Философия (4 курс 2 семестр) Ізотова І.О / Экзамен / 3
.docx3 варіант
1. Напишіть головні функції філософії та їх роль у житті суспільства.
2. Проаналізуйте ідейно-ідеологічний зміст «утопій» часів Ренесансу та філософські погляди Т. Мора та Т. Кампанелла.
3. Охарактеризуйте особливості філософської думки часів Київської Русі.
1. https://studfile.net/preview/5456977/page:5/#6
https://studfile.net/preview/4364403/page:4/#7
Предметом філософії є її об'єкт - відношення "людина-світ",- аналізований із погляду природи і сутності світу, природи і сутності людини, його місця у світі, відношення до нього, можливостей його пізнання і перетворення, а також із погляду устрою світу, його загальної структури і стану, у якому він знаходиться.
Серед основних функцій філософії, що мають як індивідуально-особисте, так і суспільне значення, виділяють:
світоглядна— філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєвіорієнтири, з'ясуватизмісті значення життєвихпріоритетівтацінностей;
пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнанняфілософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності,критеріямитаознакамиправильногорухуна шляху до надійних, достовірних знань;
логічна— філософія сприяє формуванню культури людськогомислення, виробленню критичної неупередженої позиції у між індивідуальних та соціально-культурнихдіалогах;
соціально-адаптивна— філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію;
критична— проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичнихстереотипівтазабобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу;
виховна— філософія прищеплює інтерес і смак досамовиховання, сприяє посиленню потягу людини досамовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів.
Методологічна функція. Виділення її як однієї з основних зумовлено тим, що філософія займає особливе місце у процесі усвідомлення буття у структурі суспільної свідомості. Кожна з форм суспільної свідомості, виступаючи як усвідомлення залежності життєдіяльності людини від певної сфери дійсності, е відображенням саме цієї сторони людського буття. Специфіка філософії полягає в тому, що вона в найузагальненішій формі вивчає ставлення людини до світу і до самої себе. Тому основні положення філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної свідомості в процесі усвідомлення свого специфічного предмету.
Засвоєння філософських положень має розглядатися як та загальна основа формування духовного світу особистості, яка через усвідомлення людиною себе як людини, через усвідомлення сенсу свого буття відіграє визначальну роль у становленні особистості як фахівця.
Функції філософії - основні напрями застосування філософії, через які реалізуються її цілі, завдання, призначення. Крім основних,вже названих, виділяють розумово-теоретичну, критичну, аксіологичну, соціальну, виховно-гуманітарну, прогностичну функції філософії.
2.
https://pidruchniki.com/1957041162275/filosofiya/sotsialni_utopiyi_epohi_vidrodzhennya_tmor_tkampanela
https://stud.com.ua/26740/filosofiya/utopiyi_mora_kampanelli
Томас Мор (1478-1535) - англійський гуманіст, письменник, державний діяч. Мор цікавий, насамперед, як автор книги "Утопія" (1516). Друга частина книги присвячена опису ідеального соціального ладу фантастичного острова Утопія (буквально "місце, якого немає"). Мор описує прообраз комуністичного устрою суспільства. В Утопії, як і в "Державі" Платона, все знаходиться у спільній власності, так як Мор впевнений, що благополуччя суспільства неможливо там, де існує приватна власність, без усуспільнення не може бути рівності.
В Утопії все міста збудовані за одним і тим же планом, але один з них є столицею. Всі утопійці одягаються однаково, за винятком того, що одяг чоловіків відрізняється від одягу жінок, а одяг людей одружених - від одягу неодружених. Все - як чоловіки, так і жінки - працюють 6:00 в день. Всі лягають спати в 8:00 і сплять 8:00. Всі вищі посадові особи обираються з числа вчених. Формою правління є представницька демократія, що спочиває на системі багатоступеневих виборів. Утопійці не користуються грошима, а використовують золото на виготовлення нічних горщиків і ланцюгів, якими сковують рабів, щоб виховувати презирство до золота. Що стосується етики, то ми дізнаємося, що утопійці рішуче схиляються до думки, згідно з яким щастя полягає в задоволенні. Однак цей погляд не має своїм наслідком поганих вчинків, бо утопійці вважають, що після справжнього життя за доброчесність призначені нагороди, а за пороки - покарання. Серед утопийцев існує багато релігій, і всі вони користуються повною терпимістю.
