Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Програма підгот до заліку_2022.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
24.05.2022
Размер:
49.26 Кб
Скачать

Сценарій проведення заліку

На заліку студент може отримати до 60 балів.

Залік проводиться у формі тесту в системі Moodle в три етапи:

1. Перевірка знання дат і термінів.

Звичайний тест, до якого включені усі питання двох останніх модульних робіт.

2. Аналітичні питання.

Форма тестових завдань – есе (як при проведенні Диктантів). Але відповісти треба не на всі питання, а тільки на одне перше питання.

3. Інтерпретація документів.

Форма тестових завдань – есе (як при проведенні Диктантів). Але відповісти треба не на всі питання, а тільки на одне перше питання.

Підсумкова семестрова оцінка визначається як сума залікового тестування і балів, зароблених протягом семестру.

Тест буде відкритий з 17 до 20 травня 2022 р.

Програма підготовки до заліку з історії україни (з найдавніших часів до 1340 р.)

1.1. Хронологія

1 млн. р. тому

Поява першої людини на територiї України.

Друга пол. VI – поч. IV тис. до н.е.

Ранньонеолiтична буго-днiстровська археологiчна культура.

IV–III тис. до н.е.

Трипiльська археологiчна культура.

XXVII–XIX ст. до н.е.

Ямна археологiчна культура.

Друга пол. III – перша пол. II тис. до н.е.

Культури шнурової керамiки (пiдкарпатська, середньоднiпровська, городоцько-здовбицька, стжижовська).

XV–XI ст. до н.е.

Тшинецько-комарiвська культура.

XIV–XI ст. до н.е.

Лужицька археологiчна культура.

ХI–VIII ст. до н.е.

Чорнолiська археологiчна культура.

ХI–IХ ст. до н.е.

Бiлозерська культура.

XI–IX ст. до н.е.

Бiлогрудiвська культура.

Х–VIII ст. до н.е.

Бондарихинська культура.

IХ – перша пол.VII ст. до н.е.

Кiммерiйцi у Пiвнiчному Причорномор’ї.

Поч. VII – поч. III ст. до н.е.

Скiфський перiод в давнiй iсторiї України.

514 р. до н.е.

Похiд Дарiя Гiстаспа в Скiфiю.

Сер. V ст. до н.е.

Вiдвiдання Геродотом Ольвiї.

339 р. до н.е.

Загибель скiфського царя Атея у бою з вiйськом македонського володаря Фiлiппа II.

331 р. до н.е.

Похiд намiсника Олександра Македонського Зопiрiона до Скiфiї та розгром його вiйська.

Рубiж III–II ст. до н.е.

Утворення Малої Скiфiї.

Друга пол. III ст. до н.е. – III ст. н.е.

Сармати в Пiвнiчному Причорномор’ї.

Кiнець III ст. до н.е. – III ст.н.е.

Скiфське царство в Криму i на Нижньому Днiпрi.

112–110 рр. до н.е.

Вiйна пiзньоскiфських царiв Скiлура та Палака проти Херсонеса. Воєнний союз Палака з царем роксоланiв Тасiєм.

107 р. до н.е.

Повстання в Боспорi пiд проводом Савмака.

107–63 рр. до н.е.

Правлiння царя Понтiйської держави Мiтрiдата IV Евпатора.

II ст. до н.е. – II ст. н.е.

Зарубинецька археологiчна культура.

II ст. до н.е. – IV ст. н.е.

Пшеворська культура на територiї Польщi.

I ст. до н.е. – I ст. н.е.

Пшеворська культура на територiї України.

16 р. до н.е.

Перший напад сарматiв на дунайський кордон Римської iмперiї.

Рубiж н.е.

Початок переселення сарматiв на Правобережжя Днiпра.

I-II ст. н.е.

Ранньовенедський перiод iсторiї слов’ян.

Бл. 77 р. н.е.

Перша згадка про слов’ян пiд iменем венедiв у „Природничiй iсторiї” Плiнiя Старшого.

89–92 рр.

Боротьба iмператора Домiцiана iз сарматами на Дунаї та в Дакiї.

98 р.

Згадка про слов’ян у Корнелiя Тацiта.

