3й курс (Арх) / Лекции / Тема ІV.Забруднення біосфери

ТЕМА IV. ЗАБРУДНЕННЯ БІОСФЕРИ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

План:

1.Загальна характеристика глобальних проблем.

2.Антропогенне забруднення біосфери.

3.Забруднення атмосфери.

3.1.Класифікація джерел забруднення атмосферного повітря.

3.2.Характеристика забруднювачів.

3.3.Джерела забруднення атмосфери.

3.4.Вплив забруднень повітря на здоров’я людини.

3.5.Стан повітряного середовища України.

3.6.Заходи щодо захисту повітряного басейну

4.Забруднення гідросфери.

4.1.Джерела забруднення водних об’єктів.

4.2.Методи очищення стічних вод.

5.Забруднення літосфери.

5.1.Шляхи потрапляння забруднень у грунт

5.2.Класифікація грунтових забруднень

5.3.Відновлення земель після техногенних порушень.

6.Радіоактивне забруднення біосфери.

6.1.Види випромінювання.

6.2.Біологічна дія радіації.

6.3.Іонізуюча радіація в НС.

7.Шумове забруднення НС.

8.Електромагнітне забруднення НС.

1. Загальна характеристика глобальних проблем

Серед глобальних проблем людства на початку ХХІ - го століття на перше місце виходять глобальні екологічні проблеми.

Сучасна екологічна ситуація на планеті Земля характеризyєтьcя, майже повсюдно, різким погіршенням якості навколишнього середовища.

Те, що людина зробила з навколишньою природою, по своїх масштабах катастрофічно. Забруднена атмосфера, гідросфера, знищені мільйони гектарів родючих грунтів, отрутохімікатами і радіоактивними відходами забруднена планета, величезних розмірів досягло обезліснення і опустелювання - руйнується біосфера. Великий ризик самознищення людства в результаті власної діяльності.

Екологічні проблеми в тій або іншій мірі завжди супроводжували становлення і розвиток цивілізації. Необмежене використання природних ресурсів і вільне викидання відходів у навколишнє середовище призвело до того, що в багатьох країнах практично не залишилося непорушених природних екосистем, спроможних повною мірою виконувати свої функції збереження стану навколишнього середовища. Стійкий розвиток суспільства все більш стримується глобальними екоологічними проблемами.

1

2. Антропогенне забруднення біосфери

Поява в природному середовищі нових компонентів, виикликане діяльністю людини або грандіозними природними явиищaми (наприклад, вулканічною діяльністю), характеризують терміном забруднення.

У загальному вигляді забруднення - це наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин, що порушують функціонування екологічних систем або їхніх окремих елементів і знижують якість середовища з погляду проживання людини або ведення нею господарської діяльності.

Цим терміном характеризуються всі тіла, речовини, явища, процеси, що з'являються в навколишшньому середовищі у даному місці, але не в той час і не в тій кількості, яке природно для природи, і можуть виводити її системи зі стану рівноваги.

Екологічна дія забруднюючих агентів може виявлятися по-різному: вона може зачіпати або окремі організми, або популяції, біоценози, екосистеми і навіть біосферу в цілому.

Розрізняють природне й антропогенне забруднення. Природне забруднення виникає в результаті природних причин - виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней і пожеж. Антропогенне забруднення - результат діяльності людини.

Антропогенне забруднення може бути у вигляді газоподібних викидів, рідких стоків та твердих відходів. Але поняття антропогенного забруднення звичайно розглядається ширше. До нього належать усі види та форми порушень структури та функціонування природних об’єктів, що виникають у результаті діяльності людини.

Розрізняють такі види антропогенного забруднення навколишнього середовища:

1)хімічне, яке зводиться до надходження в навколишнє середовище різноманітних ксенобіотиків;

2)фізичне, до якого відносять знищення територій, шумові перешкоди та електромагнітне випромінювання;

3)термічне, яке спостерігається при скидах у водойми нагрітої води з промислових підприємств і в першу чергу з ТЕЦ;

4)радіоактивне, яке пов’язане з надходженням в природне середовище штучних ізотопів;

5)засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовища різного роду твердих відходів;

6)біологічне, при якому в природних та антропогенних екосистемах з’являються невластиві їм організми. Особливим випадком такого виду забруднення є мікробіологічне, пов’язане з розвитком у навколишньому середовищі паразитичної мікрофлори.

