- •5. Нова віра заклала якісно нові підвалини у культурній сфері, сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.
- •6.1. Місце культури Київської Русі в історії української культури
- •6.2. Картина світу слов'янського язичництва
- •6.3. Християнство й культура східних слов'ян
- •6.4. Київська Русь як естетична формація
- •6.5. Духовна спадщина Київської Русі в культурах східних слов'ян
- •Глава 14. Культура київської русі
- •§ 1. Особливості духовних процесів
- •§ 2. Художнє життя
- •2. Культура дохристиянської русі
- •3. Вплив християнства на культуру київської русі
- •4. Культура галицько-волинської русі
- •5.3. Культура України-Русі
- •4. Культура Київської Русі
- •Тема 7.2. Мистецтво Київської Русі іх-хі ст. Та періоду феодальної роздробленості (XII - середина XIII ст.)
- •5.4. Культура Київської Русі
- •5.4.1. Писемність і освіта
- •5.4.2. Наукові знання
- •5.4.3. Література
- •5.4.4. Музика і театр
- •5.4.5. Архітектура
- •5.4.6. Образотворче мистецтво
- •III. Київська русь
- •1. Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі
- •2. Мислителі Київської Русі. Книжна справа
- •3. Зародження і розвиток шкільної освіти. Наукові знання
- •4. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр
- •5. Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра
- •6. Ткацтво, килимарство та вишивка
- •7. Театральне мистецтво. Музика. Танок
- •IV. Період феодальної роздрібненості
- •1. Соціально-політична і культурна ситуація в Галичині та на Волині в XII—XIII століттях
- •2. Основні осередки соціального і культурного життя
- •3. Освіта і наука, архітектура і мистецтво
- •4. Культурні та політичні зв'язки Галицько-Волинського князівства з іншими землями Стародавньої Русі
- •§ 3. Образотворче мистецтво київської русі
- •§ 4. Музична культура київської держави
- •XV. Організація княжої україни
- •XVI. Культура
- •XVII. Письменство X—XIII ст.
6.1. Місце культури Київської Русі в історії української культури
Древня Русь (термін "Київська Русь" використовується в історичній науці з минулого століття), найдавніша форма державної і культурної інтеграції східнослов'янських племен, являє собою своєрідну середньовічну культуру європейського типу, що в період свого розквіту відігравала провідну роль у слов'янському світі й була яскравим явищем на загальному тлі розвитку європейської культури.
При ознайомленні з історією давньоруської культури й визначенні її місця й ролі у розвитку нашої національної культури варто звернути увагу на етногенетичні чинники ( від грецького "ethnos"— "народ" і латинського "genus"— "рід"). Важливу роль у формуванні протоукраїнської культури зіграла землеробська культура Трипілля-Кукутени, ареал розповсюдження котрої протягом IV—III тисячоліть до н.е. охоплював величезну територію від Подніпров'я до Балкан і басейна Дунаю. Трипільці досягай високого рівня розвитку й мали широкі культурні зв'язки з суміжними регіонами, а деякі елементи трипільської культури, у тому числі архітектура житла, збереглися в побуті українців Середнього Подніпров'я аж до початку XX століття.
Саме люди трипільської культури, за думкою ряду сучасних дослідників, можуть вважатися автохтонним, тобто корінним, населенням цих місць, а предки нинішніх українців (східних слов'ян, що мешкали в басейні Дніпра) — відповідно їхніми нащадками або культурними наступниками (так звана автохтонна теорія). Існує й міграційна теорія, згідно з якою предки східних слов'ян прийшли в місця свого історичного проживання з інших країв.
Після Трипілля на нинішній території України виникали, розвивалися й взаємодіяли одна з одною різноманітні культури, носії яких різними шляхами потрапляли у наші краї. Це й скіфи — кочова гілка ірано-мовного світу, й готи, й багато інших племен (див. Вступ, 2). Етнокультурні процеси стабілізуються в період, що передує виникненню Київської Русі.
Культура Київської Русі, або києво-руська культура (цей термін останнім часом набуває все більшої популярності серед вітчизняних істориків) складає перший історичний етап власне української культури. Тому при вивченні нашої теми слід акцентувати увагу на проблемі формування української нації й національної культури. Це тим важливіше, що донедавна історичний зміст києво-руської культури трактувався дуже тенденційно. У російській, а згодом і радянській політично ангажованій історичній науці поняття "Київська Русь" підмінялося словосполученням "Древня Русь", хоча їх ніяк не можна вважати синонімами: адже в епоху середньовіччя крім Русі Київської існували Русь Біла, Русь Червона (Підкарпатська), Новгородська земля, згодом Московська. Протягом трьох століть східнослов'янські землі, за влучним виразом одного з дослідників, утягувалися в орбіту києво-руської культури.
Київська Русь — держава східних слов'ян, що утворилася на території Східної Європи в IX ст. н.е. Культура й світогляд її населення в цілому відповідала за змістом і рівнем розвитку культурі решти слов'янських племен і своїм первісним укладом життя багато в чому нагадувала культуру інших ще не християнізованих європейських народів: скандинавів, бантів, угро-фіннів та ін.