4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
"Контактний пункт"
Фосфат-цемент.	У дитячій стоматологічній практиці фосфат-цемент використовується найчастіше для ізоляційних прокладок, іноді як постійний пломбувальний матеріал - для тимчасових зубів на стадії резорбції кореня.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Вміти препарувати каріозні порожнини ІІІ і ІV класів в тимчасових і постійних зубах у дітей з урахуванням їх послідуючого пломбування.

2.Знати які матеріали застосовують для пломбування каріозних порожнин III та IV класів за Блеком.

3.Етапи пломбування каріозних порожнин III та IV класів за Блеком.

4.Правила накладання матриці. Методи фіксації матриці в міжзубному проміжку.

5.Перерахувати основні позитивні та негативні властивості пломбувальних стоматологічних матеріалів

6.Поняття "контактний пункт", методика його відновлення.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Підготувати каріозну порожнину до пломбування обраним матеріалом

2. Вміти замішити обраний матеріал.

3.Запломбувати каріозну порожнину ІІІ класу за Блеком стоматологічним матеріалом.

4.Запломбувати каріозну порожнину ІV класу за Блеком стоматологічним матеріалом.

6. Вміти визначити показання та протипоказання для пломбування каріозних порожнин І і класів в тимчасових і постійних зубах у дітей .

5. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

№	Етапи заняття	Розподіл часу	Види контролю	Засоби навчання
1.	Підготовчий етап	15хв	практичні завдання,ситуаційні задачі, усне опи­тування за стан­дартизованими переліками питань.	підручники, посібники, методичні рекомендації.
1.11.1	О Організаційні питання.
1.2	Формування мотивації.
1.3	Контроль початкового рівня підготовки.
2.	Основний етап .	55хв
3.	Заключний етап	20 хв	тестові завдання	тестові завдання
3.1.	Контроль кінцевого рівня підготовки.
3.2.	Загальна оцінка навчальної діяльності студента.
3.3	Інформування студентів про тему наступного заняття.

Зміст теми:

Широкий вибір сучасних пломбувальних матеріалів, особливості анатомічної та гістологічної будови тимчасових та постійних зубів на різних етапах розвитку потребує від лікаря знань особливостей препарування каріозних порожнин в залежності від віку дитини та пломбувального матеріалу.

Для пломбування каріозних порожнин III та IV класів за Блеком застосовуються силікатні цементи, пластмаси на основі акрилових, епоксидних смол, композиційні матеріали як хімічного, так і світлового затверднення.

Пломбування каріозної порожнини III класу, розташованої на поверхні зуба, оберненої до відсутнього зуба, не становить труднощів. Пломбувальну масу з силікатного цементу вносять у каріозну порожнину однією порцією, конденсують гладилкою, формують стінку за допомогою целулоїдної пластинки. Силікатний цемент слід вводити в каріозну порожнину однією порцією, пошарове накладання цементу порушує монолітність пломби, що призводить до її відколу або випадіння.

Пломбування каріозних порожнин III класу при наявності сусіднього зуба здійснюють з обов'язковим застосуванням прямокутних матриць, якщо каріозна порожнина розташована на рівні екватора коронки зуба, і фігурних, якщо вона розташована нижче екватора на рівні міжзубного сосочка, або коли порожнина поширюється під ясна. Якщо треба запломбувати каріозну порожнину при глибокому карієсі, пломба повинна складатись з 4 шарів: на проекцію рогів пульпи точково наноситься лікувальна прокладка, або інша кальційвмісна прокладка, потім шар водного дентину, потім шар фосфат-цементу до дентинно-емалевої межі і постійна пломба.

