- •Питання до екзамену з дисципліни
- •Теоретичні питання
- •Практичні завдання (у тестовій формі)
- •Перелік документів
- •Мова як суспільне явище. Основні функції мови.
- •2.Нормативно-правова база утвердження української мови як державної в Україні.
- •3.Українська національна та літературна мова. Види мовних норм.
- •1. Унормованість
- •2. Стандартність.
- •4. Поліфункціональність
- •Орфографічні норми
- •4. Пунктуаційні норми
- •7. Граматичні норми
- •4.Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •5)Словники у професійному мовленні. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •6)Функціональні стилі сучасної української літературної мови та сфера їх застосування.
- •1. Науковий стиль
- •2. Офіційно-діловий стиль
- •3. Публіцистичний стиль
- •4. Художній стиль
- •5. Розмовний стиль
- •6. Конфесійний стиль
- •7)Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови: становлення та розвиток. Кліше.
- •8)Документ як основний вид офіційно-ділового стилю. Функції документа.
- •9)Класифікація документів. Реквізити документів.
- •22. Відмітка про наявність додатка.
- •10)Вимоги до тексту документа і його оформлення.
- •11) Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види та жанри публічних виступів.
- •12) Мистецтво аргументації. Види аргументів.
- •13) Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •14)Етикет телефонної розмови, етичні питання використання мобільних телефонів
- •15) Форми колективного обговорення професійних проблем: перемовини, збори.
- •16)Нарада та її види.
- •1. За метою і завданням:
- •2. За способом проведення:
- •17)Форми організації дискусії. Особливості проведення «мозкового штурму».
- •18) Візитна картка. Особливості оформлення
- •19) Науковий стиль сучасної української літературної мови: становлення та розвиток.
- •20)Оформлення результатів наукової діяльності: план, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •21) Реферат як жанр академічного письма.
- •22)Стаття як самостійний науковий твір.
- •23) Основні вимоги до виконання та оформлення курсової, дипломної та магістерської робіт.
- •24)Відгук, рецензія як критичне осмислення наукової праці.
- •25)Основні етапи становлення і розвитку української наукової термінології.
- •26)Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •27)Види та структура термінів.
- •28)Джерела та способи творення термінів.
- •29) Сучасні проблеми української термінології.
- •30)Форми і види перекладу. Особливості редагування текстів наукового стилю.
- •Види перекладу
12) Мистецтво аргументації. Види аргументів.
Аргументація (лат. агgumеntаtіо – доказ) – це процес наведення доказів, пояснень, джерел у системі для обґрунтування певної думки. Вона містить такі елементи доказу: тезу, аргумент, демонстрацію.
Теза (гр. thesis – положення, твердження) – твердження, що потребує доказів.
Аргумент (лат. аrgumentum – доказ) – доказ чи комплекс доказів, які обґрунтовують тезу.
Аргументи повинні відповідати вимогам:
а) бути істинними;
б) бути достатніми для доведення тези;
в) істинність аргументу не має залежати від положення, що доводиться;
г) аргументи слід підбирати для конкретної аудиторії.
Типи аргументів:
1. Логічні – докази, що спрямовані до розуму: факти, закони, аксіоми, теоретичні обґрунтування, статистичні дані та емоційні – докази, спрямовані до почуттів.
2. „За” і „проти”.
3. Сильні, слабкі та неістинні, які виокремлюють залежно від сили впливу на слухачів. Сильні аргументи – докази від факту, які важко заперечити (наукові аксіоми, положення законів та офіційних документів, закони природи; висновки, обґрунтовані експериментально; посилання на авторитети; свідчення очевидців; статистичні дані). Слабкі аргументи – це аргументи, які мають недостатню переконувальну силу, на які легко знайти заперечення (аргументи від сумніву, від авторитету, від упевненості). Неістинні аргументи (від загрози, від обіцянки, від осудження) застосовувати взагалі небажано.
4. Прямі та непрямі. Прямі аргументи – це такі докази, із яких за логічними правилами випливає теза, додаткові побудови при цьому не використовують. Непрямі аргументи встановлюють істинність тези тим, що розкривають помилковість антитези (протилежного твердження).
5. Коректні (такі, що не порушують вимог, які склалися в певній галузі) й некоректні (такі, що порушують ці вимоги).
Оратор повинен ретельно працювати над відбором аргументів (оптимальна їх кількість для доведення тези – три), послуговуючись основними принципами: а) простоти; б) звичності; в) універсальності (нове твердження може бути застосоване щодо багатьох явищ); г) краси (аргументи мають справити певне естетичне враження).
Демонстрація як логічний зв’язок між аргументом і тезою визначає спосіб аргументації.
Аргументація може бути:
1. Низхідною і висхідною
Низхідна аргументація ґрунтується на тому, що оратор спочатку наводить більш сильні аргументи, потім більш слабкі, Висхідна аргументація передбачає, що і сила аргументів, і рівень почуттів збільшуються під кінець виступу.
2. Однобічною і двобічною
Однобічна аргументація передбачає, що будуть виголошуватися лише аргументи „за” або лише аргументи „проти”.
3. Індуктивною і дедуктивною
Індукція – це форма викладу, коли думка підводиться під яке-небудь загальне правило, а виступ будується від фактів до висновків, від конкретного до загального. Цей метод ефективний у жіночій, молодіжній та гуманітарній аудиторіях. Його перевага полягає в розвиткові здатності узагальнювати факти, в ясності та доступності викладу.
Дедуктивна аргументація передбачає побудову виступу від загального посилання до фактів.
Фактори, які ослаблюють ефективність аргументації:
1) суперечності з інформацією, яка сприймалася раніше;
2) багатократне повторення думки;
3) зловживання оратором іншомовними словами;
4) численні мовленнєві помилки;
5) упізнаність джерела інформації.