2.2 Історико-культурний потенціал краю

Історико-культурні ресурси туризму – це , передусім , археологічні , історичні , архітектурні пам’ятки , музеї , театри , етнографічні області території , центри прикладного мистецтва та ремесел , фестивалі , виставки тощо.

Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області визначена численними пам'ятками різних часів з відомими історико- культурними заповідниками, пам'ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський національний академічний театр опери та балету, знамениті Потьомкінські сходи, українська Венеція - місто Вилкове, фортеця XII - XV сторіччя в місті Білгороді-Дністровському, розкопки античних міст Тіри і Ніконії, пам'ятники культової архітектури в містах Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії та багато іншого.

Близько 4500 пам'яток культурної спадщини, 12 міст області занесені до Списку історичних населених місць України. Понад 100 об'єктів культурної спадщини мають статус пам'яток національного значення, що створили Одещині імідж одного із найбільш відомих і популярних, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочиваючими.

На території Одеської області перебувають 13 археологічних пам’яток національного значення [12] На території Одеської обл. збереглися численні пам'ятки археології античної доби — городище давньогрецького полісу, некрополь Кошари, залишки стародавнього міста Ніконія та ін., які можуть використовуватись як об'єкти туризму. Наприклад, в районі багатошарового поселення Мирне (мезоліт) можливе створення природничо-археологічного заповідника з музеєфікованими пам'ятками та павільйонами, з відтворенням побуту людей у давні часи.

Відповідно до Генеральної схеми планування території України на період до 2020 р. в Одеській обл. виділено ряд територій з високою концентрацією археологічних об'єктів із відповідним режимом охорони (Іванівський, Берегівський, Саратський, Білгород-Дністровський, Кілійський, Великомихайлівський райони) або режимом спостереження (куди також входять Комінтернівський, Овідіопольський, Ізмаїльський, Ренійський райони). [13].

Історичні туристичні ресурси пов'язані з визначними подіями в історії України та Одеської обл., а також із життям і діяльністю видатних людей (А. Ахматова, П. Вірський, К. Данькевич, І. Ільф, С. Караванський, Л. Утьосов, В. Фемеліді, П. Шмідт та інші), з історією створення й розвитку Чорноморського флоту, з яскравими прикладами мужності й героїзму, пам'ять про які зберігають численні монументи, обеліски та меморіали.

До важливих туристичних ресурсів відносяться історичні міста Одещини, які дають унікальну можливість поєднати пізнавальні, виховні, навчальні та оздоровчі цілі (більшість історичних міст області є центрами туристично-рекреаційних районів). Міста концентрують у собі весь комплекс туристичних ресурсів — природні (рельєф, краєвиди), історико-культурні (археологічні, історичні, архітектурні, культурні), соціально-економічні (транспорт, система обслуговування, заклади розміщення).

Більшість історичних населених міст Одеської обл. "сплановані" у XVIII ст., тут добре збереглися містобудівні ансамблі. Наприклад, місто Вилкове, засноване в першій половині XVII ст. старообрядниками, донесло їх релігійні традиції до наших днів; міста Рені, Ізмаїл та Балта, засновані у часи середньовіччя під час турецького панування, зберегли планувальні особливості того часу.

Міжнародне значення мають залишки античних міст Тіри (Білгород-Дністровський) та Ніконію - це осередки завершального етапу грецької колонізації, свідки існування античної рабовласницької держави. [14].

До історичних пам’яток Одеси належать й Одеські катакомби .

Одеські катакомби — мережа штучно створених підземних ходів і лабіринтів під Одесою. Більша їх частина (95-97%) — це каменоломні, з яких видобувалося будівельне каміння. Сьогодні довжина Одеських катакомб оцінюється приблизно в 2,5 тис. км (описано близько 1,7 тис. км) — це один з найбільших підземних лабіринтів на Земній кулі.

