Фрахт

Лекція 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ФРАХТУВАННЯ СУДЕН

Визначення, види і різновиди фрахтування суден.

Рейсове фрахтування та фрахтування на час. Сфера їх застосування, характерні відмінності, зміст угод.

Основна сутність договорів рейсового фрахтування та фрахтування на час, права та відповідальності, обов´язки та ризики сторін, які укладають угоди, у різних видах фрахтування.

Договір фрахтування суден – чартер-партія (чартер)

Загальні положення фрахтування суден

Під фрахтуванням розуміють надання за обумовлену платню (фрахт) усього судна або його частини для перевезень вантажів, пасажирів або виконання інших робіт з метою здійснення одного чи декількох рейсів, а також передання судна на певний час у розпорядження фрахтувальника. Термін «фрахтування» на практиці здебільшого використовується у випадках, коли йдеться про комерційні операції у трамповому судноплавстві.

Світова практика торговельного судноплавства розрізняє два основні види фрахтування суден, які відрізняються особливостями та обсягом розподілу між сторонами угоди (судновласником та фрахтувальником) прав розпорядження судном, ризиками та відповідальністю, і відповідно - витрат, які кожна із сторін приймає на себе. Цими двома видами фрахтування суден є рейсове фрахтування та фрахтування на час.

Угоди рейсового фрахтування суден за своєю сутністю є договорами перевезення вантажів. За рейсового фрахтування суден судновласник повністю контролює роботу судна, самостійно забезпечує його комерційну та навігаційно-технічну експлуатацію, приймаючи на себе усі комерційні ризики, пов'язані із роботою судна та відповідно сплачуючи практично усі витрати з роботи суден на перевезеннях вантажів.

Рейсове фрахтування існує та використовується на практиці у декількох різновидах (рис. 1.1). Їх відмінності полягають у обсязі перевізної роботи, яка має бути виконана, відповідно

– терміном дії договору (виконання роботи) та кількістю суден, які мають бути залучені до виконання перевізної роботи. Наразі за своєю сутністю усі різновиди рейсового фрахтування є однаковими: це домовленості щодо виконання перевезення. Сутність угоди полягає у тому, що судновласник зобов'язаний подати для прийняття та перевезення вантажу судно та перевезти вантаж до порту призначення, у той час як фрахтувальник має сплатити перевезення. Із закінченням перевезення, за умови його сплати та відсутності

претензій сторін одна до одної, угода вважається реалізованою, договір – таким, що втратив чинність, а взаємини судновласника і фрахтувальника закінчуються.

Рис. 1.1. Класифікація та сутність різновидів рейсового фрахтування

Фрахтування на рейс є угодою, згідно до якої певне судно надається судновласником (відфрахтовується) під перевезення вантажу фрахтувальника між певними портами. Така угода передбачає виконання простого рейсу між портами, де вантаж приймається на судно, та де він видається.

Угоди з фрахтування судна на круговий рейс відрізняються тим, що фрахтувальник фрахтує судно для виконання перевезення вантажу у прямому та зворотному напрямках. Фактично це є фрахтування судна для виконання двох різних рейсів, наразі угоди щодо них укладаються одночасно, передбачаючи виконання одним й тим самим судном двох рейсів, один з яких є у певному розумінні продовженням іншого, оскільки виконується відразу ж після нього та перевозить вантаж того самого фрахтувальника.

Практикується також фрахтування суден «на послідовні рейси». Характерна риса цього різновиду рейсового фрахтування полягає у тому, що сторони домовляються про виконання двох чи більше однакових рейсів – між одними й тими самими портами перевозитиметься один й той самий вантаж однаковими партіями. Відповідно, усі рейси мають бути виконані одним і тим самим судном. За таких домовленостей сторони погоджують та фіксують право судновласника відфрахтувати судно у попутному баластному напрямку, виконуючи основну угоду, під інший вантаж іншого фрахтувальника. До таких угод фрахтувальники вдаються за необхідності перевезення значної маси вантажу

рівними партіями із певною періодичністю, та часові параметри кругового рейса відповідають термінам відправлення кожної партії.

Особливий характер має фрахтування суден за контрактом. Це, так само, як і фрахтування послідовними рейсами, домовленості судновласника і фрахтувальника щодо виконання декількох рейсів задля забезпечення перевезення великої маси вантажу. Цей різновид фрахтування передбачає зобов'язання судновласника виконати протягом певного періоду часу перевезення обумовленої маси вантажу (здебільшого – доволі значної) декількома судновими партіями протягом певного періоду часу. У таких операціях судновласник і фрахтувальник домовляються щодо того, судна яких розмірів будуть виконувати чергові рейси.