Після накладання ізолюючої прокладки з фосфат-цементу фіксують матрицю за допомогою дерев'яного кілочка. Кілочки вводять між здоровим зубом і матрицею, а потім вносять в каріозну порожнину пломбувальний матеріал, конденсують, залишаючи над каріозною порожниною незначний надлишок. Як тільки пломба починає тверднути, матрицю видаляють - розклинюють, відсувають у бік до здорового зуба і вертикальному напрямі витягають. Надлишок пломбувального матеріалу над пломбою конденсують, зміщуючи її у бік здорового зуба і формуючи контактний пункт. Поверхні пломби і зуба повинні бути на одному рівні, щоб не підвищувати прикус. Закінчують пломбування перевіркою за допомогою зонда міжальвеолярного трикутника - пломбувальної маси там не повинно бути. При пломбуванні двох суміжних каріозних порожнин III класу після одночасного препарування порожнин і закриття їх тимчасовою пломбою з дентин-порошку лікують запалення міжзубного сосочку. Після зникнення запалення сосочка тимчасову пломбу видаляють і продовжують лікування зубів щоб у каріозні порожнини не потрапила волога, в ясенні бороздки вводять ватяні турунди, працюють з кофердамом, потім каріозну порожнину знежирюють і висушують, накладають ізолюючі прокладки, якими рівномірно покривають дно і стінки до емалево-дентинної межі. За допомогою еталонного забарвлення при природньому освітленні підбирають колір пломбувального матеріалу, щоб пломба відповідала естетичним вимогам. Пломбувальний матеріал спочатку вносять в одну каріозну порожнину з невеликим надлишком,. Целулоїдну матрицю, вкриту тонким шаром вазеліну, вводять між зубами, притискують до зуба з пломбу вальним матеріалом, і формують у такий спосіб краї пломби. Поверхня пломби у боковій ділянці

повинна мати невелику випуклість. Такі випуклості пломб обох суміжних зубів утворюють контактний пункт. Після затверднення пломби в пломбованому зубі пломбувальну масу вносять у каріозну порожнину другого зуба і здійснюють всі етапи операції. Видаляють ватяні турунди і матрицю легким притиском на пломбу, доводячи її до контакту з поверхнею пломби сусіднього зуба,, видаляють надлишок пломбувального матеріалу з міжзубного проміжку, перевіряють крайове прилягання пломб у біляясенних ділянках стінок. Пломбу покривають гідросилом, покривним лаком, Шліфують і полірують пломбу під час наступного відвідування. Основним завданням при пломбуванні каріозних порожнин IV класу є відновлення ріжучого краю, особливо кута коронки. На сьогодняшній день не існує пломбувального матеріалу, який би відновлював кут коронки на тривалий час. Тому доцільно заокруглити кут і по можливості пломбу вивести з прикусу. При відновленні стінок каріозних порожнин IV класу використовують матриці. Методика пломбування каріозних порожнин IV класу така ж, як і методика пломбування каріозних порожнин III класу. При відновленні кута коронки зуба, заокруглюванні кута коронки використовують матрицю,гладилку. Значні труднощі становить пломбування суміжних каріозних порожнин IV класу. Препарують каріозні порожнини одночасно і накладають ізолюючі прокладки. В ясенні борозенки вводять турунди або ретракційні нитки. Пломбувальну масу із композиційного матеріалу хімічного затверднення вносять невеликими порціями в одну з каріозних порожнин і целулоідною матрицею, змащеною вазеліном, притискають до тканин зуба з губного та язикового боків. Так само пломбують і суміжний зуб, відновлюючи контактний пункт.

Значно полегшується робота лікаря при пломбуванні каріозних порожнин IV класу за допомогою цєлулоідних ковпачків("Хірана", ЧСФР ). Підготований ковпачок, який має добре стикатися з ясенним краєм навколо пришийкової частини зуба, заповнюють пломбувальною масою - композитом хімічного затверднення - і насаджують на зуб з каріозною порожниною, пломбувальну масу натискуванням вводять у каріозну порожнину. Під ковпачком відновлюється ріжучий край і кут коронки зуба, після затвердіння пломбувальної маси ковпачок розрізають на губній поверхні колесоподібним, зворотньоконусним борами, диском або ножицями і видаляють. Надлишок пломбувальної маси знімають карборундовим каменем, карборундовими дисками на паперовій основі, інструментами з алмазним покриттям. Відновлений кут коронки зуба заокруглюють, пломбу шліфують і полірують.

