Все лекции 1-18+звити

Проектна структура – це форма організації управління комплексними видами діяльності підприємства на основі створення автономних підрозділів, що функціонують на тимчасовій основі. За проектної організаційної структури у складі підприємства формуються проектні підрозділи, кожний з яких одержує необхідні ресурси і несе відповідальність за розробку і реалізацію у визначені терміни конкретного проекту. Проектний підрозділ формується із працівників різних професій, спеціалістів, дослідників тощо, які підпорядковані керівнику проекту. Після завершення проекту підрозділ розформовується, а його співробітники переходять у нову проектну команду або повертаються до своїх постійно діючих підрозділів.

Одним з найбільш поширених різновидів проектної структури є матрична організаційна структура. За матричної структури учасники проектної групи підпорядковані не тільки керівнику проекту, але і керівникам тих підрозділів підприємства, у яких вони працюють постійно. При цьому керівник проекту визначає зміст роботи членів проектної групи, а керівник базового підрозділу

(наприклад, функціональної служби) може встановлювати способи їх виконання

(рис. 4.13.).

Рис. 4.13. Схема матричної організаційної структури

Розглянувши основні вили організаційних структур можемо провести їх

порівняння (табл.4.4).

Таблиця 4.4

Порівняльна характеристика переваг і недоліків основних

організаційних структур управління

Крім матричних до сучасних органічний структур також відносять мережеві та конгломератні.

Ідея підвищення ефективності діяльності підприємства на основі взаємодії з рівноправними, але різними за виконуваними ролями і функціями незалежними партнерами привела до створення мережевих організацій.

Мережевий тип організаційної структури управління підприємством – це сукупність самостійних або спеціалізованих структурних одиниць підприємства,

які пов’язані між собою системою договірних відносин, діяльність яких координується ринковими механізмами. Замість того, щоб утримувати всередині підприємства всі ресурси, необхідні для виробництва певної продукції (товарів,

робіт, послуг), мережеві організаційні структури використовують активи кількох підприємств, які розташовані в різних точках ланцюга створення споживчої

цінності. Розрізняють стабільні, динамічні та внутрішні види мережевих організаційних структур управління підприємством.

«Внутрішні мережі» утворюються шляхом розвитку системи вільного підприємництва в межах великих підприємств. Основний принцип їх утворення

– взаємодія між підрозділами одного підприємства на основі ринкових цін.

Підрозділи підприємства мають можливість здійснювати операції купівлі-

продажу поза межами даного підприємства.

У«стабільних мережах» значна частина робіт передається субпідрядникам, які можуть і не належати до основного підприємства. При цьому кожне підприємство – субпідрядник підтримує свою конкурентоспроможність шляхом обслуговування клієнтів і поза межами мережі. Така форма дозволяє отримати конкурентні переваги за рахунок вузької спеціалізації субпідрядників.

У«динамічній мережі» головне підприємство виступає як «системний інтегратор», який залучає зовнішні незалежні організації-проектанти,

організації-виробники, організації-дистриб’ютори, тощо до реалізації його ідеї.

Такі незалежні організації формують уздовж ланцюга «проектування-

виробництво-реалізація» тимчасовий союз із великої кількості потенційних партнерів. Підприємство – системний інтегратор», як правило, залучає інвестиції для виробництва продукції, займається стратегічним плануванням, управляє фінансовими потоками і НДДКР. Такі віртуальні підприємства, які ще часто називають «оболонковими», широко розповсюджені у сфері інформаційного бізнесу, консалтингу, біржовій і банківській діяльності.

Привабливість мережевих структур пояснюється такими їх перевагами:

адаптивність до змін у зовнішньому середовищі і швидкість реакції на зміни кон’юнктури ринку, концентрація діяльності підприємства на пріоритетних для себе сферах спеціалізації; низький рівень зайнятості. Недоліками мережевих організацій є: слабкість безпосереднього контролю за усіма процесами в мережі;

сильна залежність від роботи субпідрядників; нестабільність зв’язків між підприємствами, що утворюють мережу.

Прикладом успішної мережевої взаємодії – є організація "Віза". Вона взагалі не існує як компанія, хоча і здійснює операції на сотні мільйонів доларів в рік. Це членська організація, союз банків та інших фінансових установ. Кожна компанія - учасник цієї організації володіє тільки тією частиною "Візи", яку створила сама, сформувавши портфель держателів карток. Не "Віза" володіє своїми учасниками, а вони володіють нею.

Конгломератний тип організаційної структури управління дуже популярний серед підприємців у наукомістких галузях, де потрібно швидко переходити на нові види продукції та припиняти виробництво застарілої продукції. Для них характерним є високий рівень децентралізації влади,

можливість швидкої диверсифікації з мінімальним порушенням існуючих в конгломераті зв'язків; мінімальна залежність між складовими, що входять до конгломерату. Це структури, які більше тяжіють до децентралізованого виду, що і обумовлює певні недоліки, які притаманні цій структурі, а саме проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи; автономія підрозділів може блокувати досягнення вигод стратегічного поєднання.

