113. Правове забезпечення виробництва якісної та безпечної сільськогосподарської продукції і сировини.

Під якістю харчового продукту розуміють сукупність властивостей та характерних рис харчового продукту, які здатні задовольнити потреби (вимоги) та побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт.

Безпечність харчового продукту – це стан харчового продукту, що є результатом діяльності з виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними заходами та/або технічними регламентами, та забезпечує впевненість в тому, що харчовий продукт не завдає шкоди здоров’ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням.

На сьогодні основним нормативним актом, що закріплює вимоги до виробництва якісної і безпечної продукції, є Закон України від 23 грудня 1997 р. «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Окрім названого Закону, правову основу виробництва якісної та безпечної сільськогосподарської продукції становлять Закони України від 2 березня 1995 р. «Про пестициди і агрохімікати»; від 5 грудня 1991 р. «Про захист прав споживачів»; від 17 травня 2001 р. «Про стандартизацію»; від 14 січня 2000 р. «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»; від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; від 6 лютого 2003 р. «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них»; від 24 червня 2004 р. «Про молоко та молочні продукти»; від 18 вересня 2012р. «Про аквакультуру»; від 31 травня 2007 р. «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів»; від 3 вересня 2013 р. «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» та ін. нормативно-правові акти.

Основними принципами державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини є: пріоритетність охорони здоров’я людини, визнання її права на належну якість та безпечність харчової продукції; створення гарантій безпеки для здоров’я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання, реалізації, використання продуктів харчування; державний контроль за виробництвом, транспортуванням, реалізацією харчових продуктів та продовольчої сировини; стимулювання впровадження нових безпечних технологій виробництва продукції; встановлення відповідальності виробників, продавців харчової продукції за виготовлення та реалізацію продукції, у випадку невідповідності її стандартам, санітарним та ветеринарним нормам.

Державне нормування показників якості та безпеки харчових про­дуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів провадиться встановленням норм цих показників у нормативно-правових актах, стандартах та інших нормативних документах на продукцію. Цю функцію здійснює Міністерство охорони здоров'я України, затвер­джуючи санітарні норми або розробляючи технічні регламенти на продовольчу продукцію. Так, згідно зі ст. 18 Закону України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати», сільськогоспо­дарська сировина й харчові продукти рослинного і тваринного походження, під час виробництва, зберігання і транспортування яких застосовувалися пестициди і агрохімікати, мають відповідати сані­тарно-гігієнічним вимогам, що підтверджуються сертифікатом від­повідності. Рішення про порядок використання сільськогосподар­ської сировини і харчових продуктів, які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, приймають органи Державного санітарно­го нагляду і державної ветеринарної медицини. Методики вимірю­вань показників безпеки харчових продуктів, продовольчої сирови­ни та супутніх матеріалів, а також засоби випробувань і вимірю­вальна техніка мають бути атестовані в установленому законодавс­твом порядку.

Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» розрізняє поняття: небезпечний харчовий продукт - харчовий продукт, що є шкідливим для здоров’я та/або непридатним для споживання; і непридатний харчовий продукт - харчовий продукт, який містить сторонні речовини та/або предмети, пошкоджений в інший спосіб та/або зіпсований у результаті механічних, та/або хімічних, та/або мікробних факторів.

Якість та безпечність сільськогосподарської продукції має бути підтверджена відповідними документами (посвідченням якості, сертифікатом відповідності, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи (для харчових продуктів і продовольчої сировини промислового виробництва), сертифікатом якості (для зерна та продуктів його переробки), фітосанітарним сертифікатом (для продуктів рослинного походження); ветеринарним сертифікатом (продукція тваринного походження)та ін.).

У Законі закріплені певні вимоги до маркування харчової продукції. Забороняється реалізація та використання продукції без маркування українською мовою, яка повинна містити інформацію про: 1) назву харчового продукту; 2) назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера; 3) кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об'єм або поштучно); 4) склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві; 5) калорійність та поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту; 6) кінцеву дату споживання "Вжити до" або дату виробництва та строк придатності; 7) номер партії виробництва; 8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності та якості; 9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні; 10) наявність чи відсутність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО) – понад 0,9 відсотка у будь-якому інгредієнті, що відображається на етикетці харчового продукту написом "з ГМО" чи "без ГМО" відповідно.

Одним із способів забезпечення належної якості сільськогосподарської продукції є система штрихового кодування. Положення про штрихове ко­дування товарів, затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 20 серпня 2002 р. Відсутність сертифікації та кодування здешевлює сільськогосподарську продукцію на зовнішньому ринку на 30-60%.

Державними органами, що забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів, є: Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Департамент технічного регулювання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Рекомендаційними повноваженнями наділено також Національну Комісію України з Кодексу Аліментаріус.

Питання якості та безпечності харчових продуктів регулюються не лише на національному рівні кожною державою окремо. У світі існують відповідні міжнародні організації - Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус2, Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ) та ін., які опікуються вказаними питаннями на міжнародному рівні. Регулюванню відносин у сфері забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції присвячено норми таких міжнародних договорів, як: Міжнародна конвенція по захисту рослин від 6 грудня 1951р., Угода про співробітництво в галузі карантину рослин від шкідників і хвороб від 14 грудня 1959 р., Угода про співробітництво в галузі ветеринарії від 14 грудня 1959 р. та ін.