Мережа активних референцних станцій
.pdf6. Мережа активних референцних станцій.
Cучасні можливості супутникових технологій є достатньо ефективними та універсальними, а тому їх широко застосувують при розв'язанні геодезичних задач найвищої точності. З урахуванням цього потреба у тимчасових базових станціях, що донедавна були основою відносного методу при ГНСС-спостереженнях, практично відпала.Створюються станції, що працюють за принципами перманентних станцій EUPOS (European Position Determination System) чи IGS (International GNSS Service) і такі станції називають референцними станціями, оскільки їхні координати ретельно визначаються, уточнюються та проводиться їх безперервний моніторинг. Проте, на відміну від «класичних» перманентних станцій, референцні станції, що об’єднуються у мережу і працюють для реалізації RTK технології, стають активними станціями, тобто станціями, які у режимі реального часу «спілкуються» з своїм обчислювальним центром. Власне саме через це і виник новий термін «активні референцні станції» та «активна мережа станцій». . Тоді як, "класичні" станції лише час від ча су (мінімум кожну годину) передають дані спостережень у відповідні центри зберігання та аналізу з метою їх подальшого статичного опрацювання. Отже, мережа активних референцних станцій, яка базується на найсучаснішій RTK-технології, є централізованою і максимально автоматизованою, дозволяє реально отримувати об’єктивні дані про місцеположення об’єкта із сантиметровою точністю у єдиній системі координат і дозволяє розв’язувати цілий комплекс проблемних питань, в першу чергу, у якісному геодезичному забезпеченні земельно-кадастрових робіт.
У геодезичному сенсі активна мережа референцних станцій є мережею згущення від мережі перманентних станцій, хоча й відрізняється своїми функціями, точністю, інфраструктурою тощо.
Якщо основною геодезичною задачею мережі перманентних станцій IGS та її складової EPN (European Permanent Network) є підтримання загальноземної референцної системи координат ITRS та її практичних реалізацій – ITRF (за допомогою всіх доступних методів космічної геодезії) чи IGb (на основі тільки ГНСС), то завданням активних мереж референцних станцій як мереж згущення від IGS/EPN є координатне забезпечення користувачів за рахунок поширення реалізацій загальноземних, регіональних, національних референцних систем на локальний рівень.
Точність реалізацій ITRF/IGb для перманентних станцій наразі становить 3-5 мм для координат і менше 1 мм/рік для швидкості їх зміни. Такої точності досягають за певних умов розташування антени приймача і при стабільному режимі роботи станції протягом декількох років. Точність мережі згущення, тобто мережі активних референцних станцій, зважаючи на її локалізацію і конфігурацію, розташування, стабільність кріплення та калібрування антен ГНСС-приймачів, тривалість їхньої безперервної роботи тощо, не повинна перевищувати 1-2 см. Це пояснюється тим, що послуги мережі активних референцних станцій (технології RTK та віртуальних референцних станцій) повинні гарантувати користувачам, що виконують знімальні топографо-геодезичні роботи, точність визначення координат на рівні 3-5 см, а їх використання у звичному статичному режимі –
2-3 см.
Інфраструктура мережі активних референцних станцій обов’язково повинна включати відповідне програмне забезпечення, яке на основі даних із таких станцій у режимі реального часу формує мережевий розв’язок – основу всіх ГНСС-послуг для користувачів. Рівень цих послуг забезпечується репрезентативністю опорних координат референцних станцій, який контролюється мережевим програмним забезпеченням шляхом їх моніторингу, та якісними спостереженнями на цих станціях. Отже, для функціонування мережі активних референцних станцій особливе значення має технологія опрацювання ГНСС-спостережень для встановлення та моніторингу їх координат.
6.1. Закордонний досвід створення мережі референцних станцій.
