Російський туринг клуб
22 жовтня 1894 року в журналі «Велосипед» було опубліковано звернення члена московського клубу велосипедистів, почесного консула Загального союзу велосипедистів (об'єднання спілок велосипедного спорту Європи та Америки) Карла Петерса, в якому він закликав провести в 1895 році подорож на велосипедах по маршруту Москва - Петербург. В ході розгорнувся на сторінках журналу обговорення виникла ідея створити в Росії за зразком західних країн союз велосипедистів-туристів.
15 квітня 1895 року в Петербурзі за рішенням міністра внутрішніх справ відбулися установчі збори Товариства велосипедистів-туристів і його офіційне відкриття. Саме ця дата прийнята нині як джерело російського туризму. Користуючись урядовим дозволом 27 членів-засновників, на перших Загальних зборах обрали Комітет для управління справами Суспільства, вироблення програми й статуту Товариства. Так велосипед сприяв розвитку масового туризму в Росії. Вже у 80-х роках XIX століття велосипед перетворився з забави багатих людей в засіб зручного і швидкого подорожі на далекі відстані, все частіше він використовувався як засіб пересування і вживався для далеких заміських прогулянок. Журнал «Велосипед» і розпочав підготовку до створення першого в Росії об'єднання велосипедистів-туристів. 23 квітня 1895 року він повідомляв своїм читачам: «Кількість велосипедних товариств в Санкт-Петербурзі днями збільшилася ще одним суспільством - товариством велосипедистів-туристів, номінально існували вже більше року і лише днями отримав офіційне затвердження. Товариство має метою по можливості заохочувати прогулянки на велосипедах і рекорди на великі відстані. На зборах членів товариства, що відбулося 7 квітня, був обраний новий тимчасовий комітет товариства». Надзвичайно важливо, що твердження Товариства не було справою випадковим, а, як зауважив секретар Товариства «навпроти було викликано нагальною потребою, яку російські туристи давно усвідомлювали і до здійснення якої постійно прагнули». Члени-засновники Товариства домовилися з видавцем журналу «Велосипед» І.А. Богельманом про те, що цей журнал стане їх тимчасовим друкованим органом. Комітет Товариства розглядав цей журнал в якості «пробного каменя розвитку туризму в Росії». З 21 травня 1895 року журнал «Велосипед» став офіційному друкованим органом Товариства велосипедистів-туристів. У передовій статті під назвою «Від товариства велосипедистів-туристів» повідомлялося всім читачам Росії про те, що це суспільство вступає в перший рік свого офіційного існування, що воно ставить за мету виробити умови для подорожей на велосипедах з Росії та за її межі, сприяти влаштуванню таких подорожей та організувати спільні поїздки на більш або менш далекі відстані. Товариство передбачало видавати дорожники збірки на допомогу учасникам подорожей, а також поступово створити карту Російської імперії. Російське товариство велосипедистів-туристів, а згодом Російське товариство туристів, складалося з почесних, дійсних довічних членів. Вступний внесок для дійсних членів дорівнював двом рублям. Протягом тільки одного 1895 року в Суспільство було прийнято 157 нових членів. Всього до кінця 1895 року представники Товариства велосипедистів-туристів були призначені в 24 містах Росії. Це дозволяло головним представникам Товариства велосипедистів-туристів на місцях усно роз'яснювати свою програму, Статут та встановити зв'язки з місцевими велосипедними організаціями. Така активна політика Товариства велосипедистів-туристів сприяла зміцненню впливу Суспільства в багатьох містах Росії. Вона призвела до того, що Товариство велосипедистів-туристів до початку XX століття стало головною туристською організацією Росії, сприяло зростанню його авторитету не тільки в нашій країні, але і в багатьох країнах світу. Активну роботу проводило Товариство велосипедистів-туристів по складанню для любителів подорожей нових шосейних карт. З цією метою в 1898 році був оголошений всеросійський конкурс по складанню нових маршрутів путівників і шосейних карт. Переможці конкурсу були нагороджені почесними жетонами. У 1903 році число членів досягло рекордної цифри - 2 061 осіб. Поступово чисельність зменшувалася. Причина - російсько-японська війна. До 1907 році вона знизилася до 800, а до 1917 року скоротилася ще на 300 членів. Щоб активніше вести роботу по залученню нових членів, було вирішено створювати на місцях комітети під керівництвом своїх головних представників. Керівниками таких комітетів були головні представники Товариства велосипедистів-туристів, вони підпорядковувалися Правлінню Товариства в Санкт-Петербурзі. Комітети виникали там, де налічувалося не менше 25 членів. У 1903 році члени Товариства були в 174 російських містах, а також у Тунісі, Італії, Кореї та Японії. Більше половини членів Суспільства проживало в азіатській частині Росії. Найбільшим комітетом був благовіщенський, він мав у своєму складі 562 людини, за ним йшов владивостоцький - 240, далі петербурзький - 179. У Ростові-на-Дону було 93 людини. В інших містах в Суспільство вступало значно менше членів. Товариство велосипедистів-туристів 15 березня 1895 року взяло свій статут. Надалі він кілька разів змінювався, але його основні положення залишалися незмінними, пізніше вони лягли в основу статуту Російського товариства туристів в 1901 році.