161–182 рр.

Згадка про слов’ян у „Географiї” Клавдiя Птолемея.

Сер. I – сер. III ст.

Зубрицька культурна група.

Кiнець I – II ст.

Пiзньозарубинецька культурна група.

III–IV ст. н.е.

Черняхiвська археологiчна культура.

III–IV ст. н.е.

Київська археологiчна культура.

III–IV ст.

Пiзньовенедський перiод iсторiї слов’ян.

Перша пол. III ст. н.е.

Вторгнення готiв у Пiвнiчне Причорномор’я.

375–376 рр.

Вторгнення гуннiв у Пiвденно-Схiдну Європу, розгром Боспорського царства та готського союзу племен.

Кiнець IV ст. н.е.

Боротьба антiв з готами.

451 р. н.е.

Битва на Каталунських полях. Розгром гуннiв римлянами i вестготами.

543 р.

Смерть Аттiли.

V-VII ст.

Празько-корчацька археологiчна культура.

Сер.V – VII ст.

Пенькiвська культура.

Сер.V – VII ст.

Колочинська культура.

558 р.

Вторгнення аварiв у Пiвнiчне Причорномор’я.

Друга половина VI – перша половина VII ст.

Аварський каганат.

602 р. н.е.

Похiд аварiв на антiв. Остання згадка про антiв.

Сер. VII ст.

Утворення Хозарського каганату.

VIII–IX ст.

Волинцiвська археологiчна культура.

VIII–X ст.

Культура Луки-Райковецької.

IХ–Х ст.

Роменська культура.

VII–X ст.

Салтiвська культура.

860–866

Походи Аскольда i Дiра на Вiзантiю.

862

Призвання варягiв.

882–912

Князювання Олега.

Кiнець IХ ст.-

Утворення Київської Русi.

907

Перший похiд Олега на Константинополь. Договiр Русi з Вiзантiєю.

911

Другий похiд Олега на Константинополь. Новий договiр Русi з Вiзантiєю.

912–945

Князювання Iгоря.

941

Перший похiд Iгоря на Вiзантiю.

943

Похiд вiйськ Русi на захiдне узбережжя Каспiйського моря i взяття Бердаа i Дербента.

944

Другий похiд Iгоря на Вiзантiю. Договiр Русi з Вiзантiєю.

945

Повстання древлян i загибель князя Iгоря.

945–969

Регентство княгинi Ольги.

956

Вiзит княгинi Ольги до Константинополя.

965

Розгром князем Святославом Хозарського каганату.

969–972

Князювання Святослава Iгоревича.

968–969

Походи князя Святослава на Дунайську Болгарiю.

980–1015

Князювання Володимира Святославича.

988

Запровадження християнства на Русi як офiцiйної релiгiї.

1019–1054

Князювання Ярослава Володимировича (Мудрого).

1015

Устав Ярослава Мудрого („Руська Правда”).

1017–1037

Будiвництво Софiйського собору в Києвi.

1054–1073, 1076–1078

Князювання Iзяслава Ярославича в Києвi.

1068

Перший напад половцiв на Русь. Поразка Ярославичiв у битвi з половцями на р. Альтi та народне повстання в Києвi.

1072

Князiвська рада й укладення „Правди Ярославичiв”.

1073–1076

Князювання Святослава Ярославича.

1073

Iзбоник Святослава.

1078–1093

Князювання Всеволода Ярославича.

1093–1113

Князювання Святополка Iзяславича.

1097

З’їзд князiв у Любечi.

1103

З’їзд князiв на Долобському озерi.

1113

„Повiсть временних лiт” Нестора.

1113–1125

Князювання Володимира Мономаха.

1125–1132

Князювання Мстислава Володимировича.

1125–1154

Князювання Юрiя Долгорукого в Суздалi.

1139–1146

Князювання Всеволода Ольговича в Києвi.

1146–1154

Князювання Iзяслава Мстиславича в Києвi.

1149

Похiд Юрiя Долгорукого на Київ i взяття його.

1153–1187

Князювання Ярослава Володимировича (Осмомисла) в Галицькiй землi.

