- •Тема 8: Менеджмент роздрібної та електронної торгівлі План
- •1. Суть, роль і функції роздрібної торгівлі
- •2. Класифікація роздрібної торгівлі
- •3. Організація і технологія роботи Internet-магазину
- •4. Організація продажу товарів та послуг через електронні торговельні майданчики
- •Тема 9: Менеджмент інфраструктури фінансового ринку. Організація банківської діяльності
- •1. Суть діяльності фінансових посередників ринку
- •2. Роль та функції банків як провідних фінансових посередників
- •3. Організація банківської системи України та місце Національного банку України у ній
- •Емісія національної грошової одиниці
- •Монетарна політика
- •Банківське регулювання і нагляд
- •Банк уряду
- •Організатор міжбанківських розрахунків
- •Структура нбу
- •4. Класифікація банків
- •5. Механізм створення комерційних банків
- •Тема 10. Банківське кредитування
- •6. Порядок погашення банківського кредиту підприємством.
- •1. Принципи та умови кредитування
- •2. Класифікація банківських кредитів
- •3. Кредитний ризик: визначення і мінімізація втрат
- •4. Ціна банківського кредитування
- •5. Етапи процесу банківського кредитування
- •6. Порядок погашення банківського кредиту підприємством
- •Тема 11. Банківський менеджмент. Операції комерційних банків і небанківських фінансово-кредитних установ
- •1. Сутність банківського менеджменту та організаційна структура комерційного банку.
- •2. Критерії вибору банку
- •3. Основні види операцій та послуг комерційних банків.
- •4. Депозитні угоди
- •5. Нарахування відсотків за вкладами
- •6. Рейтингові оцінки діяльності банків
- •Тема 12. Інфраструктура інформаційного ринку. Організація виставок
- •1. Роль і поняття інфраструктури інформаційного ринку
- •2. Значення та суть виставкової діяьності
- •3. Класифікація виставок.
- •4. Етапи проведення виставок та показники їх ефективності
- •6. Проблеми організації виставок та шляхи її вирішення
- •Тема 13. Менеджмент інфраструктури інноваційного ринку та ринку праці План
- •1. Сутність та основні завдання інфраструктури інноваційного ринку
- •2. Особливості роботи бізнес-інкубаторів та критерії ефективності їх діяльності
- •3. Технопарки, технополіси, науково-дослідні центри та інші складові інноваційного ринку
4. Класифікація банків
Комерційні банки — кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу; філійною мережею; діапазоном операцій, що ними виконуються, та сектором ринку, де вони функціонують.
За формою власності комерційні банки можуть бути:
• унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя;
• з колективною формою власності.
Унітарні банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: «Ощадбанк» та “Укрексімбанк”. Статутні фонди цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів. Решта вітчизняних комерційних банків — це банки з колективною формою власності.
Залежно від організаційної форми комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку публічними акціонерними товариствами (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки).
Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає само акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. В Україні більшість комерційних банків — це акціонерні товариства відкритого типу.
Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку.
Відповідно до величини статутного капіталу, капіталу банку та величини активів банки поділяються на 4 групи. До першої групи банків із регулятивним капіталом понад 1,5 млрд грн. входять біля 18 банків. На ці банки припадає більше половини активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.
На банківському ринку України більшість банків — середні.
За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, всі банки можна поділити на:
• міжнародні, що створюються за участі іноземного капіталу і можуть мати свої філії за кордоном;
• міжрегіональні, які мають розгалужену мережу своїх філій та відділень по території країни;
• регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).
Більшість комерційних банків, що функціонують на банківському ринку України, є міжрегіональними. Причому значна частина таких банків сконцентрована в Києві та Київській області, а також у містах, які традиційно вважаються індустріально розвиненими (Дніпропетровськ, Харків, Донецьк).
Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Більш широку мережу філій нараховує Ощадбанк, який має відділення у всіх адміністративних районах країни, а також Приватбанк. До багатофілійних банків також відносять Райфанзен Банк «Аваль» та ін. Більшість зареєстрованих вітчизняних банків є мало- і безфілійними.
За спеціалізацією банки можуть бути універсальними та спеціалізованими. Універсальні банкивиконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслуговування різних типів клієнтів.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо понад 50% його активів є активами одного типу.
