48. Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств корпоративного типу. Майнові фонди.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств корпоративного типу визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства», Законом України від 17 вересня 2008 р. «Про акціонерні товариства», Законом України від 6 лютого 2018 р. «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та їхніми установчими документами.

Суб’єктом права власності cільськогосподарських підприємств корпоративного типу виступають самі господарські товариства юридичні особи, а не їх засновники та учасники. Учасники набувають лише зобов'язального права вимагати частину доходу, яка їм належить, а також претендувати на частину майна, що залишиться після ліквідації товариства.

Об’єктом права власності підприємств корпоративного типу с: грошові та майнові внески їх учасників, виготовлена сільськогосподарська продукція, доходи, одержані від сільськогосподарської діяльності, майно, набуте на законних підставах.

Вкладами засновників та учасників можуть бути матеріальні цінності, гроші, майнові права, об'єкти права інтелектуальної власності, земельні ділянки (у тому числі й сільськогосподарського призначення) та права на них, права на майнові та земельні частки (паї).

Майно, що перебуває у власності сільськогосподарського господарського товариства, розподіляється на фонди: статутний капітал, резервний (страховий), фонд виплати дивідендів.

Статутний капітал являє собою виражену у грошовій формі сукупність вкладів учасників у створення товариства для забезпечення його діяльності у розмірах, визначених законодавством та установчими документами. Mінімальний розмір статутного капіталу визначено лише для акціонерних товариствне менше ніж 1250 мінімальних заробітних плат.

Резервний фонд створюється для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими витратами. Розмір цього фонду має становити не менше 25% статутного капіталу, а в акціонерних товариствах не менше 15%. При припиненні участі в товаристві учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці в статутному капіталі, а також частина прибутку, одержаного товариством у поточному році на момент виходу. Майно, передане учасником в користування товариству, повертається в натуральній формі без винагороди.

49. Поняття та юридичні ознаки особистого селянського господарства.

Правові відносини, що виникають у зв’язку із веденням громадянами особистого селянського господарства врегульовано Законом України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003р.. Відповідно до ст. 1 цього Закону особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Дане визначення містить ознаки, які розкривають юридичну природу цього виду діяльності.

Особисте селянське господарство - це вид господарської діяльності.

Ведення особистого селянського господарства не належить до підприємницької, така діяльність не оформлюється організаційно і здійснюється без створення юридичної особи фізичною особою.

Діяльність особистого селянського господарства здійснюється на власний розсуд та ризик осіб, що його ведуть у межах встановленого правового господарського порядку. Це дає їм можливість самостійно обирати напрями діяльності і водночас зобов’язує додержуватися вимог чинного законодавства України.

Це форма аграрного виробництва яка ґрунтується на приватній власності громадян на землю та інше майно.

Суб’єктами ведення особистого селянського господарства є фізичні особи. Це пов’язано з тим, що необхідною умовою ведення даної діяльності є наявність земельної ділянки, а відповідно до ст.33 Земельного кодексу України лише громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати такі земельні ділянки лише на умовах оренди. Таким чином, право на ведення особистого селянського господарства виникає у конкретної особи, яка досягла 18-річного віку.

Це сімейно-трудова діяльність, яка базується на особистій праці і може здійснюватися фізичною особою індивідуально або разом з особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають. Такі особи не мають і статусу працівника, трудові книжки на них не заводяться, а час роботи в особистому селянському господарстві зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.