У загальному випадку джерела забруднення природного середовища можна

класифікувати за походженням – штучні, антропогенні (питома вага – близько 90% загального обсягу) і природні; місцем походження – континентальні, морські

2

й атмосферні; часовою ознакою – постійні, епізодичні, разові, випадкові; просторово-часовою ознакою – фіксовані і нефіксовані тощо.

В даний час не викликає сумніву той факт, що господарсьька діяльність людини впливає на навколишнє середовище, погіршуючи його якість, і стає причиною ряду пов'язаних з цим життєво важливих для людства проблем, таких як: можлива зміна клімату, забруднення атмосфери і гідросфери, деградація (опустелювання, засолення, відчуження) земельних реесурсів, збідніння генетичної розмаїтості видів, погіршення здоров'я людей і ін.

За ступенем важливості і можливому впливу на розвиток людства тих чи інших конкретних проблем серед фахівців у світі не існує єдиної точки зору. Так, за даними опитування, проведеного Агентством по охороні навколишнього середовища Японії, пріоритет віддається наступним проблемам:

-забруднення навколишнього середовища хімічними речовинами - 46%;

-зменшення лісів - 28 %;

-забруднення морів нафтою - 27%;

-підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері -18%;

-зникнення диких тварин - 12%;

-деградація земель - 9%;

-не дали відповіді - 20%.

Загальна сума перевищує 100%, тому що рядом фахівців пріоритет віддається одночасно двом і більше проблемам.

3. Забруднення атмосфери

Атмосфера - зовнішня газова оболонка Землі, механічна суміш різних газів, водяної пари і твердих (аерозольних) часток.

Атмосферне повітря необхідне для дихання живих організмів (істот), використовується в технологічних процесах горіння і плавки як сировина для одержання кисню, азоту, інертних газів, оксиду вуглецю.

Атмосфера є середовищем для розміщення газоподібних відходів виробництва. Під впливом атмосферних опадів, сонячної радіації і в результаті переносу повітряних мас атмосферне повітря позбавляється сторонніх домішок. Цей процес називається самоочищенням атмосфери.

Під забрудненням атмосферного повітря слід розуміти будь-яку зміну його складу і властивостей, що негативно впливають на здоров'я людини і тварин, стан рослин і екосистем.

Атмосфера завжди містить певну кількість домішок, котрі зумовлюються природними та антропогенними джерелами. До числа домішок, котрі виділяються природними джерелами, належать: пил (рослинного, вулканічного, космічного походження, внаслідок ерозії ґрунту, частинки морської солі тощо); туман, дим, гази від лісових та степових пожеж; гази вулканічного походження; різноманітні продукти рослинного, тваринного та мікробіологічного походження. Природні забруднювачі бувають розподіленими, наприклад, випадання космічного пилу, або короткочасними стихійними, наприклад, лісові та степові пожежі, виверження

3

вулканів тощо. Рівень забруднення атмосфери природними джерелами є фоновим і несуттєво змінюється з плином часу.

Ще п'ятдесят років тому природа досить успішно ліквідовувала різноманітні забруднення, оскільки атмосфера має могутні властивості самоочищення, але нині вона з цим завданням вже не справляється.

Основними джерелами забруднення атмосфери є природні, промислові та побутові процеси. їх об'єднують у такі групи:

—забруднювачі природного походження (мінеральні, рослинні, тваринні, мікробіологічні);

—забруднювачі, які утворюються при згорянні палива для потреб промисловості, опалення житлових будинків, при роботі всіх видів транспорту.

—забруднювачі, які утворюються в результаті промислових викидів.

—забруднювачі, зумовлені згорянням і переробкою побутових і промислових відходів.

За останні кілька років у світі спалюється в середньому 10 млрд тонн палива на рік. При цьому викидається 22 млрд тонн вуглекислого газу, 150 млн тонн двоокису сірки, близько 300 млн тонн оксиду вуглецю, 50 млн тонн оксиду азоту, 200—700 млн тонн пилу і диму та багато інших речовин, з якими надходять в атмосферу шкідливі, хвороботворні, в тому числі канцерогенні та мутагенні речовини.

Найбільш поширеними токсичними речовинами, котрі забруднюють атмосферу, є: оксид вуглецю СО, діоксид сірки в SO2, оксид азоту NO, вуглеводні СnНm та пил.

