Dverij_-_SOPILKA_(shkola_gry)_chast-2

ПРО ВИКОНАВСЬКЕ ДИХАННЯ

Без кисню нема життя. Вуглеводи, жири, білки, згораючи в нашому організмі (тобто окислюючись), вивільняють енергію, яка йде на різноманітні життєвонеобхідні процеси: рух, обігрів тіла, синтезування хімічних сполук, із яких будується наше тіло тощо.

У стані спокою організм дорослої людини за годину засвоює приблизно 20 літрів кисню, при ходінні – удвічі більше, під час виконання важкої фізичної роботи – у 6-7 разів більше. Як бачимо, наш організм, сам визначає з якою інтенсивністю (частотою, глибиною) слід дихати в кожний окремий момент, щоб вдосталь забезпечити всі органи киснем.

Під час співу, гри на духових інструментах(в т.ч. сопілці) природній процес дихання зазнає змін. Видих повітря сповільнюється та видовжується; а вдих, навпаки, – скорочується, пришвидшується.

Лікарі стверджують, що спів та гра на духових інструментах благотворно впливають на організм людини, оздоровлюючи органи дихання, покращуючи їх функцію. Однак пам’ятаймо: при перевантаженні (наприклад, при довготривалій напруженій грі високих нот) можна пошкодити легені, викликавши їх роздуття – емфізему.

То ж як треба дихати, щоб була користь і для нашого організму, і для музики, яку виконуємо? Розгляньмо насамперед будову легенів.

Легені (малюнок а ) складаються із бронхіального дерева та скупчень альвеол (легеневих пухирців) навколо бронхіол (кінцевих розгалужень бронхів).

У найдрібнішу структурну одиницю легенів – ацінус – входить бронхіола та декілька альвеол, з’єднаних із нею альвеолярними ходами.

Із 15-18 ацінусів складається легенева долька – частинка легеневої тканини діаметром до 1 см.

Із 2-3 тисяч дольок – бронхо-легеневий сегмент. Сегменти утворюють легеневі долі.

Верхня доля правої легені має 3 сегменти, середня доля – два.

По п’ять сегментів мають нижня доля правої легені та верхня і нижня доля лівої (малюнок б).

Вдих (набирання повітря в легені) здійснюють зовнішні міжреберні м’язи та діафрагма. Під час поглибленого вдиху до них під’єднується передній зубчатий м’яз (він лежить на боковій поверхні грудної клітини і з’єднує восьмедев’яте верхні ребра із лопаткою).

Видих здійснюють м’язи, які опускають ребра: підреберні та внутрішні міжреберні м’язи, поперечний грудний та нижній задній зубчатий м’яз.

Діафрагма (грудо-черевна перепона) – тонка плоска м’язево-сухожильна пластина куполоподібної форми. Вона відділяє грудну порожнину від черевної. Сухожильними волокнами діафрагма поєднана з усіма кістяними та хрящовими утвореннями нижнього отвору грудної клітини.

Діафрагму умовно ділиться на три частини: грудинну, реберну (найбільшу за площею) та поясничну (найсильнішу).

При напруженні м’язевих волокон – верхня частина діафрагми опускається на 1-3 см, тягнучи за собою дно легенів (легені у цей час наповнюються повітрям). При розслабленні – діафрагма піднімається, об’єм грудної клітини зменшується, наступає видих.

На малюнку в (див. попередню сторінку) крапочками позначено місцезнаходження діафрагми під час глибокого вдиху, переривистою лінією – при спокійному вдиханні, суцільною лінією – під час видиху.

Щоб відчути роботу дихальних м’язів, зробімо декілька вправ. 1. Ляжте на спину (горілиць).

а. спокійно, у помірному темпі вдихайте почергово повітря то в “живіт”, то у верх грудей.

б. набирайте повітря в легені, розводячи ребра вбік (живіт та передня частина грудей залишаються при цьому нерухомими).

в. набравши повітря в легені, затримайте його. Декілька разів переженіть повітря із нижніх долей легень у верхні, і навпаки.

