2. Технологія монтажу збірних конструкцій і зведення кам’яних конструкцій.

2.1. Вибір методу монтажу конструкцій та зведення кам’яних конструкцій.

Обираємо метод монтажу конструкцій згідно з вимога, що викладені у ДБН А.3.1-5:2016 [1, 16], ДСТУ-Н Б В.2.6-203:2015 [15] та ДБН А.3.2-2-2009 [2].

На основі аналізу даних, обираємо потоковий метод виконання робіт, який передбачає:

• визначити загальну кількість та послідовність будівельних процесів що виконують під час зведення будинку та розділити їх на ряд простих технологічно і організаційно пов’язаних процесів (елементарних потоків);

• для кожного елементарного потоку прийняти склад виконавців, що будуть його виконувати протягом всього терміну зведення будинку;

• розподілити фронт робіт (будинок) на елементи фронту робіт (захватки, ділянки та яруси);

• призначити такий порядок виконання елементарних потоків, який би забезпечував би послідовне виконання в часі однакових елементарних потоків на захватках та паралельне – різних елементарних потоків.

Зведення безкаркасних кам’яних будинків виконують як комплекс-ний будівельний процес до складу якого належить: монтаж збірних залізобетонних конструкцій, поярусне мурування стін, подавання до робочого місця матеріалів, встановлення та переставляння риштувань.

Секція має 5 поверхи, на кожному поверсі по 3 яруси, кладка вібдувається поступово.

Монтаж плит перекриття виконують після мурування останнього ярусу кладки. Конструкції слід встановлювати в проектне положення відповідно до прийнятих орієнтирів (рисок, штирів, упорів, граней тощо). Відхилення від проектного положення змонтованих конструкцій не повинні перевищувати значень, що наведені в ДСТУ-Н Б В.2.6-203:2015. При встановленні монтажних елементів мають бути забезпечені:

• стійкість і незмінність їх положення на всіх стадіях монтажу;

• безпека виконання робіт;

• точність їх положення за допомогою постійного геодезичного контролю;

• міцність монтажних з'єднань.

Цегляну кладку виконують у наступній послідовністі: встановлення і переставляння порядовок чи причалок; подавання і розкладання цегли та розчину; мурування кутів, примикань та перетинів стін; укладання цегли у верстові ряди та забутку; різання, рубання та тесання цегли; розшивання швів (за необхідності).

Кладку стін наступного поверху розпочинають після укладання несучих конструкцій перекриття та замонолічування швів між плитами перекриття.

Товщина горизонтальних швів кладки з цегли та каміння правильної форми повинна складати 12 мм, вертикальних швів – 10 мм.

Всі закладні залізобетонні збірні елементи (карнизи, паски, перемички тощо) повинні забезпечуватися тимчасовим кріпленням до їх защемлення вище розміщеною кладкою.

Стропування елементів, які монтують, слід виконувати в місцях, зазначених в робочих кресленнях, і забезпечити їхній підйом та подачу до місця встановлення в положенні, близькому до проектного. Плити перекриття необхідно укладати на шар цементно-піщаного розчину товщиною не більше 20 мм, поєднуючи поверхні суміжних плит вздовж шва з боку стелі. При укладанні плит слідкують за горизонтальністю стелі приміщення. Шви між плитами заповнюють цементно-піщаним розчином.

Монтаж сходових майданчиків виконують під час цегляного мурування. Спочатку монтують суміжні майданчики. Сходові марші подають за допомогою чотирьох гілкового стропу з двома укороченими гілками, що надає маршу нахил більше проектного. Сходовий марш опирають спочатку на опорну частину нижнього майданчика, а потім опускають на опорну частину верхнього майданчика.