Все лекции 1-18+звити

7

Економіка підприємства» 10 кред

використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзі) в обмін на зобов’язання виготовляти або продавати продукцію (надавати послуги) незалежної фірми.

Співробітництво між франчайзером і франчайзі відбувається на основі укладеного договору (франшизної угоди), в результаті якої франчайзер надає право франчайзі використовувати товарний знак, знак обслуговування, вивіску та особливо технології шляхом чітко визначеного способу експлуатації та під відповідним контролем. Розрізняють три основних види франчайзингу:

Товарний (торговий) франчайзинг, який передбачає взаємовідносини сторін франчайзингу у сфері торгівлі. У цьому випадку франчайзер передає франчайзі ексклюзивне право на реалізацію під торговим знаком франчайзера його продукції на певній території.

Виробничий франчайзинг передбачає відносини, які надають право франчайзі на виробництво та збут під торговим знаком франчайзера продукції з використанням сировини, матеріалів та технологій, які поставляються франчайзером.

Діловий франчайзинг передбачає взаємовідносини в сфері обслуговування, навчання та громадського харчування, коли франчайзі створює і розвиває бізнес на основі моделі та за участі франчайзера, з використанням його технологій, ноу-хау, товарного

знака та набутого досвіду.

Швидке зростання ролі інформаційних технологій, поширення Інтернету та зростаюча роль інформації зумовили появу такої сучасної організаційної форми ведення бізнесу, як віртуальне підприємство.

Віртуальне підприємство – це співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами праці і спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті. По суті віртуальне підприємство – це нова форма економічної організації суб’єктів господарювання, які об’єднують свої зусилля для надання певної послуги, що традиційно надавалась одним підприємством (рис. 2.1).

8

Виробництво

Дистрибуція

Internet

Контракти

Виробник-клієнт

Клієнти

Рис. 2.1. Структура віртуального підприємства

Добровільно об’єднуючись, підприємства (фірми, компанії) та організації утворюють об’єднання підприємств, рис.2.2.

Рис. 2.1. Форми добровільних об'єднань підприємств (фірм, компаній) та організацій

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для

9

Економіка підприємства» 10 кред

вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Розглянемо детальніше вказані форми добровільних об'єднань:

асоціація — найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників

(членів) (Українська асоціація маркетингу, Асоціація підприємців України, тощо);

картель — договірне об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності — регулювання збуту виготовленої продукції (Організація країн-експортерів нафти, ОГ-КАРТЕЛЬ Україна тощо);

синдикат — організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції;

корпорація — договірне об'єднання суб'єктів господарювання, створене на засадах інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих і комерційних інтересів, із переданням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного і учасників (Українська автомобільна корпорація, корпорація «Українські мінеральні води» тощо);

консорціум — тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад, здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, Жіночий консорціум України тощо);

концерн — форма статутного об'єднання підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукою і організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів (Концерн «Калашников»,

концерн «Стирол» тощо);

трест — монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрями їх діяльності;

10

Економіка підприємства» 10 кред

холдинг (холдингова компанія) — специфічна організаційна форма об'єднання капіталу: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднані в холдинг суб'єкти мають юридичну й господарську самостійність, проте право вирішення основних питань їх діяльності належить холдинговій компанії

(аграрні холдинги «Кернел», «Нібулон», «Миронівський хлібопродукт», UkrLand-

Farming і ViOil тощо);

кластер - це територіально-галузеве добровільне об'єднання підприємств, які тісно співробітничають із науковими установами та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоздатності власної продукції та економічного зростання регіону. Об'єднані в кластер підприємства мають юридичну й господарську самостійність, проте деякі управлінські рішення приймаються колегіально (Вінницький переробно-

харчовий кластер; національний інноваційний кластер «Нові машини»; інноваційний технологічний кластер «АгроБУМ», медовий кластер «Бджола не знає кордонів», харчовий кластер «Купуй Запорізьке. Обирай своє», кластер виробництва сувенірів «Сузір’я» національний інноваційний кластер «Енергетика сталого розвитку», національний інноваційний кластер «Технології інноваційного суспільства», національний інноваційний кластер «Інноваційна культура суспільства», національний інноваційний кластер «Нові продукти харчування», Львівський кластер ІТ та бізнес-послуг, Сумський будівельний кластер, транспортнологістичний кластер «Південні ворота України», Хмельницький будівельний кластер, Хмельницький швейний кластер, Кам’янець-Подільський туристичний кластер).

