Тема 7. Стратегія диверсифікації підприємства

Поняття диверсифікації. Різновиди стратегії диверсифікації: споріднена, неспоріднена, конгломератна. Переваги та бар’єри порідненої диверсифікації. Етапи та правила розробки стратегії диверсифікації. Похідні стратегії диверсифікації підприємства. Управління диверсифікованим підприємством.

Запитання до самоконтролю

1. Розкрийте сутність, мету диверсифікації та пов’язані з нею ризики.

2. Охарактеризуйте основні фактори, що обумовлюють вибір стратегії диверсифікованого зростання .

3. У чому полягають особливості похідних стратегій диверсифікації? Проаналізуйте їх.

4. Чи відрізняється стратегія злиття від стратегії поглинання?

5. У яких випадках можливе використання стратегії прямої вертикальної диверсифікації?

6. Проаналізуйте специфіку рівнів управління у диверсифікованих підприємствах.

7. Чим зумовлюється необхідність реалізації стратегії зворотної вертикальної інтеграції?

8. У чому полягають особливості та найважливіші ознаки похідних стратегій диверсифікації?

9. Розкрийте сутність, переваги та недоліки спорідненої диверсифікації.

10. Розкрийте сутність, переваги та недоліки конгломератної диверсифікації.

Тести

1. Диверсифікація – це:

а) одночасний розвиток багатьох, непов’язаних один з одним видів

виробництва;

б) один з видів діяльності підприємства;

в) ознака спеціалізації підприємства.

2. Синергетичний портфель – це:

а) вартісні переваги фірми;

б) фаза “обережного розвитку” підприємства;

в) група підприємницьких підрозділів, що належать одному власнику і

стратегічно пов’язані один з одним.

3. Термін “синергія” означає:

а) стратегічні переваги, що виникають при об’єднанні двох або більшої

кількості підприємств в одних руках;

б) різновид стратегії стабільності;

в) різновид стратегії скорочення.

4. Стратегічні переваги, що виникають при об’єднанні двох або більшої

кількості підприємств в одних руках, мають назву:

а) сканування;

б) синергія;

в) моніторинг.

5. Проникнення у нові галузеві та сфери господарювання відбувається

шляхом:

а) виконання розпоряджень органів місцевого самоврядування;

б) створення нових підприємств або переходу інших підприємств до

нового власника;

в) дотримання конституційних вимог.

6. Створення нових підприємств або переходу інших підприємств до нового

власника являє собою:

а) одну з форм диверсифікації;

б) один із засобів маркетингу;

в) один із методів функціонального аналізу.

7. Наступальні мотиви диверсифікації – це:

а) розподіл ризиків, ресурсів, розміщення надлишкових коштів; отримання

прямих фінансових вигод; проникнення у сфери діяльності з високою

рентабельністю; використання взаємодоповнюючих ресурсів;

б) запобігання зайвих витрат; небезпека падіння попиту; поява товарів

замінників; поява нових конкурентів тощо;

в) розширення поля діяльності підприємства.

8. Оборотні мотиви диверсифікації – це:

а) розподіл ризиків, ресурсів, розміщення надлишкових коштів; отримання

прямих фінансових вигод; проникнення у сфери діяльності з високою

рентабельністю; використання взаємодоповнюючих ресурсів;

б) запобігання зайвих витрат; небезпека падіння попиту; поява товарів

замінників; поява нових конкурентів тощо;

в) розширення поля діяльності підприємства.

9. Розподіл ризиків, ресурсів, розміщення надлишкових коштів; отримання

прямих фінансових вигод; проникнення у сфери діяльності з високою

рентабельністю; використання взаємодоповнюючих ресурсів – це:

а) оборотні мотиви диверсифікації;

б)наступальні мотиви диверсифікації;

в) розширення поля діяльності підприємства.