Виділяються такі види спеціалізації банків:
а) обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнтською спеціалізацією. Так, для світової банківської справи характерно, що біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інститутів, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спеціалізацією є створеними для фінансового обслуговування певних типів фірм. На вітчизняному банківському ринку помітними представниками банків з клієнтською спеціалізацією (малий і середній бізнес) є Правексбанк, Олбанк, банк «Альянс» та ін. Можна вважати, що подальша клієнтська спеціалізація є резервом розвитку системи комерційних банків України.
б) обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією (аграрні банки, промислові банки тощо). В Україні налічується близько 20 банків із галузевою спеціалізацією, серед яких “Легбанк”, “Енергобанк”, “Автозазбанк”, “Донвуглеком-банк“, «Укрнафтогазбанк» та інші.
Ще більший ступінь деталізації, диференційованості видів банків зумовлений їхньою спеціалізацією на обслуговуванні конкретного типу клієнтури. Так, для зарубіжної банківської справи характерно, що біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інститутів, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спеціалізацією називають “кишеньковими”, тобто створеними для фінансового обслуговування певної фірми. Учасниками кооперативних банків є кооперативи.
в) надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів — банки із функціональною спеціалізацією. Найяскравіше виражена функціональна спеціалізація, оскільки вона принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову балансу банку, а також специфіку роботи з клієнтурою. Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою.
Інвестиційні та інноваційні банки акумулюють тимчасово вільні грошові кошти на тривалі строки (в тому числі шляхом облігаційних позик) і надають довгострокові кредити. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мобілізованого шляхом випуску іпотечних облігацій. Облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних і кредитних операцій. Тому в них серед активних операцій переважають кредитні та облікові операції з комерційними векселями, а серед пасивних — операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити до запитання.
В Україні яскравим представником банку з вираженою функціональною спеціалізацією є Ощадбанк, в пасиві якого близько 90% — це кошти фізичних осіб, а основна спеціалізація активних операцій — споживче кредитування. Ексімбанк обслуговує переважно зовнішньоекономічну діяльність клієнтів. Функціональна спеціалізація названих банків не заважає їм виконувати інші операції, притаманні універсальним банкам.
У процесі концентрації і централізації банківського капіталу можливе об’єднання банків га кредитно-фінансових установ у консорціуми, корпорації, асоціації тощо.
Комерційні банки бувають універсальними і спеціалізованими. Найбільш поширеними спеціалізованими банками є ощадні, інвестиційні й іпотечні.
Ощадні банки у країнах з розвинутою ринковою економікою — це, як правило, невеликі кредитні установи, які функціонують у регіональному просторі (у межах міста, землі, штату тощо). Діяльність ощадних банків, як правило, контролюється державою, яка в особі місцевої влади є гарантом за їх операціями. Головним клієнтом цих банків є населення. Вклади населення залучаються на поточні, інвестиційні та інші рахунки. Розміщення коштів здійснюється у формі надання споживчих, іпотечних, бланкових (незабезпечених) кредитів, купівлі акцій та ін.
Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу і надають його підприємницьким структурам і державі. Механізмом залучення коштів клієнтів є емісія і розміщення облігацій та інших видів зобов'язань (сертифікатів, векселів). Інвестиційні банки вивчають фінансові потреби клієнтів, узгоджують умови позичок, визначають строки випуску і види цінних паперів з урахуванням стану ринку, їх емісію і наступне розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки виконують не тільки посередницьку функцію між позичальниками та інвесторами, а й продають великі пакети акцій та облігацій за власний рахунок, надають кредит покупцям цінних паперів. Законодавство багатьох країн відносить такі банки до небанківських фінансово-кредитних установ.
Іпотечні банки спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості — землі і міських будівель. Ресурсами іпотечних банків є власні накопичення та іпотечні облігації.
В Україні функціональна спеціалізація комерційних банків розвинута ще недостатньо. Класичних інвестиційних та іпотечних банків поки що немає. Причинами такої ситуації є відсутність ринку нерухомості і землі, а також обмеженість довгострокових капіталів, однією з причин якої є нестабільність національної валюти. Поки що функціонує єдиний банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків.
У системі комерційних банків відбувається процес залучення іноземного капіталу. Кількість банків, створених з участю іноземного капіталу на початок 2000 р., досягла 18% від загальної кількості діючих банків, з них майже третину становлять банки зі 100-процентним іноземним капіталом.