індивідуальні. Зведені фінансові плани поділяються на

загальнодержавні, територіальні, індивідуальні — це фінансові плани окремих підприємницьких структур.

Фінансові плани мають форму балансу, тобто прибуткові й видаткові розділи. Фінансовий баланс і фінансовий план — поняття тотожні.

За тривалістю дії розрізняють фінансові плани:

Види фінансових планів: бюджет, баланс доходів і витрат підприємства, платіжний календар, бізнес-план, кошторис доходів і видатків (додаток 2).

Серед всіх фінансових важелів особливе місце займають податки і збори, з допомогою яких держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, а також впливає на підприємницьку діяльність, сприяє інвестиційній активності, визначає пропорції нагромадження і споживання, забезпечує раціональне використання обмежених природних ресурсів тощо.

Також не останнє місце у фінансових важелях займають фінансові санкції як особлива форма організації фінансових відносин, покликана посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання у виконанні взятих зобов’язань, основними з яких є:

Штраф — це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Накладається, як правило, в твердій грошовій сумі.

Пеня — застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється в процентах від суми простроченого платежу.

Ліміти є певним обмеженням на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.

Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути у майбутньому.

Фінансові стимули припускають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. До них належать:

заохочувальні фонди, які утворюються з прибутку,

бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (в тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки),

фінансування підготовки і перепідготовки кадрів,

спеціальні фінансові пільги (пільги по податках та можливість проведення прискореної амортизації).

Найважливіші принципи фінансового контролю:

- незалежність;

- гласність;

- превентивність (попереджувальний характер);

- дієвість;

- регулярність;

- об’єктивність;

- всеохоплюючий характер.

Залежно від суб’єктів, які здійснюють контроль, розрізняють наступні види фінансового контролю:

- державний, здійснюється органами державної влади та успрямованіавління, на об’єкти незалежно відвідомчого

рахунок відкритості, гласності, комітети народного контролю і ін.)

- незалежний або аудиторський проводиться спеціальними органами – аудиторськими фірмами і службами.

В залежності від часу проведення виділяють наступні форми фінансового контролю:

— попередній, проводиться до здійснення фінансовихщо операцій;

— поточний, в процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);

наступний, що проводиться по закінченні певних періодів, по підсумках місяця, кварталу, року.

Методи фінансового контролю включають ревізії, тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.

Методи фінансового планування:

Нормативний. Суть нормативного методу фінансового планування

полягає в тому, що при розрахунку фінансових показників за основу беруться фінансові нормативи, до яких належать норми амортизаційних відрахувань, рентабельності окремих видів товарів, робіт та послуг, обігових коштів, ставки заробітної плати, норми витрачання коштів в бюджетних установах, норми відрахувань до фондів соціального призначення тощо.

Нормативний метод буде ефективним при умові, що норми і нормативи відповідають наступним вимогам:

- вони мають бути науково обґрунтованими;

- прогресивними (тобто орієнтованими на кращий досвід);

- тривалої дії;

- стабільними.

Розрахунково-аналітичний метод фінансового планування ґрунтується на фактичних показниках фінансової діяльності у попередні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показників у минулі роки і період що передував передплановому, року, встановлюється вихідна база планування. Потім визначаються фактори, що можуть вплинути на фінансову діяльність у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їхнього впливу. На основі базових показників, а також коефіцієнтів, що характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період. Це досить трудомісткий метод і потребує значної аналітичної роботи, проте він на сьогодні є найреальнішим щодо застосування.

Балансовий метод у фінансовому плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, ув’язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, в результаті чого досягається збалансованість плану. В сучасних умовах цей метод набуває особливого значення, тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.

Економіко-математичного моделювання. Він ґрунтується він на розробці математичної моделі фінансової діяльності підприємства або держави в плановому періоді. Цей метод дає змогу розрахувати декілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і відшуковувати оптимальні рішення.

Види фінансових планів

Бюджет, як фінансові плани на рівні держави або її окремих територіальних підрозділів, завжди мають дві частини — дохідну і видаткову. Дохідна частина включає надходження і обов’язкових зборів, неподаткові платежі. У видатковій частині вказуються напрямки витрачання бюджетних коштів, які визначаються бюджетною політикою, а також діючим порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.

Баланс доходів і витрат підприємства — це індивідуальний поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах. Індивідуальні фінансові плани різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління. Різним є, насамперед, перелік джерел доходу

йнапрямків використання фінансових ресурсів.

Платіжний календар — це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання — спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається на певний період. При складанні платіжного календаря обов’язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здійснення інших платежів, розрахунків з постачальниками і споживачами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.

Бізнес-план — план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводиться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибуток, рентабельність, строк окупності затрат. Бізнес-плани обов’язково складаються у випадках приватизації підприємства, продажу контрольного пакета акцій на неконкурсних основах іноземному інвестору, при створенні спільних підприємств за участю держави. Крім того, кредитні установи при наданні довгострокових позик вимагають представлення підприємствами бізнес-планів для обґрунтування повернення кредитів. Структура бізнес-плану: в перших розділах дається загальний опис проекту і вказується його мета і необхідність; характеристика товарів, робіт або результату, який досягається після завершення проекту і дає прибуток; дослідження і прогнозування ринкової ситуації, реклама, покупці і конкуренти; характеристика сировинної та експериментальної бази, забезпечення кваліфікованою робочою силою.

Заключні розділи бізнес-плану — фінансові — де надаються розрахунки прибутку і рентабельності від реалізації угоди або проекту, обґрунтовуються терміни і джерела повернення позик, а також строки окупності затрат.

Кошторис доходів і видатків складають установи невиробничої сфери і, в першу чергу, бюджетні організації.