1154–1157

Князювання в Києвi Юрiя Долгорукого.

1157–1174

Князювання Андрiя Боголюбського у Владимирi.

1159–1167

Князювання в Києвi Ростислава Мстиславича.

1167–1169

Князювання в Києвi Мстислава Iзяславича.

1169

Зруйнування Києва Андрiєм Боголюбським.

1176–1212

Князювання Всеволода Велике Гнiздо у Владимирi.

1180–1202

Князювання в Києвi Святослава Всеволодовича (1180–1194) i Рюрика Ростиславича (1180–1202).

1185

Похiд новгород-сiверського князя Iгоря Святославича на половцiв.

1199

Утворення Галицько-Волинського князiвства.

1214–1223

Князювання в Києвi Мстислава Романовича.

1223

Битва на Калцi.

1234

Утвердження Данила Романовича на галицькому столi.

1237

Похiд Батия на Пiвнiчно-Схiдну Русь.

1239

Початок походу монголiв на Пiвденну Русь.

1240, грудень

Зруйнування Києва монголо-татарами.

1242

Розгром вiйськами Олександра Невського нiмецьких рицарiв на Чудському озерi.

1245, 17 серпня

Перемога Данила Галицького над польсько-угорськими загарбниками пiд Ярославом (на р. Сяну).

1245

Візит Данила Галицького у ставку Золотої Орди.

1253

Коронування Данила Галицького в Дорогичині

1254–1255

Визволення вiд орд Куремси земель по Пiвденному Бугу, Случi й Тетереву вiйськами Данила Галицького.

1256

Перша згадка в джерелах про м. Львiв.

1258–1260

Походи монголо-татарської орди на чолi з Бурундаєм у Галицько-Волинське князiвство.

1301–1308

Князювання Юрiя Львовича.

1303

Створення православної митрополiї в Галичинi.

1308–1323

Князювання Андрiя i Лева Юрiйовичiв у Галицько-Волинськiй землi.

1324

Перша згадка про магдебурзьке право в Українi (Володимир).

1325–1340

Князювання Юрія ІІ Болеслава

1316–1341

Великий князь литовський Гедимін

1333–1370

Король польський Казимир ІІІ

1340

Розпад Галицько-Волинського князiвства.

1.2. Терміни і поняття

Давньоруська мова – це кабінетна, літературна книжна мова на Русі ХІ–ХІІ століть, яка склалася у сфері літописання, законодавства і інших галузей світського життя на основі старослов’янської книжної мови, сконструйованої місіонерами Кирилом і Мефодієм в першій половині ІХ ст. з македонського діалекту болгарської мови шляхом збагачення її лексикою інших слов’янських мов і кальками з давньогрецької літературної мови.

Додатковий продукт являє частину суспільного продукту, створюваного безпосередніми виробниками понад необхідний продукт. Додатковий продукт призначений для задоволення загальних суспільних потреб, насамперед нагромадження, тобто розширення виробництва.

Дружина – у Давній Русі постійне військо князя і апарат його влади.

Держава –особлива організація політичної влади, покликана регулювати суспільні відносини за допомогою законодавчих (юридичних, правових) норм, а також спеціальних органів управління і примусу (чиновники, армія, поліція, служба безпеки, суд, в'язниці тощо).

Князь – голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства.

Натуральне господарство – тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу. Його характерні риси: нерозвиненість суспільного поділу праці, замкненість організаційно-економічних зв'язків, відсутність спеціалізації, обмеженість виробництва та капіталу, роз'єднаність, відірваність господарюючих суб'єктів один від одного, примітивність техніки та технології виробництва, малопродуктивна ручна праця.

Патримонія – політичний устрій, за якого територія держави вважалась колективною (родовою) власністю панівної династії.

Погости – місця збирання данини, торговельні пункти.

Полюддя – щорічний похід князя з дружиною по своїх землях з метою збирання данини.

Повоз – спосіб сплати данини, при якому підвладне населення саме привозило данину в призначені місця – погости.

Поля поховань – комплекси поховань урнових і безурнових, курганних і безкурганних, які містять залишки тілоспалень і культові покладення зброї, знарядь праці і предметів побуту.

