ПрактикумКПП

Тема 4. Суб’єкти кримінального провадження

12.Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріaльної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна № 3 від 21 березня 1989 р.: Постанова Пленуму Верховного Суду України // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – ​К.: Юрінком Інтер, 2007. – ​С. 33–43;

13.Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII / Відомості Верховної Ради України. – 2015. – № 2–3. – ​Ст. 12.

14.Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 № 2229-XII / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – ​Ст. 382.

15.Просудоустрійістатуссуддів:ЗаконУкраїнивід02червня2016№ 1402VIII / Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 31. – ​Ст. 545.

16.Прокуратура України: законодавство, рішення Конституційного Суду України, накази та інші організаційно-розпорядчі документи ГенеральногопрокурораУкраїни/Н. М. Пастушенкотаінші;зазаг.ред.О. І. Медведька, І. С. Зарубинська, Є. П. Бурдоль. – ​К.: Юрінком Інтер, 2009. – 576 с.

17.Рішення Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 року № 4– рп/2000 у справі № 1–19/2000 за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народногодепутатаУкраїни»(справапрозапитинароднихдепутатівУкраїни до прокуратури) // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 2. – ​С. 17–21.

18.Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 у справі № 1–17/2000 за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально–проце- суального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – ​С. 24–30.

19.Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 4– рп/2002усправі№ 1–11/2002законституційнимподаннямМіністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України, а також частини другої статті 15 та частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – ​С. 6–9.

20.Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009 у справі № 1–23/2009 за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення

31

Плани теоретичних та практичних занять, задачі і завдання

положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. – № 8. –​ С. 32–40.

21.Статус поліції: міжнародні стандарти і зарубіжне законодавство / за заг. ред. О. А. Банчука. – ​К.: Москаленко О. М., 2013. – 585 с.

Спеціальна література до теми 4

1.Адвокатура в Україні. Науково-практичний коментар Закону України «Про адвокатуру» / автори-упорядники Т. В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко. – ​К.: Юрінком Інтер, 2010. – 400 с.

2.Аленін Ю. Потерпілий у кримінальному провадженні / Ю. Аленін, І. Головюк // Право України. – 2013. – № 11. – ​С. 112–119.

3.Альперт С. А. Субьекты уголовного процесса / С. А. Альперт. – ​Х.: Национальная академия Украины имени Ярослава Мудрого, 1997. – 60 с.

4.Вапнярчук В. В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання / В. В. Вапнярчук – ​Харків: «ТОРСІНГ», 2001. – 220 с.

5.Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т. В. Варфоломеева // Институт адвокатуры при Киевском ун-те им. Тараса Шевченко. – ​К.: б. и., 1998. – 204 с.

6.Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі / І. Ю. Гловацький. – ​К.: Атіка, 2003. – 352 с.

7.Давиденко С. В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування:монографія/С. В. Давиденко//Національнаюридичнаакадемія України ім. Я. Мудрого. – ​Х.: ФІНН, 2008. – 296 с.

8.Джига М. В. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудовогорозслідуванняпроблемизаконностітадоцільності:монографія / М. В. Джига. – ​К.: Вид. Паливода А. В., 2005. – 168 с.

9.Костюченко О. Ю. Питаннявдосконаленняправовоїрегламентаціїучасті захисника та представника в кримінальному провадженні / О. Ю. Костюченко // Право України. – 2016. – № 12. – ​С. 44–52.

10.Костюченко О. Ю Окремі аспекти реалізації права потерпілого на професійну правничу допомогу в кримінальному провадженні України / О. Ю. Костюченко // Вісник кримінального судочинства. – 2016. – № 4. –​ С. 40–46.

11.Кучинская О. П. Некоторые особенности участия потерпевших в уголовном производстве по новому Уголовному процессуальному кодексу Украины / О. П. Кучинская // Правовая наука. – 2012. – № 11 (14). –​ С. 4–6.

