Складові надання екстреної медичної допомоги травмованим на догоспітальному етапі.

1. Первинний огляд (АВСС^′).

2. Медичне сортування.

3. Інтенсивна терапія.

4. Вторинний огляд (АВСDЕ).

5. Постійне спостереження за травмованим.

6. Кваліфікована та спеціалізована медична допомога.

З метою своєчасного виявлення життєнебезпечних порушень та стабілізації життєвих функцій алгоритм надання невідкладної медичної допомоги травмованим розпочинають з первинного огляду за схемою (АВСС^′), де:

• А (airways) - прохідність дихальних шляхів.

• В (breathing) - дихання.

• С (circulation) - кровообіг.

• С^′ (cervical spine) - спостереження за шийним відділом хребта танакладання шийного коміру.

Надання невідкладної медичної допомоги має здійснюватися паралельно.

При первинному огляді потерпілого виявляють найбільш несприятливі симптоми ушкодження, оцінюють ступінь тяжкості і приймають рішення про надання допомоги та евакуацію.

В залежності від загрозливого для життя стану визначають життєві функції - це стан органів і систем організму, інтегріруюча роль яких забезпечує функціонування їх як єдиного цілого: дихання, кровообіг, стан ЦНС.

Життєві функції при загрозі життя

1. життєві функції без порушення: дихання 15-20 за 1хв, пульс 60-80 ударів за 1 хв, артеріальний тиск 110/60-140/80 мм рт. ст., температарура тіла 36,9ºС.

б) життєві функції з порушенням: помірна брадікардія (пульс 51-59 ударів за 1 хв.) тахікардія (пульс 81-100 ударів за 1хв.), помірне тахіпное (21-30 дихань за 1 хв.), помірна артеріальна гіпертонія (141-91 – 177/99 мм рт.ст.), помірна артеріальна гіпотонія (109/59-90/50 мм рт.ст.), субфібрілітет (37,0-37,9ºС)

в) життєві функції з вираженими порушенями: тахіпное (31-40 дихань за 1 хв.), або брадіпное (8-12 дихань за 1 хв.), брадікардія (пульс 40-50 ударів за 1 хв.) або тахікардія (пульс 101-120 ударів за 1 хв.), гіпертонія (тиск 180/110-219/119 мм рт.ст.), або гіпотонія (тиск 89/49-71/41 мм рт.ст.), виражена гіпертермія (38-38,9ºС)

г) життєві функції з грубими порушеннями: різке тахіпное (більше 40 дихань за 1 хв.), брадіпное (менше 8 за 1 хв.), надзвичайно висока артеріальна гіпертензія (222/120 мм рт.ст і більше), або артеріальна гіпотонія (максимальний тиск не більше 70 мм рт.ст.), різка гіпертермія (39,0-39,9ºС).

д) життєві функції з критичними порушеннями: дихання Чейн–Стокса, Куссмауля або апное, максимальний артеріальний тиск (менше 60 мм рт.ст.), пульс на периферійних артеріях не підраховується, визначається лише на сонних артеріях, гіпертермія (40ºС і більше).

Порушення життєвих функцій при первинному огляді дозволяють визначити ступінь і характер обструкції дихальних шляхів, гіпоксію, запідозрити порушення тиску у плевральних порожнинах, виявити ступінь шоку та інше. Для швидкого і якісного визначення ступення порушення свідомості використовують спеціальні шкали (табл. 5). Так, по шкалі Глазго визначають кому. Стан свідомості визначають в залежності від реакції потерпілого та відповіді на звук, больові подразники. Відповідь оцінюють по відкриттю очей, руховому і вербальному контакту. На кожну відповідь по визначеному подразнику вираховують певну кількість балів.

2. Алгоритм огляду та надання медичної допомоги постраждалим (АВСС′)

І. (А) - Забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Забезпечення прохідності дихальних шляхів постраждалого здійснюють шляхом:

• Очищення ротової порожнини пальцем або відсмоктувачем.

• Висунення нижньої щелепи.

• Витягування та фіксації язика.

• Застосування повітряходу.

У випадках повної або часткової обструкції верхніх дихальних шляхів,стиснутих щелепах у постраждалих, які знаходяться без свідомості через рот вводять повітряхід, протипоказаннями для цього є переломи щелепи або зубів.

II. (В) - Забезпечення функції зовнішнього дихання.

Визначте функцію зовнішнього дихання. Проведіть аускультацію над легеневими полями з обох боків. Якщо частота дихання травмованого менше 10 дихальних рухів за хвилину або більше 30, слід виконувати інтубацію та проводити штучну вентиляцію легень. Відсутність дихальних шумів або їх ослаблення свідчить про наявність пневмотораксу або гемотораксу.

видалення стороннього тіла з дихальних шляхів

штучну вентиляцію легень

інтубацію, конікотомію, трахеостомію

відкритому пневмотораксі

напруженному пневмотораксі

гемотораксі

патологічну рухомість грудної клітки (переломи ребер)

частоту дихання ( < 10 > 30 за 1 хвилину)

На відновлення прохідності дихальних шляхів відводиться менше однієїхвилини. Найбільш загрозливою у постраждалих з відсутньою свідомістю залишається асфіксія (кома). В цих випадках при наданні допомоги потрібно повернути потерпілого або його голову на бік і зафіксувати в цьому положенні, витягнути із ротової порожнини язик і зафіксувати шпилькою або лігатурою. Після відновлення прохідності дихальних шляхів, відновлюють дихання.

Якщо ротова порожнина вільна, а повітря при вдуванні не проходить, грудна клітка при цьому не роздувається, тоді можна передбачити наявність стороннього тіла в дихальних шляхах.

III. (С) - Підтримка кровообігу.

Стандартом надання невідкладної медичної допомоги травмованим на догоспітальному етапі є збереження показників кровообігу через проведення внутришньовенних інфузій.

Всі травмовані з політравмою перебувають в стані шоку, важкість якого залежить від:

1. Важкості травми.

2.Наявності та ступеню впливу шокогених факторів - переохолодження, крововтрати.

3.Локалізації травми (декілька літрів крові можуть акумулюватись у ретроперітонеальній гематомі внаслідок перелому кісток тазу).

Шок– це перш за все, синдром гіпоциркуляціїз порушенням перфузії тканин, що виникає у відповідь на механічні ушкодження та інші паталогічні дії, а також їх безпосередні ускладнення, що призводять до декомпенсації життєво важливих функцій (Мусалатов Х.А., 2002).

Клінічно розрізняють дві фази травматичного шоку - еректильну і торпідну.