III Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

Література :

Основна.

6. Методичні розробки для аудиторної та самостійної роботи студентів.

7. Загальна хірургія/ За ред.. С. П. Жученко, М. Д. Желіби, С. Д. Хіміча. – Київ.: Здоров‘я, 1999,- с. 167-173.

8. В. И. Стручков. Общая хірургія: Учеб.-М.: Медицина, 1988, - с. 195-212.

9. В. М. Буянов. Методические рекомендации к проведению практических занятий. – Москва, 1982. – с. 61-72.

10. М. П. Бурых. Операционный блок. Операционная бригада. – Харьков, 1997. – с. 1-32.

Додаткова.

4. В. К. Гостищев. Общая хирургия. Учеб. – М.: Медицина, 1993. – с. 187-198.

5. В. О. Михайличенко. Практичні заняття з загальної хірургії: - Київ.: «Вища школа», 1976, - с. 9-24.

Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань.

1. Які спеціалісти входять до складу операційної бригади?

1. інженер по техніці безпеки;

2) хірург;

3) постова сестра;

4) асистент;

5)хірург – оператор; (+)

6)хірург – асистент; (+)

7)операційна сестра; (+)

8)анестезіолог; (+)

9)анестезист; (+)

10)санітарка; (+)

11)пацієнт;

12)хірург;

13)хірург–дублер;

14)анестезисти–конкурсанти;

15)санітари–стажери.

2. Яким чином розміщується члени операційної бригади довкола операційного столу?

1) 1-й асистент–навпроти хірурга, 2-й зліва від хірурга і стоїть боком; (+)

2) по часовій стрілці;

3)1-й та 2-й асистенти навпроти хірурга–оператора.

3. Яким чином хірург може надбати практичні навики?

1)на курсах вдосконалення;

2)оперуючи в анатомічних залах;

3)щоденна практика не тільки в операційному залі але навіть на шматку матерії

помістивши її в коробку. (+)

4. Яке значення має фізичний стан членів операційної бригади?

1)це не обов’язково;

2)щоб після операції ще можна було б займатись боді–білдінгом.

3) щоб займатись чужим здоров’ям, а не своїм під час операції.(+)

5. В чому полягає головний обов’язок асистента?

   1. підготовка операційної рани так щоб хірург впродовж операції легко чистив

анатомічні структури; (+)

2)своєю головою не закривати світло;

3)вміти допомогти операційній сестрі;

4)вшити операційну рану.

6. Які обов’язки анестезіолога – реаніматора?

1)в повному об’ємі мати інформацію про хворого щоб забезпечити повноцінне

знеболення; (+)

2)вміти правильно екстубірувати хворого;

3)вміти розібрати та зібрати апарат для ШВЛ.

7. Яка роль операційної сестри під час операції?

1)основна в подачі інструментарію;

2)гарант стерильності в операції.

3)це роль хазяйки операційної. (+)

8. Які санітарно – гігієнічні норми для операційної?

1) дотримання існування 4-х функційних зон; (+)

2)абсолютна стерильність повітря;

3)постійне озонування повітря;

4)повноцінне освітлення.

9. Які ви знаєте положення хворого на операційному столі?

1) залежить від частини тіла на якій виконується операція; (+)

2)залежить від фіз. підготовки хворого;

3)залежить від сили санітарів;

4)положення на животі Джекнайф.

10. Найбільш надійний метод контролю за стерилізацією білизни?

1) бактеріологічний; (+)

2)плавлення антипірину;

3)плавлення сірки;

4)плавлення резорцину.

11. В чому полягає боротьба з контактною інфекцією?

1)стерилізація кетгуту;(+)

2)стерилізація інструменту;(+)

3)в опроміненні лампами УФО;

4)в вологому убиранні операційної.

12. В чому полягає боротьба з імплантаційною інфекцією?

1)в митті рук;

2)в застосуванні йоду і спирту;

3)в стерилізації матеріалу для швів;(+)

4)в скороченні терміну операції.

13. Обробка операційного поля за Гроссіхом – Філонгіковим?

1)змащувати шкіру розчином спирту і таніну;

2)обмивати шкіру 0,5% розчином нашатирного спирту;

3) багаторазове змазування 96⁰ спиртом;

4)багаторазова обробка 5% йодом. (+)

14. Який головний етап операції?

1)обезболення;

2)оперативний прийом; (+)

3)оперативний доступ;

4)вживання операційної рани;

5)вкладання хворого на операційний стіл.

15. Яку операцію можна віднести до безкровної?

1)резекцію шлунка;

2)біопсію;

3)вправлення вивиха; (+)

4)плевральну пункцію;

5)екстракцію зуба.