У будь-якому різновиді операцій рейсового фрахтування – чи то договір фрахтування на рейс або на круговий рейс, чи то договір, який укладається на здійснення декількох рейсів, - судновласник приймає на себе зобов'язання виконати ним певний обсяг транспортної роботи – перевезти вантажі між портами. Наразі, зрозуміло, що наявність відмінностей між цими різновидами обумовила і появу для кожної із сторін угоди – як для судновласника так і для фрахтувальника – певних переваг та недоліків у їх практичному застосуванні. Відтак, обираючи той чи інший різновид рейсового фрахтування, кожна із сторін керується власними міркуваннями.

Зокрема, угоди з фрахтування на рейс, які мають одноразовий характер, практикуються, коли у вантажовласника з´являється необхідність здійснити одноразове відправлення вантажу, а у судновласників існує залишкова провізна спроможність внаслідок баластних перебігів суден. Також одноразові угоди практикуються за нестійкої кон¢юнктури ринку, коли із-за коливань цін на перевезення вантажів судновласники і вантажовласники не наважуються укладати довгострокові угоди.

Наразі триваліші за часом різновиди рейсових угод з фрахтування суден гарантують судновласнику тривалішу зайнятість суден на перевезеннях, позбавляючи необхідності щоразу підшукувати для судна роботу. Забезпечуючи судновласникам такі переваги, фрахтувальники користуються цим, намагаючись домовитися про нижчу (відносно ринку) ціну перевезення. До переваг фрахтувальника в укладанні довготривалих угод (за контрактом або на послідовні рейси) слід віднести і те, що за таких договорів він має реальну можливість забезпечення своєчасної доставки вантажів при відсутності необхідності укладання угоди на кожен рейс.

Угоди з фрахтування судна на час у певному розумінні є угодами оренди суден, оскільки частину прав розпорядження судном (разом із відповідним обсягом відповідальності, ризиків і витрат) судновласник надає фрахтувальнику. Набувши певного обсягу прав розпорядження судном, фрахтувальник використовує його на свій розсуд, у межах набутих прав, за що сплачує судновласнику орендну платню. Фрахтування суден на час також має певні різновиди: це тайм-чартер, бербоут-чартер та дімайз-чартер. Власне, відмінності між

Бербоут-чартерне фрахтування передбачає також варіант оренди судна на час, наразі фрахтувальник за цього виду фрахтування набуває значно більший обсяг прав розпорядження судном. Зрозуміло, значний обсяг набутих прав щодо використання судна супроводжується і більшим обсягом ризиків, відповідальності та витрат, пов'язаних із використанням судна. Фактично, протягом періоду оренди у бербоут-чартер фрахтувальник розпоряджується судном на свій розсуд на правах власника – зокрема, він має право перереєструвати судно під іншим прапором, нанести на судно свої фірмові позначки тощо. За використання судна фрахтувальник платить судновласнику погоджену орендну платню.

Різновидом таких угод є бербоут-чартер із переходом права юридичної власності на судно від судновласника до фрахтувальника із закінченням періоду оренди. За такого варіанту загальна сума виплат фрахтувальника на користь судновласника за увесь період оренди має відшкодувати останньому вартість судна. Саме тому цей різновид фрахтування складно розглядати як договори фрахтування суден – у більшому ступені такі угоди слід вважати купівлею-продажем судна «на виплат», а використовуються вони як спосіб поповнення флоту за відсутності власних або займаних коштів на побудову чи купівлю судна.

Слід зазначити, що у ланцюгу «рейсове фрахтування – тайм-чартерне фрахтування – бербоут-чартерне фрахтування» характерні риси договорів морського перевезення поступаються елементам договорів оренди, що гарно ілюструється розподілом між судновласником і фрахтувальником прав, відповідальності, ризиків та витрат у кожній з угод (табл. 1.1 та табл. 1.2).

Лекція 2. ПРОФОРМИ ДОГОВОРІВ ФРАХТУВАННЯ

Документальне оформлення угоди фрахтування суден.

Проформи договорів рейсового фрахтування та фрахтування на час. Призначення, процедура розробки, структурна побудова, сфера використання.

Апробація проформ чартерів на ринку.

Перегляд проформ чартерів та внесення змін і доповнень.

Організації, які розроблюють проформи чартерів. Оцінки проформ чартерів.

Універсальні та спеціалізовані проформи.

Проформи загального використання та приватні проформи.

Проформи рейсового фрахтування і фрахтування на час

Проформи договорів фрахтування

Незалежно від виду та різновиду фрахтування суден, усі угоди оформлюються письмово із укладанням відповідного договору, який називається чартер-партія (чартер). Процес оформлення такого письмового договору є доволі складним, трудомістким та тривалим за часом. Припущені неточності, помилки та інші упущення можуть призвести до конфліктних ситуацій та матеріальних витрат, непередбачених домовленостями сторін. Задля прискорення та спрощення процесу проведення перемовин, що передують укладанню угоди, а також безпосередньому її оформленню, у світовій практиці широко використовують так звані проформи чартерів – стандартні бланки типових умов угоди та їх тлумачення. У таких бланках містяться умови договору фрахтування, які відображують сутність угоди, взаємні права та обов'язки сторін, розподіл між ними ризиків, витрат, відповідальності. Окрім цих типових, однакових у межах різновиду фрахтування, позицій, у проформах чартерів є місця для викладення конкретних особливостей угоди, що укладається. Саме у ці вільні місця і вноситься інформація про деталі та особливості укладеної угоди. Суттєвим для практики є той факт, щоб дані, які вносяться до чартеру, були абсолютно точними: чартер має чітко викладати результати перемовин, вимоги та згоди сторін як з точки зору здорового глузду так і за характером викладення для того, щоб їх тлумачення на випадок арбітражного розгляду не розбігалось з розумінням своїх зобов'язань кожною із сторін.