12.Кучинська О. П. Потерпілий у кримінальному процесі України / М. І. Гошовський, О. П. Кучинська. – ​К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.

32

Тема 4. Суб’єкти кримінального провадження

13.Кучинська О. П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників / О. П. Кучинська – ​К.: Юрінком Інтер, 2013. – 288 с.

14.Кучинська О. П. Процесуальний статус свідка: деякі особливості за новимКПКУкраїни/О. П. Кучинська//ЮридичнийчасописНаціональної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1 (5). – ​С. 295–300.

15.Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна компетенція: монографія / Л. М. Лобойко. – ​Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.

16.Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві: деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. – ​К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.

17.Михеенко М. М. Понятие и классификация субъектов уголовно-процес- суальной деятельности / М. М. Михеенко: Вибрані твори. – ​К.: Юрінком Інтер, 1999. – ​С. 130–140.

18.Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве / В. Т. Нор. – ​К.: Вища шк., 1989. – 275 c.

19.Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система: монографія / М. А. Погорецький. – ​Х.: Арсіс ЛТД, 2002. – 160 с.

20.Погорецький М. А. Слідчий – ​суб’єкт кримінально-процесуальних правовідносин / М. А. Погорецький // Проблеми провадження правових реформ в Україні: зб. наук. праць. – ​Х.: Нац. юрид. акад. України, 1996. –​ С. 121–125.

21.Погорецкий Н. А. Процессуальное положение начальника следственного отделавуголовномсудопроизводстве/Н. А. Погорецкий//Проблемизаконності: респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – ​Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – ​Вип. 34. – ​С. 169–173.

22.Погорецький М. А. Допуск адвоката як захисника до участі у кримінальних справах, матеріали яких становлять державну таємницю / М. А. Погорецький //Вісник Акад. правових наук. – 2009. – № 3 (59). –​ C. 209–220.

23.Погорецький М. А. Адвокатура України: підручник / М. А. Погорецький, О. Г. Яновська. – ​Юрінком Інтер, 2014. – 368 с.

24.Погорецький М. Прокурор у кримінальному процесі: щодо визначення функцій / М. Погорецький // Право України. – 2015. – № 6. – ​С. 86–95.

25.Попелюшко В. О. Слідчий суддя у кримінальному провадженні: процесуальний статус та процесуальні функції / В. О. Попелюшко // Право України. – 2013. – № 11. – ​С. 145–153.

26.Попелюшко В. О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: монографія / В. О. Попелюшко; наук. ред. В. Т. Нор. – ​Острог: Нац. ун-т «Острозька Акад.», 2009. – 634 с.

33

Плани теоретичних та практичних занять, задачі і завдання

27.Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) / Заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, М. В. Сенаторова, В. С. Батиргареєва, В. С. Зеленецького, Л. М. Лобойка. – ​Харків: Кроссроуд, 2008. – 363 с.

30.Старенький О. С. Потерпілий як суб’єкт доказування у кримінальному провадженні: проблеми реалізації засади змагальності / О. С. Старенький // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія «Право». – 2017. – № 43. – ​Т. 2. – ​С. 189–193.

31.Татаров О. Ю. Процесуальний статус слідчого ОВС: стан та перспективи / О. Ю. Татаров // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 4. – ​С. 115–128.

32.Татаров О. Ю. СлідчіпідрозділиорганіввнутрішніхсправУкраїни:проблеми реформування / О. Ю. Татаров // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – ​С. 195–204.

33.Татаров О. Ю. Удосконалення процесуального статусу слідчих як складова реформування системи кримінального судочинства / О. Ю. Татаров // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 4 (77). – ​С. 154–163.

34.Черков В. О. Правовідносини між суб’єктами оперативно–розшукової діяльності, слідчим, прокурором і судом: монографія / В. О. Черков; МВС України, Луган. держ. ун–т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – ​Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. – 288 с.

