4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Відбиток	Зворотнє (негативне) відображення поверхні твердих і м’яких тканин, розташованих на протезному ложі і його межах, отримане за допомогою спеціальних матеріалів.
Протезне ложе	Тканини порожнини рота, з яким протез знаходиться в безпосередньому контакті.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Відбиткові матеріали, що застосовуються в ортопедичній стоматології.

2. Методика замішування гіпсу для отримання відбитка.

3. Методика замішування альгінатної відбиткової маси для отримання анатомічного відбитка.

4. Методика приготування термопластичної маси для отримання анатомічного відбитка.

5. Методика замішування силіконової відбиткової маси для одноетапного отримання анатомічного відбитка.

6. Методика замішування силіконової відбиткової маси для двоетапного отримання анатомічного відбитка.

7. Правила зберігання відбиткових матеріалів різних груп в клініці ортопедичної стоматології.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Приготування гіпсового тіста для отримання анатомічного відбитку.

2. Демонстрація замішування базової та корегуючої силіконових мас для отримання двошарового одноетапного відбитку.

3. Демонстрація замішування базової та корегуючої силіконових мас для отримання двошарового двоетапного відбитку.

4. Демонстрація вміння замішувати альгінатний відбитковий матеріал для отримання повного анатомічного відбитку.

5. Зміст теми

Класифікація відбиткових матеріалів за І.М.Оксманом:

1. Твердокристалічні;

2. Термопластичні;

3. Еластичні;

4. Ті, що полімеризуються;

Твердокристалічні відбиткові матеріали

Гіпс. Гіпс в ортопедичній стоматології застосовується майже на всіх етапах виготовлення протезів різноманітних конструкцій: для одержання відбитків (в останні роки для цих потреб застосовується набагато рідше), виготовлення моделей, масок лиця, паяння, у разі загіпсовки в оклюдатор (артикулятор) або в пресформу. Діапазон його застосування дуже широкий. Зберігати гіпс необхідно в сухому місці.

Гіпс стає пластичним у разі замішування з водою у пропорції 1:2. Замішуютьйого в гумовій колбі. Швидкість затвердіння гіпсу залежить від цілої низки чинників: температури — підвищення її до 30-37 % призводить до скорочення терміну затвердіння гіпсу (вища температура не впливає на швидкість затвердіння), ступінь помолу також має значення. Чим вища тонкість помолу гіпсу, тим більша поверхня дотику, що призводить до прискорення процесу затвердіння. Чим інтенсивніше перемішування, тим повніший контакт між гіпсом і водою і, відповідно, тим швидше перебігає процес затвердіння. Швидкість затвердіння залежить від кількості взятої води. Крім того, процес затвердіння гіпсу можна прискорити (застосування каталізаторів) або сповільнити (застосування інгібіторів). Найефективніші такі каталізатори: сульфат калію, сульфат натрію,

хлористий натрій,хлористий калій, алюмо-калієві галуни, цитрат калію. Найчастіше як каталізатор застосовують 3 % розчин кухонної солі. Застосовуючи каталізатори, необхідно пам'ятати, що міцність гіпсу знижується, тому їх не варто використовувати під час виготовлення моделей, загіпсовки в кювети. У разі відлиття комбінованих моделей, музейних експонатів, навпаки, потрібна велика міцність гіпсу. Цього досягають додаванням інгібіторів, до яких належать: клей

столярний, 2-3 % розчин бури, 5-6 % розчин цукру, 5 % розчин етилового спирту. Речовини, що змінюють швидкість кристалізації, можна вносити як у воду, яка застосовується для замішування, так і в гіпс.

Цинкоксидевгенолові пасти.

Евгенолова маса "Неогенат" (фірма "Септодонт", Франція) включає білу пасту на основі окису цинку і червону пасту на основі евгенолу (15 %). Використовується для отримання функціональних відбитків із беззубих щелеп, перебазування протезів, фіксації воскових базисів під час визначення центрального співвідношення щелеп. Для приготування матеріалу з кожного тюбика видавлюється приблизно по 10 см пасти на скляну пластинку або блок міцного крейдяного паперу. За допомогою жорсткого широкого шпателя обидві пасти протягом 30 с ретельно змішують до одержання гомогенної маси рожевого кольору. Остання наноситься на індивідуальну ложку, яку вводять у ротову порожнину, притискають до щелепи та утримують близько 1 хв, після чого пацієнт робить необхідні функціональні рухи губами, щоками, язиком, дном ротової порожнини, м'яким піднебінням. Відбиток виводять через 2,5-3 хв після уведення ложки. Якщо відбиток має дефекти, то у їх ділянках і по периферії видаляють шар маси глибиною 1 мм. Це місце заповнюють свіжоприготовленою масою пасти, і ложку знову вводять у ротову порожнину. Матеріал не піддається усадці, тому одержання моделі може бути відкладено в часі.

