять переважно одним коренем, який відповідає дорсальному або вентральному кореню спинномозкового нерва.

3.Усі рухові (еферентні) нервові волокна виходять з вентральних рогів сірої мозкової речовини спинного мозку та з відповідних рухових ядер довга- стого й середнього мозку (ІІІ, IV, VI, ХІ і ХІІ пари). На спинному мозку вони утворюють вентральні рухові корені.

4.Усі чутливі (аферентні) нервові волокна складаються з аксонів клітин спинномозкових вузлів та відповідних вузлів черепномозкових нервів (V, VII, VIII, ІХ і Х пари). Отже, всі тіла рецепторних (чутливих) нейронів розміщені зовні спинного і головного мозку.

5.Кожний спинномозковий нерв, виходячи з хребетного каналу, віддає білу сполучну гілку (довузлове нервове волокно) — rámus commúnicans álbus — симпатичному стовбуру, в оболонки спинного мозку, і отримує сіру сполучну гілку (завузлове нервове волокно) — rámus commúnicans gríseus — від симпатичного стовбура. Важливою закономірністю розгалуження спин- номозкових нервів є те, що, виходячи з хребетного каналу, вони поділяються на дорсальні й вентральні гілки, які відповідно іннервують дорсальні й вен-

Рис. 13.24. Зони поширення шкірних нервів:

1 — підочноямковий нерв; 1′ — підблоковий нерв; 2 — лобовий нерв; 2′ — виличний нерв; 3 — дорсальні гілки шийних нервів; 4 — дорсальні гілки грудних нервів; 5 — клубово-підчеревний нерв; 6 — клубово- пахвинний нерв; 7 — краніальні шкірні сідничні нерви; 8 — середні шкірні сідничні нерви; 9 — хвостові нерви; 10 — промежинний нерв; 11 — каудальні сідничні нерви; 12 — великогомілковий нерв; 13 — план- тарні шкірні нерви стопи; 14 — малогомілковий поверхневий нерв; 15 — шкірний латеральний нерв гомі- лки; 16 — шкірний латеральний нерв стегна; 17 — соромітний нерв; 18 — нерв сафенус; 19 — шкірний медіальний нерв стопи; 20 — вентральні гілки грудних нервів; 21 — ліктьовий нерв; 22 — серединний нерв; 23 — м’язово-шкірний нерв; 24 — променевий поверхневий нерв; 25 — пахвовий нерв; 26 — вентра- льний шийний нерв; 27 — нижньощелепний нерв

493

Розділ 13

тральні м’язові групи, що лежать вздовж хребетного стовпа. Кожна з таких гілок, в свою чергу, поділяється на медіальну й латеральну гілки для м’язів

ішкіри, що також зумовлюється розподілом м’язових тяжів на латеральний

імедіальний шари. Сукупність гілок кожного сегментного нерва разом із відповідною ділянкою спинного мозку утворюють нервовий сегмент — не- вротом. Невротоми краще видно там, де є чітка сегментація в скелеті й м’язах, наприклад у грудному відділі тулуба (рис. 13.24).

6.Існує тісний зв’язок між міотомами і невротомами. При зміщенні в процесі розвитку міотомів разом з ними відбувається зміщення і невротомів. Так, діафрагмальний нерв — n. phrénicus — утворений 5–7-м шийними не- вротомами, підходить до діафрагми через усю грудну порожнину, оскільки діафрагму утворюють 5–7-й шийні міотоми.

У ділянці відгалуження нервів від спинного мозку для кінцівок утворю- ється плечове і попереково-крижове нервові сплетення — pléxus brachiális et lumbosacrális, з яких беруть початок нерви, що іннервують шкіру, суглоби і м’язи кінцівок.

Нервові сплетення бувають і в ділянці шиї. Слід зазначити, що між бага- тьма периферичними нервами трапляються сполучні гілки — rr. communicántes, що може бути свідченням того, що окремі нерви утворюються кіль- кома невротомами.

