Тема 1. Геоінформаційні системи (ГІС) як інструмент аналізу, візуалізації і моделювання даних.

План

1.Вступ. Основні поняття і визначення.

2.Компоненти ГІС.

3.Історична довідка.

4.Класифікація ГІС.

5.Багатофункціональність та сфери застосування ГІС.

1

Вплив інформації на всі сторони життя суспільства характеризується тим, що на сучасному етапі розвитку суспільство набуло визначення як "інформаційне суспільство", тобто інформація як один із чинників розвитку суспільства набула провідного значення.

2

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу.

Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні; Іншими словами, інформація — це знання, які отримує споживач у результаті сприйняття і опрацювання нових відомостей (даних).

Дані (від лат. data, множина від лат. datum):1) відомості, показники, необхідні для ознайомлення з ким-, чим-небудь, для характеристики когось, чогось або для прийняття певних висновків, рішень; 2) відомості про факти, явища і т.п., представлені у буквено-цифровій, числовій, текстовій, звуковій або графічній формі. Дані можуть зберігатися на різних носіях, в тому числі в ЕОМ та пересилатися і піддаватися обробці.

•Геоінформаційні системи (ГІС) – це програмно-технологічний комплекс або інформаційні системи, призначені для збирання, зберігання, аналізу та візуалізації (відображення) просторових даних.

•Географічні інформаційні системи — це проблемно-орієнтована обчислювана інтерактивна система обробки просторово-розподіленої інформації, яка складається із засобів збирання, перетворення, зберігання та подання картографічної інформації, для вироблення управлінських рішень у галузі природокористування і охорони навколишнього середовища.

•Геоінформаційні технології — це технологічна основа створення географічних інформаційних систем, що дозволяють реалізувати їхні функціональні можливості.

•Геоінформатика – це наука та виробнича діяльність, пов’язані з науковим обґрунтуванням, проектуванням, створенням, експлуатацією та використанням геоінформаційних систем. Термін «геоінформатика» вперше вжив укр. вчений-геофізик А. Кулінкович у 1975р.

Сьогодні, в еру обчислювальних технологій та супутникових навігаційних систем, геоінформаційні технології перетворилися на потужну наукову сферу з

необмеженим аналітичним потенціалом.

4

Геоінформаційні системи складаються з трьох взаємопов’язаних компонентів – комп’ютерні технології,

програмне забезпечення, фахівці.

5

Архітектурою (структурою) ГІС є складне сполучення автоматизованих картографічних систем, систем дистанційного зондування, систем баз даних, систем автоматизованого проектування тощо.

6

Геоінформаційні системи базуються на декількох основних компонентах:

проекційні перетворення,класифікація даних,система управління базами даних,аналітичний апарат.

Система управління базами даних – це серце всього комплексу. Вона являє собою сукупність програмних і технічних засобів, що забезпечують функціонування ГІС: забезпечується можливість вводу даних, оновлення, способів зберігання, пошуку і переробки, форма видачі матеріалу споживачеві і організація діалогу з ним.

7

Створення ГІС певного призначення має здійснюватися

внаступній послідовності:

1.збирання вхідного матеріалу;

2.вибір чи створення електронної карти;

3.наповнення електронної карти картографічною та атрибутивною інформацією;

4.ГІС-аналіз;

5.візуалізація вхідних даних та результатів розв’язання задачі.

8

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Існує декілька версій, звідки походять перші геоінформаційні системи: зі Сполучених Штатів, де метою їх створення було забезпечення точності ракетних стрільб, або ж з Канади (70-ті р.р. 20ст.), де перед державним департаментом природного середовища гостро постало питання систематизації великих обсягів накопичених картографічних та довідкових даних, у Швеції для систематизації даних про земельні ділянки та їх власників з метою створення державного земельного кадастру.

Першим прикладом географічного аналізу вважають роботу доктора Джона Сноу, що використовував карту з позначенням випадків смертності від холери в Лондоні у 1854 р. для визначення джерела зараження.

9

Класифікація ГІС

Сучасні ГІС за призначенням поділяють на три групи:

•земельні інформаційні системи (ЗІС) для створення та експлуатації

земельного кадастру, міські або мініципальні ГІС;

•топографічні інформаційні системи (ТІС) для створення, проектування, дослідження цифрових моделей рельєфу (ЦМР) і цифрових моделей місцевості (ЦММ), природоохоронні ГІС;

•геоінформаційні системи (ГІС) для створення географічних електронних карт і атласів, та для використання їх в області географічних наук.

ГІС

10