- •Індивідуальні завдання з теми “Границя функції. Диференціальне числення функції однієї змінної”
- •Зразок виконання індивідуального завдання з теми “Границя функції. Диференціальне числення функції однієї змінної”
- •Індивідуальні завдання з теми “Функції багатьох змінних”
- •Зразок виконання індивідуального завдання з теми “Функції багатьох змінних”
Зразок виконання індивідуального завдання з теми “Границя функції. Диференціальне числення функції однієї змінної”
Приклад
1. Знайти
границі: а)
;
б)
;
в)
;
г)
;
д)
;
е)
.
Розв’язок.
а)
.
б) При
маємо невизначеність вигляду
(частка двох нескінченно великих
величин). Щоб розкрити цю невизначеність,
винесемо змінну
,
наприклад, у найвищому степені із
багаточленів чисельника та знаменника.
У нашому прикладі цей степень дорівнює
3.
Далі
у чисельнику та знаменнику скорочується.
Користуючись теоремою про зв’язок
нескінченно великих та нескінченно
малих величин, одержимо:
.
в) При безпосередній
підстановці граничного значення змінної
(
)
маємо невизначеність вигляду
(частка двох нескінченно малих). Щоб
розкрити цю невизначеність, розкладемо
чисельник і знаменник на множники, один
з яких прямує до нулю – в нашому випадку
:
.
г) При безпосередній
підстановці граничного значення змінної
(
)
маємо невизначеність вигляду
(частка двох нескінченно малих). Щоб
розкрити цю невизначеність, треба
позбутися ірраціональності в чисельнику,
для цього треба помножити чисельник на
спряжений множник та “скомпенсувати”
це множенням і знаменника на той самий
множник:
![]()
![]()
д) При безпосередній
підстановці граничного значення змінної
(
)
маємо невизначеність вигляду
(частка двох нескінченно малих). Щоб
розкрити цю невизначеність, можна
скористатися теоремою про еквівалентні
нескінченно малі величини і замість
функцій
та
записати їхні еквівалентні функції:
.
е) Щоб знайти дану границю, скористаємося другою визначною границею. Зробимо перетворення виразу, що знаходиться у дужках:
.
Далі, користуючись теоремами про границі, знайдемо:
.
Приклад 2. Знайти
похідні: а)
;
б)
;
в)
;
г)
.
Розв’язок. а) Знайдемо похідну від складної функції: спочатку знайдемо похідну від степеневої функції, а потім похідну від виразу, що стоїть у дужках:
.
б) Треба знайти похідну
від добутку.
![]()
![]()
.
в) Знайдемо похідну від складної функції: знайдемо похідну від степеневої функції і помножимо її на похідну від частки:
.
г) Щоб знайти похідну
від показниково-степеневої функції,
необхідно прологорифмувати цю функцію.
Користуючись властивостями логарифму,
винесемо степінь логарифму перед
логарифмом і знайдемо логарифмічну
похідну від добутку. І, нарешті, запишемо
похідну
,
помноживши на “
”
ліву та праву частини логарифмічної
похідної:
.
Приклад 3. Знайти похідні першого та другого порядків функцій:
а)
;
б)
.
Розв’язок.
а)
Знайдемо похідну від неявно заданої
функції: при цьому похідну від
беремо за правилами диференціювання
складної функції. Маємо:
,
звідки
.
Диференціюємо обидві частини передостанньої рівності:
,
звідки
,
.
б) Знайдемо похідні параметрично заданої функції за формулами
та
.
.
.
Приклад 4. Користуючись правилом Лопіталя, обчислити границі:
а)
;
б)
.
Розв’язок.
а)
При безпосередній підстановці граничного
значення незалежної змінної
одержимо невизначеність вигляду
.
Функції чисельника та знаменника
задовольняють умовам правила Лопіталя,
тому для розкриття вказаної невизначеності
можна скористатися правилом Лопіталя:
.
б) При
безпосередній підстановці граничного
значення незалежної змінної
одержимо невизначеність вигляду
.
Виносимо першу функцію
за дужку.
Перевіримо, що границя функції, яка
записана у дужках, дорівнює нулю, тоді
одержимо невизначеність вигляду
,
для розкриття якої треба одну з функцій
залишити в чисельнику, а обернену до
другої записати в знаменник, тоді ми
одержимо невизначеність вигляду:
чи
,
яку (при умові, що функції чисельника
та знаменника задовольняють умовам
правила Лопіталя) можна розкрити,
користуючись правилом Лопіталя:
![]()

![]()
.
Приклад 5. Провести
повне дослідження поведінки функції
і побудувати її графік.
Розв’язок.
1. Дана функція є дробовою і не існує, коли знаменник дорівнює нулю, тому область існування даної функції:
.
2.
Функція не є періодичною. Вона є парною,
тому що
,
отже графік функції симетричний відносно
осі
.
3.
Функція має нескінчені розриви в точках
та
:
;
;
;
.
Отже,
функція має дві вертикальні асимптоти:
та
.
4. Для знаходження інтервалів монотонності функції та екстремумів функції необхідно знайти критичні точки першого роду, тобто точки, в яких перша похідна функції не існує або дорівнює нулю. Знайдемо похідну функції:
.
Отже,
критичними точками першого роду будуть
точки з абсцисами
,
та
,
але дві останні точки не входять в
область існування функції. Для дослідження
інтервалів монотонності функції одержали
4 інтервали:
.
Для дослідження функції на екстремум
будемо розглядати точку з абсцисою
.
Оформимо ці дослідження у таблицю:
|
|
|
|
|
|
|
|
знак
|
– |
– |
|
+ |
+ |
|
поведінка графіка функції |
спадає |
спадає |
точка мінімуму |
зростає |
зростає |
Знайдемо
екстремальне значення функції:
.
5. Для знаходження інтервалів опуклості та угнутості графіка функції та точок перегину необхідно знайти критичні точки другого роду. Знайдемо другу похідну функції:
.
Отже,
критичними точками другого роду будуть
точки з абсцисами:
та
,
але ці точки не входять в область
існування функції. Для дослідження
інтервалів опуклості та угнутості
графіка функції одержали 3 інтервали:
.
Точок перегину не існує. Оформимо ці
дослідження у таблицю:
|
|
|
|
|
|
знак
|
– |
+ |
– |
|
поведінка графіка функції |
опуклий |
угнутий |
опуклий |
6. Дослідимо поведінку графіка функції на нескінченності.
,
звідки робимо висновок, що
– горизонтальна асимптота.
,
отже нахилених асимптот не існує.

Рис. 1. Графік функції
7.
Знайдемо точки перетину графіка функції
з осями координат: з віссю
:
– точка мінімуму функції, з віссю
точок перетину не існує.
Знайдемо
контрольні точки:
;
;
.
В силу симетрії:
;
;
.
8) На основі проведеного дослідження побудуємо графік функції (рис. 1).
