Dverij_-_SOPILKA_(shkola_gry)_chast-2

Складніший випадок із канонами. Тут маємо справу із зісувом мелодій за часом вступу – тобто із паралельністю «по горизонталі» (пр. б ).

Може бути і подвійна паралельність – по вертикалі та горизонталі одночасно. Одержимо її, якщо, наприклад, риспосту проведемо октавою вище.

Ноти РЕ-дієз, МІ-бемоль (с. 16-18)

З’ясувати з учнем: завдяки яким пальчикам отримуємо на сопілці ноти ФІ, ДІ ? (- завдяки мізинчикам).

Сказати, що нота РІ утворюється внаслідок підвищення ноти РЕ – відтуляння маленького отвору під великим пальцем правої руки (див. малюнок на с.40).

Найуживаніший спосіб відтуляння отворів на тильній стороні сопілки – відтягування великих пальців у напрямку долоні. Ось як цей рух описує М.Корчинський:

Обидва перші пальці (Л1 та П1 [ел-один та пе-один]) лежать на отворах боком (решта – пучками). Пальці відтуляють отвори невеличким одночасним згинанням обидвох суглобів; затуляють – одночасним їх випростуванням.

Користуються сопілкарі також пересуванням великого пальця вбік від свого отвору та перекочуванням-підгинанням пальця (див. малюнок на с.18).

Так граючи нотний приклад а, великий палець правої руки доцільно пересунути вліво від отвору і протягом двох тактів підтримувати ним сопілку.

Складніший випадок із нотою МІ-бемоль у прикладі б. Граючи ноту, отвір відтуляйте короткочасним перекочуванням-підгинанням великого пальця із наступним поверненням його на своє місце. Необхідний рух отримуємо при наближенні долоні до інструмента.

1. Вивчити вправу 7.

Від ноти РУ грати вправу 2, від ноти МУ – вправи 14, 15.

2.Запам’ятати додаткову аплікатуру для ноти МУ. Використовується найчастіше вона при поєднанні нот МУ2 та РУ2.

3.Пригадати, як учень учився гри синкоп (див. нотний приклад на с.6) і у такий же спосіб запам’ятати новий ритм (вісімка – чвертка з крапкою).

4.Навчитися співати збільшену кварту (початок пісні № 45).

5.Навчитися грати на сопілці мелодії пісень № 44-52.

Упісні № 44 підківка ·12 забезпечить стійкість інструмента від першої до останньої ноти. Лише на РІ2 підківка на мить схитнеться, відтуляючи отвір перекочуванням пальця.

Упісні № 45 РІ2 першого такту беремо аплікатурою 12·(1)2 із пересу-

ванням або підгинанням-перекочуванням великого пальця правої руки.

РІ2 з третього такту радимо взяти додатковою аплікатурою Л·134 (якщо вона дає чисту інтонацію).

Упісні № 46, беручи ноти СУ, МУ, відтуляємо отвори одночасним згином обидвох суглобів великого пальця. (Подібним рухом рефлекторно згинається палець, торкнувшись гарячого предмета).

Упісні № 47 ноту МУ візьміть із підгинанням-перекочуванням великого пальця правої руки. Він може знаходитися ліворуч від свого отвору аж до РУ2

третього такту.

МУ2 із шостого такту доцільно взяти додатковою аплікатурою Л·134. Підківкою ·15 підтримайте сопілку на нотах СУ, ЗО із сьомого такту. А

ноту МУ в сьомому такті знов візьміть підгинанням-перекочуванням пальця.

Упісні № 50 підківкою ·15 підтримуйте сопілку протягом перших п’яти

тактів (окрім нот СУ, РЕ із другого такту).

МУ2 із сьомого такту цієї пісні беріть опусканням-відтягуванням пальця.

Утакий же спосіб відтуляйте отвори на ноті СУ в наступних тактах.

Упіснях № 51, 52 ноти СУ, МУ радимо брати опусканням-відтягуванням великих пальців.

