Європейської комісії здійснює виконання бюджету ЄС. Виконання бюджету контролюється Палатою аудиторів і Європарламентом.

O Міжнародні фінансові інституції створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн- засновників цих організацій. До числа міжнародних фінансових інститутів можна віднести:

OМіжнародний валютний фонд (МВФ);

OГрупа Світового банку ;

OЛондонський та Паризький клуб і інші.

OДо складу групи Світового банку входять:

OМіжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

OМіжнародна асоціація розвитку (МАР);

OМіжнародна фінансова корпорація (МФК);

OБагатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ);

OМіжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

OІнші організації, що входять до Групи Світового банку, спеціалізуються на відповідних напрямках діяльності.

OЛондонський і Паризький клуби – це об’єднання кредиторів. Лондонський клуб об’єднує 600 великих західних банків-кредиторів. Паризький клуб об’єднує 19 країн, які є державами – кредиторами світу.

OМіжнародні фінансові інституції можна розділити на

Oсвітові (МВФ, група Світового банку, Банк міжнародних розрахунків) і

Oрегіональні (Європейський банк реконструкції і розвитку – ЄБРР, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку і ін.).

Тема 10: Фінансовий менеджмент

План лекції:

1. Сутність фінансового менеджменту.

2. Державний фінансовий менеджмент і його складові.

3. Корпоративний фінансовий менеджмент.

4. Управління як складова фінансового менеджменту.

5. Фінансовий механізм.

Фінансовий менеджмент – це специфічна сфера управлінської діяльності, пов’язаної з організацією формування, розподілу і використання фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських суб’єктів і громадян (домогосподарств), якщо вони здійснюють фінансові операції.

Об’єктами виступають фінансові відносини, які пов’язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Це фінанси підприємств, домогосподарств, державні фінанси.

Суб’єктами виступають держава в особі законодавчих і виконавчих органів, у т.ч. фінансових, а також фінансові служби підприємств. Сукупність усіх фінансових структур, що здійснюють управління фінансами, називається «фінансовий апарат». Часто це поняття ототожнюють з поняттям «фінансова інфраструктура.

Дефініція «фінансова інфраструктура» відображає взаємозв’язок і взаємозалежність між економікою та фінансами. Як ми вже знаємо, фінанси призначені для обслуговування потреб соціально-економічного розвитку і у цьому контексті вони відносяться до інфраструктури економіки. При цьому фінанси відіграють домінуючу забезпечувальну роль.

Надійне функціонування фінансової інфраструктури засновується на узгодженості трьох передумов. По-перше, на розробці і запровадженні механізмів правового забезпечення (законодавча база). По-друге, на ефективному використанні відповідного інструментарію, за допомогою якого забезпечується реалізація функцій фінансів (інструментальне наповнення). По-третє, на формуванні розгалуженої мережі різноманітних установ та інституцій (організаційна фінансова інфраструктура).

Отже, Фінансова інфраструктура – сукупність різноманітних інституційних суб’єктів, які за допомогою відповідного інструментарію та на основі законодавчої бази забезпечують функціонування фінансів, як у цілому, так і відносно окремих сфер і ланок фінансової системи.

Складові організаційної фінансової інфраструктури:

- управлінська фінансова інфраструктура,

- інституційна фінансова інфраструктура та

- обслуговуюча фінансова інфраструктура.

Управлінська фінансова інфраструктура являє собою сукупністю фінансових органів, на які покладені функції оперативного управління в сфері державних фінансів та регулятивної діяльності щодо інституцій фінансового та страхового ринків і ринку фінансових послуг, а також фінансові служби галузевих міністерств і відомств, підприємств, організацій та установ

Інституційна фінансова інфраструктура це сукупність фінансових інституцій, які функціонують на фінансовому ринку, виконуючи функції щодо мобілізації, переміщення та інвестування ресурсів. (НБУ, комерційні банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди та ін..)

Обслуговуюча фінансова інфраструктура включає тих суб’єктів, які виконують функції організаційних посередників на фінансовому ринку (біржі, торгівці цінними паперами) та допоміжні функції на ринку цінних паперів (реєстратори, депозитарії, клірингові центри та ін.) та в банківському секторі (фонди гарантування вкладів, державні іпотечні установи), а також тих, які не будучи фінансовими за змістом своєї діяльності, надають послуги різним суб’єктам у сфері фінансової діяльності (аудиторські та консалтингові фірми, інформаційні, рейтингові та аналітичні агенції, оцінювачі майна, різноманітні брокерські контори, бюро кредитних історій, колекторські компанії тощо).

Оскільки фінансові фонди формуються як на макро-, так і на мікрорівнях, тому виділяють менеджменту державних фінансів (об’єкт – фінансові фонди держави) і менеджменту фінансів суб’єктів господарювання (об’єкт – фінансові фонди господарюючих структур).