Види та організаційні форми підприємств в Україні визнаються Господарським кодексом України. Вибір форми веде підприємницької діяльності здійснюється підприємцем самостійно. Залежно від правового положення суб'єктів підприємниць діяльність в Україні може здійснюватись як:

1)індивідуальне підприємництво фізичних осіб;

2)підприємництво юридичних осіб.

Індивідуальна підприємницька діяльність фізичних осіб створення юридичної особи є найпростішою формою підприємництва. Вона здійснюється особою від свого імені, за власною ініціативою та на свій ризик. Індивідуальна підприємницька діяльність фізичних осіб історично та логічно передує формуванні та розвитку складніших форм підприємництва. Суб'єктами індивідуального підприємництва є фізичні особи-підприємці, які пройшли державну реєстрацію підприємницької діяльності. Державна реєстрація нових суб'єктів господарювання в Україні здійснюється в різноманітних організаційно-правових формах, які наведено у табл.2.2.

12

Економіка підприємства» 10 кред

2.3. Підприємницька ідея, її джерела та методи пошуку

Започаткування підприємницької діяльності здійснюється за певною технологією створення бізнесу, котра є специфічною для кожного конкретного випадку й залежить від сфери обраної діяльності. Проте, не дивлячись на особливості

економічного й правового середовища, специфіку сфери діяльності існують і загальні проблеми, з якими мусять мати справу підприємці. Узагальнення досвіду багатьох відомих починань дозволяє виділити у технології створення підприємства наступні стадії (рис. 2.3):

розробка концепції бізнесу;

планування успіхів підприємницького започаткування;

реалізація підприємницького проекту.

Процес підприємницької діяльності починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, що закладені в основу майбутнього бізнесу. Опрацьовуючи концепцію підприємець:

здійснює пошук перспективної підприємницької ідеї;

обирає сферу підприємницької діяльності;

підбирає придатну форму організації бізнесу;

Рис. 2.3. Логіка процесу створення власного бізнесу

Однією з перших проблем є пошук підприємницької ідеї. Під ідеєю розуміють загальне бачення щодо можливостей створення підприємства. Пошук привабливої ідеї бізнесу - це досить важке й відповідальне завдання для підприємця, який має віднайти в ідеї можливості реалізувати свої знання й здібності, здобуту спеціальність та професійні навички. Багато підприємців починають бізнес в сфері, що збігається з їхніми особистими уподобаннями – хобі.

На цьому важливому етапі започаткування бізнесу виникає питання: де і як шукати нову підприємницьку ідею (табл. 2.4). Джерела ідей можуть бути різними, але найчастіше ними бувають: відзиви споживачів; інтерв’ю з торговими працівниками; критична оцінка продуктів (послуг) діючих фірм; результати власних досліджень і розробок; вивчення технічної літератури та патентної інформації. Іншими джерелами підприємницьких ідей

15

Економіка підприємства» 10 кред

можуть слугувати: преса, радіо, телебачення; відвідування виставок, ярмарок; поради знайомих, родичів тощо.

Таблиця 2.4. Можливі шляхи пошуку нової ідеї для бізнесу

2.4. ВИБІР ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ

16

Економіка підприємства» 10 кред

Організаційно-господарською одиницею бізнесу виступає підприємство (фірма, організація, установа тощо), або компанія. Згідно Господарського кодексу України підприємством визнається самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним

органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами.

Тобто підприємство (фірма або компанія) – це загальна назва, що використовується по відношенню до будь-якого господарюючого суб’єкта. Вона віддзеркалює лише той факт, що підприємство або організація мають права юридичної особи, проте ці права залишаються невідомими. Поняття фірми не відображає організаційно-правового статусу підприємства. Тому, окрім назви фірми, будь-якому підприємцю важливо обрати конкретну організаційно-правову форму своєї діяльності, тобто зафіксовану нормами права єдність організаційних та економічних засад діяльності господарюючого суб’єкту.

Організаційна-правова форма господарювання1 - це форма здійснення господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Згідно Державного класифікатора об'єктами організаційно-правових форм господарювання можуть виступати:

підприємства;

господарські товариства;

кооперативи;

організації (установи, заклади);

об'єднання підприємств (юридичних осіб);

відокремленні підрозділи без статусу юридичної особи;

об'єднання громадян, профспілки, благодійні організації ті інші подібні організації;

спілки.

Найбільш значущими ознаками, що вирізняють одну організаційно-правову форму від інших, вважають:

кількість учасників створюваного господарюючого суб’єкту;

власник капіталу, що використовується;

джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

1Державний класифікатор “Класифікація організаційно-правових форм господарювання”. 28.05.2004, №97 (чинний від 01.06.2004 р.).