
- •Типова структура письмової доповіді ситуації
- •1) Реалізація товару в Україні
- •2) Нечесність виконання угоди
- •3) Нечесність щодо покупців
- •4) Захист робітників
- •5) Ситуації "скрутного становища"
- •6) Етична дилема 1
- •7) Етична дилема 2
- •11) Анкети компанії „Курз"1
- •12) С. Коваленко проти Volvo1
- •13) Акт про правдивість переговорів (тіма)2
- •14) Корумпованість митних служб
- •16) Вирощування генетичне модифікованих овочів „Технологія вдосконалення живого"
- •Думка вчених
- •Діяльність компанії „Монсанто"
- •Реакції країн та урядів
- •18) Фталати в іграшках1
- •19) Реклама сигарет1
13) Акт про правдивість переговорів (тіма)2
Уряди США та країн, що входять до складу Европейського союзу, інвестують у багато з програм у тих країнах, які потребують допомоги. Кошти, які йдуть на подібні програми, є державними фондами (створюються платниками податків), і тому трансакції з ними повинні перебувати під наглядом суспільства, - необхідно, щоб усі такі трансакції були максимально прозорими. Для цього у Сполучених Штатах було прийнято „Акт про правдивість переговорів" , який повинен гарантувати відкрите використання коштів за кордоном. Цей закон спрямовано на забезпечення прозорості всіх трансакцій (контракти, субконтракти і купівлі), які використовують державні кошти США. Для всіх підрядчиків уряду США вимагається відповідність положенням цього акту. З іншого боку, недотримання цього закону призводить до жорстких наслідків для компанії, серед яких - можлива дискваліфікація фірми з усіх (теперішніх і майбутніх) урядових програм, кримінальні розслідування та карні справи проти осіб, залучених до антизаконних дій.
Велика компанія з США організовує бізнес в Україні. Ця фірма має щорічний прибуток близько 5 мільярдів доларів США, більшість надходжень до котрого забезпечують урядові контракти. Діяльність фірми в Україні потребує організації чергового інженерно-будівельного проекту. Більшість робіт, пов'язаних з ним, необхідно будуть субпідрядженими місцевим інженерно-будівельним фірмам. Менеджер проекту підготував тендерний пакет на підряд для цього проекту. Проте місце будівлі проекту досить віддалене, і тому знайшлося дуже мало місцевих фірм, які хотіли і могли працювати над цим проектом. Тому ця ситуація означала, що майже всі контракти мусили бути підписані в результаті переговорів, а не на основі конкурсного відбору.
Один з субконтрактів був особливо проблематичним. Субпідрядник представив план, який викликав у менеджера проекту вказаної компанії ряд запитань про вартість запропонованих робіт. З відповідей на ці запитання та з власних розрахунків менеджер зробив висновки про те, що вартість запропонованої роботи повинна була бути суттєво нижчою. Він обговорив ці питання з субпідрядчиком і той погодився переглянути свій план. Коли було запропоновано новий план, виявилося, що до нього субпірядчик вніс суттєві зміни, замість того, щоб змінити лише дещо, що викликало питання. Проте, загальна вартість робіт залишалася тією ж, що і в першому варіанті плану. Знову відбулася дискусія, під час якої субпідрядчик погодився ще раз переглянути свій план. Коли вдруге переглянутий план робіт було запропоновано знову, менеджер проекту помітив, що субпідрядчик вдруге змінив увесь план замість того, щоб внести прості зміни, а загальна вартість робіт залишається тією ж, що і в найпершому варіанті. Цей процес повторювався чотири рази.
Тим часом, терміни проекту вимагали виконання робіт субпідрядчиком. Відкладати субконтракт означало відкладати терміни виконання загального великого проекту. Згідно з контрактом про генеральний підряд, над яким працював менеджер проекту, подальша затримка виконання робіт призвела б до того, що компанії необхідно було б виплатити збитки урядові США. Ця виплата позбавила б компанію прибутку від проекту і навіть загрожувала б фінансове програшною ситуацією. У такому випадку менеджера проекту звільнили б із посади і можливо навіть із фірми. Проте, з іншого боку, якби компанія здала підряд субпідрядчикові, подібна дія цілком імовірно сприймалася б урядом США як порушення „Акту про правдивість переговорів", що призвело б до втрати компанією здатності продовжувати працювати над урядовими проектами, тобто до значних фінансових втрат. У цьому випадку менеджера проекту також звільнили б із посади.
Питання для обговорення:
Як менеджер проекту повинен був працювати з субпідрядчиком? Що б зробили Ви на його місці?
Порушення яких моральних принципів демонструє діяльність субпідрядчика? Чому?