
- •Питання до екзамену з дисципліни
- •Теоретичні питання
- •Практичні завдання (у тестовій формі)
- •Перелік документів
- •Мова як суспільне явище. Основні функції мови.
- •2.Нормативно-правова база утвердження української мови як державної в Україні.
- •3.Українська національна та літературна мова. Види мовних норм.
- •1. Унормованість
- •2. Стандартність.
- •4. Поліфункціональність
- •Орфографічні норми
- •4. Пунктуаційні норми
- •7. Граматичні норми
- •4.Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •5)Словники у професійному мовленні. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •6)Функціональні стилі сучасної української літературної мови та сфера їх застосування.
- •1. Науковий стиль
- •2. Офіційно-діловий стиль
- •3. Публіцистичний стиль
- •4. Художній стиль
- •5. Розмовний стиль
- •6. Конфесійний стиль
- •7)Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови: становлення та розвиток. Кліше.
- •8)Документ як основний вид офіційно-ділового стилю. Функції документа.
- •9)Класифікація документів. Реквізити документів.
- •22. Відмітка про наявність додатка.
- •10)Вимоги до тексту документа і його оформлення.
- •11) Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види та жанри публічних виступів.
- •12) Мистецтво аргументації. Види аргументів.
- •13) Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •14)Етикет телефонної розмови, етичні питання використання мобільних телефонів
- •15) Форми колективного обговорення професійних проблем: перемовини, збори.
- •16)Нарада та її види.
- •1. За метою і завданням:
- •2. За способом проведення:
- •17)Форми організації дискусії. Особливості проведення «мозкового штурму».
- •18) Візитна картка. Особливості оформлення
- •19) Науковий стиль сучасної української літературної мови: становлення та розвиток.
- •20)Оформлення результатів наукової діяльності: план, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •21) Реферат як жанр академічного письма.
- •22)Стаття як самостійний науковий твір.
- •23) Основні вимоги до виконання та оформлення курсової, дипломної та магістерської робіт.
- •24)Відгук, рецензія як критичне осмислення наукової праці.
- •25)Основні етапи становлення і розвитку української наукової термінології.
- •26)Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •27)Види та структура термінів.
- •28)Джерела та способи творення термінів.
- •29) Сучасні проблеми української термінології.
- •30)Форми і види перекладу. Особливості редагування текстів наукового стилю.
- •Види перекладу
27)Види та структура термінів.
Терміни поділяють на загальнонаукові, міжгалузеві та вузькоспеціальні.
Загальнонаукові терміни – це терміни, що поширені в усіх сучасних галузях наукових знань. Вони однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових документах. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі, як-от: аналіз, синтез, функція, аргумент, аналогія, категорія, класифікація, варіант, метод, суб’єкт, об’єкт та ін. Такі терміни мають міжпредметний характер і високий ступінь абстрактності.
Міжгалузеві терміни позначають поняття суміжних наукових і науково-прикладних дисциплін. Є чимало таких понять, що відомі з тим самим значенням у багатьох суміжних галузях, наприклад: атом, речовина, валентність, ядерно-магнітний резонанс – у фізиці й хімії; стиль – у літературі, музиці, мовознавстві, архітектурі тощо. Такі терміни можуть функціонувати в різних галузевих терміносистемах, практично не змінюючи при цьому свого значення. Лише в складі термінологічних словосполучень вони можуть звужувати і конкретизувати своє значення.
Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі. Для цих термінів характерна семантична конкретність, однозначність.
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Загалом серед термінологічної лексики можна виділити: суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову тощо. Кожна з них має свої підсистеми, напр.:
- політичну (демократія, інтеграція, уряд, центризм, фракція);
- юридичну (законодавство, апеляція, позов, адвокат, прокурор);
- фінансову (кредит, банк, вклад, кошти, депонент);
- військову (плацдарм, переворот, зброя, полковник, контрудар);
- філософську (діалектика, базис, парадокс, еклектика, тотожність);
- біологічну (клітина, суцвіття, генетика, рецептор, клонування);
- геологічну (мінерал, кора, палеозой, шлейф, копалини);
- лінгвістичну (фонема, суфікс, дієслово, граматика, синтаксис);
електротехнічну (люмінесценція, конденсатор, запобіжник);
радіотехнічну (ретрансляція, діод, іконоскоп, декодер, осцилограф);
- фізичну (спектроскопія, тиск, реостат, електрон, атом, протон);
- математичну (множення, трикутник, квадрат, інтеграл, куб);
- хімічну (іон, каталізація, реактив, луг, кислота, лакмус) та ін.
Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає. Вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні.
За структурними моделями терміни поділяють на:
однокомпонентні терміни, наприклад, бартер, резолюція, валюта, чисельник, файл;
двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення „іменник + іменник”, наприклад: стратегія спілкування, частини мови,кон’юнктура ринку, недоторканість особи принципи, маркетингу, амплітуда коливання; „прикметник + іменник”, наприклад: унітарна держава, нормативний акт, приватна власність, матеріальна відповідальність;
трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники.
а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: вільна економічна зона, центральна виборча комісія, пересувна телевізійна установка, гарантований щорічний дохід;
б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: пасивний словник мовця, міжнародний поділ праці, валютні фонди підприємств, еквівалентна форма власності;
в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: ревізія міжнародного договору, плинність робочої сили, податок на цінні папери;
г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника, розширювач діапазону гучності, інвентаризація в установах банку, кругооборот коштів підприємств;
- багатокомпонентні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: визначення авторських і суміжних прав, міжнародний комерційний арбітражний суд, резерв коштів на непередбачені роботи та витрати. За статистикою, понад 70% термінів у різних терміносистемах – це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються у готовому вигляді.
Крім термінів, у спілкуванні фахівці користуються професіоналізмами. До професійної лексики належать слова, вживані групами осіб на позначення предметів і понять, які безпосередньо пов’язані з їх професійною діяльністю або родом занять (з’єднання труб „хвіст ластівки”, кермо у водіїв „баранка”, материнська плата – мама, клавіатура – клава, переписати інформацію – скинути інформацію, фонограма – фанера, розрекламувати – розкрутити, вікно – перерва, приплюсувати – додати, приєднати). Професіоналізми хоч і позначають спеціальні поняття, знаряддя чи продукти праці, проте мають свої особливості. Вони функціонують найчастіше лише в усному мовленні представників якоїсь професії, не фіксуються спеціальними словниками, мають емоційно-експресивне забарвлення.