Історія катакомб починається в 30-х роках XIX ст. Бурхливе будівництво Одеси у той час потребувало багато будівельного матеріалу, яким був вапняк — Одеса, власне, стоїть на шарах (так званого «понтійського вапняку»). Спершу вапняк добували на схилах балок, але згодом видобуток його набув справді промислових масштабів і вівся шахтним способом за допомогою спеціальних пилок, завезених з Англії. Вже у 60-х роках XIX ст. розгалужена мережа покинутих вапнякових шахт під містом стала великою проблемою.

У систему катакомб входять і порожнини природного походження — карстові та дилатансійні печери, геологорозвідувальні та будівельні шурфи, підвали (в Одесі їх називають «мінами»), бункери, дренажні тунелі, зливові колектори та інші підземні порожнини.

Глибина каменоломень — від 4 до 30-35 метрів. Частина каменоломень — одноярусні виробки, хоча зустрічаються 2- і 3-ярусні. Перепади висот між ярусами — до 2,2 м. Габарити виробок сильно варіюють, в середньому вони становлять 1,8 м у висоту і 3,5 м в ширину. Найбільш високі — зал «Сергія Березового» і галерея «Пасаж» — мають висоту до 5 м. Найбільша ширина виробок становить 5,2 м. Але багато ходів у результаті обвалів та осипів перетворилися в лази висотою 25-30 см і шириною 50-70 см.

Одеські катакомби — це велетенське підземне місто зі своїми проспектами, вулицями, провулками, тупиками, площами. У кінці XX ст. катакомби стали причиною різкого ускладнення інженерно-геологічної обстановки. Понад 40% старої частини міста знаходиться на підробленій території, де відбулося більше 100 провалів.

На початку XXI ст. видобуток вапняку продовжується в шахтах, розташованих в Дофіновці, Булдинці, Фоминій балці. Таким чином, довжина одеських катакомб зростає і сьогодні. [15]

Місто Одеса має значну кількість архітектурних пам'яток, пам'ятників видатним діячам культури та мистецтва. [16]

На державному обліку в області перебуває 1437 пам'яток містобудування і архітектури, з яких 72 - національного значення.

Найцікавіші об’єкти туризму – Троїцька церква 1808 р.; пам’ятник А.Е.Ришельє 1828 р.; Стара біржа 1828–1834 рр.; будинок Морського музею 1842 р.; Одеський театр опери та балету1884–1887 рр.; пам’ятник О.Пушкіну 1888 р.; Мавзолей Інзова 1825 р.; Вірменська і Грецька церкви ХІІІ–ХІV ст.; Білгород-Дністровська (Анкерманська) фортеця ХІІІ–ХV ст.; Підземна церква Св. Іоанна Сучанівського ХІV–ХVІІ ст.; Хрестовоздвиженська церква ХІV–ХVІ ст.; давній курган – с. Усатове; Садиба (палац, частина парку і господарський корпус) – с. Петрівка; Діорама “Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами в 1790 р.”; Миколаївська церква і дзвіниця ХІІІ–ХVІІІ ст.; Церква Різдва 1822 р..

За статистичними оцінками 2015 року, на території області функціонують 11 музеїв . У середньому за рік один музей приймає 48 тис. відвідувачів , що є низьким показником в порівнянні з іншими регіонами України ( до прикладу , середній показник для київського музею – 76 тис. відвідувачів / рік ) . [17].

В області розташовуються :

• Державні та муніципальні музеї історичної, археологічної, літературної і художньої спадщини

Деякі з них : Музей сучасного мистецтва Одеси , Одеський художній музей , Одеський історично-краєзнавчий музей

• Меморіальні музеї і музеї, присвячені великим людям

Деякі з них : музей Де Волана Одеського морського торгівельного порту , Одеський будинок-музей ім. Н.К.Реріха , музей-квартира Л.Утьосова

• Музеї в Одеських катакомбах

Деякі з них : музей-заповідник «Катакомби Одеси» , грот Одеського Художнього музею , музей « Таємниці підземної Одеси»

• Етничні музеї

Деякі з них : «Степова Україна» , Музей історії та розвитку українського козацтва , Музей історії євреїв Одеси “Мигдаль – Шорашим”

Область має також гастрономічні та приватні музеї. [18]

Музей , який на думку автора , може стати візитівкою Одеської музейної справи та провідним музеєм України є «Центр культури вина Шабо» .

