Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Конспект лекцій 4 (Аналітичне розв’язання основних фотограмметричних задач)

.pdf
Скачиваний:
8
Добавлен:
28.06.2022
Размер:
862.34 Кб
Скачать

Критерієм, за яким приймається рішення про завершення ітерацій, можуть бути величини поправок до визначуваних невідомих або величини остаточних поперечних паралаксів, котрі для кожної виміряної точки обчислюють за формулами:

 

 

 

 

f

 

1

bY

bZ

 

 

 

 

 

q

 

X1

Y1

Z1

;

(4.25)

 

 

 

 

 

 

 

bZ1Z2

 

 

 

 

X

2

Y

Z

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де b 1 b2

b2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Величина q є різницею ординат виміряних точок на стереопарі знімків, приведених до ідеального випадку знімання, тобто q=y1-y2.

Необхідно відмітити, що при відсутності помилок побудови зображення і помилок вимірювань, величина q повина бути рівною 0.

При визначенні елементів взаємного орієнтування оптимальним варіантом вважається вимірювання 12-18 точок на стереопарі знімків, розташованих парами чи трійками в 6 стандартних зонах (рис.4.4).

Р1

Р2

 

Рис. 4.4. головна точка знімка стандартно розташована зона

У цьому випадку отримаємо найбільш точне і надійне визначення елементів взаємного орієнтування і з’являється можливість локалізації грубих вимірів.

Системи кутових елементів зовнішнього орієнтування

Кутові елементи зовнішнього орієнтування в ЦФС представляються в одній з двох системах — «омега-фі-капа» і «альфа-омега-капа».

Послідовність поворотів в системі кутів «омега-фі-капа» наступна.

11

а)

Рис. 4.5.А. Додатній поворот довкола осі X на кут «омега»

б)

Рис. 4.5.Б. Додатній поворот довкола осі Y на кут «фі»

в)

Рис. 4.5.В. Додатній поворот довкола осі Z на кут «капа».

12

Послідовність поворотів в системі кутів «альфа-омега-капа».

а)

Рис. 4.6.А. Від’ємний поворот довкола осі Y на кут «альфа»

б)

Рис. 4.6.Б. Додатній поворот довкола осі X на кут «омега»

в)

Рис.4.6.В. Додатній поворот довкола осі Z на кут «капа»

13

4.5. Побудова фотограмметричної моделі.

Побудова фотограмметричної моделі заключається у визначенні координат точок об’єкта за виміряними на стереопарі знімків координатам їхніх зображень в системі координат моделі ОМХМYMZM.

Визначення координат точок моделі виконується за формулами прямої фотограмметричної засічки.

При цьому координати центра проекції S приймаються довільними (звичайно X S1 YS1 ZS1 0). Також довільно (але не

рівною 0) вибирається величина ВХ. В більшості випадків практики величину ВХ приймають рівною:

BX b m;

де b – базис фотографування в масштабі знімка, m –знаменник масштабу знімка.

Решту значень елементів зовнішнього орієнтування визначають за 8 параметрами by, bz, 1’, 1’, 1’, 2’, 2’,

2’. З них 5 є елементами взаємного орієнтування, а 3 визначають орієнтацію системи координат моделі.

При цьому

 

 

 

ВY

BX

by

1

1

2

2

 

 

 

 

 

BZ

BX b y

1

1

2

2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

1

1

2

2

 

 

Наприклад, якщо були визначені елементи взаємного

орієнтування

1’,

 

1’,

2’,

2’,

2’ і при цьому величини

параметрів

by,

bz,

1

були

 

прийняті

рівними

нулю

(by=bz= 1’=0), то

BY=BZ=0,

1=0,

1= 1’,

1= 1’,

2= 2’,

2= 2’,

2= 2’.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо були визначені елементи взаємного орієнтування by,

bz, 2’,

2’,

2’, а величини параметрів

1’,

1’, 1’ були

прийняті рівними нулю (

1’=

1’=

 

1’=0), то

 

 

BY

BX

by

1

BZ

BX

bz

1

 

 

 

1

0

0

0

2 2

2 2 .

2 2

4.6. Зовнішнє орієнтування моделі. Елементи зовнішнього орієнтування моделі.

Приймемо наступне (рис. 4.7):

14

ОМХМYMZM

- система координат фотограмметричної моделі; OXYZ -система координат об’єкта; А -точка об’єкта; АМ- відповідна точці А об’єкта точка фотограмметричної моделі.

Z

Y

M

 

M

OM

XM

RM

R0

A

 

M

X

 

R

 

Y

A

 

R1

 

 

O

Z

 

 

 

 

Рис.4.7.

 

Вектори

 

 

визначають

положення початку системи

R0

тт RА

координат моделі ОМХМYMZM і точки А місцевості відносно

початку системи координат об’єкта OXYZ.