Евгенолова маса"Репін" (Чехія) складається із 2 алюмінієвих туб з білою (основна) і жовтою (каталізаторна) пастами. До складу каталізаторної пасти входять:

• гвоздична олія (евгенол) - 15 %;

• каніфоль і піхтова олія — 65 %;

• наповнювач (тальк або біла глина) - 16 %;

• каталізатор (прискорювач) (хлористий магній) — 4 %.

Обидві пасти змішуються у рівному співвідношенні. Реакція преципітації, що відбувається між евгенолом і оксидом цинку, призводить до затвердіння.

Термопластичні відбиткові матеріали

Особливостями термопластичних відбиткових матеріалів є їх розм'якшення і затвердіння тільки під впливом зміни температури. Під час нагрівання вони розм'якшуються, під час охолодження — стають твердими. Ці багатокомпонентні системи створюються на основі природних або синтетичних смол, наповнювачів, модифікуючих домішок, пластифікаторів та барвників. Термопластичні маси поділяються на зворотні і незворотні. Незворотні у разі багаторазової температурної дії втрачають пластичність і з цієї причини не можуть бути використані повторно.

Дентафоль являє собою термопластичний відбитковий матеріал на основі природних смол і полімерів. Дентафоль застосовується для одержання високоточних функціональних компресійних відбитків із беззубих щелеп. Особливо рекомендується у разі значної атрофії слизової оболонки протезного ложа. На відміну від інших відбиткових матеріалів відбиток із дентафоля одержують на твердому базисі (індивідуальна функціональна ложка), який щільно прилягає до слизового протезного ложа. Плинність маси виникає за температури 30 °С.

Ортокор — ортопедичний коректор. Призначається переважно для одержання функціональних відбитків із беззубих щелеп під впливом сили жувального тиску. Доцільно також застосовувати ортокор для оформлення опорних частин складних щелепно-лицевих протезів, для оформлення країв протезних базисів та інших методик.

Еластичні відбиткові матеріали

Альгінатні матеріали. Альгінатні відбиткові матеріали являють собою наповнені структуровані системи альгінату натрію, який є тут зшив-агентом. До складу альгінатної композиції звичайно входять такі основні компоненти: альгінат одновалентного катіону, зшив-агент, регулятор швидкості структурування, наповнювачі, індикатори і речовини, що коригують смак і колір. Альгінат натрію (основний компонент) являє собою натрієву сіль альгінової кислоти.

Альгінатна маса „Іпен" (Чехія) готується шляхом замішування 10 г зеленого дрібнодисперсного порошку із водою кімнатної температури (20 мл) протягом 30-45 с у гумовій колбі. Час затвердіння складає 2,5 хв, інтервал робочого часу — 3 хв.

"Кромальгін" — альгінатами відбитковий матеріал фірми "Медстар" (Великобританія)

із триколірним індикатором фази (альгінат класу "А"). Може бути використаний для одержання відбитків у разі протезування суцільнолитими і штампованими коронками, дуговими (бюгельними) і повними знімними протезами. Порошок світлого кольору, із приємним ванільним ароматом. Техніка застосування матеріалу - традиційна для всіх альгінатів, але супроводжується

кольоровими перетвореннями. Час замішування складає 30 с. Паста має фіолетовий відтінок. До введення у ротову порожнину лікар має запас 1,5 хв, поки маса не стане рожевою. Повний період з моменту закінчення замішування до готовності відбитка дорівнює 1 хв. Колір відбиткової маси стає білим.

Силіконові матеріали. Силіконові матеріали випускають комплектом у вигляді паст і рідинних каталізаторів, під час змішування яких за звичайних умов протягом декількох хвилин відбувається вулканізація й утворюється еластичний продукт, що не втрачає своїх властивостей тривалий час. Є варіанти змішування двох паст.

Speedex putty (Спідекс) - це стоматологічний силіконовий відбитковий матеріал.

Тип матеріалу: полісилоксан - еластомер, здатний на основі реакції конденсації утворювати сітчасту структуру. Набір складається з базисної відбиткової маси високої в'язкості світло-сірого кольору, універсального активатора зеленого кольору та коригуючої маси синього кольору.

Покази до застосування:

• матеріал для базисного відбитка при техніці двошарового відбитка;

• матеріал зовнішнього відбитка при техніці двоетапного відбитка;

• матеріал для зовнішнього відбитка при техніці зняття відбитка з мідним кільцем

• матеріал для контрольних моделей, у тому числі і ортодонтичних, ключа прикусу, відбитка для виготовлення захисних коронок після препаровки зубів.

Протипоказання:

При загальноприйнятому застосуванні не виявлені.