Розвиток сучасної GNSS-інфраструктури (Global Navigation Satellite System) та створення на її основі мереж активних референцних станцій з високою швидкістю і малою затримкою передачі даних спостережень зосередили увагу наукового співтовариства на оптимальному використанні цих даних. Сучасні GNSS-мережі забезпечують істотне доповнення до інших геофізичних мереж (наприклад, сейсмічних, геодинамічних, гравіметричних), оскільки мають високу точність, чутливість до тривалості періоду спостереження, простоту розгортання, а також здатність виконувати вимірювання зміщень від місцевих до глобальних масштабів.
Нові технології вимірювань та методи їх опрацювання забезпечують доступ до GNSSданих і похідних від них продуктів зі щораз більшою частотою дискретизації і меншою часовою затримкою. Це сприяє значному розширенню сфери процесів, які можуть бути вивчені.
Для встановлення положення будь-якої точки точніше за 3-10 м, а саме така точність є можливою з абсолютним GNSS, багато країн світу розробили власні багатофункціональні системи високоточного позиціювання та встановили для цього ще у минулому десятилітті мережі активних референцних станцій, які давали змогу у режимі реального часу поправки до GNSS-спостережень у режимі реального часу та дані для пост обробки. Одним з важливих кроків до широкого впровадження національних мереж референцних станцій стало створення європейської земної референтної системи ETRS89, яка вперше стала доступною для всієї Європи. Реалізація цієї референтної системи базується на роботі мережі європейських перманентних станцій (EPN), які є складовими міжнародної GNSS служби –
IGS.
Багатофункціональна супутникова система високоточного позиціювання належить до навігаційних систем з наземним базуванням референцних станцій, які можуть використовувати адміністративні органи, державні і приватні структури, окремі користувачі. такі системи спільно з базами ГІС-даних та іншими геопросторовими даними щораз ширше застосовують у різних сферах людської діяльності.
Найбільш значного прогресу зі створення та організації роботи інфраструктури мереж референцних станцій досягли країни Європи, США, Австралія тощо.
Першими країнами європейського континенту, де були створені мережі активних референцних станцій, стали країни Західної Європи: Німеччина, Швеція, Швейцарія, Бельгія, Франція та інші. Країни Центральної та Східної Європи не одразу змогли розгорнути такі системи без практичної та фінансової допомоги. Одним з ефективних стимулів до реалізації систем високоточного позиціювання стало створення у 2001 р. нової структури – Європейської системи визначення позиції – EUPOS (European Position Determination System). Так, наприклад, польська GNSS мережа ASG-EUPOS розпочала свою діяльність з 2008р. Вона складається із 94 референцних станцій, 11 із них є двофункційні GPS + GLONASS, а також з двох обчислювальних центрів у Варшаві та Катовіцах. Обладнання на станціях та мережеве програмне забезпечення від фірми Trimble.
До складу Чеської GNSS мережі CZEPOS входить 26 станцій, 3 центральні сервери та центр опрацювання даних в Празі. Дата початку роботи мережі - 2006 р. Станції обладнані апаратурою та програмним забезпеченням від фірми Leica Geosystems, а мережеве програмне забезпечення від німецької фірми Geo++. З 2005 р. почала працювати Латвійська GNSS мережа LATPOS, яка включає 19 GNSS-станцій, 4 центральні сервери та обчислювальний центр в Ризі. Обладнання на станціях представлене фірмами Leica Geosystems та Trimble. Для функціонування мережі використовується програмне забезпечення SpiderNet. Словенська служба визначення положення, яка називається SIGNAL, складається з 15 GNSS станцій рівномірно розташованих по всій території країни. Обладнання, яке встановлене на станціях, є від двох фірм - виробників: Trimble та Leica Geosystems. Мережеве опрацювання виконується програмним забезпеченням GPSNet/RTKNet від Trimble. Більш детальнішу інформацію про мережі цих та інших країн
Центральної та Східної Європи можна дізнатись на офіційному сайті EUPOS
(http://www.eupos.org).