3.1.Класифікація джерел забруднення атмосферного повітря

Джерела викидів в атмосферу поділяють на природні, обумовлені природними

процесами, і антропогенні (техногенні), що є результатом діяльності людини.

До числа природних джерел забруднення атмосферного повітря відносять пилові бурі, масиви зелених насаджень в період цвітіння, степові і лісові пожежі, виверження вулканів.

Домішки, які виділяються природними джерелами:

•пил рослинного, вулканічного, космічного походження, продукти ерозії грунту, частинки морської солі;

•тумани, дим і гази від лісових і степових пожеж;

•гази вулканічного походження;

•продукти рослинного, тваринного, бактеріального походження.

Антропогенні (техногенні) джерела забруднення атмосферного повітря, представлені головним чином викидами промислових підприємств та автотранспорту, відрізняються численністю і різноманіттям видів.

Джерела викидів промислових підприємств бувають стаціонарними, коли координата джерела викиду не змінюється в часі, і пересувними (нестаціонарними), наприклад, автотранспорт.

Джерела викидів в атмосферу підрозділяють на: точкові, лінійні і майданні. Кожен з них може бути затінений і незатінений.

4

Точкові джерела - це забруднення, сконцетровані в одному місці. До них відносяться димарі, вентиляційні шахти, дахові вентилятори.

Лінійні джерела мають значну протяжність. Це аераційні ліхтарі, ряди відкритих вікон, близько розташовані дахові вентилятори. До них можуть бути також віднесені автотраси.

Майданні джерела. Тут видаляються забруднення розповсюджені по площині промислової площадки підприємства. До майданних джерел відносяться місця складування виробничих і побутових відходів, автостоянки, склади паливномастильних матеріалів.

Незатінені, або високі, джерела розташовані в недеформованому потоці вітру. Це димарі й інші джерела, що викидають забруднення на висоту, що перевищує 2,5 висоти розташованих поблізу будівель та інших перешкод.

Затінені джерела розташовані в зоні підпору або аеродінамічній тіні будівлі або іншої перешкоди.

Джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу підрозділяють на організовані та неорганізовані.

З організованого джерела забруднюючі речовини поступають в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, повітроводи і труби.

Неорганізоване джерело виділення забруднюючих речовин утворюється в результаті порушення герметичності обладнання, відсутності або незадовільної роботи обладнання по відводу пилу і газів, у місцях завантаження, вивантаження або зберігання продукту. До неорганізованих джерел відносять автостоянки, склади паливно-мастильних або сипучих матеріалів і інші майданні джерела.

3.2.Характеристика забруднювачів

Хімічні забруднювачі:

а) Оксид вуглецю (СО2). Виникає при неповному згорянні вуглеводистих речовин. У повітря він потрапляє в результаті спалювання твердих відходів, з вихлопними газами автомобілів і викидами промислових підприємств. Щорічно цього газу надходить в атмосферу не менш 1250 млн. т. Оксид вуглецю, є з'єднанням, що активно реагує зі складовими частинами атмосфери і сприяє підвищеннню температури на планеті, і створенню парникового ефекту.

б) Сірчистий ангідрид (SO3). Виділяється в процесі згоряння палива, яке містить сірку, чи переробки сірчистих руд (до 170 млн. т. на рік). Частина з'єднань сірки виділяється при горінні органічних залишків у гірничорудних відвалах. Тільки в США загальна кількість викинутого в атмосферу сірчистого ангідриду складає 65 % від загального світового викиду.

в) Сірчаний ангідрид (SO2). Утворюється при окислюванні сірчистого ангідриду.

Кінцевим продуктом реакції є аерозоль чи розчин сірчаної кислоти в дощовій воді, що підкислює грунт, загострює захворювання дихальних шляхів людини. Металургійні підприємства кольорової і чорної металургії, а також ТЕС щорічно викидають в атмосферу десятки мільйонів тонн сірчаного ангідриду.

5

г) Сірководень (Н2S) і сірковуглець (СS2). Надходять в атмосферу окремо чи разом з іншими з'єднаннями сірки. Основними джерелами викиду є підприємства по виготовленню штучного волокна, цукру, коксохімічні, нафтопереробні, а також нафтопромисли.

д) Оксиди азоту. Основними джерелами викиду є підприємства, що виробляяють азотні добрива, азотну кислоту, нітрати, анілінові барвники, нітросполуки, віскозний шовк, целулоїд. Кількість окисів азоту, що надходять в атмосферу, складає 20 млн. т. на рік.