Побічні дії:

Полісилоксани відрізняються дуже хорошою біологічною переносимістю. До цього моменту не відзначалося побічних реакцій у пацієнтів і персоналу клінік. Відбиткові матеріали призначені для того, щоб застигати в порожнині рота, утворюючи нееластичний зліпок. Граничний час знаходження матеріалу в порожнині рота обмежується подвоєним часом застигання. Незважаючи на високу резистентність матеріалу до умов в порожнині рота, необхідно контролювати, щоб по закінченню роботи в міжзубному просторі, в зубоясеневій борозні не залишалося матеріалу. Області, де можливе застрягання матеріалу, необхідно захищати перед зняттям зліпка. У разі попадання каталізатора в очі, необхідно їх рясно промити водою, після чого звернутися до врачу- офтальмолога. Універсальний активатор не небезпечний для тканин (не має маркування у вигляді андріївського хреста).

Відбиткові ложки:

Стандартні жорсткі відбиткові ложки. Для посилення ретенції матеріалу до відбиткової ложки рекомендується попереднє нанесення на її поверхню тонкого шару Coltene - адгезиву.

Дозування.

Speedex Putty дістати з банки за допомогою мірної ложки (надлишок матеріалу необхідно прибрати). Матеріал з мірної ложки покласти рівномірним шаром на долоню. На масі віддрукувати діаметр мірної ложки. Видавити кількість універсального активатора рівну діаметру мірної ложки з розрахунку на кожну мірну ложку маси. Тубу з активатором закрити відразу ж після використання!

Змішування.

Матеріал потрібно енергійно перемішувати кінчиками пальців до зникнення мармуровості і отримання однорідного матеріалу, мінімально 30 сек. При використанні механічних змішуючих приладів вимагається суворо дотримуватися посібника по їх застосуванню.

Тіоколові відбиткові матеріали. Складовою частиною тіоколових (сірковмісних) відбиткових матеріалів є меркантини, які мають здатність вступати в реакцію з окисами металів та утворювати

еластичні з'єднання.

«Тіодент» — відбитковий матеріал, що випускався промисловістю у 60-70 роках минулого століття. До складу матеріалу входили 2 пасти. Основна паста включала полісульфітний каучук (основа) і домішки (ZnO, CaS04). Паста-каталізатор складалася з двоокису свинцю (основа), сірки, рицинової олїї та ароматичних речовин. Двоокис свинцю (Рb02) є каталізатором, від кількості

якого залежить швидкість реакції затвердіння. Як каталізатор може бути використаний і двоокис марганцю (Мn02). У разі замішування двох паст утворювалася пластична відбиткова маса, що дозволяла отримувати якісні відбитки. На заміну тіоколовим масам прийшли сучасні силіконові відбиткові маси. Серйозним недоліком тіоколових мас був дуже неприємний запах під час роботи з ними.

Поліефірні відбиткові матеріали. Поліефірні відбиткові маси являються однією з нових і перспективних груп еластомерних відбиткових матеріалів. Вони складаються з основної пасти і отверджувача, які змішуються у відповідному співвідношенні. Молекулярна будова цих відбиткових матеріалів основана на лінійному ланцюзі, побудованому тетрагідрофуранетиленоксидними поліефірами. Основна паста містить поліефір з реактивними аміновими групами (кільце азиридину) на кінцях молекул, різні наповнювачі і пом'якшувальні засоби, а паста отверджувача - ароматичні ефіри сульфокислоти. При їх взаємодії відбувається розщеплювання кілець азиридину і утворення полімерної сітки. Сам ланцюг має гідрофільні властивості, які можна отримати пропорцією тетрагідрофурану і етиленоксида. Реактивними групами є азиридинові половинки у кінці лінійного полімерного ланцюга, а каталізатором служать сильні кислоти (кислоти Люіса). Поперечні зв'язки між ланцюгами утворюються шляхом кільцевого відкриття азиридинових кілець. Реакція йде за типом поліприєднання, без виділення летких речовин. Внаслідок цього поліефіри, як і А-силікони, стійкі до деформації і мають низьку усадку. Проте, на відміну від силіконових мас, поліефіри при зберіганні активно поглинають вологу. Тому, для того, щоб уникнути набрякання відбитків, їх необхідно зберігати сухими. Нині на ринку представлено лише декілька матеріалів цієї групи. Найбільш широке застосування отримали відбиткові маси Impregum F і Permadyne фірми ESPE (Німеччина). Це однофазні матеріали низької (Permadyne) і середньої (Impregum F) вязкості, призначені для отримання функціональних і уточнених анатомічних відбитків при різних видах знімного протезування.

Матеріали на основі синтеза поліефірів і силіконів. Квадрофункціональна гідрофільна структура поєднує в собі поперечно-зшиту полімерну мережу з включеною поверхнево-активною речовиною. Це вдосконалений А-силикон. Полімерна мережа забезпечує високу міцність на розрив, а включена поверхнево-активна речовина робить зволожуючі здібності Аквасила™, рівними до поліефіров. У структуру Аквасила™' введений запатентована речовина, яка у декілька разів підвищує розгалуженість і щільність полімерного ланцюга, тому у Аквасила міцність на розрив перевищує усі відомі матеріали. Ця унікальна модифікована полівінілсилоксанова хімічна структура забезпечує високу точність.