16. З якою метою проводиться діагностична операція?

1)для визначення можливості видалення пухлини;

2)визначення віддалених метастазів;

3)визначення локалізації патологічного процесу;

4)встановлення кінцевого діагнозу; (+)

5)виконання паліативної операції.

17. Яке захворювання є абсолютним показником для виконання операції?

1)флегмона долонної поверхні кисті; (+)

2)гангрена стопи;

3)рак сигмовидної кишки;

4)гострий апендицит; (+)

5) вроджений вивих стегна.

ІV Зміст навчання

Операція є важливою ланкою в плані лікування хірургічного хворого. Проте, не сама тільки операція забезпечує успіх у хірургічному лікуванні. Успіх цей залежить від цілого органокомплексу, що передує операції і злагоджених дій всієї операційної бригади. Ось чому тільки вивчивши всі розділи загальної хірургії, практичні навички роботи студента в операційній, перетворюються в захоплююче дійство.

Хірургічна операція виконується операційною бригадою, до складу якої входять:

• хірург оперуючий;

• хірург – асистент (один або декілька);

• операційна сестра (сестри);

• лікар – анестезіолог;

• анестезист;

• санітарки.

Положення хірурга та його помічників по відношенню до хворого та операційного столу повинно відповідати умовам кращого доступа до рани та узгодженої взаємодії членів операційної бригади. Розміщення учасників оперативного втручання виконується в залежності від виду операції.

Операційний стіл повинен знаходитися на рівні ліктя найвищого члена операційної бригади. Не повинно трапитися так, щоб кому–небудь довелося припиняти роботу через біль у спині. Якщо у хірурга знижена гострота зору, йому необхідно носити окуляри, щоб не нахилятися низько над роботою.

Перший асистент займає позицію напроти хірурга. Другий асистент – зліва від хірурга і стоїть боком, щоб не заважати хірургу. Він повинен добре бачити операційне поле та чітко маніпулювати ретракторами.

Увага хірурга – оператора та операційної сестри зосереджується на операційній рані. Хірург отримує інструменти автоматично, не звертаючи уваги, що йому передають. При цьому лише права рука хірурга знаходиться в русі.

Одна безтіньова лампа знаходиться над головою, інша – справа над плечем хірурга. Якщо операційна рана потребує більш інтенсивного освітлення (операція на серці та ін.) хірург може використати лобну лампу. Необхідно підкреслити, що достатній оперативний доступ полегшує видимість і не потребує сильної рестрикції країв рани.

Майстерність хірурга базується на ручній техніці і також забезпечується сучасними приладами та обладнаннями. Для повноцінної хірургічної роботи необхідно мати відповідаючи наукові знання та спеціальне матеріально – технічне оснащення, добре керувати хірургічною технікою та використовувати принципи хірургічної деонтології.

Одним із основних прохань до високої якості хірургічної роботи являється обережне ставлення до тканин. Наявність цієї якості дозволяє розпізнати придатність даного лікаря до хірургічної діяльності. Навпаки, різке ставлення до тканин: смикання, розминання та ковиряння в тканинах характеризує поганого хірурга. Для того, щоб працювати спокійно і впевнено, вдумливо та без вагань в будь–якій зустрівшийся ситуації, хірургу необхідно мати достатньо технічну та психологічну підготовку, яка приходить з досвідом. Хірург повинен вміти виконувати прості та складні операції, він, насправді, ніколи не перестає вчитися.

Проте, одних теоретичних знань хірургу недостатньо, якщо він не набув операційної техніки на практиці. Відомо, що музики та спортсмени, майстерність, необхідну для участі в концерті або спортивному змаганні, набувають лише завдяки безперервним вправам. Більшість хірургів впевнені, що необхідні тренування вони отримають при рутинних операціях і, що вони погано оперують лише через те, що роблять це недостатньо часто. Щоденна практика зі шматком тканини, голкотримачем, голкою, шовним матеріалом, ножицями та кровоспинним затискачем дає можливість набути навики, достатні для виконання операцій.

Такі практичні вправи можна ускладнювати, помістивши кусок тканини на дно коробки або якої – небудь іншої ємкості.

Хірург та всі члени його бригади повинні мати хороший фізичний стан, тому що може статися так, що кому – небудь доведеться займатися своїм власним здоров’ям та самопочуттям замість того, щоб працювати з хворим. Деякі хірурги сильно потіють під час операції. Ці складності можна зменшити, якщо обмежити прийом рідини вечором напередодні операції, а перед операцією натягнути шапочку нижче бровей і підняти маску майже до рівня очей. Тим, хто носить окуляри, для запобігання запотівання скла необхідно натерти їх сухим милом, а потім відполірувати шматочком сухої тканини.