Для сучасної людини разюча широта поглядів автора "Утопії". Мор міркує про сутність і соціальні наслідки війни, про релігію і релігійної терпимості, засуджує безглузді вбивства тварин, зокрема полювання, виступає на користь м'якого кримінального законодавства, проти звичаю карати смертю за злодійство. Однак треба визнати, що жити в Утопії Мора, як і в більшості держав такого типу, досить-таки нудно. Для щастя необхідно різноманітність, а в Утопії його неможливо знайти.
Томмазо Кампанелла (1568-1639) - італійський філософ, поет, політичний діяч. Жваво цікавлячись громадськими проблемами, Кампанелла написав ряд творів на соціальні теми, найбільш значним з яких можна вважати "Місто Сонця" (1 602) - своєрідний варіант комуністичної утопії. У придуманому Кампанеллой суспільстві відсутня приватна власність, скасовується сім'я, діти передаються на виховання державі. Панує повна уніфікація в одязі, побуті, поведінці. Введена загальна трудова повинність. Всі сторони життя соляріїв найсуворішим чином регламентовані державою, яка воістину всюдисущий. На чолі держави стоїть правитель на ім'я Сонце, або Метафізик. Він отримує свій пост за вченість і розум і займає його до тих пір, поки не знайдеться більш гідний кандидат.
У місті сповідається релігія Сонця, яку відрізняє істотний раціоналістичний елемент, а також тісний зв'язок з державою. Метафізик одночасно і первосвященик, функції інших служителів культу виконують вищі чиновники.
У творчості Кампанелли знайшли відображення як характерні для епохи Відродження філософські ідеї, так і соціально-критичні мотиви, властиві його часу.
3. 43 ст.
Звертаючись до джерел філософської думки Київської Русі, слід згадати найперший давньоруський літопис - "Повість минулих літ": Тут містилися не лише історичні відомості, а й описувались звичаї та світоглядні людські уявлення. В цьому літописі переповідається основний сюжетний зміст Біблії, проводяться порівняння вірувань різних країн та народів, є факт концентрації уваги на аргументі краси, що засвідчує про давні корені українського естетизму, що постав зрощеним із релігійністю.
У відомому зібранні текстів "Ізборник Святослава 1073р." вміщений виклад твору Арістотеля "Категорії" із коментарем неоплатоніка Порфірія, що, знову-таки, засвідчує про шанування книжкової (філософської) мудрості.
У творі "Слово про закон та благодать" Київського митрополита Ілларіона (1030—1050) митрополит також вписує історію Київської держави у загальний світовий процес: він звертається до положення апостола Павла про те, що всесвітня історія проходить через два етапи: закону та благодаті. На першому етапі Бог наставляв та карав людей своїми зовнішніми настановами, через закон, а на другому, керуючись безмежною любов'ю до людини, справу життєвого вибору віддав самій людині, подарувавши їй подвиг Христового розп'яття, тобто благодать. Тепер людина наставляється вірою та любов'ю.
"Повчання" Володимира Мономаха, вельми вшанований твір давньої Русі (кінець XI ст.), розпочинається із захопленого описування краси та гармонії світобудови, де все, по-перше, має своє місце та призначення, а, по-друге, постає індивідуальним та неповторним. Звідси випливає настанова дітям - будувати своє життя у злагоді зі світом, тобто шукати шляхів до гармонії та злагоди, не втрачаючи свого обличчя.
У "Посланні Никифора, митрополита Київського, князю Володимиру Всеволодичу (Мономаху)" (XII ст.) ми зустрічаємося із намаганням осмислити природу людини: головне в людині - це душа, що складається із розуму, почуттів та волі. Найціннішим в душі є розум, оскільки саме ним людина відрізняється від тварин, стверджується розумна природа і почуттів, і волі.
Перед філософією ставилися завдання тлумачення Святого Письма та приходити до повчальних моральних висновків.
Отже, філософська думка часів Київської Русі була переважно світлою, оптимістичною, спрямованою на етичні, культурні та соціально-історичні питання. Проте тут мало місце й намагання осмислити природу людини, оцінити значення розуму та духовного начала в людині. При цьому людина розглядалася як органічна складова та певний аналог світобудови, в яку Бог заклав мудрість, красу, доцільність та гармонію.