Нота ФА-дієз2 (с.19-21)

1. Пограти нотний приклад а.

Запам'ятати скорочену назву ноти мі-дієз [дмі = д(ієз) + мі].

2.Від ноти ФІ2 грати вправу 3. Вправу 7 грати на півтона вище.

3.Вивчити нові пісні.

Упісні № 53 РІ2 доцільно брати основною аплікатурою(Л·23) способом опускання-відтягування великого пальця.

Пісня № 54. Граючи початковий півторитакт пісні, сопілку підтримуємо

підківкою ·12.

СІ у четвертому такті беремо у зв’язку з РЕ; на ноті ЗО перехоплюємо сопілку правою рукою (123·1). Граючи наступний, сопілку знов підтримуємо

підківкою ·12.

Пісня № 55. Ноту СІ в третьому, четвертому, п’ятому, восьмому тактах доцільно брати у зв’язку з ДІ (Л·1234).

Перше СІ сьомого такту візьмемо у зв’язку з РЕ (1·123).

ЛЯ з восьмого такту пісні № 55 – у зв’язку з МІ (12·12).

Ноту РІ2 з п’ятого такту бажано взяти додатковою аплікатурою (Л·134). Навчитися якісно поєднувати додаткове РІ2 із основним МІ2 допоможуть

нотні приклади б, в (див.наступну сторінку). Стежте, щоб при переході із однієї ноти на другу, не було призвуків, викликаних несинхронністю дій язика та пальців.

Пісня № 56. У перших тактах пісні ноти ЛЯ, СІ беріть у зв’язку з ДІ. Якщо ЛЯ (12·1234) занижуватиме, то грайте цю ноту із трошки більшим напором повітря.

Ноту СІ у третьому такті беріть аплікатурою15·123, СІ в четвертому – у зв’язку з МІ (1·12), а в п’ятому, шостому тактах – у зв’язку з ДІ.

Пісня № 60. Перші дві ноти беремо основною аплікатурою (ЛЯ – 12·15, ФІ – 1234·1). Під час гри СІ перехоплюємо сопілку правою рукою – переносимо центр стійкості інструмента із лівої руки в праву (1·12).

Навчіть учня поєднувати ноти ФІ - СІ ще одним аплікатурним варіантом (нотний приклад г ). Стійкість інструмента забезпечує тут підківка ·14 лівої руки.

4.Витяти з цупкого паперу прямокутнички із тривалостями нот(співрозмірні вагончикам на сторінці 20). Із їх допомогою порішати музично-математичні задачки зі сторінки 20.

Нагадати учневі, що наголос завжди падає на першу нотку такту (виняток

–такти із синкопами).

5.Придумати ритм до слів: Від доброго слова язик не заболить.

За розумною головою і рукам легко. Правда прикра, та здорова.

6. Чисте інтонування на сопілці неможливе без уміння керувати напором повітря. Беручись за вправу 8, варто пограти спочатку нотні приклади д та в.

Приклад д допоможе опанувати різкою зміною напору повітря. Приклад в – тоншими градаціями напору повітря.

Грайте нотний приклад д основними аплікатурами, приклад е – додатковими (їх виписано шістьма стовпчиками формул).

Запам’ятавши вправу 8, навчіться співати велику септиму вгору та вниз. Навчіться грати та одночасно співати заданий звук (див. розділ «Штрихи,

способи гри на сопілці»).

Нота СОЛЬ2 (с. 22-25)

1.Вивчити вправи 9, 11, 12, 18-20. Грати вправу 6 на тон вище.

2.Розсудити суперечку королів (малюнок на сторінці 23).

Розповісти учневі, що між нотами ДО-ФА першої октави є кварта. Якщо ж ноту ДО передути, тобто заграти її у другій октаві, то утвориться квінта – інтервал обернений до кварти.

Уміння обертати інтервали допомагає при сольфеджуванні. Якщо учневі не вдається одразу заспівати якийсь великий інтервал, то хай спочатку настроїть свій слух внутрішнім співом маленького (доповнюючого до октави інтервалу), а вже потім співає заданий великий інтервал.

