2

Розділ 2 Вантажне господарство і основні технічні засоби

вантажних перевезень

(ст.ст. 7-16 Статуту залізниць України)

2.1 Загальні поняття про вантажне господарство станцій

Для виконання вантажних операцій станції згідно з їх спеціалізацією повинні мати обладнані належним чином споруди і пристрої в місцях загального користування.

Стаття 10 Статуту залізниць України

На станціях із значним обсягом вантажних операцій, які виконуються в місцях загального користування, організуються вантажні райони.

Площі вантажних районів і під’їзди до них повинні забезпечувати нормальні умови для роботи усіх видів транспорту і механізмів, що обслуговують вантажний район, а також безпеку руху поїздів і дотримання техніки безпеки людей та охорону навколишнього природного середовища.

Стаття 11 Статуту залізниць України

Основні терміни

Станція, відкрита для вантажних операцій – роздільний пункт на залізничній мережі, призначений для приймання до перевезення, короткочасного зберігання, навантаження і вивантаження певних видів вантажів, для чого має відповідні споруди, пристрої і засоби, а також необхідний штат працівників.

Вантажна станція – станція, відкрита для багатьох видів вантажних і комерційних операцій, на якій можуть виконуватись операції приймання до перевезення, навантаження, вивантаження, короткочасного зберігання, сортування і видачі у великих обсягах вантажів, а також приймання, розформування, формування і відправлення вантажних поїздів із вагонів свого навантаження і вивантаження, виконання маневрової роботи, пов’язаної з подаванням і прибиранням вагонів на фронтах навантаження і вивантаження, інших необхідних операцій.

Вантажний район – частина території вантажної станції, оснащена комплексом технічних засобів і пристроїв для виконання вантажнорозвантажувальних робіт і комерційних операцій, сортування і зберігання вантажів тощо.

Габаритні ворота – пристрій для перевірки відповідності зовнішнього контуру вантажу, завантаженого на відкритий рухомий склад (платформи, напіввагони, транспортери тощо), габариту навантаження.

Товарна контора – підрозділ станції, розміщений, як правило, поблизу вантажного району, в якому оформляються перевізні документи і виконуються розрахунки, пов’язані з перевезенням вантажів.

АРМ – автоматизоване робоче місце працівника, оснащене відповідними технічними засобами та персональною електронно-обчислювальною технікою, необхідними для виконання посадових функцій.

Товарний касир – працівник товарної контори, який займається оформленням перевезень і виконанням розрахунків за перевезення вантажів з вантажовідправниками і вантажоодержувачами.

Прийомоздавальник вантажів – працівник станції, який займається прийманням вантажів від відправників, видачею їх одержувачам, зважуванням вантажів, організацією і контролем навантаження та вивантаження вантажів (контейнерів) з транспортних засобів.

Вантажний (навантажувально-розвантажувальний) фронт –

залізнична колія, автопід’їзд чи водний причал, оснащені вантажними пристроями і вантажно-розвантажувальними машинами для навантаження і вивантаження вагонів, автомобілів чи суден.

Вантажна станція

Навантажувально-розвантажувальні фронти

Вагони

Рис. 2.1 Блок-схема розташування основних технічних засобів, пристроїв і приміщень для виконання вантажної і комерційної роботи на вантажній станції

Умовні позначення: ДС – начальник станції; ДСЗМ – заступник начальника станції з вантажної і комерційної роботи; ДСП – черговий по станції; ДСЦ – маневровий диспетчер; СТЦ – станційний технологічний центр; ПКО – пункт комерційного огляду; АРМ ТК – автоматизоване робоче місце товарного касира; АРМ ПЗВ – автоматизоване робоче місце прийомоздавальника вантажу; ДСМ – начальник вантажного району; ТЕО – транспортноекспедиційна організація; МЧД – виробнича дільниця механізованої дистанції вантажнорозвантажувальних робіт; КПП – контрольно-перепускний пункт.

2.1.1 Коротка характеристика і класифікація вантажних станцій

Залізниці здійснюють перевезення вантажів між станціями, відкритими для виконання відповідних вантажних та комерційних операцій.