Резюме

Управління в широкому розумінні – це свідома, цілеспрямована дія людей на суспільну систему в цілому або на окремі її ланки (сфери суспільного життя, галузі економіки, підприємства, колективи), що забезпечує їх оптимальне функціонування і розвиток на основі використання властивих суспільству об'єктивних закономірностей розвитку.

Стиль управління – це відносно стійка система способів, методів і форм впливу керівника на підлеглих відповідно до визначених цінностей і цілей спільної діяльності.

Функції управління – це спеціалізовані види управлінської діяльності, які виникають внаслідок поділу процесу управління на окремі складові за ознакою

подібності змісту робіт, що виконуються в їх межах, та їхньої цільової спрямованості.

Структуризація підприємства – це виділення в його складі суб'єктів внутрішньогосподарських економічних підрозділів у таких розмірах і поєднаннях, які б забезпечили максимальний ефект від їх функціонування.

Бізнес-процеси – це сукупність видів діяльності підприємства (потоків робіт), які здійснюються за визначеною технологією, в результаті чого певні входи (матеріальні та інформаційні ресурси) перетворюються на виходи

(продукти, послуги), є цілеспрямованими та взаємопов’язаними завдяки наявності фактора управлінського впливу та споживача результату (клієнто-

орієнтованість процесу).

Організаційна структура управління підприємством (ОСУ) – це склад відділів, служб і підрозділів в апараті управління, системна їх організація,

характер зв’язків підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.

На сьогодні в теорії та практиці управління підприємством існує декілька видів організаційних структур: лінійна; лінійно-штабна; лінійно-функціональна;

дивізійна; матрична; проектна; мережева (стабільна, динамічна, внутрішня),

конгломератна та інші.

Терміни та поняття

Питання для самоконтролю

1.У чому полягають принципові відмінності різних стилів

управління?

2.Які основні функції управління виділяють? Вкажіть їх сутнісну характеристику.

3.Чи існує взаємозв'язок моделей і методів управління підприємством? Якщо так, то який саме?

4.У чому полягають основні особливості структури підприємства за процесним підходом?

5.Які центри відповідальності на підприємстві ви знаєте?

6.Які основні переваги та недоліки різних видів організаційних структур управління?

7.Які основні відмінності механістичних та органічних

структур?

8.Як впливає розмір підприємства на його організаційну структуру управління?

Завдання для індивідуальної роботи

Завдання 4.1. Розподіліть методи мотивації за їх різновидами:

Теорії Х і У Д. Мак-Грегора.

Теорія потреб А. Маслоу.

Теорія справедливості.

Теорія двох факторів Ф. Герцберга.

Модель Портера-Лоулера.

Теорія продуктивності Д. Мак-Клелланда.

Теорія очікувань В. Врума.

Завдання 4.2. Розподіліть моделі за класифікаційними ознаками:

Класифікація моделей за відповідними ознаками

Предметні моделі.

Знакові моделі.

Детерміновані моделі.

Стохастичні моделі.

Моделі з невизначеністю.

Дискретні моделі.

Неперервні моделі Дескриптивні моделі.

Нормативні моделі.

Статичні моделі.

Динамічні моделі.

Завдання 4.3. Розподіліть оргструктури за їх типами:

-лінійна;

-функціональна;

-лінійно-фукціональна;

-дивізіональна;

-проектна;

-матрична;

-конгломератна.

Завдання 4.4. Питання для поглибленого вивчення теми:

Цикли менеджменту та функції управління підприємством.

Особливості та значення соціально-психологічних методів управління.

Організаційні форми реалізації методів управління на підприємстві.

Принципи та етапи процесу побудови організаційних структур управління підприємством.

Еволюція організаційних структур управління підприємствами.

Аналіз організаційної структури управління з точки зору стратегічної поведінки учасників організації.

Вплив стилів управління на формування організаційної структури підприємства.

Склад та зміст організаційних відносин на підприємстві. Новітні організаційні типи підприємств.

Зарубіжний досвід управління підприємством. Сучасні тенденції розвитку структур управління.

Бібліографічний список

1. Георгіаді Н. Г. Фактори, які впливають на формування і використання організаційних структур управління підприємствами / Н. Г. Георгіаді, С. В. Князь, Р. Б. Вільгуцька

// Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - 2013. - № 767. - С. 17-25. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPM_2013_767_5

2.Моргулець О.Б. Менеджмент у сфері послуг Навч. посіб.

–К.: Центр учбової літератури, 2012. – 384 с.

3.Організаційна структура промислового підприємства, орієнтованого на стійкий розвиток [Електронний ресурс] / В.В. Козик // Економіка: реалії часу. Науковий журнал. – 2013. – № 1 (6).

–С. 190-195.

4.Основы менеджмента. /Мескон М., Альберт М., Кедоури Ф. – М: Дело, 1997. – 704 с.

5. Ястремська О.М. Організаційне забезпечення якості трудової діяльності керівників промислових підприємств:

монографія / О.М. Ястремська, К.В. Яковенко, В.В. Томах. — Х.:

ХНЕУ, 2009. — 328 с.

6. .Jones G. Organizational theory: text and cases. – Upper Saddle River, N.J.: Prentice Hall, 2001. – 599 p.