2. Ляжте долілиць.

г. спираючись на живіт, набирайте повітря у прилеглу до лопаток частину легенів.

ґ. спираючись на груди, вчіться наповнювати повітрям нижню спинну частину легенів.

3. Станьте прямо, розслабтеся. Набравши повітря, вчіться чотирма способами видихати його.

д. видихайте повітря, стискаючи ребра (ніби витискаючи цитрину). е. видихайте повітря, опускаючи вниз рамена.

є. видихайте повітря, втягуючи всередину черевну стінку. ж. видихайте повітря, випинаючи черевну стінку вперед.

з. ще раз проробіть останні чотири вправи, видихаючи повітря пульсуючими поштовхами (на один удар серця – один порух дихання).

Виконуючи вище перелічені вправи, зосередьте увагу на роботі м’язів. Постарайтеся відчути напруження та послаблення кожного з них.

Є два природні типи дихання: жіноче та чоловіче.

Жінки та дівчата дихають здебільшого середньою частиною легенів. Вдих здійснюється завдяки активній роботі нижньореберних м’язів із послабленою участю діафрагми. Зовнішні ознаки: легке припіднімання грудної клітини та втягування живота.

Переважна більшість мужчин та хлопців дихають нижньою частиною легенів. Набирання повітря здійснюється діафрагмою при незначній участі нижньореберних м’язів. Зовнішня ознака: вип’ячування живота вперед.

Усередовищі професійних співаків і виконавців на духових інструментах найраціональнішим вважається змішаний – грудо-діафрагмальний тип дихання, при якому однаково активні і м’язи, і діафрагма. Ось як описує професор Ю.Усов грудо-діафрагмальний вдих:

"Характеризується він рухом діафрагми вниз, вип’ячуванням і розтягуванням нижніх та бокових стінок живота, розширенням грудної клітини у передньо-задньому та бокових напрямках.

Увдихальному грудо-діафрагмальному процесі основне навантаження лягає на діафрагму. Активну участь приймають і всі дихальні м’язи. Верх живота (під грудиною) не повинен при цьому вистуати вперед.

Легені під час вдиху повинні заповнюватися повітрям знизу догори (подібно глечику, в якім вода спочатку покриває дно ,іспираючись на нього, наповнює посудину по вінця). Таким чином у легенях утворюється так званий повітряний стовп, який спирається на дно легенів, їх основу – діафрагму

Під час правильного грудо-діафрагмального вдиху плечі не повинні підніматися, вони залишаються нерухомими".

Перед початком видиху необхідно встановити та відчути в грудній клітині опору – тобто стан, при якому грудна клітина злегка припіднята, нижня частіша її розширена, діафрагма скорочена, а вдихáльні та видихáльні м’язи у своїй напрузі знаходяться як би у рівновазі. Ось цю рівновагу-опору бажано зберегти до кінця видиху.

Співаючи, граючи на духових інструментах, повітря необхідно вдихати носом. Бо, проходячи носовою порожниною та носовими ходами, повітря зігрівається, зволожується й очищується від пороху та мікробів.

Вдих виконавця повинен бути непомітним, безшумним. Для його прискорення намагайтеся якнайширше відкрити носові отвори.

Напруження-розсування вбік крил носа рефлекторно викличе збільшення просвіту бронхів, а це, у свою чергу, дозволить швидше наповнити легені повітрям.

Глибина вдиху та тривалість видиху залежить від довжини фраз, які треба заграти.

Не перенапружуйте легені короткими, надто частими вдихами, чи, навпаки, надто тривалими видихами.

Під час гри уста виконавця приймають положення легкої усмішки. Дуємо в сопілку (видихаємо в сопілку повітря) так, ніби роздмухуємо вуглинку з вогнища – довготривалим, безперервним струменем, направленим в одну точку.

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК НАЗВ ПІСЕНЬ ТА ВПРАВ

Де влітку ти був, деркаче? (литовська н.п.) 2

Ти мов квітонька, Тамаро (грузинська н.п.) 2

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ДІАЛЕКТНИХ ТА МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ

Валю калачік – ділю тісто на валочки, із яких скручується, виплітається, а потім випікається калач.

