17. Ііі закон Ньютона.

Два тіла взаємодіють з силами F1 і F2, однаковими за величиною і протилежними за напрямком: F1= ─ F2. Усякій дії відповідає рівна і протилежно напрямлена протидія. Вони не зрівноважують одна іншу, так як прикладені до різних тіл.

Сумарна зміна імпульсу внаслідок такої взаємодії: dp1+dp2=F1dt+F2dt=0, а це означає, що закон збереження імпульсу виконується: p1+p2=const.

Тіла можуть взаємодіяти:

1. При безпосередньому контакті. Сили викликаються деформацією тіл, яка має електромагнітну природу. Сила тертя залежить, крім деформації, від відносних швидкостей. Це ─ сили близькодії.

2. При контакті через третє тіло: нитка, пружина.

3. На відстані – сили далекодії.

Сумарний імпульс тіл і полів, які беруть участь у взаємодії, зберігається

18. Закон всесвітнього тяжіння. Розмірність гравітаційної сталої.

Cила притягання між двома тілами (матеріальними точками) прямо пропорційна добутку їхніх мас, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними. F=G(m1*m2)/r²

G=6.67384(80)10-11 м3 кг-1 с-2

19. Визначення поняття „вага тіла”. Стан невагомості.

Вага тіла - це сила, з якою тіло діє на опору чи підвіс внаслідок притягання Землею або руху з прискоренням.

Невагомість — стан тіла, при якому відсутня внутрішня напруга, зумовлена силою тяжіння. Хоча термін нульова гравітація часто використовується як синонім, невагомість на орбіті не є результатом відсутності сили тяжіння чи навіть її значного зменшення (фактично, сила тяжіння Землі на висоті 100 км тільки на 3 % менша, ніж на поверхні). Причина невагомості полягає в тому, що сила тяжіння надає тілу та його опору однакове прискорення. Цей висновок істинний для всіх тіл, які рухаються тільки під дією сили тяжіння, тобто перебувають у вільному падінні.

20. Прискорення вільного падіння та напруженість гравітаційного поля. Залежність прискорення вільного падіння від висоти.

g=9.81054

Напруженість гравітаційного поля – це силова характеристика поля тяжіння. Вона чисельно дорівнює силі, що діє на одиницю маси точкового тіла, внесеного в дану точку поля.E=F/m, F=mg, GM/(R_з+h)² де RЗ – радіус Землі, М – маса Землі, h – відстань від центра тяжіння тіла до поверхні Землі.

21. Закон Гука в двох формах запису. Модуль Юнга, розмірність та одиниця вимірювання модуля Юнга.

Закон Гука для випадку одновісного напруженого стану: F=-kx

Fпр.=kΔl, k - коефіцієнт пружності, Δl – зміна довжини.

коефіцієнт пружності можно вивести також з формули:

S - площа поверхні (перерізу), по якій розподілена дія сили.

L - довжина стрижня, що деформується

E - Модуль Юнга встановлює зв'язок між деформацією розтягу й механічним напруженням направленим на розтяг

Мо́дуль Ю́нга (модуль пружності першого роду або модуль пружності під час розтягу) — фізична величина, що характеризує пружні властивості ізотропних речовин, один із модулів пружності. Позначається латинською літерою E (від англ. Elasticity), вимірюється в Н/м² (ньютонах на метр в квадраті) або Па (паскалях)

Матеріал	Модуль Юнга E, ГПа
Алмаз	1220
Алюміній	70
Бронза	75-125
Вольфрам	350
Гума (при малих деформаціях)	0.01-0.1
Дюралюміній	74
Карбід вольфраму	450-650
Кобальт	210
Кремній	109
Латунь	95
Лід	3
Мідь	110
Нікель	210
Олово	35
Поліетилен високого тиску	0,8
Поліетилен низького тиску	0,2
Поліпропілен	1,5-2
Свинець	18
Срібло	80
Сірий чавун	110
Сталь	210
Скло	50-90
Фарфор	59
Цинк	120
Хром	300