35.Шибіко В. П. Проблема забезпечення прав потерпілого за новим КПК України 2012 року / В. П. Шибіко // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1 (5). – ​С. 307–313.

36.Шило О. Г. Теоретико-прикладні основи реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні вкримінальномупроцесіУкраїни/О. Г. Шило.–​Х.:Право,2011.–412с.

37. Яновська О. Г. Процесуальні форми протестної діяльності адвоката вкримінальномупровадженні/О. Г. Яновська//ПравоУкраїни.–2013.– № 11. – ​С. 165–172.

34

Тема 5. Докази і доказування в кримінальному провадженні

ТЕМА 5. ДОКАЗИ І ДОКАЗУВАННЯ

В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Теоретичні заняття

Поняття і значення кримінально-процесуального доказування. Теорія доказів. Доказове право. Теорія пізнання і теорія доказів. Мета доказування у кримінальному провадженні.

Предмет і межі доказування у кримінальному провадженні. Особливості предмету доказування в окремих категоріях проваджень.

Поняття доказів та їх процесуальних джерел. Належність і допустимість доказів. Визнання доказів недопустимими.

Процес доказування у кримінальному провадженні, його елементи. Способи збирання і перевірки доказів.

Поняття та значення оцінки доказів. Правила оцінки доказів. Оцінка доказів, одержаних на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

Стандарти доведеності.

Суб’єкти доказування у кримінальному провадженні. Класифікація доказів та їх джерел.

Показання свідків, їх предмет, значення та оцінка. Особи, які не можуть бути допитані як свідки у кримінальному провадженні.

Показання потерпілого, їх предмет, значення та оцінка. Показання підозрюваного та обвинуваченого, їх предмет, значен-

ня та оцінка. Обмова, самообмова та алібі в показаннях підозрюваного і обвинуваченого. Умови, за наявності яких показання підозрюваного чи обвинуваченого, який визнає себе винуватим у вчиненні злочину, можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Показання з чужих слів.

Обґрунтування судом своїх висновків лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Висновокексперта,йогопредмет,значення,форматазміст.Підставидля залучення експерта укримінальному провадженні. Випадки обов’язкового призначенняекспертизи.Перевіркатаоцінкависновкуексперта.

Речові докази, їх поняття та види. Процес формування речових доказів. Оцінка речових доказів. Зберігання речових доказів. Ви-

35

Плани теоретичних та практичних занять, задачі і завдання

рішення питання про речові докази при завершенні кримінального провадження.

Документи як джерела доказів. Процесуальні гарантії їх повноти та достовірності.

Конкуренція видів доказів.

Практичне заняття 5.1.

Поняття доказів та їх процесуальних джерел.

Належність і допустимість доказів та їх джерел. Недопустимість доказів.

Предмет доказування у кримінальному провадженні.

Структура доказування у кримінальному провадженні. Суб’єкти доказування.

Доведення сторонами перед судом належності, допустимості та достовірності доказів.

Класифікація доказів та їх процесуальних джерел.

Практичне заняття 5.2.

Види доказів:

1)показання;

2)речові докази;

3)висновок експерта;

4)документи.

Практичне завдання до теми 5

Докази і доказування в кримінальному провадженні

Задача № 1

3 грудня 2012 року о 23 год. 25 хв. до РВВС надійшло повідомленнявідпрацівниківшвидкоїмедичноїдопомогипронаданнядопомоги та госпіталізацію чоловіка із тілесними ушкодженями.

