l
L
Рис 2.5.
2.4. Спеціальні види знімання
Найбільш поширеною класифікацією методів знімання у фотограмметрії вважають методи розмежування носіїв, за допомогою яких отримують інформацію. У цьому випадку метод фотограмметрії може бути поділено на:
•наземне знімання за допомогою фототеодолітів;
•аерофотознімання;
•космічне знімання.
Ці методи можна також поділити за спектральними характеристиками випромінювання, яке використовується в кожному класі. Приклад такої класифікації наведено в таблиці 2.7.
|
|
Таблиця 2.7 |
|
|
|
Підкласи знімання за |
|
|
використанням |
Область спектральної |
Передача кольорів |
фотографічного |
чутливості |
|
матеріалу |
|
|
|
|
|
Рентгенівська |
10−5 −102 (мм) |
Нейтральна |
Чорно-біла |
0.35–0.35(мкм) |
Нейтральна |
Кольорова |
0.45–0.70(мкм) |
Природна |
|
|
|
Спектрозональна |
0.50–0.90(мкм) |
Умовна |
|
|
|
Інфрахроматична |
0.65–30.0(мкм) |
Нейтральна |
|
|
|
Радіолокаційна |
1–100(см) |
Нейтральна |
|
51 |
|
Аналізуючи ці дві класифікації можна зазначити про поєднання їх підкласів і систем. Кожний підклас першої системи використовує, або може використовувати всі підкласи другої системи і навпаки.
Крім того, класифікацію можна виконати враховуючи типи знімальної апаратури, у такому разі можна виділити підкласи:
•кадрові;
•щільові;
•панорамні;
•телевізійні.
Зараз ми розглянемо спеціальні види знімання на прикладі класифікації за спеціальними характеристиками випромінювання, яке використовують під час знімання об'єктів.
2.4.1. Рентгенівське зображення та його властивості
Рентгенівське випромінювання відноситься до електромагнітних коливань. Виникає воно внаслідок гальмування швидких електронів у момент їх зіткнення з анодом рентгенівської трубки.
Застосування рентгенівського випромінювання для практичного використовування базується на властивості цих променів проникати крізь речовини, з яких складаються інженерні споруди та природні утворення, включаючи органи і тканини людини, які не пропускають променів.
Необхідно підкреслити, що рентгенівське зображення докорінно відрізняється від фотографічного. Якщо фотографічний знімок відображає лише зовнішній вигляд об’єкта, то рентгенівське зображення відтворює внутрішню структуру об’єкта, який досліджується, і завжди є збільшеним. Справа в тому, що об’єкт знімання завжди знаходиться між джерелом випромінювання – рентгенівський випромінювач, і приймачем зображення – рентгенографічна плівка, екран тощо. В основі ефекту отримання зображення лежить те, що рентгенівські промені поглинаються нерівномірно різними структурами. Так, якщо взяти коефіцієнт поглинання рентгенівського випромінювання водою за одиницю, тоді для повітря він складатиме 0,01, для жирової тканини – 0,5, для фосфату кальцію, з якого складаються кості – 22, для металевих деталей понад 100.
Сутність отримання рентгенівського зображення ґрунтується на тому, що будь-який об'єкт може обумовити появу зображення, тобто тіні якогось елементу об'єкта тільки в тому випадку, якщо цей елемент буде відрізнятися від свого оточення за атомним складом густини або
52
товщини. Іншими словами можна сказати, якщо фотозображення дає модель об'єкта, то рентгенівська модель є модель тіні цього об'єкта.
2.4.2. Спектрозональне знімання
Спектрозональне, або багатозональне знімання виконують двома способами.
•Знімання на одну плівку камерою, яка складається з декількох об’єктивів з різними світлофільтрами.
•Одночасне знімання на різні плівки камерою з багатьма об’єктивами в окремих зонах спектра.
Під час фотознімання кожний об’єктив, через зональний фільтр дає своє чорно-біле зображення на той або інший тип плівки. Часткові фотозображення несуть максимальну інформацію про об’єкт, що відбивають елементи об’єкта в даній вузькій області спектра. Для того, щоб отримати кольорове зображення в природних кольорах використовують синтезуючий проектор. Підбираючи для кожного спектрального каналу зображення, фільтри, отримують певне кольорове зображення об'єкта.
Окрім багатозональних фотографічних камер широкого застосування набули спектрозональні скануючі системи, що складаються із світлочутливих приймачів, які будують зображення в будь-яких зонах спектра.
2.4.3. Інфрахроматичне знімання
Отримання зображення під час знімання в інфрахроматичній області спектра ґрунтується на прийманні спеціальними чутливими пристроями випромінювання означеної довжини хвилі. Інфрахроматичні, або інфрачервоні знімальні системи працюють у трьох областях спектра.
1.Близький, що охоплює спектральні діапазони 0,05–2,5 мкм.
2.Середній в діапазоні 3,4–4,2 мкм.
3.Дальній – 8,0–30 мкм.
Інфрачервоне знімання в близькій зоні виконують з метою отримання інформації для картографування, географічного аналізу поверхні, вивчення вологості ґрунтових масивів, виявлення деяких класів рослинності. Роздільна здатність зображення в цьому діапазоні складає для різних систем 120–1500 м.
53