Продуктивнi сили – засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага, а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Двопілля – система обробітку орної землі, за якої щорічно засівається лише половина її, а решта залишається під паром.

Трипілля – система рільництва з поділом орної землі на три поля (клини), кожне з яких засівалося спочатку озимими культурами, потім яровими, а на третій рік залишалося під паром або толокою.

Бояри – вельможі, великі землевласники, що належали до князівського двору і входили до складу військової дружини князя.

Феодалізм – суспільний лад, заснований на розподіленій власності на землю, наділенні землею безпосереднього виробника – селянина, ієрархічній будові суспільства, нероздільності політичної і економічної влади.

Додатковий продукт являє частину суспільного продукту, створюваного безпосередніми виробниками понад необхідний продукт. Додатковий продукт призначений для задоволення загальних суспільних потреб, насамперед нагромадження, тобто розширення виробництва.

Натуральне господарство – тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу. Його характерні риси: нерозвиненість суспільного поділу праці, замкненість організаційно-економічних зв'язків, відсутність спеціалізації, обмеженість виробництва та капіталу, роз'єднаність, відірваність господарюючих суб'єктів один від одного, примітивність техніки та технології виробництва, малопродуктивна ручна праця.

Автокефалiя – (від грец. „аутос” – сам і „кефале” – голова) – незалежність, повне самоврядування православних церков.

Бенефіцій (від лат. beneficium – благодіяння) – 1. У Стародавньому Римі – податкові пільги, привілеї, встановлювані для окремих осіб. 2. У Західній Європі раннього середньовіччя – одна з форм земельної власності, отримуваної від короля чи великого земельного власника за виконання певних обов’язків – придворних, адміністративних, найчастіше – кінної військової служби; звідси під бенефіцієм, як правило, розуміють військове (рицарське) умовне земельне держання.

Васалітет (від лат. vassus – слуга) – у середні віки система відносин особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів).

Верв – сільська територіальна община у Київській Русі; об’єднувала населення одного або кількох селищ.

Віра – грошовий штраф за вбивство вільної людини у Київській Русі.

Вірник – княжий урядовець, збирач штрафів.

Вотчина (від „отчина” – батьківська валсність) – у Київській Русі форма феодальної земельної власності, власник якої мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити тощо.

Гридень – молодший дружинник.

Гридниця – палати, де збиралися і пирували дружинники.

Дружина – у Давній Русі постійне військо князя і апарат його влади.

Єпископство – обласний центр православної церкви.

Закупи – категорія напіввільних селян у Київській Русі; люди, які брали у землевласника позику (купу) і за це були змушені виконувати феодальні повинності.

Ізгої – люди, які втратили зв’язок зі своїм родом-племенем, втратили зв’язок зі своїм соціальним середовищем; вигнанці; знедолені.

Лен (від нім. leihen – позичати) – за часів середньовіччя у Німеччині та інших країнах Західної Європи спадкове володіння, яке сеньйор надавав своєму васалу (ленникові) на умовах виконання ним військової чи адміністративної служби.

Мечник – молодший дружинник; судовий виконавець.

Митрополiя – національний центр православної церкви.

Огнищанин – головний управитель княжого двору у Київській Русі, боярин.

Патрiархiя – вселенський центр православної церкви.

Патримонія - ... правитель вважав себе спадкоємцем за правом народження...

Рядовичi – категорія напіввільних селян у Київській Русі; люди, які для підтримки свого господарства укладали н апевних умовах договір (ряд) із землевласником, згідно з яким відбували повинності у вотчині або сплачували данину, виконували дрібні господарські доручення.

Стан (соціальний) – група людей із однаковими спадковим правовим статусом, правами, обов’язками та мотральними нормами.

Тіун – господарський управитель князя або боярина.

Холопи – безправна, абсолютно залежна верства населення Київської Русі; раби і напівраби.

Челядь – категорія залежного населення у Київській Русі; у ІХ-Х ст. – раби, переважно полонені; з ХІ ст. – збірна назва населення феодальної вотчини, яке знаходилось у різних формах залежності від землевласника.

Соседние файлы в предмете История Украины