Газін В.П., Копилов С.А.Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки)

В.П.Газін

САКопилов

НОВІТНЯ

іСТОРІЯ

ЄНЇАРК

1945-2002 р о к и

За редакцією академіка УАІн, професора А.О.Копилова

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Навчальний посібник для студентів історичних спеціальностей

вищих навчальних закладів

Київ “Л ибідь”

2004

ББК 63.3(0) 6я 73

ПЗ

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено

Р е ц е н з е н т и : доктор історичних наук, професор Ю. /. Макар, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

доктор історичних наук, професор С. С. Троян, Рівненський державний гуманітарний університет

доктор історичних наук, професор В. С. Степанков, Кам’янець-Подільський державний університет

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист № 14/18.2-1697 від 22.10.03)

Головна редакція літератури з гуманітарних наук

Головний редактор С. В. Головко

Редактор О. Н. Вітрученко

Передмова

осібник"НовітняП історія країн Європи та Америки. 1945—2002 роки" призначений аля

студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів, учителів середніх шкіл, усіх, хто цікавиться історією повоєнного часу.

На багатому фактичномуматеріалі у ньому висвітлюються історія країн двох континентів і головні тенденції та проблеми суспільного розвитку після Другої світовоївійни. З позицій історизму піддано всебічному аналізові процеси краху комунізму в Східній Європі та розглянуто їхній вплив на подальший розвиток світу, становлення нових незалежнихдержав і формування нового світопорядку, в основу якого закладаються цінності економічної, політичної та соціальноїдемократії. Особливу увагу приділено явищам суспільного розвитку, що визначилися на зламі тисячоліть, таким як глобалізація світової економіки, співпраця незалежнихдержав у системі економічної і політичної інтеграції, вплив інформаційної революціїна науково-технічний прогрес, розширення ареалу постіндустріалізму, інтернаціоналізація зусиль у вирішенні глобальних проблем людства.

Важливим постулатом, яким послуговувалися автори цієї праці, є подальше переосмислення післявоєнної історії, очищення її від нашарувань міфів та ідеологічних догм. Водночас вони не претендують на остаточне слово в оцінцідосліджуваних проблем і сподіваються, що такий підхід приверне увагудослідників при опрацюванніданої теми.

У посібнику вперше визначаються і висвітлюються теми, що віддзеркалюють історію становлення після подій 1989-1991 рр. такихдержав, як Росія, Білорусь, Словаччина, країн Балтії

З

Розділ 1 СВІТ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУЧАСНОСТІ

Суспільний розвиток у післявоєнний період.

Характер і основний зміст сучасної епохи

аслідки Другої світової війни, насамперед Нперемога антигітлерівської коаліції, ко­ аліції крихкої, нестабільної, в якій перед лицем спільної за­

грози тимчасово об’єдналися західні демократії і ко­ муністичний Радянський Союз, котрі прагнули у власних інтересах використати досягнуту перемогу (Захід — сприяти поступу демократії, СРСР — насадити тоталітаризм), призве­ ли до незнаних доти протиборства й конфронтації. Систем­ не протиборство та конфронтація спричинили суперечливі процеси, що охопили єдиний світ. Весь післявоєнний період характеризується чітко виявленими протилежними тен­ денціями.

По-перше, це — протистояння тоталітаризму і демократії. Моделі демократії (парламентська, президентська) і моделі тоталітаризму (сталінська, тітовська, кадаровська) співісну­ вали в роздвоєному єдиному світі. У завершеному вигляді, вважають німецькі історики, тоталітаризм проявився у сталінському Радянському Союзі. Навіть у фашистській Німеччині, на їхню думку, економіка розвивалася за закона­ ми вільного ринку. На іншому полюсі протистояння у повоєнний період небачену досі еволюцію переживала демо­ кратія, як найбільш адекватна матеріальним і духовним запитам людини форма організації суспільного життя на принципах свободи, права та відповідальності, як форма гармонійного поєднання суспільного й індивідуального інте­ ресу. Демократичні принципи в післявоєнний період широ­ ко реалізовувалися також через закріплення їх у консти-

5

РОЗДІЛ 1

туційних законах та діяльності відповідних державних струк­ тур (парламентів і т. ін.), які в демократичних країнах ство­ рюються за формулою представницького народовладдя. На зміну праву сили прийшла сила права. У цьому чи не най­ важливіший здобуток демократії. У боротьбі проти тоталіта­ ризму відбувалося становлення правових держав — головний здобуток демократії, що перемогла.