Після реєстрації повідомлення у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, слідчий направився до лікарні для допиту доставленого туди громадянина. Ним виявився громадянин В. В. Олексієнко, який пояснив, що близько 23 год. вийшов з ресторану «Глобус» по вул. Анни Ахматової, 23, де зустрічався з друзями, та рухався у напрямку парковки до свого автомобіля. У цей час до нього підійшли троє

36

Тема 5. Докази і доказування в кримінальному провадженні

молодих чоловіків та заговорили до нього. Один із чоловіків вдарив В. В. Олексієнка у живіт, внаслідок чого останній впав на землю, після чого йому всі троє почали наносити удари ногами в різні частини тіла. Далі В. В. Олексієнко втратив свідомість і подальші події не пам’ятає. Опритомнів він лише у лікарні і встановив відсутність свого портфеля, в якому знаходилися гроші у сумі 35 тис. дол. США. В. В. Олексієнко вказав на те, що одного з нападників він раніше бачив, ним є вантажник ресторану «Глобус», двох інших нападників він добре запам’ятав та може впізнати. Під час допиту від В. В. Олексієнка відчувався сильний запах алкоголю. 4 грудня 2012 року о 9 год. 45 хв. від нанесених травм В. В. Олексієнко помер.

У ході досудового розслідування сторона захисту подала клопотання про визнання показань В. В. Олексієнка, наданих 3 грудня 2012 року, недопустимими доказами, оскільки допитуваний перебував під час їх давання у нетверезому стані, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи та може бути підтверджене персоналом медичної установи, працівниками карети швидкої допомоги та самим слідчим.

1.Дайте правову оцінку ситуації.

2.Що таке допустимість доказів у кримінальному процесі?

Задача № 2

Отримавши матеріали до свого провадження, в ході їх вивчення та оцінки, слідчий з’ясував, що пістолет, виявлений на місці події, відображений у фототаблицях-додатках до протоколу огляду місця події та вилучений з місця події, не описаний в протоколі огляду місця події.Встановлено,щослідчий,якийпроводивцюслідчу(розшукову) дію,мавнедостатнійдосвідроботи,стажнапосадіслідчогоблизько1 місяця, і внаслідок неуважності не описав виявлений пістолет в протоколі та не зазначив про його вилучення і долучення до матеріалів провадження.

1.Чи має вилучений пістолет значення речового доказу у кримінальному провадженні?

2.Дайте правову оцінку ситуації, що склалася.

Задача № 3

Прибувшизавикликомпоспецлінії102завказаноюадресою,оперативна група управління поліції виявила закривавленого чоловіка,

37

Плани теоретичних та практичних занять, задачі і завдання

який намагався щось сказати. Оперативний працівник, нахилившись до постраждалого, зміг розібрати слова «..це були люди Антонова…». Постраждалий помер на місці події до приїзду карети швидкої допомоги.

1.Чи може бути визнано доказом показання оперативного працівника щодо останніх слів постраждалого?

2.Що таке «показання з чужих слів»?

Задача № 4

Протокол дослідження інформації, знятої з транспортних телекомунікаційних мереж підозрюваного І. Я. Петрова, знаходився у матеріалах кримінального провадження у слідчого, а первинні носії отриманої інформації зберігалися у прокурора.

Сторона захисту подала клопотання про проведення експертизи первинних носіїв знятої інформації для вирішення питання про встановленнянаявності(відсутності)фактумонтажу,атакожрядуідентифікаційних питань за ознаками голосу.

Під час вирішення питання про задоволення цього клопотання встановлено, що через неналежні умови зберігання (можливі інші причини) первинні носії інформації та резерві копії втрачені, тобто носії не містять відповідних аудіозаписів голосу та іншої звукової інформації.

1.Яке процесуальне значення має протокол дослідження знятої з транспортних телекомунікаційних мереж інформації та первинні носії цієї інформації?

2.Яке процесуальне значення має протокол дослідження знятої з транспортних телекомунікаційних мереж інформації за відсутності первинних носіїв цієї інформації?

