94. Загальна характеристика законодавства у сфері забезпечення пріоритетності соціального розвитку села.

Конституцією України визначено, що Україна є соціальною державою (ст. 1). Наша країна, визнавши себе соціальною державою, закріпила в Основному Законі перелік соціальних прав людини та громадянин тобто Конституцією проголошено обов’язок держави поліпшувати соціальне становище людини в суспільстві, це, зрозуміло, стосується і сільських жителів.

Пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу об’єктивно випливає з виняткової значущості та незамінності вироблюваної продукції сільського господарства у життєдіяльності людини і суспільства, з потреби відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури. Високий рівень соціально-економічного розвитку села є основною умовою продовольчого та сировинного забезпечення республіки, її економічної незалежності.

Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17.10.1990 р. визначає умови, зміст і межі пріоритетності розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу в структурі народного господарства, сприяє соціальній захищеності сільського населення.

З метою створення ефективної системи господарювання Верховною Радою і Президентом України було прийнято низку винятково важливих законодавчих актів та програм, у яких особливе місце посідають закони України “Про державну підтримку сільського господарства України”, “Про особисте селянське господарство”, “Про фермерське господарство”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, Державна цільова програма сталого розвитку сільських територій на період до 2020 р., Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року.

Основною метою Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158, є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності. Виконуються поставлені завдання шляхом забезпечення впровадження соціальних стандартів і нормативів у сільській місцевості, сприяння розвитку підприємництва, розв’язання проблем зайнятості на селі, поліпшення транспортного сполучення та зв’язку, удосконалення інженерної інфраструктури, розвитку освіти, медичного та торговельного обслуговування

Крім того, прийнята велика кількість інших нормативно-правових актів в цій сфері, зокрема: Указ Президента України «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» від 27 березня 1998 р., постанови Кабінету Міністрів України «Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності» від 5 вересня 1996 р., «Про затвердження Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» від 3 серпня 1998 р.,»Про затвердження Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі» від 5 жовтня 1998 р. та ін.