4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Вивчити відповідні розчини для іригації кореневих каналів.

2. Знати концентрації і призначення антисептичних розчинів вживаних в ендодонтии.

3. Вивчити способи застосування і спектр дії антисептичних розчинів в ендодонтии.

4. Знати техніку приготування турунд і їх фіксацію в кореневих каналах.

5. Знати методики промивання кореневих каналів.

5. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

№	Етапи заняття	Розподіл часу	Види контролю	Засоби навчання
1.	Підготовчий етап	15хв	практичні завдання,ситуаційні задачі, усне опи­тування за стан­дартизованими переліками питань.	під­ручники, посібни­ки, методичні рекомендації.
1.11.1	О Організаційні питання.
1.2	Формування мотивації.
1.3	Контроль початкового рівня підготовки.
2.	Основний етап .	55хв
3.	Заключний етап	20 хв	тестові завдання	тестові завдання
3.1.	Контроль кінцевого рівня підготовки.
3.2.	Загальна оцінка навчальної діяльності студента.
3.3	Інформування студентів про тему наступного заняття.

Зміст теми:

Для антисептичної обробки кореневого каналу при гнійному пульпіті доцільно використовувати засоби, що діють переважно на аеробну мікрофлору: похідні нітрофурану, ектерицид, хлорофіліпт, штроксолін, мікроцид із протеолітичними ферментами.

При хронічному гангренозному пульпіті для антисептичної об­робки застосовують похідні нітрофурану, що характеризуються ши­роким спектром дії, в тому числі і антианаеробною активністю, збері­гають активність за наявності в кореневих каналах продуктів тканин­ного розпаду. Використовують метронідазол (1% суспензія), розчини метроджилу, трихомонациду. Обов'язково проводять механічну об­робку кореневого каналу, що передбачає видалення з його стінок інфікованого предентину.

Після екстирпації пульпи при хронічному гангренозному пульпіті для антисептичної обробки кореневих каналів доцільно використову­вати препарати антианаеробної дії (перекис водню, гіпохлорит натрію, метроджил, метронідазол). Це пов'язано з тим, що гангренозний дет­рит у кореневих каналах, крім різноманітної аеробної мікрофлори, містить анаероби. Препарати з групи нітроімідазолу мають специфічні антианаеробні властивості. Перед пломбуванням можна провести імпрегнацію кореневих каналів розчином срібла нітрату. Для пломбу­вання кореневих каналів після лікування хронічного гангренозного пульпіту можна застосовувати резорцин-формалінову пасту з додаван­ням йодоформу.

Щоб повністю видалити залишки тканин, детриту і микроорганізмів, що залишилися в дентинних канальцях, бічних каналах або інших недоступних місцях, необхідно промивати канал відповідними розчинами.

З цією метою рекомендують використовувати такі засоби, як розчин хлориду натрію, перекису водню, гіпохлориду натрію, етилендиамінтетраоцетової кислоти (ЕДТА), органічних кислот або розчин етилового спирту Засіб для промивання каналу повинен володіти такими властивостями::

- низькою токсичністю

- бактерицидною дією

- здатністю розчиняти вітальну і девитальную пульпу

- низьким рівнем поверхневого натягнення

Єдиним засобом, який в достатній мірі відповідає названим вимогам, є гіпохлорит натрію (NaOCI), що містить недиссоциирован-ные групи НОС1, які володіють оксидуючим і хлоруючою дією.

Зазвичай гіпохлорит натрію застосовують у вигляді 0,5-5,0% водних розчинів. Антибактеріальна дія цього діапазону концентрацій приблизно однакова.

Гіпохлорит натрію добре розчиняє тканини. При його надлишку відбувається майже повне розчинення як вітальної, так і девитальной пульпи.

