1.В яких джерелах можна знайти генеалогічні відомості?

Спілкування з родичами, пошук в інтернет-просторі, робота в бібліотеках, дослідження в архівах, метричні книги, сповідальні списки, витяги про землеволодіння, загсівські книги, судові справи тощо. Пошукова робота також може здійснюватися в РАЦСах, через опитування родичів та опрацювання родинних архівів.

Окрім того, на кожному етапі роботи з інформацією дослідникові слід розв’язувати такі завдання: збирання, систематизування, репрезентування.

2. Види та призначення гербів

емблема, усталений відповідно до законів геральдики відмітний символічний знак (зображення), що належить державі, населеному пункту, дворянському роду або окремій особі тощо.

Герб зображають на прапорах, хоругвах, монетах, печатках, документах тощо.

Спочатку герб давав змогу закутим у броню лицарям під час бою пізнавати один одного. Пізніше гербами стали користуватися й у мирні часи та передавали їх нащадкам як ознаку роду, не обов'язково аристократичного.

3. Археографія, для чого вона потрібна?

Археогра́фія— спеціальна галузь історичної науки, що вивчає історію публікації історичних документів та розробляє теорію та методику їх видання.

4. Виділить етапи становлення археографії як науки.

Археографія зародилася у Західній Європі у добу Відродження.

Важливим поштовхом для розвитку ерхеографії стало винайдення та поширення у 15 ст. книгодрукування.

Перші критичні видання античних текстів з’явилися наприкінці 15 – на початку 16 ст. в Італії й були пов’язані з діяльністю венеціанського друкаря А. Мануція. Заснована ним 1500 р. «Нова Академія», яка скликала істориків для вивчення і видання грецький та римських праць.

На початку 16 ст. метод критичного дослідження був застосований Еразмом Роттердамський щодо Біблії – у 1516.

У 16–17 ст. у Німеччині та Франції почали з’являтися перші критичні видання середньовічних джерел.

Помітне місце у становленні археографії посіли також болландисти — представники наукового товариства єзуїтів, які займалися виданням релігійних пам’яток.

У 18 ст. відбувається процес зародження археографії в Росії та Україні (перші публікації історичних документів з української історії здійснили В. Рубан та Ф. Туманський).

Важливим етапом у розвитку археографії у 19 ст. стала діяльність Товариства для вивчення ранньої німецької історії, яке започаткувало серійне видання «Німецьких історичних пам’яток»

5. Виділить етапи становлення геральдики як науки.

ГЕРА́ЛЬДИКА – допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію виникнення та розвитку і закономірності складання та вживання гербів. Як наука Г. виникла у процесі розвитку лицар. турнірів, що були започатк. 938 у Німеччині.

Починаючи від 14 ст. надавати герби та вносити зміни до них могли лише представники верхов. влади. Після Люблін. унії на тер. України всі, хто залишився у стані шляхти, отримали або були приписані до певних гербів, зокрема у 16–17 ст. герби отримала більшість родин козац. старшини. У Рос. імперії дворяни почали отримувати герби з утворенням Герольдмейстер. палати у 1721. З розвитком Маґдебур. права власні герби отримали і міста. На тер. королівства Галіції і Лодомерії та герцогства Буковини і Закарпаття, які входили до складу імперії Габсбурґів, герби і печатки мали також сільс. общини (ґміни), які користувалися ними до 1939–44.

В Україні найбільше зацікавлення Г. припало на рубіж 19–20 ст., коли у цій галузі працювали В. Лукомський, В. Модзалевський, Г. Нарбут.

У рад. період особисті герби, як і герби міст та областей, не використовувалися, Г. була непопулярною, а одинокі дослідники (зокрема О. Маркевич, Я. Штернберг, Я. Дашкевич) не мали можливості опублікувати свої праці. Новий етап розвитку Г. в Україні пов'язаний із діяльністю Геоальдичного товариства Українського.