В утворенні оксидів азоту велику роль відіграють теплові електростанції. На їхню долю припадає більше 50% викидів цих оксидів.

є) З'єднання фтору. Джерелами забруднення є підприємства з виробництва алюмінію, емалі, скла, кераміки, сталі, фосфорних добрив. Речовини, що містять фтор, надходять в атмосферу у вигляді газоподібних з'єднань - фтор вуглецю чи пилу фториду натрію і кальцію. З'єднання характеризуються токсичним ефектом..

ж) З'єднання хлору. Надходять в атмосферу від хімічних підприємств, що виробляють соляну кислоту, пестициди, що містять хлор, органічні барвники, гідролізний спирт, хлорне вапно, соду. В атмосфері зустрічаються, як домішки, молекули хлору і пари соляної кислоти. Токсичність хлору визначається видом з'єднань і їхньою концентрацією.

З) Почала зростати кількість у повітрі тропосферного озону (О3). Його утворення пов’язане з роботою транспортних засобів, а також зі спалюванням нафтопродуктів та природного газу. На відміну від стратосферного озону, з якого формується озоновий екран планети, тропосферний озон відіграє негативну роль. Це сильний фотоокисдювач. Однак в Європі його концентрація в атмосфері щорічно збільшується на 1%. Максимум озону спостерігається в денні години. Уже при концентрації 360-400 мкг/м3 тропосферний озон сильно подразнює слизові оболонки, а на території ФРН в останні роки реєструвалася його концентрація до 600 та більше мкг/м3.

Аерозольне забруднення атмосфери:

Аерозолі - це тверді чи рідкі частки, що знаходяться в зваженому стані в повітрі. Тверді компоненти аерозолів у ряді випадків особливо небезпечні для організмів, а в людей викликають специфічні захворювання.

Аерозолі за фізичними ознаками поділяють дим, пил і туман (краплі).

Дим - аерозоль конденсаційногo походження з твердою і змішаною дисперсною фазою.

Пил - аерозоль диспергаційноro походження з твердими частками.

Туман - аерозоль диспергаційного і конденсаційного походження з рідкою дисперсною фазою.

6

Аерозолі за дисперсним складом класифікуються, як належні до 5 груп: І - дуже великодисперсні; ІІ - великодисперсні;

ІІІ - середньодисперсні; ІV - дрібнодисперсні;

V - дуже дрібнодисперсні.

По хімічному складу здебільшого аерозолі - це сульфати, органічні речовини, твердий вуглець, інші мінеральні речовини.

3.3.Джерела забруднення атмосферного повітря

Таблиця 1

Вплив різних галузей промисловості в забруднення атмосфери

3.4.Стан повітряного середовища України

Основними забруднювачами повітря України є підприємства чорної металургії (33 %), енергетики (30 %), вугільної промисловості (10 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (7 %).

Щорічно по всій Україні в атмосферу виділяється близько 17 млн тонн шкідливих речовин.

Понад третину всіх промислових викидів шкідливих домішок у повітрі припадає на теплові станції, які використовують паливо.

Найбільший внесок у викиди сірчистого ангідриду дають підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості (їхня частка складає 80

%викидів).

Увикиди оксидів азоту головний внесок — 72 % — дають підприємства енергетики та металургії.

7

Підприємства хімічної, нафтохімічної і газової промисловості дають найбільший внесок — 43 % — у викиди вуглеводнів.

Більше третини загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу дає автотранспорт — 6,5 млн тонн на рік. В Євпаторії та Ужгороді згаданий показник складає 91 % від загальної кількості викидів.

На території України функціонує 1500 підприємств, що викидають в атмосферу шкідливі речовини. Загальна кількість відходів щороку збільшується на 12 млн тонн.

Найбільш високе забруднення атмосферного повітря характерне для Донецького і Придністровського регіонів України, а також навколо обласних центрів.

У нашій державі вживаються заходи щодо зниження викидів в атмосферу шляхом оснащення джерел викидів шкідливих речовин пилогазоочисними установками. Здійснюється заміна або реконструкція застарілих пилогазоочисних установок, впровадження малота безвідходних технологічних процесів та інше. Одне з провідних місць у забрудненні атмосфери займає транспорт. Так, більше 40 % оксиду вуглецю, 46 % вуглеводнів і близько 30 % окисів азоту від загальної кількості цих речовин, які потрапляють в атмосферу, припадає на транспорт. Загальний обсяг шкідливих викидів автотранспорту — 2,7 млн тонн на рік. В Україні викиди автотранспорту становлять близько 27 % від всього об'єму викидів забруднюючих речовин.