Пограти з учнем наступний нотний приклад. Хай учень під час цезур (’) наперед співає останній звук такту. Грою на сопілці хай одразу перевіряє правильність свого співу.

3. Розглянути малюнок на сторінці25. Сопілка, як бачимо, відноситься до групи духових-флейтових-поздовжніх-свисткових. Така класифікація дещо загроміздка, тому в розмовах музиканти користуються простішим поділом– на дерев’яні духові інструменти та мідні.

До дерев’яних відносимо інструменти, у яких довжина повітряного стовпа (а значить і висота звуку) змінюється за рахунок поступового відтуляння аплікатурних отворів (саме тому до цієї групи входять і дерев’яна сопілка, і ебонітовий кларнет, і металевий саксофон).

До групи мідних відносимо інструменти, висота звучання яких змінюється за допомогою куліси (тромбон), або системи спеціальних рурочок– крон (згадаймо вигляд валторни, труби, тỳби).

Щодо матеріалу із якого виготовляється сопілка, то він може бути найрізноманітнішим – від рогу оленя до коштовних металів. Так у билинах київського циклу неодноразово згадується золота сопілка («саповочка золотая»), яка “говорила” при дворі великого князя київського Володимира Святославовича.

Ще раз розгляньте малюнок. За допомогою отакого роду “сонечок” (чи радше “ялинкових гілочок”) швидше та міцніше запам’ятовується різноманітний навчальний матеріал.

Разом із учнем на окремому аркуші паперу продовжіть розбудову нижчеподаного “сонечка”.

Хай учень самостійно намалює «сонечко – склад слова», «сонечко – члени речення» тощо.

4. Навчитися правильно поєднувати диригентські жести різної величини:

2/4, 2/2, 2/8 ; 3/4, 3/2, 3/8 ; 4/4, 4/2, 4/8 ; 5/4, 5/2, 5/8 .

Стежити, щоб однакові тривалості нот тривали однаково довго у всіх тактах (тобто, щоб q = q , e = e ).

Такти із чверткою у знаменнику(2/4, 3/4, 4/4, 5/4) диригувати кистю і передпліччям.

Такти із половинкою у знаменнику – усією рукою. Такти із вісімкою у знаменнику – кистю руки.

5.Вивчити нові пісні. Вміти їх диригувати, співати, грати.

Упісні №65 такти «на 9» диригуйте великою трьохдольною схемою, такти «на 6» – великою двохдольною.

Обов’язково поспівайте (як би це не було трудно) пісню № 64.

Її відносять до народних багатоголосних поліфонічних пісень "сутартìне" (від лит. sutarti – бути у згоді, ладити, злагоджено співати) – виду старовинних литовських пісень, характерною ознакою яких є голосоведення із багатьма паралельними секундами.

Нота ЛЯ2 (с.26-29)

Уматематиці дріб 6/8 рівний дробові ¾.

Умузиці такт розміром 6/8 за тривалістю звучання теж рівний тактові розміром ¾. Однак є суттєва різниця між ними.

Утакті «на 6/8 » – дві наголошені долі. У такті «на ¾ » – одна.

1.Диригувати пісню № 72 схемою «на 3».

Пісню № 71 диригувати спрощеною схемою «на 6», взявши за основу велику дводольну схему, або дві маленькі схеми «на 3».

2.Порівняти між собою пісні-щедрівки №72 і 73 (- слова пісень однакові, мелодії різні).

Розповісти учневі, що за кількістю покладених на музику творівук раїнської літератури абсолютним переможцем є Шевченків«Кобзар». Лише на слова "Заповіту" створили музику більше ніж 60 авторів (!)

Музику на вірші «Кобзаря» писали Микола Лисенко (майже 100 творів), Владислав Заремба, Петро Сокальський, найвидатніші українські музиканти XX століття Левко Ревуцький, Борис Лятошиський, Станіслав Людкевич.