Станції можуть бути відкриті для виконання всіх або тільки деяких операцій з вантажами в залежності від потреб у перевезеннях підприємств та населення районів, що тяжіють до станції, а також від наявності на ній відповідних технічних засобів. Наприклад, одні станції можуть приймати до перевезення і видавати вагонні та дрібні відправки, які зберігаються в критих складах, або на відкритих площадках місць загального користування, інші – тільки вагонні відправки за умов завантаження і розвантаження їх на під’їзних коліях, ще інші – всі вище приведені операції з вантажами. Операції, що виконуються на кожній станції, вказані в Алфавітному списку залізничних станцій, наведеному в Тарифному керівництві № 4.

Відповідно до статті 7 Статуту залізниць України у разі необхідності станції можуть відкриватися для виконання тих чи інших вантажних і комерційних операцій. Питання про відкриття станції вирішує Укрзалізниця за поданням управління залізниці. Про відкриття станції і види операцій, для яких вона відкривається, оголошується в збірнику правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України. До моменту опублікування про відкриття станція повинна бути повністю укомплектована працівниками, забезпечена бланками, Статутом залізниць України, Правилами, тарифними керівництвами тощо.

Станція може бути відкрита для вантажних і комерційних операцій також на певний період або сезон року (перевезення цукрових буряків, зібраного на жнивах зерна тощо). Відкриттю нової станції повинні передувати технікоекономічні дослідження, якими визначається характер і структура вантажообігу, необхідні технічні пристрої, їх пропускна і переробна спроможність.

Закриваються станції для виконання всіх або деяких вантажних операцій у разі їх збитковості також Укрзалізницею за клопотанням залізниці після обов’язкового узгодження з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі неприйняття місцевими органами влади протягом 6 місяців після звернення залізниці рішення щодо закриття малодіяльних станцій або компенсації збитків з місцевих бюджетів чи за рахунок підприємств, що обслуговуються цими станціями, Укрзалізниця за погодженням з Мінтрансом України має право прийняти рішення про закриття збиткових станцій.

Для виконання вантажних операцій на мережі залізниць України відкрито більше 7 тисяч станцій. Однак основний обсяг вантажної роботи виконується порівняно на невеликій кількості великих і середніх вантажних станцій.

Вантажні станції відрізняються від інших значним об’ємом роботи, наявністю цілих комплексів колійних і вантажних пристроїв, технічних приміщень, призначених для виконання вантажних і комерційних операцій. Ці станції, як правило, розташовані у великих промислових та адміністративних центрах і обслуговують велику кількість промислових підприємств і організацій. Тут зароджуються і закінчуються вантажопотоки.

У залежності від виду операцій вантажні станції поділяються на:

•навантажувальні – станції, які виконують переважно навантаження вантажів і в незначній мірі вивантаження. Цю категорію станцій складають станції навантаження масових вантажів (вугілля, руди, лісу, металу, нафти тощо) і розташовані вони, переважно, в районах масового добування або первинної переробки певної сировини;

•вивантажувальні – об’єм вивантаження на цих станціях переважає навантаження. Вони, як правило, розташовані у великих населених пунктах та пунктах дислокації великих переробних підприємств і теплових електростанцій, де кількість сировини, продукції палива, що завозиться, перевищує розміри вивозу продукції;

•навантажувально-вивантажувальні – це вантажні станції з приблизно однаковим обсягом навантаження і розвантаження вантажів;

•перевантажувальні – станції, що здійснюють в значних розмірах перевантаження вантажів на водний (припортові станції) або автомобільний транспорт, з вузької колії на широку і навпаки, із залізниць однієї держави на залізниці іншої (прикордонні).

У залежності від основного призначення і характеру роботи вантажні станції поділяють на:

•неспеціалізовані, призначені для операцій з тарно-штучними, навалочними, контейнерними та іншими видами вантажів, розташовані, як правило, у великих містах;

•спеціалізовані, призначені для переробки окремих видів вантажів, наприклад, пункти навантаження вугілля, руди, вивантаження мінеральнобудівельних матеріалів, зерна, пункти наливання і зливання нафтопродуктів тощо.

Загальне керівництво роботою вантажної станції здійснює начальник станції, він несе повну відповідальність за виконання завдань, покладених на нього Положенням про залізничну станцію.

Керівництво експлуатаційною роботою вантажної станції, контроль за виконанням добових, змінних планів і завдань, організацією обробки поїздів і вагонів здійснюється безпосередньо заступником начальника станції з технічної роботи, а також за колом своїх повноважень начальником станційного технологічного центру, начальником (бригадиром; старшим прийомоздавальником) пункту комерційного огляду вагонів та іншими керівниками підрозділів станції.