При згорянні 1 тонни бензину в атмосферу викидається, кг: оксидів вуглецю — 39,5; вуглеводнів — 34; окисів азоту — 20; діоксид у сірки — 1,55; альдегідів — 0,93. При згорянні 1 тонни дизельного пального в атмосферу викидається, кг: оксиду вуглецю — 21; вуглеводнів — 20, окисів азоту — 34; альдегідів — 6,8; сажі

— 2.

3.5.Вплив забруднень повітря на здоров'я людини

Процеси несприятливого антропогенного впливу тривали десятиріччями і спричинили різке погіршення стану здоровя людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням та біологічно-генетичною деградацією.

Спеціалісти вважають, що стан здоровя на 20-30 % визначаються станом НС, а онкологічні захворюванням визначаються станом НС на 80 %.

Клініко-епідеміологічні дослідження свідчать про пряму залежність між забрудненням НС, особливо повітря, і смертністю населення. Найбільша захворюваність та смертність припадає на промислові регіони країни.

В таких районах часто виникаючі димові смоги вражають органи дихання, сприяють утворенню емфіземи легень, бронхіту, асми; викликають подразнення слизових оболонок очей і гортані.

Сірчисті ангідриди (SO2, SO3) – за його високих концентрацій у рослин зникає хлорофіл, клітини гинуть, відмирають тканини. Забруднення атмосферного повітря діоксидом сірки частіше призводить до виникнення таких захворювань, як хронічний і астматичний бронхіт, бронхіальна астма, емфізема легенів. Також існує зв'язок між вмістом сірчаного газу у повітрі та рівнем смертності від раку легенів. Основними джерелами викиду стають підприємства з виготовлення штучного волокна, цукру, коксохімічні, нафтопереробні заводи, а також нафтопромисли.

8

Дуже несприятливо діє на організм оксид вуглецю - продукт згорання палива, яких щорічно потрапляє в атмосферу понад 2 млрд. т. Один автомобіль викидає в повітря близько 3,65 кг СО. Він міститься в атмосферному повітрі в кількостях, здатних підвищити вміст карбоксигемоглобіну, що погіршує стан тканинного дихання, негативно впливає на функцію ЦНС і серцево-судинної системи. Прешкоджає еритроцитам утримувати кисень і, як наслідок, приводить до кисневого голодування. За концентрацією в повітрі більш як 1% негативно впливає на рослини, тварин і людей, більше 4% - спричиняє загибель організмів. Норма у повітрі робочої зони СО – 0,002%.

Свинець – токсичний метал, який міститься у вихлопних газах автомобілів. Органічні сполуки свинцю надходять в організм людини крізь шкіру, слизові оболонки, з водою, їжею, а неорганічні – дихальними шляхами.сьогодніжитель великого міста щодня вдихає біля 20 м3 з вихлопними газами, до компонентів яких належить свинць. Забруднення повітря свинцем сприяє нагромадженню його в печінці, селезінці, нирках та інших органах. Свинець, що міститься у відпрацьованих газах автомобільного транспорту, прискорюючи розпад еритроцитів, діє як протоплазматична отрута.

У 10 разів небезпечнішими для людини, ніж СО, є сполуки азоту (N2O, NO, NO2, N2O3, N2O5), що утворюються при недосконалій технології спалювання палива, виробництві добрив, кислот, віскозного шовку, целулоїду. Основними джерелами викиду є підприємства, що виробляють азотні добрива, азотну кислоту й нітрати, анілінові барвники, нітросполуки, віскозний шовк, целулоїд. Вдихання оксидів азоту є причиною розвитку емфіземи легенів, звуження дихальних шляхів, набряку легенів. Є причиною утворенн кислотних дощів. На територіях, що межують з основними автомагістралями (10-30 км) концентрації оксидів азоту у 10-30 разів перевищують ГДК, а бензапіренів – у 3-10 разів.