Нагадаємо коротко історію створення EUPOS. EUPOS – європейська громадська ініціатива, якою передбачалось встановити у Централіній та Східній Європі однорідну інфраструктуру, що базується на диференціальному методі DGNSS. Ця інфраструктура технічно складається із мережі референцних GNSS-станцій та відповідних їй комунікаційних ліній, а її послуги – це координатне забезпечення різної точності. Послуги, які надає така мережа, мають багато застосувань, коли вимагається точність від 3 м і навіть до 1 см у реальному часі та субміліметрова точність у режимі пост обробки.
Відповідальність за розвиток і діяльність мереж референцних станцій EUPOS покладена на державні організації національного рівня. Головною організаційною опорою у розвитку EUPOS є Міжнародний організаційний комітет (ISC) та Національний сервісний центр (NSC). Такі центри зосереджують всю інформацію для користувачів мережі, відповідають за розвиток та діяльність мережі.
Мережі активних референцних станцій та їх послуги у EUPOS вже створені чи будуть створюватися у 18 країнах Центральної і Східної Європи. В остаточному варіанті передбачається, що EUPOS охоплюватиме близько 25% території Європейського Союзу та більше ніж 60% території Європи загалом.
Послуги EUPOS розроблені так, щоб мережа референцних станцій могла гарантувати виконання RTK-визначень в усій охопленій області. Тому співпраця сусідніх країн учасниць у цьому процесі є досить важливою.
Країни-учасниці EUPOS можуть отримати такі вигоди від міжнародної співпраці:
-економічні і технічні переваги щодо зменшення витрат на розширення наземної інфраструктури активних референцних станцій з уніфікованими стандартами, які є придатними для будь-якого їх застосування та охоплюють значну частину євразійського континенту;
-отримання ефекту від технічних удосконалень та стандартизації;
-обмін досвідом, розподіл накопичених знань та науково-технічна експертиза від спільноти EUPOS;
-передавання досвіду спеціальних застосувань GNSS-інфраструктури, які перевірені
EUPOS;
-використання референцних станцій сусідніх країн.
Нині членами співпраці EUPOS є Боснія і Герцеговина, Болгарія, Чехія, Естонія, Угорщина, Казахстан, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Чорногорія, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Словаччина, Україна та окрема федеральна земля Німеччини – Берлін.
Отже, при використанні мереж референцних станцій продуктивність визначення визначення просторових координат може зрости в десятки разів, а витрати зменшаться в 2,5 рази. Основні критерії їх застосування базуються на таких характеристиках:
-можливість отримання більш точних координат (1-2 см) у зв’зку з врахуванням іоносферних і тропосферних затримок;
-висока швидкість визначення координат (зазвичай <10секунд) в будь-якому місці, всередині і поза мережею;
-підвищена надійність отримання координат (> 99,9%) завдяки контролю цілісності даних від кожної референцної станції, цілісності мережі, попередження про помилки і резервування даних;
-цілодобова безперервна робота;
-безпека інформації;
-збільшення відстані між референцними станціями до 120 км і робочої зони з мінімальною кількістю станцій;
-поступове розширення зони покриття (місто, район, держава);
-надання користувачам даних в різних форматах.
6.2. Мережі активних референцних станцій в Україні.
Українська постійно діюча (перманентна) мережа спостережень глобальних навігаційних супутникових систем забезпечує безперервне відтворення загальноземної та європейської геодезичної систем координат і редукування результатів спостережень, координатних визначень на єдину епоху з урахуванням релятивістських ефектів припливних та інших рухів земної кори.
Функціонування української постійно діючої (перманентної) мережі спостережень глобальних навігаційних супутникових систем забезпечується в результаті скоординованої діяльності відповідних органів виконавчої влади та Національної академії наук з використанням технічних засобів спостереження за орбітальними угрупованнями навігаційних систем типу NAVSTAR GPS, ГЛОНАСС, Galileo з метою задоволення потреб національної економіки і населення держави.