 

 

 

 

 

 

відповідно

Вектори

 

RM

OM AM та R OM A

визначають

положення точок АМ та А відносно системи координат фотограмметричної моделі.

З рис.4.7. слідує, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

RA

R0

R .

 

(4.26)

Вектори

колінеарні, тому

 

 

RM та R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

RMt

;

 

(4.27)

де t – знаменник масштабу моделі.

 

 

Враховуючи (4.27) вираз (4.26) має вид:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

RA

R0

RMt

;

(4.28)

або в координатній формі:

15

X

X0

XM

 

 

 

Y

Y0

AM YM

t ;

 

(4.29)

Z

Z0

ZM

 

 

 

або

 

 

 

 

 

X X0

a11XM

a12 YM

a13ZM t

 

 

Y Y0

a21XM

a22 YM

a23ZM t

.

(4.30)

Z Z0

a31XM

a32 YM

a33ZM t

 

 

У виразах (4.29) і (4.30):

X, Y, Z – координати точки об’єкта в системі координат об’єкта;

ХМ, YM, ZM - координати відповідної точки моделі в системі координат фотограмметричної моделі;

АМ – матриця перетворення координат, елементи aij якої є

функціями кутів М,

М, М, встановлюючих орієнтацію систе-

ми координат моделі відносно системи координат об’єкта;

t – знаменник масштабу моделі.

Сім параметрів:

X0 , Y0 , Z0 , M , M , M , t - називають елементами

зовнішнього орієнтування моделі.

4.7. Визначення елементів зовнішнього орієнтування моделі за опорними точками.

Для визначеня елементів зовнішнього орієнтування моделі за опорними точками в якості вихідних використовують рівняння (4.30), які представимо у вигляді:

X0

a11XM

a12YM

a13ZM t

X 0

 

Y0

a21XM

a22 YM

a23ZM t

Y 0 .

(4.31)

Z0

a31XM

a32 YM

a33ZM t

Z 0

 

Кожна планово-висотна опорна точка (X,Y,Z) дозволяє скласти 3 рівняння (4.31), в яких невідомими є 7 елементів зовнішнього орієнтування моделі. Кожна планова опорна точка (X,Y) дозволяє скласти два перших рівняння, а кожна висотна опорна точка (Z) –третє рівняння з виразу (4.31).

Для визначення елементів зовнішнього орієнтування моделі необхідно скласти систему не менш чим із 7 рівнянь. Очевидно, що для цього необхідно мати не менше двох планово-висотних і однієї висотної опорної точки. Задачу можна також вирішити, якщо мати дві планові і три висотні опорні точки.

16

Так як рівняння (4.31) не лінійні, їх приводять до лінійного виду і переходять до рівнянь поправок.

a1

X0

a2

Y0

a3 Z0

a4

M

a5

M

a6

M

a7 t X

v X

b1

X0

b2

Y0

b3 Z0

b4

M

b5

M

b6

M

b7 t Y

v Y . (4.32)

c1

X0

c2

Y0

c3 Z0

c 4

M

c5

M

c6

M

c7 t Z

v Z

В рівнянні поправок:

ai, bi, ci – часткові похідні від рівняннь (4.31) по відповідних змінних;

X, ℓY, ℓZ – вільні члени.

Значення коефіцієнтів рівнянь поправок ai, bi, ci обчислюють за відомими значеннями координат ХМ, YM, ZM та X, Y, Z і наближеними значеннями невідомих. Значення вільних членів ℓX, ℓY, ℓZ розраховують також за формулами (4.31).

Отриману таким чином систему рівнянь поправок вирішують методом послідовних наближень. Якщо кількість рівняннь поправок в системі більше семи, то її вирішують методом найменших квадратів.

4.8. Визначення елементів зовнішнього орієнтування знімків стереопари

За елементами зовнішнього орієнтування моделі і елементами взаємного орієнтування можна витзначити елементи

зовнішнього орієнтування знімків стереопари.

 

 

 

Лінійні

 

елементи зовнішнього

орієнтування

знімків

X S

 

,YS

 

, ZS

визначають за формулами:

 

 

 

 

M i

 

М i

Mi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

XS

X 0

 

XS

Mi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

YS

Y0

A M

YS

t ;

(4.33)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

Mi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ZS

Z0

 

ZS

Mi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

в яких

X S

 

,YS

 

, ZS

- координати центра проекції i-го знімка

 

 

 

 

 

 

M i

 

М i

Mi

 

 

 

 

 

стереопари в системі координат моделі.

 

 

 

 

Кутові

 

елементи зовнішнього

орієнтування знімків i,

i, i визначають в наступній послідовності:

1.Спочатку отримують матрицю перетворення координат i-го знімка

Аi AM Ai ;

(4.34)

17

АМ –матриця, в якій елементи aij розраховують за кутови-

ми елементами зовнішнього орієнтування моделі М, М, М; Ai’ – матриця, в якій елементи aij розраховують за

кутовими

елементами взаємного

орієнтування i-го

знімка

i’,

i’,

i’.