Керівництво вантажною і комерційною роботою в цілому на станції здійснюється заступником начальника станції з вантажної роботи, а

керівництво цими операціями на місцях загального користування безпосередньо покладається на начальника вантажного району. На складах, вантажосортувальній платформі, великоваговій площадці, контейнерному пункті та інших об’єктах роботою керують завідувачі цими підрозділами або

старші прийомоздавальники вантажів.

У залежності від обсягу вантажної і комерційної роботи в штаті станції можуть бути також завідувачі товарною конторою, бюро оформлення актів і

розшуку вантажів, які керують роботою товарних касирів, комерційних агентів, агентів розшуку вантажів тощо.

Змінною оперативною роботою станції керує змінний маневровий

(станційний) диспетчер, а там, де ця посада не передбачена, – черговий по станції.

Змінне керівництво вантажною і комерційною роботою на місцях загального користування може бути покладено на змінного інженера (старшого техніка) з вантажної і комерційної роботи. Змінному інженеру може бути доручено диспетчерське керування вантажною і комерційною роботою і на місцях незагального користування. На станціях, де немає змінного інженера,

його функції виконує маневровий диспетчер.

Структура оперативного керівництва роботою вантажної станції приведена на рис. 2.2.

Начальник станції

Рис. 2.2 Структура оперативного керівництва роботою вантажної станції

2.1.2 Споруди і пристрої на вантажних станціях

Станції облаштовуються спорудами та пристроями, потужність і пропускна здатність яких повинні забезпечувати виконання заданого обсягу перевезень, повне збереження вантажів, своєчасну обробку рухомого складу, виконання у встановлені строки операцій завантаження і вивантаження

транспортних засобів і комплексну механізацію вантажно-розвантажувальних робіт.

Для вантажних станцій характерні дві основні групи пристроїв:

•колії та пристрої, що забезпечують приймання та відправлення поїздів і сортування вагонів (приймально-відправні, ходові і сортувальні колії, маневрові пристрої, пристрої СЦБ та зв’язку);

•вантажні споруди і пристрої (криті склади, платформи та площадки, навантажувально-розвантажувальні колії, машини та механізми для навантаження-розвантаження вантажів тощо).

До першої і другої групи можна також віднести відповідні допоміжні пристрої водопостачання, каналізації, освітлення, телефонного та гучномовного зв’язку, телебачення, механізовану пошту для пересилки документів між технологічним центром і товарною конторою, між товарною конторою і пунктами навантаження-розвантаження.

Крім того, на вантажних станціях передбачаються адміністративнопобутові і службово-технічні будівлі, пункти обслуговування і ремонту вантажно-розвантажувальних машин та механізмів, пункти обслуговування рефрижераторних вагонів, пункти водопою і постачання фуражем худоби, дезинфекційно-промивочні пункти, пункти комерційного огляду вагонів, ваги, інші пристрої. Навколо станцій влаштовуються санітарно-захисні зони для віддалення житлових будинків від складів зберігання навалочних, пилеутворюючих, нафтових, хімічних та інших вантажів.

До станцій примикають під’їзні колії промислових підприємств, перевалочних пунктів, транспортних організацій тощо.

Для перевірки габаритності навантаження вантажів на відкритому рухомому складі (вагонах-платформах, напіввагонах) на виході з колій навантаження установлюють габаритні ворота (рис. 2.3.). Всередині рами воріт підвішені планки, що створюють поперечний контур габариту навантаження і можуть змінюватись при проходженні вантажів, завантажених з порушенням вимог габариту. Вантажі, що виступають за межі цього контуру, вважаються негабаритними і можуть перевозитися лише з дотриманням особливих умов перевезення. Про негабаритність вантажів можуть також сигналізувати спеціальні автоматичні пристрої, установлені на воротах.

На вантажних станціях передбачені пристрої технологічного зв’язку для автоматичного приймання, передачі і реєстрації інформації, що надходить, і автоматизованого обміну інформацією між об’єктами станцій. Апаратура технологічного зв’язку забезпечує приймання та передачу закодованої інформації, що є в перевізних документах.