Операція – це робота, що виконується колективно. Успіх операцій залежить від якості роботи всіх членів бригади, а не лише від одного хірурга.

Головний обов’язок асистентів – підготовка операційної рани таким чином, щоб на протязі всієї операції хірург міг легко розрізняти всі анатомічні структури та ясно бачити відтворювані їм дії. Самі асистенти повинні мати хороший огляд операційного поля. Вони повинні слідкувати за тим, щоб їх голови та руки не заслоняли зону операційного поля. Вони повинні працювати так, щоб надати хірургу максимальну свободу дій в рані.

Хірург працює в центрі операційної рани, а перший асистент безпосередньо допомагає йому. Другий асистент, як правило, працює на периферичних ділянках. Асистенти повинні добре знати всі стадії операції та робити все необхідне, щоб операція проходила у встановленому порядку, не дивлячись на перешкоди, зусилля всієї бригади повинні бути направлені на те, щоб уникнути або подолати будь – які перешкоди та завершити операцію згідно наміченого плану.

Хірург повинен бути упевненим у своїх діях, а ось асистент повинен вміти легко налаштовуватись. Найкращий асистент той, у якого лише одна мета – допомагати хірургу. Досвід тривалої сумісної роботи членів операційної бригади дозволяє долати будь – які труднощі та успішно виходити навіть з безнадійних, на перший погляд, ситуацій.

Операційна – це не дискусійний клуб. Асистенти можуть вказувати хірургу на серйозні моменти, на які він міг не звернути уваги. Однак, вони повинні діяти так, лише тоді, коли це абсолютно необхідно – хірург міг просто відкласти на певний час дану маніпуляцію і асистенти не повинні збивати його з наміченого шляху. Це стосується і такої ситуації, коли більш досвідчений хірург виступає як асистент починаючого хірурга. Мало суттєві деталі необхідно обговорювати до або після операції.

Хірург, асистенти та анестезіологи утворюють “раду”, яка за проханням хірурга розглядає всі можливості та виносить загальне рішення відносно подальших дій. В деяких дуже, перевантажених лікарнях хірург може іноді дозволити асистентам закінчити операцію після того, як тканини, які необхідно було видалити, видалені та виконан гемостаз на основних ділянках.

Операційна сестра до початку операції зобов’язана підготувати своє робоче місце, тобто поставити в підставки та підв’язати необхідні для даної операції бікси; відрегулювати стельову безтіньову операційну лампу; перевірити наявність шовного матеріалу; стерильних та дезінфікуючих розчинів, правильну установку операційного стола; привести в робоче положення електровідсмоктувач для черевної порожнини, апарат електроніж та ультразвуковий стерилізатор.

Операційна сестра перевіряє правильне положення хворого на операційному столі, щоб не сталося здавлення нерва, опіків або інших поранень. Вона повинна добре знати різні стадії операції і операційну техніку. Тільки при цих умовах вона зможе підготувати всі необхідні матеріали. Під час операції, сестра повинна стояти на одній стороні з хірургом, щоб вона могла ясно бачити операційну рану, подавати інструменти прямо в праву руку хірурга і швидко забирати у нього після використання. Хірург і асистенти повинні робити все від них залежне, щоб сестра завжди добре бачила операційне поле, тому що тільки в цьому випадку вона може надавати своєчасно необхідні інструменти. Якщо операційна сестра добре бачить операційне поле, вона має можливість тримати на поготові в руці інструмент, який знадобиться наступним, для того щоб передати його хірургу без затримки; якщо ж вона не бачить хід операції, їй приходиться чекати, поки хірург не попросить необхідні інструменти, і втрачати час на їх шукання на столику для інструментів.

Хірург, який часто змінює свої плани і вимагає то одні, то інші інструменти, затрудняє роботу операційній сестрі. Операційна сестра повинна негайно пристосовуватися до різних несподіваностей, які виникають під час операції, особливо у випадках кровотечі, і повинна швидко передавати хірургу те, що йому знадобилось (апарат для відсоса, салфетки, гарячий ізотонічний сольовий розчин, шовний матеріал і ін.). Коли складна ситуація позаду, вона може сприяти відновленню нормальних умов операційного поля, замінивши використані салфетки, тампони і інструменти на чисті.

Перед зашиванням порожнини тіла операційна медична сестра з допомогою санітарки повинна перераховувати зажими і салфетки, вилучені із порожнини. По закінченню операції потрібно відключити всю електроапаратуру із мережі, промити і простерилізувати наконечники, насадки і підготувати апаратуру до наступної операції.

Промиті і просушені інструменти, строго по розрахунку, закладаються в бікси, або комплектуються в набори для наступного автоклавування.