 

 

2. За

елементами aij матриці

Ai розраховують

кутові

елементи зовнішнього орієнтування i-го знімка стереопари:

 

arctg

a

2 3

 

 

i

a 3 3

 

 

 

 

 

 

i arcsin a1 3

.

(4.35)

 

arctg

a

1 2

 

 

i

a1 1

 

4.9. Точність визначення координат точок об’єкта за стереопарою знімків

Для попереднього (апріорного)розрахунку точності визначення координат точок місцевості за стереопарою аерознімків, врахуємо, що кути нахилу знімків не перевищують 1°-3°, а базис фотографування практично горизонтальний, скористаємось формулами зв’язку координат точок місцевості і координат їх зображень на стереопарі знімків ідеального випадку знімання (4.18):

X

Z

x

 

 

f

Y

 

Z

y

.

(4.18)

 

 

 

 

 

f

 

 

Z

B

f

 

 

 

 

 

 

p

 

 

Спочатку отримаємо середню квадратичну помилку визначення висоти точки Z місцевості. Для цього продиференціюємо третю формулу виразу (4.18)по аргументу р.

Z

 

Bf

 

Z

.

 

 

 

 

 

p

 

p2

 

p

 

 

 

Замінимо величину р на b – базис в масштабі знімка.

18

. b .

О1 О2

Рис.4.8. О1 та О2 – головні точки знімків.

В результаті отримаємо

Z

 

Z

.

 

 

 

p

 

b

 

 

Перейшовши до середніх квадратичних помилок, отримаємо:

m Z

Z

m p .

(4.36)

 

 

b

 

Для отримання середніх квадратичних помилок визначення координат Х та Y точки місцевості продиференціюємо перші дві формули виразу (4.18) по аргументах x, y, Z і перейдемо до середніх квадратичних помилок. В результаті отримаємо

 

 

2

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

mX

x

mz

Z

m x

 

 

Z

mx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

f

 

 

f

.

(4.37)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

mY

y

mz

 

Z

m y

 

 

Z

m y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

f

 

 

f

 

 

Для прикладу розрахуємо величини mX, mY та mZ точок місцевості, визначених за стереопарою знімків масштабу 1:5000, отриманими АФА з f =150 мм і форматом кадру 23х23 см, при повздовжньому перекритті 60%.

Будемо вважати, що на стереопарі знімків точки були виміряні з помилками

 

mx

my mp 0.01мм .

В такому випадку висота фотографування

 

Z f

m 150мм 5000 750м ;

а базис фотографування в масштабі знімка

b

230мм 100% 60%

92мм 90мм .

 

 

 

100%

 

 

 

Середні квадратичні помилки визначеня координат точки місцевості, розраховані за формулами (4.36) і(4.37):

19

m X

Z

 

m x

750м

0.01мм

0.05м

 

 

 

f

150мм

 

 

m Y

Z

m y

750м

0.01мм

0.05м .

 

 

 

f

150мм

 

 

 

B

750м

 

 

mZ b mp 90мм 0.01мм 0.08м

4.10.Визначення координат точок місцевості за стереопарою знімків методом подвійної оберненої фотограмметричної засічки.

Для визначення координат точок місцевості по стереопарі знімків методом прямої фотограмметричної засічки необхідно, щоб були відомі елементи зовнішнього орієнтування знімків. В більшості випадків практики їх значення невідомі. В такому випадку визначення координат точок місцевості по стереопарі знімків виконують методом подвійної оберненої фотограмметричної засічки.

Вирішення

задачі за цим методом виконується в

наступній послідовності:

1. Визначають

елементи взаємного орієнтування знімків.

П’ять елементів взаємного орієнтування знімків визначають взаємну кутову орієнтацію стереопари знімків і базису фотографування. Для їх визначення необхідно виміряти не менше п’яти відповідних точок на стереопарі знімків;

2.Будують фотограмметричну модель об’єкта за виміряними на стереопарі знімків координатам зображень відповідних

точок і

значеннями

елементів

взаємного орієнтування

знімків.

Побудована

модель

подібна

сфотографованому

об’єкту, але має довільний масштаб і довільно розташована і

орієнтована відносно системи координат об’єкта;

 

3.Визначають

елементи

зовнішнього

орієнтування

фотограмметричної моделі за опорними точками. Ці сім елементів визначають масштаб моделі, її положення і орієнтацію відносно системи координат об’єкта. Для їх визначення достатньо трьох опорних точок, що не лежать на одній прямій. За значеннями елементів зовнішнього орієнтування фотограмметричної моделі і елементами взаємного орієнтування можна визначити елементи зовнішнього орієнтування стереопари знімків;

4.За координатами точок, визначеними в системі координат моделі, і елементами зовнішнього орієнтування моделі визначають координати точок в системі координат об’єкта.

20