7.У більшості випадків іннервація різних структур периферичними нерва- ми відбувається за участю кількох невротомів. Чутливі нерви в основному від- повідають шкірним сегментам — дерматомам, проте поширюються й на сусідні два-три дерматоми. Тому знеболювання якогось шкірного сегмента (дермато- ма) можливе в разі виключення не менш як трьох суміжних невротомів.

РОЗВИТОК ПЕРИФЕРИЧНОГО ВІДДІЛУ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

У ланцетника спинномозкові вузли ще не відокремлені від спинного моз- ку. Дорсальний (чутливий) і вентральний (руховий) нерви через відсутність хребців відходять від мозку самостійно в кожному сегменті (див. рис. 13.23). Дорсальний нерв йде через міосепти в шкіру і віддає вісцеральну гілку в кишкову стінку, а вентральний нерв — у міотом (між міосептами). Отже, дор- сальний і вентральний нерви відходять від мозку на різних рівнях, а не в одній сегментальній площині. Лише з появою скелетної сегментації у хребе- тних тварин обидва нерви (дорсальний і вентральний) об’єднуються в зага- льний стовбур, який відходить від спинного мозку двома корінцями. Одно- часно відбувається процес утворення на дорсальних коренях спинномозко- вих вузлів (спінальних гангліїв), які є скупченням нервових клітин. Один їх відросток (довгий) сприймає збудження і відходить від рецептора, розміще- ного на периферії, другий (короткий) — є передавальним і прямує в спин- ний мозок у складі дорсального кореня. Нижче від спінального вузла чутли- ві й рухові волокна об’єднуються в загальний змішаний спинномозковий нерв.

Спинномозкові нерви та їхні спінальні вузли розміщені метамерно і на- лежать до відповідних шкірних, м’язових, кісткових, нутрощевих та судин- них сегментів (див. рис. 13.23).

494

НЕРВОВА СИСТЕМА

СПИННОМОЗКОВІ НЕРВИ

Спинномозкові нерви — nérvi spinálеs — поділяють на шийні (С), грудні (Th), поперекові (L), крижові (S) і хвостові (Со) відповідно до поділу хребет- ного стовпа.

ШИЙНІ НЕРВИ

Шийні нерви — nérvi cervicáles — у кількості 8 пар виходять крізь між- хребцеві отвори. Перша пара (СІ) виходить крізь міжхребцевий отвір атлан- та, друга пара — крізь міжхребцевий отвір позаду атланта, а восьма пара (CVIII) виходить позаду сьомого шийного хребця. Кожний шийний нерв отримує сіру сполучну гілку від симпатичного стовбура. Сьомий і восьмий шийні нерви такі гілки отримують від шийно-грудного (зірчастого) вузла, CVI–CIII — від хребтового нерва, СІ і СІІ — від краніального шийного вуз- ла. Кожний шийний нерв поділяється на дорсальну й вентральну гілки від- повідно до поділу м’язів тулуба на два тяжі — дорсальний і вентральний. Кожна з таких нервових гілок поділяється на медіальну й латеральну.

Дорсальні медіальні гілки йдуть по медіальній поверхні напівостистого м’яза голови і шиї, а латеральні — по медіальній поверхні м’язів шиї — плас- тироподібного і найдовшого шиї. Дорсальну медіальну гілку першого нерва називають більшим потиличним нервом — n. occipitális májor, який розгалу-

жується в коротких м’язах атланто-потиличного суглоба, а також у шкірі по- тиличної ділянки і каудальних м’язах вушної раковини. Крім того, в шкірі голови і м’язах вушної раковини розгалужується великий вушний нерв — n. auriculáris mágnus (утворений СІІ), який з’єднується з гілками n. faciális. Продовженням вентральної гілки СІІ є поперечний нерв шиї — n. transvérsus cólli, який отримує гілку від СІІІ і також розгалужується в шкірі шиї.

