Тема 1
Сутність, принципи й роль страхування
1.1. Необхідність і форми страхового захисту.
1.2. Функції страхування.
1.3. Принципи страхування.
1.4 . Роль страхування в ринковій економіці.
1.1. Необхідність і форми страхового захисту
Страхування як економічна категорія є невід’ємною складовою суспільного життя й ринкової економіки. Західні дослідники наголошують, що термін «страхування» має латинське походження та в перекладі означає «безтурботний». Англійська назва цього терміна – «іnsurance» – дослівно означає «убезпечення». Зміст цієї категорії також пов’язують зі словом «страх». Людина відчуває страх втрати всіх набутих цінностей або життя й здоров’я, а тому об’єктивним є її прагнення захистити себе, своє майно від впливу різноманітних ризиків.
Створена людством матеріально-технічна база за певних обставин стає зоною підвищеної небезпеки як для життя, здоров’я, так і для діяльності. На сьогодні поряд зі збитками від стихійних лих не меншої шкоди завдають людству дорожньо-транспортні пригоди, авіакатастрофи, морські пригоди, соціальні та криміногенні явища.
Історичний розвиток суспільства свідчить про те, що все людське буття пов’язане з непередбачуваними обставинами, що призводять до знищення майна, загибелі людей або шкодять здоров’ю. Ще за часів існування Шумерського царства (близько V тисячоліття до н. е.) люди вбезпечували себе від потенційних торгівельних збитків. У законах вавилонського царя Хаммурапі (XVІІ ст. до н. е.) вже було передбачено укладання страхової угоди між учасниками торгівельного каравану про відповідальність за збитки, яких міг зазнати будь-який його учасник.
Отже, необхідність виникнення страхового захисту зумовлена прагненням людини обмежити матеріальні збитки, пов’язані з певними ризиками. Але з розвитком людської цивілізації кількість таких ризиків збільшується, а тому зростає потреба в страховому захисті.
Страховий захист – економічна категорія, що відображає сукупність розподільчих і перерозподільних відносин, пов’язаних із подоланням та відшкодуванням втрат, що можуть бути спричиненими різними надзвичайними обставинами.
Матеріальним утіленням економічної категорії страхового захисту є страховий фонд – сукупність виділених і зарезервованих запасів матеріальних благ, призначених для страхового захисту. Отже, призначення страхового фонду – не споживання чи накопичення, а відшкодування збитків унаслідок настання страхового випадку. 10
Мета страхового фонду – відновлення ситуації, її стабілізація. Тому значення страхового фонду полягає ще й у тому, що в ньому реалізуються певні економічні відносини процесу виробництва, він є фактором стабілізації економіки, сприяє економічному прогресу суспільства як джерело інвестицій в економіку.
До основних принципів функціонування страхового фонду належать:
– комплексність (оптимальність, достатність);
– різноманітність організаційних форм;
– урахування специфіки галузей економіки й суб’єктів власності;
– державне регулювання.
У суспільній практиці поширені три основні організаційні форми функціонування страхового фонду :
1) централізовані резерви держави, утворені із загальнодержавних ресурсів. Їх основне призначення – відшкодування збитків та усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи й призвели до значних людських жертв. Резерви формують як у натуральній, так і в грошовій формі. Натуральні – це постійно оновлювані запаси продукції, матеріалів, палива та інших матеріально-технічних ресурсів за визначеною номенклатурою, розміщені на спеціальних базах. Вони є стратегічними запасами держави, що перебувають у підпорядкуванні спеціалізованого відомства – Державного матеріального резерву, створеного при Кабінеті Міністрів України. Грошова форма – це централізовані державні фінансові ресурси, сформовані з коштів державного бюджету, а розпорядником цих коштів є Кабінет Міністрів України. Водночас страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, тому що державні фінанси призначені для забезпечення державних функцій, до яких страхування не належить;
Основні організаційні форми функціонування страхового фонду
2) фонди самострахування, сформовані суб’єктами господарювання. Призначення цих фондів – оперативне подолання тимчасових ускладнень у процесі господарювання.
Перевага самострахування полягає в тому, що воно допомагає оперативно відшкодовувати невеликі збитки. Крім того, не потрібно платити на сторону страхових премій, що повинні не лише відшкодувати збитки, заподіяні страховим випадком, а й покрити витрати з виплати комісії посередникам, утримувати офіс і формувати прибуток страховика;
3) фонд страховика є найбільш універсальною формою страхового захисту, сформованою зі страхових резервів великої кількості учасників (як юридичних, так і фізичних осіб), які виконують роль страхувальників. Такі фонди формують лише в децентралізованому порядку, тобто сплачує кожний учасник страхові внески окремо. Цей фонд має лише грошову форму вираження, а витрачають кошти фонду на конкретну ціль – відшкодування збитків та виплату страхових сум постраждалим страхувальникам. У рамках фонду страховика досягають високої ефективності використання коштів на покриття збитків. Так, збитки розподіляють серед усіх учасників страхування, відбувається перерозподіл коштів, що в результаті приводить до високої маневреності й оборотності коштів.
Економічний зміст страхування полягає в тому, що цей різновид людської діяльності спрямований на захист майнових інтересів юридичних і фізичних осіб, постраждалих унаслідок настання страхових випадків, визначених договором чи страховим законодавством, за допомогою сформованих учасниками страхування страхових фондів.
Економічний інтерес страхувальника полягає в тому, що він більш зацікавлений сплачувати незначні, порівнюючи з можливими втратами, внески (премії) страховикові, який й разі настання страхового випадку для окремого застрахованого відшкодує збитки в повному (хоча частіше не в повному), але завчасно визначеному договором чи законом розмірі. Якщо застрахований ризик не реалізується, витрати страхувальника наберуть форми безповоротних втрат.
У свою чергу, економічний інтерес страховика полягає в тому, що серед узятих на страхування ризиків переважна кількість упродовж короткого періоду не буде реалізованою, що дає можливість страховикові використовувати сплачені страхувальником премії для своїх цілей.
Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування – вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів і доходів від розміщення коштів цих фондів.
Господарський Кодекс України визначає страхування як діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів
господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.
Ознаки категорії страхування:
1. Наявність розподільчих і перерозподільчих відносин.
2. Об’єктивна необхідність попередження й подолання непередбачуваної події та покриття матеріального збитку.
3. Страховий ризик, тобто страхуванню властивий імовірний характер настання події, що завдасть збитку.
4. Надзвичайність події та завданого збитку, що характеризується натуральними та грошовими вимірниками;
5. Формування страхового фонду коштом внесків його учасників.
6. Поєднання індивідуальних і групових страхових інтересів.
7. Солідарна відповідальність всіх страхувальників за втрати.
8. Самоокупність страхової діяльності й отримання прибутку страховиком.
Відповідно до цих ознак страхування можна розглядати з декількох позицій:
– як вид економічних відносин із формування та використання страхового фонду для відшкодування збитків;
– як спосіб розподілу ризиків;
– як спосіб задоволення потреб страхувальників;
– як вид бізнесу для отримання прибутку;
– як спосіб покращання матеріального стану засновників та акціонерів;
– як фактор стабілізації економіки.
Типи страхування:
1) некомерційний тип характеризується тим, що тимчасові або постійні союзи страховиків не ставлять перед собою за основну мету отримання прибутку від страхової діяльності;
2) комерційний тип страхування означає, що одна з цілей страхових компаній – отримання прибутку та його розподіл між засновниками таких організацій.