Задача № 5

У кримінальному провадженні щодо неповнолітнього Д. Ю. Миронова, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч.2ст.115ККУкраїни,булапризначенаіпроведенагрупоюекспертів у складі двох психіатрів, одного психолога і одного педагога комп- лекснапсихолого-прихіатричнаекспертиза.Напитанняпроосудність і відповідність фізичного та інтелектуального розвитку досягнутому фізичному віку неповнолітнього всі експерти відповіли позитивно. На питання щодо усвідомлення значення своїх дій у момент вчинення

38

Тема 5. Докази і доказування в кримінальному провадженні

злочину і розуміння їх як особливо жорстоких, психіатри відповіли позитивно, психолог – негативно​ , а педагог утримався від відповіді. Висновок експертизи підписали всі спеціалісти, однак у судовому засіданні кожен з них виклав свою точку зору на поставлене питання.

1.Якедоказовезначеннямаєвисновокекспертаутакійситуації?

2.Як повинен оцінити суд висновок експерта та показання експертів у суді?

3.Яким має бути зміст висновку експерта у кримінальному провадженні?

4.Чи має право експерт скоротити описання наукових досліджень, що ним проводилися, методів, які застосовувалися, з метою економії сил та часу на їх викладення у висновку?

Задача № 6

До матеріалів кримінального провадження щодо групи осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, слідчий долучив матеріали оперативного документування діяльності підозрюваних під час підготовки до вчинення злочину, отримані під час проведення відповідних оперативно-розшукових заходів.

У клопотанні до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження до учасників групи, слідчий послався на зазначені матеріали як на докази.

1.Дайте правову оцінку діям слідчого.

2.За яких умов матеріали оперативно-розшукової діяльності можуть бути доказами у кримінальному провадженні?

3.Яким видом доказів можуть бути матеріали оперативнорозшукової діяльності?

4.Чи можуть бути матеріали оперативно-розшукової діяльності підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження?

Задача № 7

Захисник підозрюваного звернувся до слідчого із письмовим кло- потаннямпропроведеннядопитугр-киТ. М. Овсієнко,якаможенада- ти показання на підтвердження алібі підозрюваного, в результаті чого отримав відповідь слідчого наступного змісту: «Ваше клопотання розглянуто та долучено до матеріалів кримінального провадження».

39

Плани теоретичних та практичних занять, задачі і завдання

1.Дайте правову оцінку діям слідчого та захисника.

2.Який вид доказів може бути отриманий в результаті допиту свідка, показання якого зафіксовані в протоколі допиту: показання чи документ (протокол допиту)?

Завдання для самостійної роботи

Розв’язати задачі.

Рекомендовані джерела до теми 5

1.КримінальнийпроцесуальнийкодексУкраїни:ЗаконУкраїнивід13квітня 2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 9–10, № 11–12, № 13. – ​Ст. 88.

2.ПровнесеннязміндодеякихзаконодавчихактівУкраїниузв’язкузратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах: Закон України від 16 червня 2011 року / Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 4. – ​Ст. 22.

3.Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: ПостановаПленумуВерховногоСудуУкраїни№ 9від1листопада1996р.//Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. –К​ .: ЮрінкомІнтер, 2004. –С​ . 20–28;

4.Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностейтаіншогомайнаорганамидізнання,досудовогослідстваісуду (в новій редакції) від 27.08.2010 р.: Інструкція, Наказ ГПУ, МВС, ДПА, СБУ, ВСУ, ДСАУ № 51, 401, 649, 471, 23, 125.: [Електронний ресурс]. –​ Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0051900–10.

5.Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 1997 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. – ​К.: ЮрінкомІнтер, 2004. –​ С. 28–33.

6.Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. – ​К.: ЮрінкомІнтер, 2004. – ​С. 33–42.

7.Судова практика щодо вирішення питання про речові докази, передачу вдохіддержавигрошей,валюти,цінностей,іншогонажитогозлочинним шляхом майна або такого, що було об’єктом злочинних дій: Узагальнення судової практики від 17.03.2010 р. / Верховна Рада України. – ​Офіц. вид. – ​К.: Вісник Верховного Суду України, 2010. – № 6. – ​С. 26–34.

40