3.З’ясувати:

Який акорд складають разом ноти передостаннього такту пісні № 71 ? (- мінорний тризвук).

Який акорд складають разом дві вісімки із першого та дві вісімки з другого такту пісні № 72 ? (- мажорний тризвук).

Навчитися грати вправу "Ми в мажорі. Ми в мінорі". Співати та одночасно показувати вправу на поверхах будиночка, намальованого праворуч.

Удуже повільному темпі, виділяючи наголосом ноту РЕ, заграти пісню

№73. Якщо на хвилину забути обробку Миколи Леонтовича(для дітей це не буде важко), то можна почути в цьому однотакті два тональні полюси, дві тоніки. Уважно прислухаймося до звучання нот РЕ, СІ.

Виділена наголосом прима мажорної тоніки (1) – активність, дія. Прима мінорної тоніки (6) – спокій, відпочинок.

Припущення: чи не є цей однотакт саме тим ритмо-мелодико-гармонічним зерном, із якого почалася-проросла українська музика ?

За будовою цей однотакт нагадує чарівне "Яйце-Райце" із якого, за ста-

родавніми віруваннями українців пішла, розродившись, уся земна живність.

Маємо в ньомутверду оболонку – поєднання першої долі метру із тонікою мажору (Dur – твердий); пружку хиткість вісімок; м’яку животво-

рящу суть – тоніку мінору (moll – м’який).

Це припущення-порівняння не виглядатиме пустим фантазуванням, якщо прочитаємо книгу Богдана Чепурка«Українці» (Львів: Слово, 1991), із якої дізнаємося про найдавніші витоки української культури, про триєдиність світоглядних основ нашого народу.

4. Уважно розгляньте табличку ритмів на сторінці 27.

Засвоїти нові ритми допоможе промовляння вголос ось таких вправ:

║: тукутуку, тукуі–– , туті–– у :║ ║: тукутуку, ті–– туку, ті–– уку :║

5. Вивчити пісні № 74-76.

Четвертий такт пісні № 75 уміти промовляти двома варіантами

[ ті– та–––– і–, ті– ті– а–––– ].

6.Переносити пісні на заданий учителем інтервал за допомогою звукорядусхеми на сторінці 27.

Пограти вивчені пісні на фортепіано у першій, малій та великій октавах. Поставивши відповідний ключ, записати їх нотами.

7.Вивчити «Козачок» та пісні № 78-80.

Форшлаг ЗІ2 (із другої вольти Козачка) грати аплікатурою 1245·1, ноту ЛЯ2 – аплікатурою 12·1.

Від ноти МІ заграти пісню № 78.

Пригадати назву ладу, в якому співаємо пісні № 22 та 78. 8. Вивчити вправу 10.

Перші шість тактів вправи грати із учнем каноном. Місце вступу другого голосу (ріспости) позначено в нотах вправи маленькою двієчкою.

Нагадаємо: Перший голос у поліфонічних п’єсах(каноні, фузі тощо), який викладає музичну тему називається proposta (італ. – пропозиція).

Другий і кожен наступний голос поліфонічної п’єси, який імітує пропосту, називається risposta (італ. – відповідь).

9.За допомогою вирави 10 запам’ятати звучання шостого низького щабля та навчитися співати велику сексту вниз.

10.У натуральному ре-мінорі пограти вправи 18-20.

Вправу 4 навчитися грати у Фа-мажорі.

ШТРИХИ, СПОСОБИ ГРІ НА СОПІЛЦІ

Détaché – штрих, який характеризується повним витримуванням тривалостей нот і твердою атакою звука (чітким поштовхом язика при грі).

Граючи штрихом détaché, повітря в сопілку подаємо рівномірно, плавно. Якісній грі цим штрихом сприяє промовляння в сопілку складів та, ту, ті.

У грі на сопілці штрих détaché вживається найчастіше, тому в нотах (для економності запису) його не зазначають.

Інколи, у співставленні з іншими штрихами, détaché позначається короткими рисочками ( – – – – ).

