Методика проведення робіт

На план місцевості території слід нанести межі порушених, виведених із землекористування і зайнятих під населені пункти земельні ділянки. За допомогою палетки слід виміряти їх площу, розрахувати частку площі у відсотках:

• зони порушення луків від загальної площі лукових біоценозів;

• земель, виведених із землекористування, від загальної площі земель в землекористуванні;

• земель, зайнятих населеними пунктами, від загальної площі земель на досліджуваній території.

Екологічна оцінка за статистичними ознаками

Частка загальної порушеної площі є узагальнюючою екологічною оцінкою території за статистичними ознаками. Екологічна оцінка робиться згідно чотирьох класів екологічного неблагополуччя земель:

1. загальна площа порушених земель менше 5 % - екологічна норма;

2. загальна площа порушених земель від 5 % до 20 % - екологічний ризик;

3. загальна площа порушених земель від 20 % до 50 % - екологічна криза;

4. загальна площа порушених земель більша 50 % - екологічне лихо.

Відсоток порушених і виведених із землекористування земель заноситься у відповідний розділ екологічного паспорта. Узагальнена екологічна оцінка території за статистичними ознаками дає «екологічний портрет» території цього року. Систематичні щорічні спостереження дозволяють відслідковувати зміну площ порушених і виведених із землекористування земель, оцінювати швидкість наростання несприятливих змін.

Екологічна оцінка за динамічними ознаками

Зміна порушеної площі в рік (у %) є узагальнюючою екологічною оцінкою території за динамічними ознаками. Ця екологічна оцінка земель за швидкістю наростання несприятливих процесів дозволяє віднести територію до одного із чотирьох класів:

• швидкість наростання менше 0,5 % в рік – екологічна норма;

• швидкість наростання від 0,5 % до 2 % - екологічний ризик;

• швидкість наростання від 2 % до 4 % в рік – екологічна криза;

• швидкість наростання більше 4 % в рік – екологічне лихо.

Швидкість наростання порушених площ території за рік також заноситься в екологічний паспорт. Загальний висновок про ступінь неблагополуччя екологічного стану території роблять на основі обох узагальнюючих оцінок – статичної і динамічної.

Оцінка стану територій за програмою моніторингу

Дослідження за програмою екологічного моніторингу охоплює біоту, природне середовище та джерела техногенної дії.

Моніторинг середовищ і об’єктів техногенної дії передбачає визначення таких оцінок і показників:

• оцінка ступеня забруднення повітря (один раз в рік);

• за результатами лихенодіагностики;

• за морфологічними і анатомічними змінами хвої сосни (обсипання хвої, пошкодження, усихання хвої, середній приріст і тривалість життя хвої, стан генеративних органів сосни);

• за характером руху транспорту;

• за хімічним складом снігового покриву, кислотністю атмосферних опадів;

• за запиленістю (кількістю пилу, що осів за добу).

Оцінка ступеня забруднення ґрунтів (один раз в рік):

• оцінка властивості ґрунтів за допомогою рослин індикаторів родючості, вологості і кислотності ґрунтів;

• визначення фенотипічної структури популяції білої конюшини;

• визначення властивості ґрунтів згідно видів безхребетних і тварин індикаторів стану ґрунтів;

• мікробіологічна активність ґрунтів (згідно характеристики дихання ґрунту, швидкості розкладання целюлози, 2-3 рази за літній сезон);

• визначення якості зерен різних рослин, які запліднюються пилком (помідори, сільськогосподарські культури, дикі рослини – бур’яни, різні дерева).

Оцінка ступеня забруднення води (1 – 3 рази в рік):

• за хімічними, фізичними властивостями води, рослинними індикаторами, біотичним індексом, аналізом донних відкладень;

• за щільністю популяцій видів – біоіндикаторів стану водойм з оцінкою різноманіття в балах.