Українська постійно діюча (перманентна) мережа спостережень глобальних навігаційних супутникових систем включає:
-постійно діючі станції спостережень глобальних навігаційних супутникових систем, на яких безперервно проводяться комплексні супутникові, астрономо-геодезичні, гравіметричні та геофізичні спостереження;
-періодично діючі станції спостережень глобальних навігаційних супутникових систем, на яких не рідше одного разу на п’ять років проводяться комплексні супутникові, астрономо-геодезичні, гравіметричні та геофізичні спостереження;
-центри опрацювання інформації (Центр геодезичних досліджень Науководослідного інституту геодезії і картографії, Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук та Центр контролю навігаційного поля ДКА).
Просторове положення станцій української постійно діючої (перманентної) мережі спостережень глобальних навігаційних супутникових систем визначається методами супутникових геодезичних спостережень в загальноземній системі координат з відносною
похибкою р/р = 1:10-8 (Δр – середня квадратична похибка визначення вектора р) за середньої відстані між ними 100 - 300 кілометрів.
Частина станцій української постійно діючої (перманентної) мережі спостережень глобальних навігаційних супутникових систем включена у Європейську перманентну мережу – European Permanent Network (EPN) та мережу станцій Міжнародної служби геодинаміки – International GPS Geodinamics Service (IGS).
Список українських ГНСС-станцій станом на 27 травня 2019 р.:
-активних 297 станцій,
-демонтованих 98 станцій.
Як ми з’ясували основною геодезичною задачею мережі перманентних станцій IGS та її складової EPN (European Permanent Network) є підтримання загальноземної референцної системи координат ITRS та її практичних реалізацій ITRF чи IGS/IGb. Завданням активних мереж референцних станцій як мереж згущення від IGS/EPN є координатне забезпечення користувачів за рахунок поширення реалізацій загально земних, регіональних, національних референцних систем на локальний рівень.
До глобальних/континентальних мереж перманентних GNSS станцій відносять мережі IGS та EPN. Загальна кількість станцій мережі IGS коливається в межах 800 - 1000 станцій. Центри аналізу IGS в даний час забезпечують щоденне визначення координат станцій та швидкостей. EPN – це європейська GNSS-мережа, що була організована в 1995 році. Станом на початок 2018 р. у мережу EPN входило понад 300 GNSS станцій. На основі багаторічних часових серій координат та швидкостей із регулярних EPN-розв’язків, станції EPN класифікують за певними критеріями якості: клас_A і клас_В. На території України діє/діяло 14 перманентних GNSS станцій, включених до мереж IGS/EPN.
Під час кампаній із згущення 7 станцій EPN в Україні мали категорію А та використовувались у реалізації ETRF2000-UA, тоді як станції класу B (GLSV 12356M001,
KHAR 12314M001, KTVL 12337M001 та SMLA 15503M001) використовувалися як рядові
GNSS-станції. Треба зазначити, що станції ALCI 12371S001 та EVPA 12344M001 на даний час не працюють, а станції PRYL 15502M001, MARP 15556M001 та DNMU 12369M001 ще мають порівняно малу тривалість спостережень і не включені до загальноєвропейського аналізу.
На даний час технологія RTK досить широко використовується і на території нашої держави. Так, зокрема, теоретичними і практичними питаннями отримання та передачі диференційних поправок в реальному часі займалися і продовжують займатися наукові центри Києва, Харкова, Львова.
На відміну від багатьох країн, де побудова мережі активних референцних станцій відбувалася на всій території практично одночасно (упродовж року - двох) і процес опрацювання можна було здій снити відразу для всіх станцій мережі, в Україні він розвивається поступово, що вимагає регулярного уточнення координат станцій. Особливістю процесу побудови мережі активних референцних станцій є участь у ньому багатьох установ та організацій, застосування різнотипних ГНСС-приймачів та антен, які інколи не мають відповідних калібрувальних параметрів.