Staccato – штрих, який характеризується добуванням коротких, одривчастих звуків (звучить приблизно половина записаної тривалості).

В нотах позначається крапочками ( · · · · ).

Штрих staccato має три підвиди: одинарне, подвійне та потрійне.

Граючи одинарним staccato, – в сопілку промовляємо склад та

(див. нотний приклад а ). Граючи подвійним, – промовляємо два склади – та-ка (б).

Граючи потрійним, – промовляємо три склади – та-та-ка (в).

Якщо змінити характер закінчень (промовляти в сопілку не та, а тат), то можна отримати максимально уривчасті звуки– stacc atissimo. При грі штрихом staccatissimo звучить приблизно ¼ записаної тривалості.

Legato – зв’язне виконання ряду звуків. Язик бере участь тільки при утворенні першого з них.

В нотах цей штрих позначається лігою – довгою, плавно зігнутою лінією. Якщо потрібно максимально пов’язати звуки, то крім ліг пишемо в нотах

ще й слово legatissimo.

Non legato – штрих, який характеризується незв’язним, дещо зм’ягшеним виконанням звуків.

Здійснюється штрих внаслідок зм’ягшеного поштовху язика(в сопілку промовляємо склад да). Язик, злегка перекриваючи рух струменю повітря, утворює невеличкі паузи між звуками.

При грі штрихом non legato звучить приблизно ¾ записаної тривалості. Позначається в нотах крапочками та лігою поверх них ( ).

Portato – штрих, який характеризується виконанням повністю витриманих, м’яко підкреслених звуків.

Здійснюється штрих за допомогою м’яких поштовхів язика, які майже не перекривають рух струменю повітря.

Атака звуку м’яка (у сопілку промовляємо склад дя ). Позначається в нотах рисочками та лігою поверх них ( ).

Marcato – підкреслення звуків наголосом.

Характеризується штрих активним початком звуку(в сопілку промовляємо синтагму тау) та швидким послабленням його динаміки.

Здійснюється за допомогою енергійного видиху в сопілку та різкого поштовху язиком під час атаки звуку.

Позначається в нотах значком > .

Martelé – виділення звуків активним, жорстким наголосом.

На відміну від marcato, під час гри штрихом martelé, динаміка витримується до кінця (звук не послаблюємо). В нотах позначається значком v .

Frullato. Цей спосіб гри отримуємо при вдуванні повітря в сопілку із одночасним промовлянням синтагми фррр або кррр (фрикативна атака звуку).

В нотах цей спосіб гри позначається складом frull.

Con voce – давній спосіб двоголосної співогри на сопілці.

Змінивши свій тембр, сопілка хрипить, бурчить, – що, певно, й зумовило появу народних назв цього способу гри – гра на хрипа, гра на бурт.

Отримуємо сon voce, співаючи в сопілку склади ду, джу.

В нотах цей спосіб гри позначається словами сon voce (італ. – з голосом).

Vibrato – спосіб гри, який характеризується хвилеподібною зміною висоти звуку та одночасною (на сопілці) зміною гучності звуку.

Буває vibrato із малою амплітудою коливань, із великою.

Найбільш якісним є vibrato, утворене короткими ритмічними поштовхами повітря з легенів (поштовхами діафрагми).

Недоцільно вживати vibrato, утворене рухом щок(надуванням і послабленням щок), а також рухом самої сопілки (притисканням нею вуст). В нотах цей спосіб гри позначається складом vibr.

Glissando. Даний спосіб гри характеризується плавним переходом зі звуку на звук (поступовим заповненням інтервалу проміжними інтонаціями).

Якщо glissando йде вгору, то (на сопілці) поступово зсуваємо пальці зі своїх аплікатурних отворів у напрямку долоні.

Якщо glissando йде донизу, то пальці слід поступово насувати на відповідні аплікатурні отвори.

Буває glissando довге [позначається в нотах хвилястою лінією] та коротке [позначається поставленою попереду або позаду ноти рискою].