Философия (4 курс 2 семестр) Ізотова І.О / Экзамен / 23

23 варіант

1. Дайте характеристику критичній філософії Е. Канта.

2. Назвіть особливості сучасної світової філософії. Постмодернізм.

3. Проаналізуйте проблему людської свободи у філософському окресленні.

1. ст24 Найважливіші ідеї філософії Канта були розроблені у критичний період.

У трактаті "Логіка. Посібник до лекцій", а також в інших працях він зазначав, що сферу нової філософії окреслюють такі питання:

1) що я можу знати; (відповідає метафізика)

2) що я зобов'язаний робити; (мораль)

3) на що я можу сподіватися; (релігія)

4) що таке людина? (антропологія)

Але по суті своїй все це можна було б звести до антропології, оскільки три перших питання відносяться до останнього. його головні "критичні" твори — "Критика чистого розуму" (1781), "Критика практичного розуму" (1788) та "Критика здатності судження" (1790)

Головна ідея цих творів – це «критика» теорії пізнання, теза про те, що людина, перш ніж з’ясувати сутність речей, повинна встановити межі своїх пізнавальних можливостей; що вона може пізнати, а що не зможе.

На першому плані в цей період перебуває ідея так званого "коперниканського перевороту " у філософії.

До І.Канта вважали, що пізнання є результатом дії на людину зовнішніх чинників. Кант "перевернув" це співвідношення: він проголосив, що пізнання і знання постають результатом людської активності.

Аналогія з наслідками відкриття М.Коперника тут досить очевидна: а Кант зрушив людину, поклавши край її пасивності.

По-перше, Кант дав більш виправдану картину пізнання: пізнання є діяльністю створення інтелектуальних засобів людської взаємодії зі світом

По-друге, людський розум може визнати надійним лише таке знання, яке він сам вибудував на зрозумілих йому принципових засадах

По-третє, у концепції І.Канта людина постає творчою і діяльною, при тому чим вона активніша, тим розгалуженішими будуть її зв'язки з дійсністю і ширшими знання.

Кант окреслює концепцію пізнавального процесу, яка починається із визначення джерел пізнання.

І. Кант вважав, що найпершими джерелами знання постають чуття, через які реальність нам надається та які постачають матеріал для знання і пізнання, та розсудок, за допомогою якого відбувається мислення.

Всю річ у собі ми не можемо пізнати, бо вона нескінченна; ми можемо знати лише про її явлення нам, про її феномен (явище), зумовлений можливостями суб'єктивних передумов. Простір і час — суб'єктивні передумови оформлення розрізнених відчуттів людини.

Розсудок, володіючи формами думки, упорядковує та оформлює матеріал чуття накладанням на нього своїх форм. Названі форми - категорії за Кантом, притаманні розсудкові за самою його природою і тому постають як "апріорні" — переддосвідні, тобто розсудок їх в собі віднаходить.

Відповідно до чотирьох видів суджень Кант запропонував таку таблицю категорій:

1) категорії кількості — єдність, множина, цілокупність;

2) категорії якості — реальність, заперечення, обмеження;

3) категорії відношення —причина — наслідок, взаємодія;

4) категорії модальності — можливість—неможливість, буття — небуття, необхідність — випадковість.

2. тенденція постмодерної філософії представники якої (Ж.Деррида, Ж. Дельоз) закликають остаточно розірвати з попередньою філософською традицією, відмовитися від розуму на користь почуттів, створювати нову чуттєвість замість оновлювати раціоналізм, повернутися до стану «до-логосу» замість переосмислювати логіку. Для постмодерністів єдиним простором філософствування є сучасна культура, в межах якої має вестися постійний діалог з культурами різних часів та народів. Філософствування – це незупинний герменевтичний процес без обмежень. Монологічності попередньої традиції постмодерністи протиставляли діа-логічність та полі-логічність. Тим самим вони проголошувавли абсолютну цінність комунікації, діалогу, плюралізму. Локальне в постмодернізмі протистоїть тотальному. Щоправда абсолютна плюральність приводить багатьох представників цього напряму до абсолютної іронії, що межує з відчуттям повного абсурду реальності. Тобто, для постмодернізму характерні антилогіцизм, антидемаркаціонізм, вторинне засвоєння, вільний герменевтичний дискурс. Метою цієї філософії є досягнення станів, які передують сталостям культури, коли важливим є не результат, а процес. Тут філософія намагається остаточно позбавитися від раціонального дискурсу, і стати стихією життя.

3. https://studfile.net/preview/2398619/page:37/

https://studfile.net/preview/4364403/page:27/ Свобода як людська цінність фіксує можливість діяльності та поведінки людини в певних життєвих умовах. Свобода - це потреба та здатність людини діяти у відповідності до своїх інтересів, цілей, можливість здійснювати вибір. Це здатність, завдяки якій людина навіть при усвідомлені умов своєї діяльності може обирати спосіб дій або бездіяльності, який підпорядковується перш за все особистим цінностям, і не визначається повністю умовами існування. Свобода постає умовою функціонування та реалізації цінностей у цілеспрямованій діяльності людини. "Бути - це означає бути приреченим до буття вільним", наголошував Ж.-П.Сартр.

Свобода реалізується як результат інтелектуального осмислення в умовах повної самовладності над власною волею. Складові здійснення вольового акту окреслюються таким чином: 1) усвідомлення уявлення про об'єкт, умови, обставини певної ситуації; 2) цільова мотивація, яка визначається через систему цінностей, пріоритетів, надання переваг; 3) вольове рішення, через яке людина визначається до реалізації даної цінності, інтересу, потреби; 4) вольове прагнення до певної мети, що переходить у дію.