На даний час на території України функціонують декілька мереж активних референцних станцій, створених у 2009-2012 рр. До найбільших із них можна віднести: ZAKPOS, THT-TPI, System Solutions. Мережі з меншою кількістю станцій: «GEOTERRACE» від Львівської політехніки та NGCNet від компанії «НГЦ» (м.Харків). Вже тривалий період функціонують активні референцні GNSS станції СКНЗУ (Система космічного навігаційного забезпечення України) від Державного космічного агенства, від групи компаній «Є.П.С.» (м.Харків). Є в Україні і поодинокі активні референцні станції, що належать різними власникам. Загальна кількість станцій постійно змінюється і за приблизними підрахунками на середину 2017 р. їхня кількість коливається близько 180.
GNSS станції, що працюють у постійному режимі спостережень:
•опорні станції, розташовані за кордоном України, що працюють в мережі EPN (тільки клас A) -17 станцій,
•опорні станції, що розміщуються на території України і працюють у мережі EPN (клас А і В) –12 станцій,
•референцні станції активних мереж України (за виключенням станцій EPN – біля 100 станцій,
•закордонні референцні станції, що розташовані поруч із прикордонною зоною за межами України, і працюють в системі активних мереж України (вибрані станції з мереж:
ASG-EUPOS, TPI NETpro, SKPOS, GNSSnet.hu, ROMPOS, MoldPOS) – 21 станцій.
Перша в Україні мережа активних референцних станцій – ZAKPOS була створена у 2009 році на території Закарпатської обл. На етапі формування цієї мережі та її функціонування необхідно було прийняти опорну систему відліку координат (референцну систему) та встановити її належні зв'язки з національною системою відліку УСК-2000. Розробниками ще тоді було прийнято, що референцні станції ZAKPOS повинні реалізовувати Європейську земну референцну систему (ETRS89) на території України. Тобто активні референцні станції повинні бути пунктами згущення цієї референцної системи на тій території, яку вони покривають.
Упродовж 2009-2011 рр. мережу ZAKPOS було розвинуто на території сусідніх областей: Львівської, Волинської, Рівненської, Чернівецької, Івано-Франківської, Тернопільської та Хмельницької. У 2010-2011 рр. було підписано Угоди про обмін даними із прикордонними з Україною сусідніми державами: Румунією, Словаччиною, Угорщиною, Польщею, а дещо пізніше (2013 р.) із Молдовою. Фактично на кінець 2012 р. мережа ZAKPOS набула статусу мережі активних референцних GNSS -станцій Західного регіону нашої країни. Після того, як відбулися двосторонні переговори з іншими операторами референцних станцій щодо сумісного використання даних спостережень, мережа охопила
своїми послугами практично всю територію України, за винятком деяких крайніх районів північного сходу та Криму.
Паралельно із розвитком мережі ZAKPOS розширювалась мережа референцних ГНСС-станцій Державного космічного агентства України (ДКАУ), основним завданням якого стало підтримання системи координатно-часового і навігаційного забезпечення України (СКНЗУ). Ця система мала на меті в реальному часі досягти точності визначення координат будь-якої точки близько одного метра по всій території країни, субметрового рівня на відстані до 150 км від референцних станцій та сантиметрового в 20-кілометровій зоні поблизу кожної станції. Не вдаючись до аналізу функціонування мережі станцій ДКАУ, зазначимо, що практично всі вони були включені в мережу ZAKPOS і сприяли забезпеченню нею послуг.
У 2012 р. з’явилися перші подібні референцні станції Львівської політехніки (мережа GEONET), компанії "Навігаційно-геодезичний центр" (мережа NGCNet) [22], групи компаній "Є.П.С". Наразі їхня ді яльність носить локальний характер (GEONET, NGCNet) або вони лише підтримують роботу окремих станцій ("Є.П.С"). Як уже зазначалося, за взаємною згодою більшість із цих станцій включено у мережеве обслуговування ZAKPOS з метою надання користувачам відповідних послуг на території всієї країни.
Самостійними операторами мережі референцних станцій є дистриб'ютор японської корпорації TOPCON в Україні – фірма TNT-TPI (мережа TNT ГНСС Network – це близько 50-ти власних станцій) та спільне українсько-швейцарське підприємство – приватне акціонерне товариство "System Solutions" (мережа System.NET).