Вуглеводні (парафіни, нафтени, ароматичні вуглеводні, бензапірен), містяться у вихлопних газах автомобілів (недосконалість процесів згорання бензину у двигунах), потрапляють в організм людини під час дихання. Ароматичні вуглеводні, особливо 3,4- бензапірен, що містяться в недопалених фракціях диму, відрізняються своєю канцерогенною дією. Дуже шкідливими є сажа, ненасичені вуглеводні, що становлять 35% загальної кількості вуглеводневих викидів і є однією з причин утворення смогів, що характерно для мегаполісів.

Сполуки хлору поступають в атмосферу від підприємств хімічної промисловості, виробництва пестицидів, органічних барвників, гідролізного спирту, соди, соляної кислоти. Сильний канцероген.

Пил. Дрібні часточки пилу (в тому числі гумового, який утворюється від стирання автомобільних шин), що потрапляють у дихальні шляхи, викликають їх механічне подразнення. У людей, які постійно мешкають у запилених місцях, спостерігається підвищений ріень легеневих захворюваня.

Радіоактивні ізотопи (йод-131, фосфор-32, кобальт-60, стронцій-90, радій-226, цезій -137, уран-231) вражають тканини і органи людини, викликають зміну крові, пошкоджують легені, приводять до ракових захворюваня.

Забруднювачі спричиняють зниження стійкості організму проти вірусних захворюваня та здатні накопичуватися в організмові.

Генетичні зміни викликають такі речовини, як формальдегід, радіоактивні аерозолі, перекис водню.

3.6.Заходи щодо захисту повітряного басейну

Заходи щодо забезпечення охорони атмосферного повітря міського середовища можна умовно розділити на такі групи:

•організація санітарно-захисних зон;

•архітектурно-планувальні рішення;

•інженерно-організаційні заходи;

•безвідходні і маловідходні технології;

•технічні засоби і технології очищення викидів.

9

1. Санітарно-захисні зони

Об'єкти, що є джерелами виділення в навколишнє середовище шкідливих і з неприємним запахом речовин, слід відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисною зоною (СЗЗ).

Розміри нормативної СЗЗ до межі житлової забудови встановлюють залежно від потужності підприємства, особливостей технологічного процесу виробництва, характеру і кількості шкідливих і з неприємним запахом речовин, що викидаються в атмосферу.

Відповідно до санітарної класифікації промислових підприємств розміри санітарнозахисних зон встановлюються в межах від 50 до 3000 м залежно від класу небезпеки підприємства (табл. 2).

Підприємства з технологічними процесами, які не приводять до виділення в атмосферу забруднюючих речовин, допускається розміщувати в межах житлових районів.

СЗЗ не можна розглядати як резервну територію і використовувати її для розширення промислової площадки. На території СЗЗ допускається розміщення об'єктів більш низького класу шкідливості, ніж основне виробництво, - складів, гаражів, автостоянок і т.д.

Територія СЗЗ повинна бути упорядкована і озеленена. З боку сельбищної території належить передбачати смугу деревно-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м.

При знаходженні промислового підприємства усередині житлової забудови і неможливості забезпечити дотримання розмірів СЗЗ відповідно до нормативів необхідно забезпечити ступінь очищення пилогазових викидів до рівня ГДК на межі підприємства.

Отримані за розрахунком розміри СЗЗ повинні уточнюватися для різних напрямків вітру в залежності від результатів розрахунку забруднення атмосфери і середньорічної рози вітрів району розташування підприємства за формулою:

де l - розрахунковий розмір СЗЗ, м; L0 - розрахунковий розмір ділянки місцевості в даному напрямі, де концентрація речовин (з урахуванням фонової) перевищує ГДК с.д, м; p - середньорічна повторюваність напрямку вітрів румби, що розглядається,%; р0 - повторюваність напрямків вітрів одного румба при круговій розі вітрів,%.

2. Архітектурно-планувальні рішення

До архітектурно-планувальних відносяться заходи, пов'язані з вибором майданчика для будівництва промислового підприємства, взаємним розташуванням підприємства і житлових кварталів, цехів підприємства, пристроєм зелених зон.

Промисловий об'єкт повинен бути розташований на рівному, піднятому, добре провітрюваному місці.

Джерела забруднення атмосфери бажано розташовувати за межею населених пунктів і з підвітряної сторони від житлових масивів по средній розі вітрів теплого періоду року, щоб викиди неслися в бік від житлових кварталів.

Цехи, що виділяють найбільшу кількість забруднюючих речовин, слід розташовувати на краю виробничої території з боку, протилежному житловому масиву.

10