Охрімчук К.
Політична історія Папуа-Нової Гвінеї
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Папуа-Нова Гвінея – це незалежна держава в регіоні Океанії зі столицею Порт-Морсбі. Країна є парламентською конституційною монархією на чолі з британською королевою, що представляється генерал-губернатором. Парламент – однопалатний. Виконавча влада належить уряду – Національна виконавча рада з прем’єр-міністром. Спеціалізація країни – аграрний сектор.
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ
Історію тихоокеанської країни умовно можна поділити на 4 періоди:
Давня історія країни
Колонізація до ХХ ст.
Історія в XX ст. (до 1975 року)
Сучасний незалежний етап розвитку
Давня історія країни
Древні народи проживали в Папуа-Новій Гвінеї ще 45 тис. років до н.е, які прийшли з Південно-Східної Азії, підтвердження чому є тісне розташування з цим регіоном. Завдяки своєму географічному положенню – о. Нова Гвінея, архіпелаг Бісмарка, північна частина Соломонових о-вів та безпосередній зв’язок з іншими країнами (Індонезія, Австралія) – держава була місцем зосередження та розвитку різноманітних культур та народів (папуасів, меланезійців). Присутність великої кількості етносів можна прослідкувати і зараз: наразі в країні налічується 800 видів аборигенних мов та проживають меланезійці, папуаси, негріто, мікронезійці, полінезійці. Основним заняттям населення були землеробство, рибальство та збиральництво. Це спричинено географією та кліматом - Папуа-Нова Гвінея є островом з прилеглими меншими островами, що мають прямий вихід до морів та тропічний клімат.
Висновок: давня історія цієї країни не має унікальної моделі становлення до колонізації. Вона є подібною до інших країн Океанії та Латинської Америки. Проте такий спосіб життя її корінного населення визначив подальшу модель розвитку держави, що і зараз є агро-сировинною країною. До європейського панування тенденції державотворення слабко прослідковуються. Не було зафіксовано жодної повністю сформованої держави.
Колонізація до хх ст.
Першими відкривачами острову Нова Гвінея були португальці та іспанці в 1526 та 1545 роках відповідно. Саме в цей час зазначені дві країни провадили потужну експансіоністську політику як Західній півкулі, так і в районі Океанії. В 1616 році острів Нова Гвінея був досліджений і голландцями.
Коли відбувалася колонізація Австралії Британією, то Папуа-Нова Гвінея не залишилася поза увагою. Контакти європейців та місцевого населення посилились через активний рибний промисел першими. З аборигенами, які жили на узбережжі, почали вести торгівлю, проте постійних європейських поселень на островах довгий час не було. Тим не менш такі відносини посилили вплив британців на цих територіях.
Важливою подією для подальшої історії став 1828 рік. Нідерланди оголосили західну частину о. Нова Гвінея своїм володінням (проте не східну). З другої половини XIX ст. починається заселення територій європейцями, що засновують різноманітні факторії. Протягом декількох століть британці не полишали ідею взяти під свою владу Нову Гвінею. В 1873 році засновується врешті-решт перше поселення англійців, що було названо Порт-Морсбі (на честь генерала), і яке є досі столицею незалежної країни. Таким чином британці остаточно закріпилися на острові. Це вплинуло на розвиток країни в цілому: Папуа-Нова Гвінея навіть зараз має над собою протекторат британської королеви.
Так як західна та південно-східна частини були завойовані, залишалася північна частина Папуа-Нової Гвінеї (архіпелаг Бісмарка). В 1884 році Німеччина і анексувала північні території, а через рік включила до складу Німецької Нової Гвінеї частину Соломонових о-вів (разом з Бугенвілем). На цьому апетити німців не закінчилися і на п. ХХ ст. було приєднано Каролінські, Маршаллові, Маріанські о-ви та о. Науру. Таким чином вони намагалися розширити свої території в Океанії, але в одному адміністративному формуванні. У 1914 році австралійські війська окупували Німецьку Нову Гвінею через події Першої світової війни, і вона залишалася під австралійським військовим контролем до 1921 року.
В 1888 році Великобританія остаточно проголосила протекторат над півднем та назвала його Британською Новою Гвінеєю. Але панування тривало недостатньо довго. В 1906 році ця територія була передана в керівництво Австралії.
Висновок: за часи активного мореплавства та колонізації Папуа-Нова Гвінея постійно перебувала в полі зору європейських держав. Внаслідок цього вона була поділена між Німеччиною та Британією без огляду на розселення етнічних спільнот (Нідерланди не варто брати до уваги, бо вони керували західною частиною о. Нова Гвінея, яка зараз належить Індонезії внаслідок її претензій на цю територію в 1969 році). Ці держави принесли новій країні як і жваву торгівлю, технології та державні інститути, проте таким чином не дали можливості країні розвиватися незалежно по власній моделі. Хоча з іншого боку, за ХVIII-ХІХ ст. не було помічено загострення відносин між аборигенами та колоніальною адміністрацією чи народні повстання проти панування європейців.