Тема Моніторинг територій

Під час проведення моніторингу територій слід визначити межі досліджуваної території і намітити площі для локальних досліджень. Дослідження здійснюють згідно комплексної програми за такими розділами: - фізико-географічна характеристика досліджуваної території,

- характеристика ключових ділянок з найхарактернішими для даної місцевості умовами (природними фаціями та антропогенним впливом),

- екологічна оцінка природних середовищ і об’єктів (повітря, вода, ґрунт, біота) на ключових ділянках, оцінка фізичного розвитку і стану здоров’я населення.

Фізико-географічна характеристика досліджуваної території, географічне положення

Вихідним показником географічного положення території є його координати (градуси і хвилини широти і довготи). Другий компонент географічного положення території – її приналежність до певного природно-територіального комплексу (ПТК): природної зони, підзони, фізико-географічної провінції, типу місцевості (як таксономічної одиниці районування ландшафтів) тощо. Ці властивості легко знайти в краєзнавчій літературі.

Після уточнення параметрів географічного положення слід накреслити розу вітрів.

Макрорельєф місцезнаходження території є одним із факторів, який впливає на міграцію забруднювачів поверхневих вод й ґрунтового покриву. До типових форм макрорельєфу відносяться плоскі водороздільні узгір’я, водороздільні гряди (зазвичай з покатими схилами); горбисті незграбні водорозділи; низини різного походження; річкові долини, нагір’я (плато); гори.

Мезорельєф і мікрорельєф

В межах форм макрорельєфу виокремлюють мезорельєф. До найбільш розповсюджених його форм відносять яри, балки, лощини, надпойменні тераси річок, річні пойми, вершини й схили водо роздільних підйомів. Під час описи цих форм відзначають їх морфологічні показники: відносна висота, глибина, широта, довжина, форма схилу тощо.

Мезорельєф сильно впливає на розподіл теплоти і вологи на поверхні мікрорайону. Ще в більшій мірі від мезорельєфу залежать розподіл водотоків і рівень залягання ґрунтових вод, тобто водний режим ґрунтів. Від форм мезорельєфу залежить мікроклімат, а також в значній мірі інтенсивність ерозійних процесів.

На поверхні форм мезорельєфу може виділятися також мікрорельєф. Зазвичай його виокремлюють під час опису грунтових розрізів на ключових ділянках. До мікрорельєфу відносять ледь помітні горбики, кочки, блюдце подібні западинки (мікропониження), невеликі уступи, промоїни. Дуже важливо і бажано встановлювати їх форму й частоту повторюваності на певній ділянці (10 м², 100 м² тощо). Дуже часто під час опису ґрунтового розрізу просто відзначають «мікрорельєф рівнинний» (пологий, покатий тощо).

Мікроклімат

Навіть в межах території мікрорайону від впливом місцевих умов (дрібних форм мікрорельєфу, експозиції схилу, ґрунтових особливостей, характеру рослинного покриву тощо) створюються особливі умови, які отримали назву мікроклімат. Для здійснення мікрокліматичних спостережень потрібне регулярне одночасне вимірювання температури і вологості повітря на двох рівнях: - в приземному шарі на висоті 0 – 20 см від поверхні ґрунту, - на висоті людського зросту , 150 – 200 см від поверхні грунту. Під час всіх вимірювань температури термометр повинен знаходитися в тіні. Під час спостереження мікроклімату в різних фітоценотичних умовах (ліс, лука, засіяний агроценоз, парове поле тощо) чітко прослідковується вплив рослинності на мікроклімат приземного шару повітря. Особливо великий вплив лісу, зберігається висока вологість.

На мікрокліматичні умови великий вплив має мезорельєф та експозиція схилів. Влітку пониження мезорельєфу більше прогріті в порівняні з підвищеннями, частіше спостерігаються тумани і роси. Взимку за ясної погоди в низинах температура нижча, ніж на узгір’ях. Спостерігається також різниця в температурному режимі схилів північної і південної експозиції. Ця мікрокліматична різниця в рамках однієї й тієї ж форми мезорельєфу позначається і на структурі фітоценозів. У містах мікрокліматичний вплив проявляється в меншій мірі ніж в сільській місцевості. Тут на передньому плані відображається вплив антропогенного фактору. До його основних компонентів відносяться: асфальтована поверхня ґрунту, кам’яні і бетонні стіни будівель, пожвавлені транспортні магістралі, труби теплотрас, заводи, електростанції, джерела теплоти і аерозольного забруднення тощо. Тому мікроклімат міст зазвичай є специфічним. Порівняно з передмістям у них вища температура повітря, нижчий рівень інсоляції, частіше спостерігаються тумани.

Ґрунти

Вихідною умовою для поділу ґрунтів на типи слугує поєднання ґрунтоутворюючих факторів. До головних із них відносять:

• літо генна основа (геологічна будова), від якої залежить механічних склад й геохімічні особливості ґрунту;

• рослинність, яка забезпечує органічну частину ґрунту;

• гідротермічні (кліматичні) умови, які визначають тепловий і водний режим ґрунтів.

У процесі розвитку ґрунтів під дією перерахованих факторів формуються горизонти вертикального ґрунтового профілю. До них відносяться:

А₀ – нерозкладені залишки рослин (хвоя, лишайники, деревина);

А₁ –горизонт накопичення гумусу;

в агроценозах А₁+А₀ утворюють А_n (орний горизонт);

А₂ – горизонт вимивання колоїдних дисперсних частинок;

В – горизонт вимивання мінеральних і, інколи, органічних колоїдів;

С – ґрунтоутворююча порода, тобто гірська порода (літо генна основа), змінена хімічними процесами ґрунтоутворення. Окрім того в багатьох випадках виокремлюють перехідні (проміжні)горизонти А₁А₂; А₁В; А₂В; ВС.

Наявність і зєднання тих чи інших ґрунтових горизонтів слугує критерієм поділу ґрунтів на типи, підтипи, види.