Окремим вентральним гілкам шийних нервів притаманний особливий хід і тому вони дістали спеціальні назви: діафрагмальний, дорсальний ло- патковий, надключичний нерви.

Діафрагмальний нерв — n. phrénicus — утворюється волокнами CV, CVI i CVII. Медіально від драбинчастого м’яза і підключичної артерії він прямує в грудну порожнину і розгалужується в діафрагмі.

Дорсальний нерв лопатки — n. dorsális scápulae — подвійний, відходить від CV i CVI. Обидва нерви прямують у ромбоподібний м’яз — один по медіальній поверхні, другий — у товщу шийної частини вентрального зуб- частого м’яза.

Надключичні нерви — nn. supraclaviculáres — утворюються волокнами

CVI і розгалужуються в шкірі плечового суглоба та підгруддя.

Вентральні гілки двох (трьох) останніх шийних нервів беруть участь у формуванні плечового сплетення.

ПЛЕЧОВЕ СПЛЕТЕННЯ

Плечове сплетення — pléxus brachiális — утворюється вентральними гіл- ками CVI, CVII, CVIII, а також ThI, ThII. Воно лежить вентрально від дра-

495

Розділ 13

бинчастого м’яза і медіально від лопатки (рис. 13.25). З нього виходять нер- ви в грудну кінцівку: 1) краніальні грудні; 2) каудальні грудні; 3) довгий грудний; 4) грудоспинний; 5) латеральний грудний; 6) надлопатковий нерв; 7) підлопаткові нерви; 8) пахвовий; 9) м’язово-шкірний; 10) променевий; 11) ліктьовий і 12) серединний (див. рис. 13.25; кольорову вклейку, рис. XIV;

рис. XV).

1.Грудні краніальні нерви — nn. pectoráles craniáles (з CVII, CVIII i ThI)

—3–4-ма гілками розгалужуються в поверхневому грудному м’язі.

2.Грудні каудальні нерви — nn. рecrotáles caudáles (з CVII, CVIII i ThI) — іннервують висхідний грудний м’яз.

3.Довгий грудний нерв — n. thorácicus lóngus — розгалужується у вент-

ральному зубчастому м’язі.

4.Грудоспинний нерв — n. thoraсоdоrsális — з одноіменною артерією йде в найширший м’яз спини.

5.Латеральний грудний нерв — n. thorácicus laterális — позаду найшир-

шого м’яза йде в шкірний м’яз тулуба (див. рис. 13.25). Разом з гілками дру- гого та третього міжреберних нервів він утворює міжреберноплечовий нерв — n. intercostobrachiális, що іннервує шкіру в ділянці лопатки та каудального

Рис. 13.25. Нерви грудної кінцівки коня:

А — схема нервів грудної кінцівки; Б — нерви ділянки лопатки, плеча і передпліччя; CVI, CVII, CVIII — вентральні гілки шийних і ThI, ThII — грудних спинномозкових нервів; 1 — n. suprascapuláris; 2 — nn. pectoráles craniáles; 3 — n. musculocutáneus; 4 — n. axilláris; 5 — n. mediánus; 6 — nn. subscapuláres; 7 — n. thoracodorsális; 8 — n. thorácicus laterális; 9 — n. pectorális caudális; 10 — n. radiális; 11 — n. ulnáris; 12 — n. interósseus antebráchii; 13 — nn. palmáres; 14 — n. digitális mediális (n. digitális palmáris); 15 — n. dorsális; а

— артеріальна магістраль

496

НЕРВОВА СИСТЕМА

краю триголового м’яза плеча.

6.Надлопатковий нерв — n. suprascapuláris (з CVI, CVII i CVIII) — разом із поперечною лопатковою артерією йде в передостний і заостний м’язи.

7.Підлопаткові нерви — nn. subscapuláres (з CVI, CVII i CVIII) — розга-

лужуються кількома гілками в однойменному м’язі.