ТОВАРИСТВО ТУРИСТІВ РОСІЙСЬКЕ (РТТ) - створено на базі Російського туринг-клубу (1905). Організовувало туристські подорожі по Росії і за кордоном, екскурсії для педагогів, навчально-виховні подорожі. При РТТ діяла комісія з проведення освітніх екскурсій по Росії з відділеннями при Санкт-Петербурзькому, Казанському, Київському та інших навчальних округах. Комісія розробляла маршрути по пн. і сх. Росії, Волзі. РТТ видавало часописи "Російський турист", "Екскурсійний вісник", "Шкільні екскурсії і шкільний музей" (Одеса), "Російський екскурсант" (Ярославль), теоретико-методичну й довідкову літературу, путівники. У 1928 р. РТТ було ліквідовано у зв'язку зі створенням Товариства пролетарського туризму.
Створення організаційних основ туристсько-екскурсійного руху в 1917-1936 рр.
Роль Всесоюзного добровільного товариства пролетарського туризму та екскурсій (ТПТЕ) та Українського товариства туристів (Укртуре) у становленні самодіяльного та планового туристського руху.
Зміна організаційної структури туризму, створення Туристсько-екскурсійного управління (ТЕУ).
Виникнення перших туристських секцій та клубів.
Введення значка «Турист СРСР», інструкторських звань з туризму, затвердження першої класифікації самодіяльних туристських маршрутів.
Участь туристів та альпіністів у Великій Вітчизняній війні1941-1945 рр.
Розвиток активного туризму на самодіяльних і планових засадах у післявоєнний період.
Введення спортивних нормативів і включення туризму до єдиної Всесоюзної спортивної класифікації (1949 р.).
Ради з туризму – новий етап розвитку туризму в країні (1962-1990 рр.).
Створення Федерації туризму (1976 р.).
Організація активного туризму на сучасному етапі.
Створення Туристсько-спортивної спілки України (1989 р.), Міжнародної туристсько-спортивної спілки (1992 р.), Федерації спортивного туризму України (2000 р.).
Критерії виділення основних типів, видів і форм активного туризму.
Активний туризм: виїзний, внутрішній, соціальний, самодіяльний, комерційний, дитячо-юнацький, сімейний, туризм людей похилого віку, оздоровчий, спортивний, екологічний, пригодницький, промисловий та ін.
Види туризму, що введені до Єдиної спортивної класифікації України (ЄСКУ): пішохідний, гірський, лижний, водний, велосипедний, автотуризм, мототуризм, спелеотуризм, вітрильний.
Комбіновані види активного туризму: водно-пішохідні, кінно-водні, гірсько-водні та ін.
Споріднені види спорту: альпінізм, скелелазіння, льодолазіння, спортивне орієнтування, горосходження зі спуском на гірських лижах, снігових дошках, паропланах.
Принципи класифікації туристських маршрутів.
В основі класифікації туристичних маршрутів лежать класифікація турів. Відмінність полягає у меншій кількості ознак- їх шість (див. рис. 6.3). О.О. Любіцева визначає такі ознаки класифікації маршрутів, як мета подорожі, вид пересування, сезонність, тривалість, контингент і форма1. Відповідно залежно від мети подорожі маршрути поділяють на: а) пізнавальні; б) рекреаційні; в) курортно-пізнавальні; г) спортивні; д) наукові; е) релігійні тощо. За видами пересування розрізняють такі туристичні маршрути: а) пішохідні; б) кінні; в) велосипедні; г) мотоциклетні; д) автомобільні; е) залізничні; е) авіаційні; ж) круїзні (морські та річкові); з) космічні (ракетні). Залежно від сезонності вирізняють: а) цілорічні маршрути; б) сезонні; в) декілька сезонні. За ознакою тривалості туристичні маршрути поділяються на: а) уїкендові (1-2 доби); б) короткотермінові (тиждень); в) середньотермінові (2-3 тижні); г) тривалі (місяць - декілька місяців); д) кругосвітні. За контингентом маршрути бувають: а) шкільні; б) молодіжні; в) сімейні; г) для дорослих; д) осіб зрілого віку; е) професійно-орієнтовані; є) конфесійно-орієнтовані. За формою розрізняють: а) лінійні; б) кільцеві; в) радіальні; г) комбіновані туристичні маршрути.
Останній поділ для логістики туризму особливо цікавий, оскільки за ним установлюють трасу туристичного маршруту, тобто визначають шлях руху туристів на певній території, який позначений переліком усіх географічних пунктів та місць, що послідовно відвідують туристи під час подорожі, та вказівкою видів транспорту, що використовує туристична група для пересування, а також пунктами зупинок (перебувань) на маршруті. Початковою та кінцевою точками маршруту є пункти початку та закінчення подорожі. Початок маршруту
- це місце надання тургрупі першої логістичної послуги, про що зазначено в договорі; завершення - місце надання останньої туристичної послуги.
Лінійний маршрут - шлях руху туристів, коли його початок і закінчення відбуваються в різних географічних пунктах перебування, наприклад, Київ - Львів.
Кільцевий маршрут - шлях руху тургрупи, коли його початок та закінчення відбуваються в одному географічному пункті перебування Комбінований маршрут o- шлях руху тургрупи, до якого належать складові лінійного, кільцевого та радіального маршрутів у тій або іншій комбінаціях. Під час руху за маршрутом можна використовувати різноманітні транспортні засоби, що називаються внутрішньомаршрутними.
