3й курс (Арх) / Лекции / Тема VI.Нормування якості НС

11

Вона може коливатись від одного поста для міст з населенням, меншим за 50 тисяч мешканців, до двадцяти постів для міст-мільйонників. У 2016 році в країні було 129 постів у 39 містах.

Відбір проб проводяться на визначених часових проміжках (строках)

відповідно до однієї з чотирьох програм спостережень: повної, неповної, скороченої чи добової.

Спостереження за концентраціями пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, свинцю та його неорганічних сполук, бенз(а)пірену, формальдегіду та радіоактивних речовин є обов’язковими. Інші речовини можуть бути включені до програми спостережень за рішенням органів місцевого самоврядування відповідно до специфіки екологічної ситуації.

Отримані внаслідок відбору проб концентрації забрудників несуть мало інформації. Для визначення якості повітря фактичні концентрації забрудників порівнюють з гранично допустимими концентраціями (ГДК).

Результатом порівняння фактичних та гранично допустимих концентрацій є значення кратності перевищення ГДК. Воно дає можливість оцінити рівень впливу окремих речовин на здоров’я людини. Однак, порівняння таких показників є не коректними, оскільки різні речовини мають різну шкідливість. Впоратися з цим обмеженням допомагає розрахунок індексу забруднення атмосфери (ІЗА). Окрім порівняння фактичної концентрації до граничної, він враховує клас небезпечності.

Комплексний індекс забруднення атмосфери дозволяє оцінити забруднення певного місця від різних речовин.

7.Моніторинг якості повітря в ЄС

На відміну від України, де є дані про забрудення повітря лише на постах

нераціонально. Тому в ЄС для оцінки якості повітря використовуються різні методи: фіксовані вимірювання з відбором проб, індикативні вимірювання та моделювання.

12

Фіксовані вимірювання дають найбільш точне уявлення про вміст забруднюючих речовин в атмосфері, оскільки передбачають безпосередній

концентрацій забрудників відбувається опосередковано. Такі вимірювання не є достатньо точними. Однак, основною їхньою перевагою є дешевизна та можливість отримати результати по всій території, а не в окремих точках.

Який метод вимірювання використати, визначається концентрацією речовини. Високі концентрації потребують точної фіксації, у той час як низькі можуть бути встановлені приблизно. Є нижній і верхній пороги оцінки. Якщо

що поєднують різні методи: для кожної зони та агломерації визначається свій специфічний режим оцінки.

здоров’я людини (поріг небезпеки), так і для екосистем (критичний рівень).

Держави ЄС мають гарантувати дотримання граничних величин — рівнів вмісту речовини в повітрі, встановлених з метою уникнення, попередження чи зменшення шкідливих впливів на людське здоров’я та/або довкілля в цілому.

Якщо в певній зоні чи агломерації рівні забрудників перевищують будьяку з граничних величин або будь-який цільовий показник, держава

забов’язана розробити план заходів для приведення показника до норми

(приклад такого плану для діоксиду нітрогену у Великій Британії).

Якщо показник не перевищено, але є ризик перевищення, розроблюються короткострокові плани дій. Окремими положеннями регулюються вирішення проблеми перевищення нормативів внаслідок транскордонного забруднення.

Директиви зобов’язують надавати інформацію про якісь повітря безкоштовно і за допомогою легкодоступних заходів.

Прикладом цього є тематичний розділ на сайті Європейської агенції довкілля.

13

Недоліки української системи моніторингу

Організація та методологія моніторингу якості атмосферного повітря в Україні не відповідає стандартам ЄС.

Вимоги щодо кількості постів спостереження у населених пунктах України перевищують аналогічні нормативи ЄС.

Якщо в Україні для міста з населенням близько 3 мільйонів осіб необхідно мати від 10 до 20 постів, то директива ЄС для міста такого ж розміру встановлює їх мінімальну кількість у обсязі 4 постів. В Україні програми спостережень можуть значно відрізнятися на окремих постах, натомість у ЄС діє принцип вимірювання усіх речовин на усіх постах.

Перелік речовин, за якими ведеться спостереження в Україні, не відповідає актуальним потребам. Пряме прописування цього переліку

унормативних документах зумовило парадоксальну ситуацію.

УКиєві, наприклад, ведеться моніторинг близько двох десятків забрудників. При цьому, відсутній поділ завислих частинок, поза увагою залишається низка агресивних та поширених речовин: озон, бензен, миш’як, ртуть.

УЄС програма спостережень формується на основі порогових рівнів, перевищення яких визначає необхідність впровадження певного виду

потребують також методи вимірювання концентрацій, які застосовуються сьогодні в Україні.

Використання індикативного вимірювання або моделювання є слабко врегульованим нормативно-правовою базою України. Внаслідок цього наявна система моніторингу має обмежені дані про стан забруднення повітря на всій території, а також про довгострокову динаміку показників.

Наприклад, у Києві викиди автотранспорту зумовлюють понад 80% забруднення повітря. В залежності від характеристик автомагістралі, транспортних потоків, особливостей погоди, землекористування, забудови та рослинності їхнє поширення відрізняється. Навіть у межах декількох сотень метрів можуть спостерігатися значні відмінності концентрацій шкідливих речовин. Для врахування всі цих факторів на додачу до фіксованих спостережень необхідно також моделювати забруднення.

Іншою вадою наявної системи моніторингу є проведення вимірювань

14

максимальних значень у випадку, якщо вони спостерігаються у інший період доби, а також впливає на точність усереднення. Для порівняння, у ЄС практикуються постійні та, у деяких випадках, випадкові спостереження.

Недосконалими є також гігієнічні нормативи якості атмосферного

а також використання органолептичних або рефлекторних ознак, які не можуть свідчити про порушення здоров’я. Нормативи для деяких речовин розроблені прискореним способом, що взагалі не несе інформації про можливі наслідки впливу. З огляду на це надійність ГДК є сумнівною.

Більш досконалим показником, що використовується у міжнародній практиці, є оцінка ризику. На відміну від ГДК, вона:

а) враховує лише безпосередню дія речовин і чутливість різних груп населення;

б) передбачає, що деякі речовини мають безпороговий канцерогенний або мутагенний вплив;

в) враховує можливість одночасної шкідливої дії декількох речовин. Важливим є також впровадження нормативів екологічної безпеки для

запобігання негативного впливу забруднення не лише на здоров’я людини, але

інформування населення про якість атмосферного повітря.

Дані моніторингу не належать до відкритих даних. Доступ до них регулюються в рамках загального законодавства про доступ до публічної інформації. У Києві, наприклад, деякі відомості про концентрації забруднюючих речовин публікує Центральна геофізична обсерваторія. Однак, вони не є повними і зберігаються на сайті лише протягом кількох днів. У багатьох інших містах навіть таке інформування відсутнє.

Впровадження європейської системи моніторингу в Україні

15

атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи; а також 2004/107/ЄС про

імплементації, відповідно до якого до кінця 2017 року мало бути прийняте законодавство щодо уповноважених органів, а також встановлені верхній і нижній пороги оцінки для забрудників. До кінця 2018 року було заплановано поділ території країни на зони й агломерації та впровадження системи інформування населення. У повному обсязі вимоги директиви мають бути виконані до кінця 2019 року. Головна відповідальність за це покладена на Міністерство екології та Державну службу надзвичайних ситуацій.