8.Пахвовий нерв — n. axilláris (з CVII і CVIII) — разом із огинаючою ка-

удальною артерією плеча проходить між підлопатковим і більшим круглим м’язом і віддає свої гілки в згиначі плечового суглоба та шкіру латеральної поверхні плеча і дорсальної поверхні передпліччя. Останні виходять дисталь- но від дельтоподібного м’яза.

9.М’язово-шкірний нерв — n. musculocutáneus (з CVI, CVII i CVIII) —

розгалужується в дзьобо-плечовому м’язі і згиначах ліктьового суглоба. Його шкірна гілка — n. cutáneus antebráchii mediális — поширюється в шкірі дор-

сомедіальної поверхні передпліччя.

10.Променевий нерв — n. radiális (з CVII, CVIII i ThI) — іннервує розги-

начі ліктьового, зап’ясткового суглобів і суглобів пальців, а також шкіру дор- сальної поверхні передпліччя, п’ястка і пальців. Спочатку він посилає м’язову гілку в розгиначі ліктьового суглоба разом з глибокою плечовою ар- терією (у голівки триголового м’яза плеча). Потім променевий нерв прямує на дорсальну поверхню ліктьового суглоба (між медіальною і довгою голів- ками триголового м’яза плеча) і далі — між латеральною поверхнею плечо- вої кістки та плечовим м’язом, де поділяється на поверхневу і глибоку гілки — rámus profúndus et superficiális. Поверхнева гілка розгалужується в шкірі. Вона виходить з-під латеральної голівки триголового м’яза плеча, опуска- ється на латеральну поверхню передпліччя як шкірний латеральний нерв передпліччя — n. cutáneus antebráchii laterális — і далі на п’ясток і пальці.

Глибока гілка променевого нерва віддає м’язові гілки в розгиначі зап’яст- кового суглоба і пальців, і від нього відгалужується шкірний каудальний латеральний нерв плеча — n. cutáneus bráchii laterális caudális.

Ужуйних променевий нерв віддає неосьовий нерв ІІІ пальця і осьові па- льцеві нерви для ІІІ і IV пальців; у свині — для II–IV пальців; у собаки — двома гілками досягає I–IV пальців, а в коня — лише нижньої третини пе- редпліччя (рис. 13.26).

11.Ліктьовий нерв — nérvus ulnáris (з CVIII i ThII) — виходить з плечо-

вого сплетення і віддає гілки в плечову кістку, м’язові гілки в ліктьовий згинач зап’ястка, поверхневий і глибокий згиначі пальців і шкіру каудаль- ної поверхні передпліччя. Вздовж глибокого згинача пальців проходить ра- зом з ліктьовою артерією між ліктьовим згиначем і розгиначем зап’ястка. Проксимально від зап’ястка віддає дорсальну гілку — r. dorsális — у шкіру дорсальної поверхні п’ястка і пальців (IV, V), а сам продовжується як паль- марна гілка на пальмарну поверхню п’ястка, де поділяється на пальмарні п’ясткові нерви — nn. metacárpei palmáres. Останні віддають пальмарні па- льцеві нерви — латеральний і медіальний — nn. digitáles palmáres laterális et mediális.

Увеликої рогатої худоби дорсальна гілка ліктьового нерва переходить у пальцевий дорсальний латеральний нерв IV пальця, а пальмарна гілка ін- нервує міжкістковий м’яз і переходить у IV пальцевий пальмарний латераль- ний нерв.