Рис. 2.3 Габаритні ворота: а – капітальні; б – спрощеного типу;

1 – габарит навантаження; 2 – габарит наближення споруд

Для огляду дахів вагонів і контейнерів, внутрішньої частини кузова напіввагонів встановлюють оглядові вишки з прожекторним освітленням і пристроями для виявлення вагонів з несправними кузовами або неочищених і з залишками вантажів.

В окремих секціях складів можуть зберігатись засоби, що використовуються при перевезенні окремих вантажів (дверні хлібні щити, дверні щити для вагонів при перевезенні овочів, дверні решітки для вагонів при перевезенні тварин, стандартні металеві стропи і стяжки для кріплення лісоматеріалів, печі для опалення вагонів, брезент тощо).

2.1.3 Концентрація вантажної роботи

На мережі залізниць України поряд з великими та середніми є багато малодіяльних станцій. Виконання вантажної роботи на цих станціях не дозволяє ефективно використовувати технічні засоби залізничного і автомобільного транспорту, склади і вантажні механізми, інші технічні засоби. Великих витрат потребує розвезення на малодіяльні станції збірними поїздами вагонів під навантаження або розвантаження, а також їх прибирання. Тому економічно вигідно закривати малодіяльні станції для вантажних операцій і концентрувати вантажну роботу на меншій кількості станцій, оснащуючи їх необхідними пристроями і засобами комплексної механізації вантажнорозвантажувальних робіт, які при цьому будуть значно ефективніше використовуватись. Такі станції називаються опорними.

Опорна станція – це вантажна станція на дільниці, на якій сконцентрована вантажна робота, що виконувалася раніше на сусідніх

малодіяльних станціях, і обладнана необхідними технічними засобами для виконання цієї роботи.

Утворення опорних станцій дозволяє значно знизити собівартість перевезень, підвищити рівень комплексної механізації вантажнорозвантажувальних робіт і ефективність використання підйомно-транспортної техніки, скоротити простій рухомого складу, прискорити доставку вантажів, підвищити пропускну спроможність залізниць, покращити обслуговування відправників і одержувачів вантажів. Все це забезпечується за наявності автомобільних доріг з підходами до опорних станцій. Економічна доцільність закриття малодіяльних станцій і передача їх роботи на опорні визначається техніко-економічними розрахунками.

У залежності від місцевих умов і економічної доцільності можуть застосовуватися також інші форми концентрації вантажної роботи: часткове закриття станції (на визначений період року), концентрація операцій з окремими видами вантажів (наливні, ліс, мінеральні добрива), концентрація перевезень дрібних відправок, ліквідація малодіяльних під’їзних колій із передачею їх вантажообігу на місця загального користування зі створенням об’єднаних транспортних господарств для групи підприємств.

Одна з прогресивних і економічно-ефективних форм концентрації вантажної роботи на залізницях – спеціалізація станцій у великих залізничних вузлах за видами вантажів: організація баз вивантаження і вивезення автотранспортом в місто і прилеглі райони кам’яного вугілля, мінеральних добрив, щебеню, піску, цементу, лісоматеріалів, металів тощо; створення контейнерних терміналів, великих механізованих комплексів з переробки тарно-штучних, великовагових вантажів тощо.

Спеціалізація станцій дозволяє підвищити їх пропускну спроможність, скоротити потреби в площі складів, повністю механізувати вантажні роботи, підвищити продуктивність вантажно-розвантажувальних машин, скоротити простій вагонів під вантажними операціями, покращити транспортноекспедиційне обслуговування відправників і одержувачів вантажів, організувати централізоване завезення та вивезення вантажів, створити умови для комп’ютеризації і автоматизації вантажних та комерційних операцій.

2.1.4 Вантажні райони, їх призначення і технічне оснащення

На станціях із значним об’ємом операцій, що виконуються на місцях загального користування, влаштовують вантажні райони.

Узалежності від характеру роботи розрізняють такі вантажні райони:

•спеціалізовані, до яких відносять великі контейнерні термінали, спеціалізовані бази для розвантаження тарно-штучних, навалочних, лісних, великовагових вантажів. Концентрація у вантажному районі одного виду вантажу дозволяє застосовувати і ефективно виконувати найновітніші технології їх переробки;

•загального типу, в яких переробляється різноманітна номенклатура вантажів (тарно-штучні, великовагові, контейнери, навалочні та інші),