По-друге — протистояння капіталізму і соціалізму. Соціалізм, який внаслідок перемоги Радянського Союзу у Другій світовій війні відчутно розширив свій територіальний ареал, проголосивши спокусливі лозунги та ідеї, кинув вик­ лик демократії і капіталістичному світові.

По-третє — націоналізм і інтернаціоналізм: очевидними були прагнення народів до створення своїх національних держав і водночас — об’єктивні процеси інтернаціоналізації у вирішенні проблем планети, насамперед економічного ха­ рактеру. При цьому якщо капіталізм, не ставлячи за мету руйнування того й іншого, розглядав цю дихотомію крізь призму пошуку шляхів поєднання національних інтересів та інтернаціональних потреб, то соціалізм культивував відразу до націоналізму як украй негативного суспільного явища, підносячи інтернаціоналізм виключно як вираження суті пролетарської єдності. Тим самим сіялися зерна розбрату і ненависті, внаслідок чого військова сила розглядалася як єдиний засіб насадження комунізму на планеті. Сама ж ідея інтернаціоналізму, таким чином, опинилася в жорстких кла­ сових рамках.

Не менш гострою виявилася у післявоєнний період тра­ диційна в історії протилежність “гуманізм і пацифізм — на­ сильство і війна". У жорсткому силовому протистоянні двох систем ідеї гуманізму та пацифізму були піддані нелегкому випробуванню, посиленому ракетно-ядерним протистоян­ ням, що загрожувало спопелити увесь світ. Марксизмленінізм і політична практика сформували в СРСР негатив­ ну традицію щодо світового пацифізму та гуманізму, ідей миротворства, ненасилля та моралі. Класова боротьба завжди розглядалася як війна, без особливих поправок на її внутрішній або ж зовнішній характер.

Чи не тому мілітаризація усього суспільного життя роз­ глядалася як пріоритетна категорія в усіх сферах діяльності

6

Світ після Другої світової війни.

Основні тенденції суспільного розвитку сучасності

наддержави. У підсумку — поведінка наддержав визначалася взаємним страхом і турботою перед усе про свою безпеку. У глобальному просторі цих змагань соціалістичний Радянсь­ кий Союз виступав як суто військова наддержава, в той час як капіталістичні США з їх розвинутою ринковою еко­ номікою мали можливість здійснювати не лише достатні військові витрати, а й потужно розвивати виробництво ма­ теріальних благ, що не давало підстав кваліфікувати Сполу­ чені Штати Америки як військову наддержаву.

Воєнно-силова політика, до якої не раз удавалися обидві наддержави, що тривалий час після війни визначали політич­ ний клімат планети, ніде не дала бажаних результатів. Незва­ жаючи на величезну перевагу у військовій силі, Сполученим Штатам Америки не вдалося запобігти насадженню ко­ мунізму у В’єтнамі, так само як і Радянський Союз не зумів його насадити в Афганістані. Політико-стратегічні цілі, та­ ким чином, не були досягнуті ні тими, ні іншими. Що ж сто­ сується безпосереднього зіткнення, то обидві сторони його уникали: усвідомлення загрози ядерного знищення планети поступово стало нормою поведінки. Та ж сама небезпека ядерного самознищення прирекла світ на довготривалу “хо­ лодну війну”, в яку мимохіть був утягнутий весь світ. Сама “холодна війна” була виграна Заходом тому, що СРСР, як імперія, продемонстрував свою внутрішню неспроможність, афганська війна оголила вразливі точки комуністичної систе­ ми. У 1985 р. новий генсек М. Горбачов та його команда, по­ ступово переводячи вектор радянської зовнішньої політики в русло нового політичного мислення, тим самим фактично визнали, що комуністична система не в змозі далі продовжу­ вати гонку озброєнь. Це зумовлювалося не тільки неспро­ можністю радянської економіки адекватно відповісти на новий виклик Заходу, а й цілковитою дискредитацією комуністичної ідеї. Протиборство по лінії “Схід—Захід”, що виникло відразу ж після війни, пішло на спад.