16 жовтня 2014 року в Головній астрономічній обсерваторії НАН України було підписано Угоду про створення Національної об'єднаної мережі українських референцних станцій глобальних навігаційних супутникових систем.
Національна мережа референцних станцій ГНСС створена в інтересах впровадження і розвитку в Україні технологій та сервісів точного позиціонування і навігації, які забезпечать високоточними диференційними поправками користувачів ГНСС державних установ у сфері оборони і національної безпеки, охорони правопорядку і надзвичайних ситуацій, а також при виконанні наукових досліджень .
Мережа об'єднала 78 перманентних базових станцій, що дозволило забезпечити доступ до високоточної корегувальної інформації на більш ніж 90% території країни.
В об'єднану мережу увійшли: мережа станцій Системи координатно-часового та навігаційного забезпечення України Державного космічного агентства України; ГНССстанції, встановлені в рамках Державної програми створення Державної служби єдиного часу і еталонних частот, що знаходяться в розпорядженні ГАО НАН України; станції мережі активних референцних ГНСС-станцій «System.NET», що належать ПрАТ «Систем Солюшнс».
Сьогодні System.NET – найбільша мережа референцних GNSS базових станцій побудованих на основі технологій швейцарської компанії Leica Geosystems. На даний момент мережа складається з 130 станцій і програмного забезпечення Leica Spider.
Надають послуги в сферах геодезії, землеустрою, агро та будівництва:
-точний сигнал RTK;
-опрацювання GNSS даних;
-продаж і оренда геодезичного обладнання;
-консультаційні послуги;
Одним із важливих завдань операторів активних референцних ГНСС-станцій в Україні є створення технічної та нормативно-правової основи функціонування мереж. При цьому необхідно дотримуватись таких умов:
-контроль за дотриманням сучасних вимог щодо роботи операторів у питаннях координатночасового і навігаційного забезпечення;
-розроблення загальних технічних вимог до обладнання станцій, опрацювання даних та поширення (обмін) інформації між мережами, архівування і накопичення даних тощо;
-координація діяльності операторів мереж з використання технологій та сервісів точного позиціонування і навігації в інтересах національної безпеки й оборони, проведення наукових досліджень, розроблення природних ресурсів в інтересах різних га лузей економіки держави;
-підготовка угод між операторами мереж про спільне використання даних, зібраних на референцних станціях;
-створення єдиних центрів опрацювання (аналізу) ГНСС-даних, які надходять від усіх референцних станцій України;
-участь у транскордонному та міжнародному співробітництві з іноземними операторами подібних ГНСС-мереж і центрами опрацювання (аналізу) даних.
Створення мережі активних референцних станцій на всій території України є досить важливим і необхідним кроком, оскільки вона базується на найсучаснішій RTK-технології,
єцентралізованою і максимально автоматизованою, дозволяє реально отримувати об’єктивні дані про місцеположення об’єкта із сантиметровою точністю у єдиній системі координат і дозволяє розв’язувати цілий комплекс проблемних питань, таких як:
-створення та оновлення кадастрових планів і карт, межування земель;
-визначення меж земельних ділянок та місця розташування об'єктів нерухомості;
-визначення координат пунктів геодезичних мереж різних класів і призначень;
-прив'язка центрів фотографування ;
-промислове і цивільне будівництво;
-проектні та вишукувальні роботи, прокладка трубопроводів, ліній електропередач;
-моніторинг зсувів ґрунтів і споруд;
-комунальне господарство;
-високоточна навігація на транспорті.
6.3. Світові вимоги до побудови GNSS-інфраструктури.
Якщо говорити про EPN (European Permanent Network) – це європейська GNSS-
мережа, що була організована в 1995 році. Склад станцій не залишався постійним: з року в рік кількість станцій невпинно збільшувалась, але і деякі станції припиняли свою роботу. Станом на початок 2018 р. у мережу EPN входило понад 300 GNSS станцій. На основі багаторічних часових серій координат та швидкостей із регулярних EPN-розв’язків, станції EPN класифікують за певними критеріями якості і тривалості доступного інтервалу часу спостереження.
