ЗМІСТ

Вступ

Лекція 1. Теорія адміністративного менеджменту

Лекція 2. Система адміністративного менеджменту та апарату правління

Лекція 3. Планування в адміністративному менеджменті

Лекція 4. Організовування діяльності адміністрації

Лекція 5. Мотивування та контроль працівників апарату управління

Лекція 6. Конфлікти та стресові ситуації в апараті управління організації

Лекція 7. Адміністративні методи управління

Лекція 8. Адміністрування управлінських рішень

Лекція 9. Сучасні технології адміністративного менеджменту

ВСТУП

Метою вивчення дисципліни є підвищення ефективності управління організаційними структурами завдяки правильному використанню менеджерами різних рівнів принципів та інструментів адміністрування, створенню цілісної системи адміністративного управління організацією.

Завданнями вивчення дисципліни є:

• вивчення термінологічної бази з адміністративного менеджменту;

• обґрунтування ролі адміністрації та менеджера-адміністратора в системі адміністра­тивного менеджменту;

• вивчення функцій та процесу адміністративного менеджменту;

• формування вмінь щодо планування та організовування адміністративної роботи;

• обґрунтування вибору форм і методів адміністративного впливу на підлеглих;

• вивчення форм адміністративного контролювання та регулювання діяльності;

• формування інформаційно-адміністративного забезпечення роботи організації.

У результаті вивчення дисципліни у студентів мають бути сформовані спеціальні професійні, соціальні та особистісні компетенції, накопичені знання щодо формування та функціонування механізмів адміністрування у процесі управління організаціями, сукупності функцій і методів адміністрування, що зумовлюють відповідні управлінські взаємовідносини в органах управління організацій різних форм і сфер діяльності.

Лекція 1. Теорія адміністративного менеджменту Зміст лекції

1. Історичні передумови та еволюція адміністративного менеджменту.

2. Принципи адміністративного управління.

3. Концепції адміністративного менеджменту.

1.Історичні передумови та еволюція адміністративного менеджменту.

Розвитоктеорії і практики менеджменту прийняторозглядати з виділеннямпідходів і шкілуправління. Проте, не іс­нуєєдиноїкласифікаціїцихшкіл та підходів. Так, наприкладP.M. Фалмерісторичноподіляєпідходи до управління на три ос­новнішколи:

- науковеуправління, щопідкреслюєважливістьуправлін­ня;

- людськівідносини, щовраховуютьлюдськіаспектиефе­ктивності;

- адміністративнеуправління, щоробитьнаголос на аспек­тикоординації в процесіуправління.

Дж. О'Шонессі, розглядаючипринципиорганізаціїуправ­лінняфірмою, групуєшколиуправління за такими підходами:

- класичнийпідхід;

- теоріялюдськихвідносин, біхевіористськийпідхід;

- системнийпідхід;

- ситуаційнийпідхід.

Найпоширенішимгрупуваннямрозвиткушкіл менеджменту прийнятовважатигрупування А. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоурі в праці "Основи менеджменту". За цимгрупуваннямвиділяють:

- школу науковогоуправління;

- класичнуабоадміністративну школу управління;

- школу людськихвідносин;

- поведінкову школу;

- школу науки управлінняабокількіснийпідхід.

У процесірозвитку менеджменту можнавиділити 4 етапи:

1 етап – діловеадміністрування (з 1880 р.) – основоположнийетап, пов'язаний з розвиткомшколинауковогоуправління й адміністративногоуправління. Це один з основнихелементівуправління персоналом в успішнопрацюючомупідприємстві. Йоговизначаютьнауковий менеджмент Ф.Тейлора, бюрократіяМ.Вебера і функціональнийпідхідА.Файоля.

2 етап – менеджмент людськихресурсів (з 1930 р.) – пов'язаний з розвиткомконцепціїлюдськихвідносин на виробництві Элтона Мейо і Мері Паркер Фоллет, а такожнауковимидослідженнями Дугласа Мак-Грегора. Їхдослідження довели, щоефективністьпідприємствазалежитьвідлюдського фактора (персоналу, керівництва), і дали можливістьпідвищитипродуктивністьпраці шляхом впливу на людину, а не змінами у виробництві.

3 етап – менеджмент бізнесу (з 1945 р.) – характеризуєтьсяпідходомП’єраС.Дюпона й Альфреда П.Слоана, щоспочатку 20-х рр. ХХ ст. впершерозробилиорганізаційніпринципидецентралізації для великого бізнесу. Ученірозуміли, що для успішногорозвиткунеобхідноорієнтуватися на зовнішнізміни (споживача), і таким чином визначилирозвиток менеджменту відзамкнутості до відкритості. Тим самим вони визначилиінтенсивнийрозвиток маркетингу. Пізнішецейпідхідвикористовувалипідприємціусьогосвіту. На цьомуетапірозвитку менеджменту загальною стала орієнтація на одержаннянайбільшогоприбутку і гнучкість у задоволенні потреб споживача.

4 етап – соціальний менеджмент (з 1970 р.) – сучаснийетапрозвитку менеджменту, щопов'язаний з ім'ямПітераДрукера. Вінвважав, щокожнепідприємствокрімодержанняприбуткуповинневизначити свою мірусоціальноївідповідальності перед суспільством. Сучаснийетапрозвитку менеджменту поєднує й ефективнеділовеадміністрування, і менеджмент людськихресурсів, і менеджмент бізнесу для гармонічногорозвиткусуспільства.