План (мапа) об’єктів моніторингу

У міських умовах на план наносять квартальну сітку. Особливими знаками виділяють типи забудови в межах території (малоповерхова, багатоповерхова, високо поверхова, кам’яні й дерев’яні будівлі тощо) оскільки це впливає на мікроклімат.

На план (мапу) наносять: - ділянки природної рослинності та інші насадження; - постійні джерела забруднення природного середовища (площинні, лінійні, точкові), промислові підприємства, звалища твердих промислових і побутових відходів, автомагістралі, залізничні колії, сховища паливно-мастильних матеріалів тощо; - напрямки міграції забруднювачів (повітряного – за розою вітрів, водного – за напрямком водотоків).

На плані відмічають також і ключові ділянки різного призначення, де здійснюють щорічні спостереження – моніторинг стану природного середовища. Бажано при цьому виготовити електронну карту або електронний атлас. Ці карти зручні в користуванні, їх можна зберігати на електронних носіях, користуватися в будь-який момент, редагувати, вносити дані про зміни, які відбулися. За цими картами зручно порівнювати екологічну ситуацію в минулому і дійсності.

Оцінювання екологічної ситуації на досліджуваній території

Одним із найважливіших факторів, які впливають на екологічний стан територій є антропогенна діяльність. Тому в описі територій надають інформацію щодо загальної характеристики антропогенних факторів, які описуються багатьма параметрами.

Необхідно враховувати кількість мешканців на одиницю площі, наявність підприємств (їх характер), котелень, транспортної мережі, місць сміттєзвалищ (у тому числі несанкціонованих), високовольтних ліній електропередач, джерел питної води (їх якість), каналізації, димових труб, теплових електростанцій, водойм (їх стан). Окрім того потрібно інформацію про якість повітря, визначення місць сильної загазованості, рівнів шумового забруднення і радіоактивності.

Задача екологічного моніторингу полягає у щорічному спостереженні за станом територій. Отримані дані дозволять зробити оцінку величини порушення екосистем на території. Здійснення моніторингу дасть змогу отримати дані за декілька років і оцінити швидкість зміни площі порушених зон. Виноградов Б.В. (російський вчений) запропонував для індикації порушених екосистем і природного середовища території використовувати дві групи при знаків:

• признаки несприятливого стану (статистичні признаки);

• признаки несприятливих змін територій (динамічні признаки).

Антропогенні фактори, які вносять техногенне навантаження на територію, проявляються через перетворення ландшафту за рахунок населених пунктів, близькості промислових зон, наявності лісорозробок, агроценозів, добування корисних копалин, транспортної мережі (автомобільних і залізничних доріг, нафто- і газопроводів).

Оцінка несприятливості території складається із багатьох її параметрів – ботанічних і ґрунтових, територіальних статичних і динамічних, природних і антропогенних. На кожній території ці параметри тісно пов’язані , взаємозалежні і тому можуть бути вираженими одним узагальнюючим показником. Таким показником може бути частка території, де екологічний стан несприятливий.

На всій території для формування узагальнюючого показника роблять оцінку екологічного неблагополуччя на основі таких просторових характеристик:

• площа зон порушених лісових біоценозів;

• площа земель, які виведені із землекористування (яри, звалища, відвали порід, сховища відходів тощо);

• площа земель, зайнятих населеними пунктами, промисловими зонами і транспортними магістралями.