Згідно цих критерії станції мережі EPN ділять на два класи:
-клас_A: < 1 см точності координат ETRS89 для будь-якої епохи та < 1 мм/рік швидкості їх зміни;
-клас В: < 1 см точності координат ETRS89 для епохи з мінімальною дисперсією щодо середньої епохи. Швидкості при цьому не публікуються.
Тільки станції класу А вважаються придатними в якості опорних станцій для згущення національної GNSS мережі в ETRS89.
Як відомо найбільш значного прогресу зі створення та організації роботи GNSSінфраструктури досягли деякі країни Європи, а також США, Канада, Австралія тощо. Тому саме в цих кранах розроблені досить детальні рекомендації та вимоги щодо побудови та функціонування GNSS-інфраструктури. При виконанні GNSS-спостережень чи для побудови мереж, необхідно враховувати певні параметри, які впливатимуть на точність отриманих результатів, більшість з них є спільними (рекомендують до виконання у різних країнах), хоча є і деякі розбіжності.
Постійно діючі супутникові референцних станції встановлюються в місцях з найбільш сприятливими умовами прийому супутникових сигналів і в радіусі своєї роботи надійно забезпечують поправками переносні ГНСС приймачі користувачів 24 години на добу, 365 днів у році. Одна базова станція забезпечує визначення просторових координат в режимі
реального часу з сантиметровою точністю в радіусі не більше 25-30 км. Відстань ровера від базової станції може бути великою, наприклад 300 км.
Важливо, щоб станції RTK-мережі розміщувалися поблизу району робіт. Загалом рекомендують, щоб відстань до станцій не перевищувала 30 - 40 км. Однак, якщо необхідно досягнути точності в кілька сантиметрів, наприклад 1 - 2 см, то ця віддаль може коливатися в межах 50 - 60 км (допускають похибку приблизно 1,5 см при віддалі 16 км до станції).
Досить детально описані вимоги до постійно діючих референцних станцій в інструкції затвердженій Міжурядовим комітетом геодезії та картографування Австралії.
В цій інструкції вказано, що виробники програмного забезпечення Network RTK рекомендують максимальну відстань між станціями 70 км для досягнення оптимальної точності.
Крім того, прописані певні вимоги до умов при яких виконуються спостереження на постійно діючих референцних станціях (СORS - Continuously Operating Reference Stations).
Отже, кут відсічки може змінюватися від 0° до 10° (рис. 6.1). Поблизу антени не повинно бути ніяких перешкод: дерева, металеві об’єкти, сонячні панелі будівлі та ін. Вказані об’єкти повинні бути на віддалі не менше 20м від антени.
Рис. 6.1. Розташування антени
Також є певні вимоги до місць встановлення антени, тобто це можуть бути дахи фундаментальних будівель, які є досить стабільними, але бажано уникати будівель з металевими дахами. Антена повинна бути встановлена на висоті не менше 0,5 м над поверхнею даху. Якщо встановлюють антену на фізичну поверхню землі, то обов’язково на бетонний стовп, який має бути закріплений в корінній породі. Висота токого стовпа не повинна бути меншою 1,2 м, щоб зменшити вплив відбиття сигналу від землі. Перед встановленням антени необхідно виконати певні геофізичні дослідження.
а)
б)
Рис. 6.2. Приклад встановлення антени а) колона; б) дах
Пункт повинен бути обладнаний засобом примусового центрування та орієнтування антени. Крім цього, антена повинна бути зорієнтована на істинну північ в межах 5°.
Є певні вимоги і до приймачів. Отже, рекомендують: 12 каналів на кожну частоту кожної системи, що відстежується; можливість прийому сигналів таких супутникових систем, як GPS та ГЛОНАСС; повністю незалежні кодові, фазові та доплерівські вимірювання.
Станція повинна бути підключена до інтернету.