Вергина, верх – вершина гори.

Гайда – вживається слово для означення швидкого руху.

Гарда – гарна.

Гнеска – сьогодні.

Гудак, гусляр – скрипаль.

Гусла – скрипка.

Заграда – город.

Займити – захопити, переймаючи або збираючи до купи і женучи кудинебудь худобу, свійських птахів і т.ін.

Карпелі – бруква.

Корняти – квапити, підганяти.

Лес, ляс – ліс.

М’ясниці – певний період після посту, коли за законом православної церкви дозволялося вживати м’ясну їжу, одружуватися тощо.

Надибати – зустріти на шляху, по дорозі кого-небудь, що-небудь. Отава – трава, що відростає на місці скошеної.

Парубок – юнак, молодий нежонатий чоловік. Пахоля – хлопчик, підліток.

Пірко – гільце.

Розчеркотати – розлетіти.

Рокита – народна назва деяких видів верби, вербових кущів.

Роличка – рілля.

Сволок – балка, яка підтримує стелю в будівлях.

Собітонька – прикрашене вінками, стрічками, запаленими свічечками купальське деревце.

Солом’янок – солом’яний матрац для дітей. Справити – придбати щось у власність.

Толока – залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби. Узбіччя, убочина – бокова частина дороги, місце уздовж дороги. Фраїрка – кохана, наречена.

Фура – віз.

Хотар, готар – поле між селами, межа.

Чук, чуки – вживається під час забавляння дитини, як спонукальне слово при частому підкиданні її на руках, ногах.

НОТАЦІЯ МЕЛОДІЙ

М.Байко, Я.Бодака, А.Гуменюка, О.Дверій, Р.Дверія, К.Квітки, Ю.Корчинського, Я.Полянського, М.Чудака, Б.Яремка та ін.

А В Т О Р И гармонізацій, супроводів, обробок тощо

Ґерґелі П. – № 19, 21, 23, 27.

Дверій Р. – № 2, 5-7, 48, 65-70 (гармонізаціі), № 45 (мелодія пісні). Комітас С. – № 63.

Корчинський М. – № 9, 10, 29, 31, 36, 77.

Корчинський Ю. – № 62.

Котюк Б. – № 22, 46.

Хитряк С. – № 11-18, 22, 24-26, 28, 30, 32-35, 37-45, 47, 49-61, 71, 72, 74-76, 78-80.

Гринько В. – скоромовка. Дверій Р. – мелодії вправ. Коломієць Т. – слова вправи 4.

Ладижець В. – слова вправ 5-8, 10. Рильський М. – слова вправи 9. Стельмах М. – слова вправи 2. Талалай Л. – слова вправи 3.

ЗМІСТ

ПІСНІ, МАРШІ, ТАНЦІ ……………………………………………………………2-29

Ре2 (вивчення ноти Ре2 ) 2, 42 До-дієз2, Ре-бемоль2 4, 43

Мі2 6, 44

Ля-бемоль, Соль-дієз 10, 46

Фа2 13, 47

Ре-дієз, Мі-бемоль 16, 49 Фа-дієз2 19, 51

Соль2 22, 53 Ля2 26, 55

ВПРАВИ ДЛЯ СОПІЛКИ ……………………………………………………………30

ЗМІСТ ЗАНЯТЬ …………………………………………………………………………42

ШТРИХИ, СПОСОБИ ГРИ НА СОПІЛЦІ …………………………………………57

ПРО ВИКОНАВСЬКЕ ДИХАННЯ …………………………………………………59

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК НАЗВ ПІСЕНЬ ТА ВПРАВ ……………………62

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ДІАЛЕКТНИХ ТА МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ .... 64

НОТАЦІЯ МЕЛОДІЙ …………………………………………………………………65

АВТОРИ (гармонізацій, супроводів, обробок тощо) ……………………………65

МУЗИЧНИЙ ГРЕБІНЕЦЬ ……………………………………………………………67