10. Запобігання зайвих витрат; небезпека падіння попиту; поява товарів

замінників; поява конкурентів тощо – це:

а) оборотні мотиви диверсифікації;

б)наступальні мотиви диверсифікації;

в) розширення поля діяльності підприємства.

11. Стратегія диверсифікації застосовується з метою:

а) уникнути надмірної залежності підприємства від одного господарського

підрозділу як одного асортиментного набору продукції тощо;

б) розширити кількість робочих місць на підприємстві;

в) впровадити нову технологічну лінію.

12. Уникнення надмірної залежності підприємства від одного господарського

підрозділу чи одного асортиментного набору продукції складає сутність:

а) вертикальної стратегії;

б) горизонтальної стратегії;

в) стратегії диверсифікації.

13. Ринки, на яких працює підприємство, виявляються у стані насичення або

як скорочення попиту на продукт унаслідок того, що:

а) продукт знаходиться на стадії відмирання;

б) поточний бізнес дає перевищення потреби надходження грошей, що

можуть бути прибутково вкладені в інші сфери бізнесу;

в) антимонопольне регулювання не дозволяє подальшого розширення

бізнесу.

14. Продукт знаходиться на стадії відмирання у разі, коли:

а) поточний бізнес дає перевищення потреби надходження грошей, що

можуть бути прибутково вкладені в інші сфери бізнесу;

б) ринки, на які працює підприємство, виявляється у стані насичення або

ж скорочення попиту на продукт;

в) антимонопольне регулювання не дозволяє подальшого розширення

бізнесу.

15. Стратегія центрової диверсифікації:

а) передбачає пошук можливостей зростання на існуючому ринку за

рахунок нової продукції, що потребує нової технології, відмінної від

використовуваної;

б) полягає у розширенні виробництва за рахунок продукції, технологічно

не пов’язаної з тією, ще реалізується на нових ринках;

в) базується на пошуку та використанні додаткових можливостей

виробництва нових продуктів, які містяться в існуючому бізнесі.

16. Стратегія горизонтальної диверсифікації:

а) передбачає пошук можливостей зростання на існуючому ринку за

рахунок нової продукції, що потребує нової технології, відмінної від

використовуваної;

б) полягає у розширенні виробництва за рахунок продукції, технологічно

не пов’язаної з тією, ще реалізується на нових ринках;

в) базується на пошуку та використанні додаткових можливостей

виробництва нових продуктів, які містяться в існуючому бізнесі.

17. Стратегія конгломеративної диверсифікації:

а) передбачає пошук можливостей зростання на існуючому ринку за

рахунок нової продукції, що потребує нової технології, відмінної від

використовуваної;

б) полягає у розширенні виробництва за рахунок продукції, технологічно

не пов’язаної з тією, ще реалізується на нових ринках;

в) базується на пошуку та використанні додаткових можливостей

виробництва нових продуктів, які містяться в існуючому бізнесі.

18. Показник спеціалізації рівня диверсифікації:

а) характеризує відносний внесок у доходи підприємства групи основних

напрямків діяльності, які використовують одні і ті ж ключові чинники

успіху;

б) визначає частку обсягу продажу групи напрямків діяльності,

найщільніше пов’язаних між собою;

в) визначає частку обсягу реалізації найбільшого центру.

19. Показник рівня централізації бізнес-успіху:

а) характеризує відносний внесок у доходи підприємства групи основних

напрямків діяльності, які використовують однакові ключові чинники

успіху;

б) визначає частку обсягу продажу групи напрямків діяльності,

найщільніше пов’язаних між собою;

в) визначає частку обсягу реалізації найбільшого центру.

20. Показник рівня взаємозв’язків:

а) характеризує відносний внесок у доходи підприємства групи основних

напрямків діяльності, які використовують однакові ключові чинники

успіху;

б) визначає частку обсягу продажу групи напрямків діяльності,

найщільніше пов’язаних між собою;

в) визначає частку обсягу реалізації найбільшого центру.