Менеджмент державних фінансів (або державний фінансовий менеджмент) – це специфічна форма управлінської діяльності держави, пов’язана з організацією формування, розподілу і використання централізованих фондів фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні державних органів управління.

Бюджетний менеджмент і податковий менеджмент є складовими менеджменту державних фінансів.

Бюджетний менеджмент – це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків.

Складовими бюджетного менеджменту є:

- бюджетне планування та прогнозування

- бюджетний облік

- контроль за використанням бюджетних коштів (в т.ч. державний аудит)

До сучасних технологій бюджетного менеджменту відноситься бюджетування – це сукупність технологічних процедур бюджетної роботи з аналітично-розрахункової підготовки бюджетів на основі врахування широкого кола чинників, які обумовлюють державні потреби й відповідні затрати коштів.

Термін бюджетування у західній літературі історично використовується, передусім на макрофінансовому рівні з проблематики державних фінансів для характеристики процесу формування бюджетів. Пізніше, з розвитком корпоративних фінансів стало використовуватися і на мікрофінансовому рівні переважно в контексті капітальних вкладень.

Податковий менеджмент – це сукупність дій, прийомів та методів (способів) організації податкових відносин та руху податкових надходжень з метою забезпечення формування доходної частини бюджету та впливу податків на соціально-економічний розвиток держави.

Складовими податкового менеджменту є:

- податкове планування і прогнозування,

- податковий облік,

- податковий контроль.

Процес організації сплати податків і контроль за цим процесом називають адмініструванням податків. Складові визначені у Податковому кодексі, роздал ІІ.

На рівні платників податків процес нарахування податків, оформлення податкової звітності та внесення сум податків до бюджету має назву “податкове

рахівництво”.

Фінансовий менеджмент суб’єктів господарювання – це специфічна сфера управлінської діяльності, пов’язана з організацією руху грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням грошових доходів і фондів, необхідних для досягнення стратегічних і тактичних цілей розвитку підприємства.

Фінансовий менеджмент суб’єктів господарювання включає:

- фінансове планування і прогнозування;

- облік,

- контроль і аналіз.

Конкретні форми і методи реалізації цих складових визначаються фінансовою політикою підприємства, яка спрямована на досягнення високих рівнів рентабельності, ліквідності і платоспроможності.

Серед поширених технологій корпоративного фінансового менеджменту виділяють

бюджетування і контролінг.

Бюджетування — це процес підготовки, складання та затвердження системи пов'язаних між собою бюджетів, узгоджених за строками, напрямами діяльності, підрозділами чи центрами відповідальності.

Бюджетування передбачає контроль за реалізацією бюджетів з подальшим регулюванням діяльності підприємства чи внесенням змін до системи бюджетів з метою узгодження бюджетних показників із фактичними. Воно охоплює всі сфери фінансово-господарської діяльності підприємства (виробництво, реалізацію продукції, управління фінансовими потоками) і узгоджує діяльність усіх його підрозділів. Шляхом бюджетування доходів і витрат створюється система наскрізного планування і контролю.

Контролінѓ — це комплексна система управління підприємством, що включає в себе:

- поточний збір і обробку інформації для прийняття управлінських рішень,

- здійснення функцій контролю відхилення фактичних показників діяльності від планових,

- підготовка рекомендацій для прийняття рішень.

Фінансовий менеджмент домогосподарств - це управлінські рішення останніх пов’язані з їх інвестиційною діяльністю та формуванням інвестиційного портфеля, що потребує не тільки повсякденного аналізу вартості його активів, а й проведення певних операцій, спрямованих на зміни його структури. Таке управління можуть проводити самі громадяни або менеджери комерційних банків, інвестиційних компаній та інших фінансових посередників.

Фінансовий менеджмент здійснюється за допомогою фінансового механізму.

Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Основними елементами фінансового механізму є

- фінансове планування й прогнозування,

- фінансові показники, норми, нормативи, ліміти, резерви, стимули й санкції,

- фінансовий контроль.

Вихідною складовою фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування.

Прогнозування полягає в тому, щоб певними методами з використанням спеціального інструментарію кількісних оцінок обробити наявну на даний момент інформацію про фінанси, закономірності їх зміни, конкретні умови їх функціонування в даний момент і отримати уявлення про напрямки їх розвитку та стан в майбутньому.

Розробка прогнозу і формування плану - взаємопов`язані стадії планової роботи, які, однак, мають специфіку. Різниця між ними полягає в тому, що план - відображення і втілення вже прийнятого господарсько-політичного рішення, а прогноз - пошук можливого реалістичного, економічно вірного рішення.

Фінансове планування — діяльність по складанню планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об’єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом — складання різних видів фінансових планів і прогнозів.