Зруйнований кут коронки при відновленні можна зміцнити штифтом. З цією метою тонким фісурним бором створюють, паралельно кореневому каналу, штучний канал. Штифт ретельно припасовують до штучного каналу, а частина, що виступає з каналу, мусить копіювати відсутню ріжучу поверхню ( або кут) зуба, не виступаючи за краї каріозної порожнини. Фіксують парапульпарний штифт фосфат-цементом. Якщо ж зуб депульповано і кут коронки зруйновано, штифт можна зафіксувати в кореневому каналі і за допомогою ковпачка й евікролу відновити кут коронки зуба, оскільки кут коронки зуба посилено штифтом, його можна не згладжувати. Відновлений у такий спосіб кут зуба витримує чималі навантаження і не руйнується.

Ефективним є пломбування каріозних порожнин IV класу вкладками з фарфору і пластмаси. При підготовці каріозної порожнини до пломбування вкладкою слід правильно обрати й сформувати основну порожнину і додаткову опорні площадки. Стінки сформованої порожнини повинні бути паралельними, щоб була можливість видалити восковий шаблон, а потім ввести і зафіксувати вкладку.

Після накладання в основній і додатковій порожнинах ізолюючої прокладки, порожнини заповнюють спеціальним воском у розігрітому стані. За допомогою розігрітою гладилки моделюють шаблон, подібний до анатомічної форми зуба, відмодельовану майбутню вкладку - металевий штифт розігрівають до 70 градусів і за допомогою крампонних щипців вводять на всю товщу у восковий шаблон. Коли штифт охолоне, його разом восковим шаблоном видаляють з каріозної порожнини, намагаючись не пошкодити восковий шаблон. Цей восковий шаблон передають у зуботехнічну лабораторію для виготовлення вкладки з пластмаси, металу чи іншого матеріалу.

Одержану в лабораторії вкладку припасовують, фіксують і обробляють. Добре припасована вкладка має утримуватися в каріозній порожнині без допомоги цементу, щільно прилягати до стінок порожнини. Фіксують вкладку в порожнині фосфат-цементом сметаноподібної консистенції. Остаточну обробку вкладки проводять через 1-2 години або наступного дня за допомогою карборундових головок, фінірів, полірів.

В деяких випадках особливості прикусу зумовлюють переважання реставруємих зубів, що призводить до відлому пломби, особливо при її великому об'ємі. Для відновлення значного дефекту можна використовувати парапульпарні штифти. Слід зауважити, що штифт не є органічним для структури зуба і не покращує адгезію. Він тільки переміщує навантаження з відновленої частини коронки навесь зуб і знижує напруження в зоні скріплення пломби і тканин зуба, застосовують парапульпарні штифти тільки на живих зубах. На девіталізованих зубах краще використовувати внутрішньоканальні штифти. Парапульпарні штифти випускаються в комплекті зі своїм свердлом. Після препарування порожнини за всіма правилами, свердлом робляться отвори за ходом емалево-дентинної межі. Тут свердло легко проникає, долаючи опір дентину, але цей напрям найбільш небезпечний для пульпи. Потім тримач з штифтом вставляється в наконечник бормашини, штифт змащується в рідко замішаному склойономері і на середніх обертах вкручується в отвір, при цьому відламується від тримача і проникає на всю довжину отвору й щільно застрягає в дентині. В подальшому штифт закривають непрозорим композитним матеріалом. Для попередження потрапляння ясенної рідини і крові та операційне поле при пломбуванні порожнин необхідно спочатку ввести в ясенні борозенки ретракційні нитки. Вони можуть бути у вигляді крученого корда або у вигляді тесьми. Вибір товщини нитки залежить від глибини ясенної борозенки або від величини зубоясенного карману. Для звуження судин і, як наслідок, зменшення продукції ясенної рідини, нитка може бути просякнута адреналіном. При збільшеній кровоточивості ясен використовують нитку, просякнуту алюмінієво-калієвими квасцами.

Матеріали для самоконтролю: