Тема № 1. Виникнення і розвиток системних уявлень План

1. Сутність та основні характеристики системності.

2. Історія розвитку системних уявлень.

3. Виникнення і розвиток науки про системи.

1. Сутність та основні характеристики системності

Доволі часто в науковій літературі використовуються такі поняття, як «системний підхід», «теорія систем», «системний аналіз», «принцип системності» тощо. При цьому їх не завжди розрізняють і часто використовують як синоніми.

Найбільш загальним поняттям, що відзначає усі можливі прояви систем, є «системність», яке містить дві сутності. Перша ототожнює системність з об'єктивною, незалежною від людини властивістю дійсності. Друга під системністю розуміє накопичені людьми уявлення про саму якість, тобто вона являє собою гносеологічне явище, деякі знання про системи різної природи.

Гносеологія – вчення про здатність людини пізнати дійсність, про джерела, форми і методи пізнання, про істину й шляхи її досягнення.

Гносеологічна системність проявляється у трьох аспектах (рис. 1.1):

1. у системному підході як принципі пізнавальної і практичної діяльності людей. Під принципом розуміють найбільш загальне правило діяльності, яке забезпечує його правильність, але не гарантує однозначність й успіх. Призначення системного підходу полягає у тому, що він спрямовує людину розглядати світ з системних позицій, точніше – з позицій його системного устрою.

Системний підхід розглядає будь-який об'єкт в якості відносно самостійної системи зі своїми особливостями функціонування та розвитку. Принцип системності передбачає:

• розгляд об'єкта діяльності (теоретичної і практичної) як системи, тобто як певної множини взаємодіючих елементів;

• встановлення складу, структури й організації елементів і частин системи, виявлення головних взаємодій між ними;

• виявлення зовнішніх зв'язків системи, встановлення головних;

• визначення функцій системи та її ролі серед інших систем;

• аналіз діалектики структури та функцій системи;

• виявлення закономірностей і тенденцій розвитку системи та її складових;

Системність

Системний метод

Системний підхід

Системна теорія

Пояснювальна

Орієнтаційна

Пізнавальна

Світоглядна

Методологічна

Систематизуюча

Рис. 1.1 - Структура системності та функції її складових

2. у теорії систем (наукове знання про системи), яка пояснює походження, устрій, функціонування та розвиток систем різної природи;

3. у системному методі, що виступає як деяка інтегральна сукупність відносно простих методів і прийомів пізнання, а також перетворення дійсності.

Складові системності реалізують специфічні функції. Так, системний підхід, виконує орієнтаційну та світоглядну функції, забезпечує не тільки бачення світу, але й орієнтацію у ньому.

Системний метод реалізує пізнавальну і методологічну функції, а системна теорія – пояснюючу та систематизуючу. Таким чином, системність виступає у якості інструменту пізнавальної діяльності, значного арсеналу конкретних методів пізнання всього сущого. Системна теорія як знання про системи накопичує їх, приводить у порядок та використовує для пояснення систем різної природи.

З другої половини ХХ ст. почала оформлюватися загальна теорія систем (ЗТС), а також окремі теорії. В подальшому почала виділятися прикладна область системного знання – системотехніка як прикладний, інженерний напрямок знань про системи. Поступово різні види системних теорій інтегруються у системологію, що складається із загальної теорії систем, окремих і галузевих теорій систем, системотехніки. Сутність системології полягає у тому, що вона являє собою інтегральну науку про системи, рис. 1.2. ЗТС інтегрує найбільш узагальнене знання про системи. Вона знаходиться під впливом двох наук: філософії, котра обгрунтовує її категоріальний апарат, методи та прийоми, якісне бачення систем, та математики, що забезпечує кількісний аналіз систем. Велику роль у розвитку ЗТС відіграють логіка, теорія множин, кібернетика тощо. Галузеві теорії систем розкривають специфіку систем різної природи (теорії фізичних, хімічних, біологічних, економічних, соціальних систем). Спеціальні теорії систем спрямовані на відображення окремих сторін, аспектів, етапів (динаміка систем, їх цілеспрямована поведінка, історичний розвиток, ієрархічна побудова, процеси управління в системах тощо). Наприклад, теорії статичних і динамічних систем, теорія відкритих систем, теорія ієрархічних систем, теорія перехідних систем, теорія еволюції систем тощо. Нарешті, системотехніка (прикладна інженерна дисципліна) знаходиться під впливом техніки, моделювання, проектування й конструювання, тобто технічної, біологічної, інформаційної та соціальної інженерії, рис. 1.2.

Загальна теорія систем

Математика

Філософія