Застосування принципів нового політичного мислення у зовнішній політиці, горбачовська перебудова радянського суспільства виявили головну специфіку й особливість соціалізму: він не піддається реформуванню, а спроби його демократизації призводили лише до появи гігантських тріщин у похмурому будинку “світлого майбутнього”. Як

7

РОЗДІЛ 1

тільки ослабли важелі силового тиску з боку центру світово­ го соціалізму — СРСР, соціалістичні країни Центральної та Південно-Східної Європи (ЦПСЄ) одна за одною, як по ко­ манді, вийшли в 1989 р. з режиму тоталітаризму, відмовивши комунізмові у праві на життя. Так починалася зміна суспільного ладу в НДР, Польщі, Болгарії, Румунії, Угор­ щині, Чехословаччині, Югославії, Албанії. Сумнів щодо комуністичної ідеї поставив під питання й доцільність існу­ вання останньої у світі імперії. У 1991 р. захитався і став роз­ колюватися на національні держави Радянський Союз.

Таким чином, останнє десятиріччя XX ст. ознаменува­ лося подіями, які завершили спір, започаткований у 1917 р., між капіталізмом і соціалізмом, між нормальною цивілі­ зацією, яка удосконалювалася шляхом саморозвитку, і схе­ мою омріяного багатьма поколіннями, принадного, але вик­ ривленого бачення світу, його суспільного устрою. Соціалізм упав не внаслідок війни, як фашизм, не внаслідок якогось гігантського катаклізму, а в результаті саморозкладу, власної неспроможності, неефективності як системи економічної та політичної несвободи, в яку він поставив індивіда, виробни­ ка матеріальних благ. Мрія залишилася мрією, а всі спроби її реалізації наштовхнулися на відсутність інтересу виробни­ ка, у якого відчужена власність, до плодів своєї праці. Утопія породила антиутоп'їю з притаманною їй системою примусо­ вої праці, суворою регламентацією всього суспільного жит­ тя, зведенням людини до звичайної статистичної одиниці.

Крах комунізму у Східній Європі призвів до змін на політичній карті Європи та Азії. Стали утверджувати себе нові держави: Азербайджан, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Молдо­ ва, Росія, Словаччина, Туркменістан, Узбекистан, Україна, Чехія, Словенія, Хорватія.

Посткомуністичні країни, що опинилися у складній об­ становці переходу від комунізму до демократії та ринкової економіки, інакше кажучи, до сучасного капіталізму, дістали відчутну підтримку від передових розвинутих країн світу (США, Німеччини, Японії, Італії, Франції, Великої Бри­ танії, Канади та ін.), використовували їхній досвід, заново освоювали багатогранність економічного та політичного плюралізму. Водночас відбувалося нелегке психологічне

8

Світ після Другої світової війни.

Основні тенденції суспільного розвитку сучасності

одужання мільйонів і мільйонів людей, наркотованих ко­ муністичною ідеологією, прилучення їх до цивілізованого розвитку. Ідеологічна догма про світову соціалістичну систе­ му як основний чинник суспільного прогресу зазнала краху.

Основний зміст нашої епохи став визначатися завдання­ ми створення світового співтовариства, здатного успішно і раціонально розв’язувати наболілі проблеми. А це можливо лише за умов демократії, ринкової економіки, ефективної регулюючої ролі правової держави, цілеспрямованої соціаль­ ної політики тощо.

Економічний розвиток двох суспільних систем.

Роль і вплив НТР у повоєнному світі

ТТруга світова війна кардинально вплинула на ^-■.економічне становище розвинутих капіта­

лістичних країн. Німеччина, Японія та Італія чекали милості від переможців. Англія і Франція зазнали значних втрат. Ма­ теріальні збитки Франції сягали 21,5 млрд дол. Чистий при­ буток США, що стали арсеналом для країн антигітлерівської коаліції, становив 117 млрд дол. Саме США, запропонував­ ши “план Маршалла”, стали базою економічного відроджен­ ня післявоєнної Європи. Американські капітали сприяли за­ кладенню основ майбутньої процвітаючої Західної Європи.

Характерною рисою післявоєнного розвитку капіта­ лістичних країн було те, що він відбувався за законами ринкової економіки, а тому з самого початку йому були при­ таманні конкуренція і безпосередньо пов’язана з нею інтен­ сифікація виробництва. Водночас у соціалістичних країнах, очолюваних СРСР, економічний розвиток базувався на пла­ новій економіці, внаслідок чого екстенсивність стала єди­ ним шляхом до тимчасових успіхів, досягнутих надмірними, нічим не виправданими матеріальними витратами. Якщо в перші післявоєнні роки перевага в темпах розвитку за раху­ нок тотальної мобілізації резервів та ресурсів, досі не задіяних у слаборозвинутих у цілому країнах, що опинилися в системі планової державної економіки, була на боці соціа­

9