497

Розділ 13

Рис. 13.26. Нерви кисті:

А — собаки; Б — свині; В — корови (з дорсальної поверхні); Г — коня; Д — собаки; Е — свині; Є — корови

(з пальмарної поверхні); 1 — r. superficiális n. radiális; 2 — n. ulnáris; 2′ — r. dorsális n. ulnáris; 3 — nn. digitáles dorsáles cоmmúnes; 4 — nn. digitáles dorsáles próprii; 5 — n. musculocutáneus; 6 — nn. digitáles palmáres commúnes; 6′ — r. commúnicans; 7 — n. mediánus; 8 — n. digitális palmáris próprii (у коня laterális);

I–V — пальці

498

НЕРВОВА СИСТЕМА

Усвині дорсальна гілка відокремлює дорсальні нерви V пальця, а лате- ральний нерв IV пальця з’єднується з поверхневим променевим нервом. Ка- удальна гілка цього нерва дає IV i V пальмарні поверхневі п’ясткові нерви і гілки в м’язи пальмарної поверхні п’ястка.

Усобаки дорсальна гілка нерва переходить у дорсальний латеральний нерв V пальця, а пальмарна гілка дає IV i V поверхневі пальмарні п’ясткові та ІІ, ІІІ і IV глибокі пальмарні п’ясткові нерви, які з’єднуються з гілками серединного нерва.

Уконя дорсальна гілка ліктьового нерва йде в шкіру дорсолатеральної поверхні зап’ястка і п’ястка, а каудальна гілка з’єднується з п’ястковим паль- марним латеральним нервом.

12. Серединний нерв — n. mediánus (з CVII, CVIII i ThI, ThII) — йде ра-

зом з плечовою й серединною артеріями. Нижче від ліктьового суглоба нерв віддає м’язові волокна в променевий згинач зап’ястка і променеву та плечо- ву голівки глибокого згинача пальців. У проксимальній третині передпліч- чя серединний нерв віддає міжкістковий нерв передпліччя — n. interósseus antebráchii — і досягає дистального кінця передпліччя. В ділянці п’ястка він поділяється на поверхневі п’ясткові пальмарні нерви — nn. metacárpaei palmáres superficiáles, від яких відходять пальцеві пальмарні нерви.

Увеликої рогатої худоби серединний нерв на п’ястку переходить у медіа-

льний п’ястковий пальмарний нерв — n. metacárрeus palmáris mediális,

який над суглобом І фаланги поділяється на медіальний пальцевий паль- марний нерв ІІІ і загальний пальцевий пальмарний нерв для ІІІ і IV паль- ців. Останній з’єднується з ліктьовим нервом.

Усвині серединний нерв у дистальній ділянці автоподію поділяється на пальмарні п’ясткові нерви ІІ, ІІІ і з’єднується з ліктьовим нервом.

Усобаки цей нерв крім згиначів зап’ястка І пальця іннервує пронатори і поділяється на поверхневі п’ясткові пальмарні нерви І, ІІ, ІІІ.

Уконя нерв поділяється на пальмарні п’ясткові медіальний і латераль- ний нерви. У ділянці путового суглоба кожний пальмарний п’ястковий нерв віддає дорсальний пальцевий нерв і переходить у пальмарний пальцевий нерв (див. рис. 13.26).

ГРУДНІ НЕРВИ

Кількість грудних нервів — nn. thorácici — відповідає кількості грудних сегментів. Кожний нерв віддає до симпатичного стовбура білу сполучну гіл-

ку — rámus commúnicans álbus, отримує 1–2 сірі сполучні гілки — rámi communicántes grísei — і поділяється на дорсальну й вентральну гілки. Дор- сальні гілки йдуть у дорсальні м’язи хребетного стовпа, дорсальний краніа- льний зубчастий м’яз, ромбоподібний м’яз і шкіру. Вентральні гілки груд- них нервів називають міжреберними нервами — nn. intercostáles. Вони су- проводжують однойменні артерії й вени в реберних жолобах, за винятком останнього грудного нерва, який іде тільки в черевну стінку. Їхні медіальні гілки проходять над плеврою, іннервують міжреберні м’язи, а також попе- речний грудний і частково черевні м’язи. Латеральні гілки міжреберних не- рвів розгалужуються в шкірних і черевних м’язах, а також у шкірі грудної й черевної стінок.

499