У світовому торговельному судноплавстві використовується десятки та сотні проформ чартерів. Точну їх кількість підрахувати практично неможливо, оскільки разом із формами, які широко відомі та використовуються, маючи статус «де-юре», існує також і багато приватних, у певному розумінні нелегальних проформ «де-факто», які випускаються на ринок окремими експортерами та імпортерами товарів, судноплавними та брокерськими компаніями.

Розробкою проформ чартерів опікуються авторитетні морські організації (БІМКО, Британська палата судноплавства), торговельно-промислові палати країн, які займаються морською торгівлею. Вважається, що проформи, розроблені цими організаціями, у найбільшому ступені намагаються врівноважити інтереси судновласників і фрахтувальників. Приватні проформи, розроблені суб'єктами ринку морських перевезень, відображують, насамперед, інтереси розробників та коло взаємовідносин, які склалися із партнерами з торгівельних операцій та перевезень.

Ініціатива розробки нових проформ чартерів та необхідності внесення змін до існуючих виходить як від торговельних організацій – експортерів та імпортерів товарів (які є фрахтувальниками), так і від судновласник підприємств. Саме вони, із змінами умов торгівлі та судноплавства та виникненням нових стійких вантажопотоків, виступають із пропозиціями досконалення старих або введенні нових проформ.

Процедура розробки нової проформи є доволі тривалою у часі, оскільки умови проформи мають бути погоджені судновласниками і організаціями, які виступають фрахтувальниками. Зрозуміло, що кожна із сторін намагається внести у проформи прийнятні для себе умови та формулювання. Саме тому процес погодження іноді може тривати роками та не завжди закінчується успішно.

Для отримання визнання на ринку проформи чартерів проходять процедуру обговорення та погодження у БІМКО, Британській палаті судноплавства. Після такої «апробації» проформа чартера отримує певну оцінку. Вища оцінка чартера – «погоджено», а у випадках, коли між членами БІМКО при обговоренні окремих статей та формулювань чартера немає єдиної згоди, він отримує оцінку «рекомендовано» чи «ухвалено». Гриф у вигляді такої оцінки наноситься у чартер особливим чином. Окрім того, у проформі чартера обов'язково має міститися інформація про організацію, яка його розробила, роках розробки, перегляду та внесення змін. Для оформлення угод зазвичай використовується остання переглянута та дороблена проформа.

Взагалі проформа чартера складається з двох частин – розділу «А» (частина І, «мінічартер») та розділу Б (частина ІІ). Розділ «А» складається з декількох десятків статей, які мають бути заповнені та якими власне описується деталі угоди. «Міні»-чартер – документ, зручний у оперативній роботі, оскільки містить основну інформацію, є компактним, дозволяє швидко орієнтуватися у чартері. Власне тут ставляться і підписи сторін, якими підтверджуються викладені домовленості сторін. Для спрощення заповнення бланків чартерів та їх копіювання останнім часом стали активно використовуватися більш досконалі структурні форми чартерів. Ці зміни полягали у тому, що «міні»-чартер почали оформляти на стандартних аркушах паперу, де для кожної умови було передбачено окреме місце – «бокс», звідки такі проформи і отримали назву «боксових».

У розділі «Б» містяться надруковані у типографський спосіб стандартні тлумачення окремих умов угоди, іноді – у декількох варіантах, а також викладаються умови, які відображують сутність угоди. У цьому розділі не рекомендується вносити зміни, виключення, вставки

тощо. Усі зміни частини «Б», посилання на конкретні її умови передбачено при заповненні розділу «А».

Залежно від виду фрахтування розрізняють відповідні проформи чартерів. За змістом та можливістю застосування для оформлення різних фрахтових угод у рейсовому фрахтуванні проформи рейсових чартерів розрізняють універсальні та спеціалізовані. Універсальні проформи чартерів доцільно використовувати при укладанні угод на фрахтування суден під перевезення генеральних або масових вантажів, для яких не існує своїх власних проформ, практично на усіх напрямках. Спеціалізовані проформи чартерів своїми бланковими умовами відображують специфіку вантажу, який перевозиться, та особливості роботи портів регіона чи напрямку. Саме це відображується у закодованих назвах проформ рейсових чартерів (табл. 1).

Таблиця 1