Застосовуючи тільки гіпохлорит натрію, не можна видалити змащений шар, який покриває дентин. Для цього використовують такі хелатні з'єднання, як ЕДТА або лимонну кислоту. Проте необхідність видалення змащеного шару перед пломбуванням кореневого каналу остаточно не з'ясована

Також не доведений позитивний ефект періодичного промивання каналу перекисом водню з метою виділення активного кисню і здійснення вибілювання.

Ефективність промивання гипохлоридом натрію залежить від глибини його проникнення в кореневий канал, відповідно від розміру просвіту каналу, кількості розчину гіпохлориту, а також тривалості його дії.

Промивання каналу проводять за допомогою ендодонтичного шприца, з тупою, злегка зігнутою канюлею. Розчин вводять так, щоб забезпечити глибоке проникнення препарату в кореневий канал і в той же час виключити його попадання за верхівку.

Щоб виключити подразнення слизової оболонки порожнини рота або проковтування розчину при промиванні використовують коффердам.

Асептичні препарати тимчасово вводять в кореневий канал з наступною герметизацією, якщо обробка каналу не може бути завершена в одне відвідування.

Цю процедуру іноді проводять при інтенсивному виділенні ексудату або для додаткової асептичної обробки каналу, проте доцільність додаткового застосування асептичних засобів є двояким питанням.

Застосовуючи описані способи інструментальної обробки кореневого каналу з використанням для промивання гипохлорида натрію, зазвичай досягають значного зменшення кількості мікроорганізмів. Згідно з результатами останніх досліджень після обробки кореневих каналів гипохлоритом натрія приблизно 50% поверхні каналів стерильні, після додаткової обробки ультразвуком рівень стерильності поверхні зростає до 70%.

Існує думка, що подальше постійне пломбування кореневих каналів унеможливлює відновлення бактерійної флори, здатної підтримувати існуючий або викликають новий патологічний процес. Не дивлячись на це, для асептичної обробки кореневих каналів і далі застосовують різні засоби, які вводять в канал у вигляді тимчасових пов'язок.

Найчастіше для асептичної обработки використовують з'єднання груп фенолів і альдегідів, такі як хлорфенол-камфора-ментол (ХКМ), хлорфенол-камфора-тимол і йодоформна паста (суміш йодоформу і ХКМ). До альдегидів відносять формальдегід, формокрезол і трикрезол-формалин.

Разом з вищевказаними, рекомендують застосовувати кортикоидні препарати і антибіотики. Проте із-за відсутності бажаного позитивного результата ці препарати нині застосовувати недоцільно. До того ж може розвиватися сенсибілізація, антигенні реакції (в результаті зв'язування з білками навколишніх тканин).

Техніка приготування турунд.

У лівій руці тримають зуболікарське дзеркало, а кінцями великого та вказівного пальців – жмутик вати. Між напівзігнутими третім та четвертим пальцями розташовують кореневу голку. Великим і вказівним пальцями правої руки відривають волоконця вати з жмутика, прикладають до кінця кореневої голки і голку обертають навколо її осі, волоконце накручується на голку – утворюється турунда. Готову турунду зволожують розчином антисептика, вводять у кореневий канал, двічі або тричі обертають навколо її осі і витягають. Потім цю турунду вкладають у основу жмутика вати , розташованого між пальцями лівої руки, притискують турунду краєм жмутика вати і витягають голку. Маніпуляцію приготування турунд і промиваггя кореневого каналу повторюють 10 –15 разів, використані турунди розміщують у жмутику вати. Послідовне розміщення турунд у розгорнутому жмутику вати ( на ватному тампончику ) дає змогу упевнитись у ступені забруднення рештками гнильного розпаду кореневих каналів, у наявності ексудату. Показником закінчення оброблення антисептиками кореневих каналів буде чиста турунда.

Техніка фіксації турунд у кореневих каналах.

З кінчика голки турунди повинна трохи звисати; таку турунду, зволожену розчином лікарської речовини, легко фіксувати у кореневому каналі. Введену голку з турундою притискують браншами пінцета до стінкиканалу і вільно витягають, зуб закривають герметичною пов’язкою з штучного дентину.