Все лекции 1-18+звити

Текст взято з Економіка підприємства : підручник / [Г.О. Швиданенко, К.С.

Бойченко, В.Г. Васильков та ін.] за заг. та наук. ред. проф. Г.О. Швиданенко. – 2-ге вид., перероб і доп. – Київ : КНЕУ, 2019. – 551, [1] с.

ТЕМА 4. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

4.1.Процеси управління підприємством

4.2.Моделі та методи управління

4.3.Структура підприємств та її елементи

4.4 Організаційні структури управління підприємствами

Ключові терміни й поняття:

управління підприємством;

функції управління;

функція планування;

функція організації;

функція мотивації;

функція контролю;

методи управління;

структура підприємства;

виробнича структура підприємства;

організаційна структура управління підприємством;

центри відповідальності;

бізнес-процеси;

процесне управління на підприємстві;

лінійно-функціональна структура управління;

матрична структура підприємства;

дивізіональна структура;

мережеві структури.

Компетенції

Після вивчення теми, ви будете:

Знати:

-сутність, елементи та принципи управління підприємством;

-стилі і моделі управління підприємством;

-класифікацію виробничих структур різнотипних підприємств;

-функції управління підприємством;

-основні види бізнес-процесів підприємства;

-види організаційних структур підприємства та їх нові форми.

Вміти:

-визначати основні фактори впливу на формування та функціонування виробничої структури;

-проектувати та оптимізувати організаційні структури управління на конкретних підприємств;

-аналізувати комунікаційні зв'язки між підрозділами;

-обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення організаційних структур підприємств.

4.1. Процеси управління підприємством

Згідно з основними положеннями теорії систем, будь-який об’єкт, явище чи процес (включаючи підприємство) можна розглядати як систему.

Під системою розуміють сукупність взаємозв’язаних в одне ціле елементів. Елемент системи – це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові. Для будь-якої системи характерні певні ознаки (рис. 4.1.):

СИСТЕМА

4.Не може існувати поза

Рис. 4.1. Характеристика системи

Науковці виділяють дві особливості підприємства як системи. Перша особливість полягає в тому, що підприємство – це відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем. Воно вибирає з мезосередовища та макросередовища основні фактори виробництва і, перетворюючи їх на продукцію (товари, послуги, інформацію) та відходи, передає знов у макросередовище.

Друга особливість підприємства як системи: воно є штучною системою, створеною людиною заради її власних інтересів, передовсім спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці. Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну. Горизонтальний – це поділ праці через розподілення трудових операцій на окремі завдання. Результатом горизонтального поділу праці є формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу. При вертикальному поділі праці здійснюється диференціація та координація управлінської праці, формування рівнів управління.

Управління в широкому розумінні – це свідома, цілеспрямована дія людей на суспільну систему в цілому або на окремі її ланки (сфери суспільного життя, галузі економіки, підприємства, колективи), що забезпечує їх оптимальне функціонування і розвиток на основі використання властивих суспільству об'єктивних закономірностей розвитку.

Ефективність процесу управління визначається тим, хто конкретно і як управляє, що зумовлює актуальність проблеми індивідуального стилю управління.

Стиль управління – це відносно стійка система способів, методів і форм впливу керівника на підлеглих відповідно до визначених цінностей і цілей спільної діяльності. Це своєрідний психологічний почерк роботи з підлеглими. Відомий німецький психолог К. Левін описав три основні стилі управління (табл.

4.1.):

Кожному конкретному керівникові не може бути притаманний тільки якийсь один стиль. У залежності від конкретної ситуації найчастіше спостерігається поєднання рис різних стилів з домінуванням якогось одного.

Для всіх процесів управління підприємством характерним є наявність у цілому однорідних видів діяльності, які називаються функціями управління. Функції управління є одним з ключових елементів системи управління підприємством, оскільки розкривають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

Функції управління – це спеціалізовані види управлінської діяльності, які виникають внаслідок поділу процесу управління на окремі складові за ознакою подібності змісту робіт, що виконуються в їх межах, та їхньої цільової спрямованості.

Вперше в теорії управління класифікацію функцій запропонував французький вчений А. Файоль. Він виділяв п’ять функцій: планування, організація, розпорядництво, координування та контроль. Мескон, Альберт і Хедоурі запропонували розглядати чотири функції: планування, організація, мотивація та контроль (рис. 4.2.):

Кожна із чотирьох функцій менеджменту є для організації життєво важливою, але планування забезпечує основу для інших функцій, і тому

вважається головною серед них. Решта ж функцій орієнтовані на виконання оперативних, тактичних і стратегічних планів організації.

Управління (менеджмент)

Рис. 4.2. Основні функції управління

Функція планування – це розробка змісту та послідовності дій, направлених на досягнення запланованих цілей управління.

Першим кроком у плануванні є розробка таких цілей: внесення моменту організації діяльності, спонукання менеджерів до погодження своїх щоденних дій з перспективними, контроль фактичних результатів роботи організації.

Основними принципами функції планування є: повнота (охоплення всіх напрямів діяльності організації), точність (кількісні та якісні показники дій), економічність (окупність затрат на планування), безперервність (зміни як у просторі, так і у часі), гнучкість (постійне коригування залежно від ситуації), масовість (залучення виконавців до розробки планів).

Основними методами планування є: метод послідовного опису операцій (у вигляді таблиць тощо), побудова графіків виконання (де передбачено строки виконання і виконавці), сітьове планування (графічне зображення послідовності робіт), метод робочого календаря (план на короткий період).

Функція організації – це вид управлінської діяльності, спрямований на розподіл робіт між окремими виконавцями та їх групами, встановлення взаємозв’язків між ними та узгодження їх діяльності з метою досягнення цілей підприємства. Реалізація функції організації відбувається у процесі організаційної діяльності, тобто через сукупність процесів, за допомогою яких менеджер усуває невизначеність і конфлікти поміж співробітниками підприємства щодо роботи або повноважень і створює середовище, придатне для