«Центр культури вина Шабо» – єдиний в Україні туристичний комплекс, розташований безпосередньо на території діючого виноробного підприємства й об'єднує в собі сучасне високотехнологічне виробництво та унікальні культурні й історичні об'єкти.

Щорічно «Центр культури вина Шабо» відвідують десятки тисяч туристів. Тут з великим успіхом проходять організовані екскурсії, а також заходи, спрямовані на підвищення культури пиття, на популяризацію здорового способу життя, на зміцнення сімейних традицій.

Унікальність цього об'єкта належним чином оцінили не лише споживачі-цінителі благородних напоїв, але й міжнародні експерти. У вересні 2011 р. під патронатом Ради Європи «Центр культури вина Шабо» став місцем проведення міжнародного форуму «Дні європейської спадщини», включений до європейської карти музеїв вина й названий культурною спадщиною Європи. «Центр культури вина Шабо» – член міжнародної «Асоціації з культурного та туристичного обміну». [19].

Насиченим та активним на Одещині є проведення культурно-мистецьких та просвітницьких заходів різного спрямування та жанрів.

Набули широкого позитивного резонансу:

- Одеський міжнародний кінофестиваль, який визнано у Голівуді;

- Міжнародний фестиваль клоунів «Комедіада», який став основою Одеської Гуморини

- Міжнародний фестиваль мистецтв в одеській опері

- Міжнародний фестиваль джазового мистецтва «Джаз – фест в Одесі»,

- Міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі»,

- Міжнародний конкурс піаністів, присвячений пам'яті Еміля Гілельса

- Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні та дві ночі нової музики»

- Корнійчуковський літературний фестиваль та інші. [20].

Одним з найяскравіших фестивалів Одеси є Z-Games: The Spirit Of Action . Фестиваль Z-GAMES проходить в Україні щорічно, починаючи з 2010 року, і по праву є найбільшою спортивно-музичною подією в усій Східній Європі, збираючи понад 10 тисяч учасників і глядачів. Він об'єднує в собі найпопулярніші активні види спорту і розвиває світові спортивні тенденції.

Скейтбординг, MTB і BMX, роллерблейдінг, кайтсерфінг, скімбординг, боулдерінг (скелелазіння), слеклайн, фріран і паркур, фрізбі, брейк-данс і багато іншого - для професіоналів, аматорів і тих, хто хоче вперше побачити це все вживу або взяти участь.

Дослідивши природні і історико-культурні ресурси Одеської області , автор дійшов такого висновку : поряд з дуже вигідним транспортно-географічним розташуванням, Одещина має сприятливі умови, що в цілому формують високий природно-ресурсний потенціал регіону.

Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення.

Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області також визначена численними пам’ятками різних часів з відомими історико-культурними заповідниками, пам’ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський державний академічний театр опери і балету, знамениті Потьомкінські сходи, українська Венеція - місто Вилкове, фортеця XII - XV сторіччя в місті Білгород-Дністровському, розкопки античних міст Тіри і Ніконії, пам'ятники культової архітектури в містах Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії.

Понад 5000 об’єктів культурної спадщини та 120 об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення створили Одещині імідж одного із найбільш відомих і популярних, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочиваючими.

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення - Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, ландшафтний парк "Тілігульський", ботанічний сад Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо.

Отже , Одещина має велику кількість історико –культурних пам`яток , які є важливими об’єктами туризму . Масові культурні заходи також приваблюють велику чисельність гостей .