Грузоведение_Конспект_лекций_укр

131

òплоща фактично зайнята вантажами(штабелями). Ця площа менше корисної та визначається: кількістю вантажу на складі, розмірами і конфігурацією штабелів, характеристиками перевантажувального устаткування;

òтехнічна норма навантаження складу– максимально допустиме навантаження на складі, вона залежить від конструкції і місця розташування складу(є паспортною величиною);

òпитоме навантаження – навантаження створюване одним вантажним мі-

сцем;

òексплуатаційне навантаження максимальне навантаження яке може створити конкретний вантаж в конкретному складі з урахуванням всіх обмежень за висотою складування;

òвалове (фактичне) навантаження середнє навантаження на 1 м2 корисної площі складу. Фактичне навантаження, як правило, характеризує завантаження складу в цілому.

12.3 Суднові засоби регулювання мікроклімату

Мікроклімат вантажних приміщень– сукупність складу, температури, вологості, тиску, рухливості повітря в даним момент часу.

Мікроклімат судна повинен відповідати наступним вимогам: ©температурне поле повинне бути рівномірним по всьому об’єму вантажу

й дорівнювати температурі навколишнього середовища; ©вологовміст повинний бути рівним рівноважному вологовмісту системи

«вантаж – повітря»; ©точка роси трюмного повітря повинна бути менше температури вантажу

й огородження протягом усього перевезення; ©концентрація у трюмі газів які виділяються, не повинна перевищувати

припустимих умов.

За ступенем оснащеності технічними засобами регулювання мікроклімату судна діляться на 3 групи: А – із природно-примусовою вентиляцією; Б – з механічною системою вентиляції; В – із системою технічного кондиціювання.

ØРушійною силою природно-примусової системи вентиляції є різниця тисків у вантажних приміщеннях і зовні, а також вітровий тиск (напір) зовнішнього повітря. Повітря подається через дефлектори й труби повітророзподільної системи. Дефлектори орієнтуються на судні залежно від зон розподілу підвищеного й зниженого тиску (напрямку вітру), а також залежно від виконуваної функції (подача або забирання повітря із приміщення).

Недоліки природно-примусової системи вентиляції: üнедостатній для багатьох вантажів повітрообмін; üзалежність від аеродинаміки надводної частини судна; üзалежність від стану погоди; üвідсутність підготовки повітря.

Зараз така система на суднах не застосовується.

ØМеханічна система вентиляції складається з вентиляторів(установлених у дефлекторах або шахтах) і пристроїв розподілу повітря. Повітря подається й забирається за допомогою роботи вентиляторів. Основна вимога до системи

132

розподілу повітря – забезпечення аерацією (вентиляцією) всіх частинах трюмів (твіндеків) без утворення застійних зон. Для більшості вантажів забезпечується досить висока (5¸7) кратність повітрообміну, а для режимних вантажів до 15¸20. Механічну систему вентиляції як правило проектують окремо для кожного вантажного приміщення.

Переваги механічної системи вентиляції: üпростота пристрою й зручність в експлуатації;

üнезалежність від аеродинамічних характеристик надводної частини суд-

на;

üвідносно висока подача.

Недоліки механічної системи вентиляції: üзалежить від стану погоди;

üне забезпечується аерація всього вантажу, ефективна тільки для верхніх шарів вантажу, утворюються застійні зони;

üне ефективні й сучасні повітророзподільні пристрої, які не забезпечують вентиляцію усередині маси вантажу.

Механічна система вентиляції є основною на сучасних універсальних суд-

нах.

ØОсновний недолік кондиціювання – велика вартість.

12.4 Системи технічного кондиціювання

ØТехнічне кондиціювання (ТК) – комплекс технічних засобів і технологічних процесів призначених і використовуваних для створення й підтримки певного складу, тиску, температури, вологості й рухливості повітря у вантажному приміщенні, а так само для зниження корозії й запобігання вибуху. Дія системи ТК в режимі охолодження або підтримки низьких температур – рефрижерація.

Процес обробки повітря в системах ТК буває наступних типів. ©Вентиляція – процес подачі зовнішнього й видалення внутрішнього по-

вітря для підтримки певного складу, температури й вологості.

©Регенерація – відновлення або відшкодування фізико-хімічного складу повітря. Працює в системі рециркуляції– багаторазового або часткового використання відпрацьованого повітря, звичайно в герметичних приміщеннях.

©Очищення – видалення пилу й інших механічних домішок.

©Нагрівання (охолодження) – підвід (відвід) теплоти, що супроводжується ростом (зниженням) ентальпії (Е) повітря.

©Осушення – зменшення вологовмісту (d) повітря. Здійснюється декількома способами: охолодженням твердою поверхнею або рідиною, температура яких менше точки роси; сорбція твердими (адсорбція) або рідкими (абсорбція) сорбентами.

©Зволоження – збільшення вологовмісту (d) повітря. Здійснюється: введення в повітря водяної пари; розбризкуванням води; контактом із великою масою води, що зволожує і охолоджує (нагріває) повітря.

ØСистеми ТК діляться на 2 групи:

üдля осушення повітря, яке додається до зовнішнього; üдля повної температурно-воложностної обробки.

133

Основне встаткування, яке забезпечує обробку повітря і його переміщення компонують в одному агрегаті – кондиціонері. За місцем виробництва й обробки повітря вони розділяються на центральні, групові, місцеві й автономні.

©У центральному кондиціонері здійснюється повна обробка повітря, яке по трубопроводах подається в приміщення.

©Груповий – подає й обробляє повітря в певній групі приміщень, холод (тепло) подається централізовано.

©Місцевий – для окремого приміщення, робить додаткову обробку подаваного повітря.

©Автономний – має апарати для тепло-воложностній обробки повітря й холодильну машину, він обслуговує одне або групу приміщень.

12.5 Взаємовплив і сумісність вантажів

Вантажі мають надзвичайно різноманітні фізико-хімічні властивості. Частогусто це призводить до того, що спільне їхнє перевезення в одному приміщенні неможливо. Порушення цього обмеження може призвести до повного псування або частковій втраті товарних якостей вантажу.

Для рішення питань сумісності перевезених вантажів треба знати не тільки властивості вантажу, але й можливість їхнього прояву залежно від тари й упакування.

З точки зору сумісності, вантажі можна розділити на 3 групи: üякі володіють агресивними властивостями; üпіддані впливу агресивних властивостей; üнейтральні стосовно інших.

Вантажі, що володіють агресивними властивостями, розділяються на групи: які виділяють тепло, вологу, гази, запахи, отруйні, які порошать, самозаймисті, носії карантинних об'єктів й ін.

Вантажі, піддані впливу агресивних факторів, розділяються на групи:, які псуються під впливом вологи, тепла, пилу, піддані впливу отруйних речовин і карантинних об'єктів, які сприймають запахи й ін.

Основний вплив на вантажі, який пов'язано з їхньою схоронністю, робить неправильне їхнє суміщення, з точки зору взаємного впливу один на одного їхніх транспортних характеристик.

êЗабороняється спільне перевезення в одному приміщенні вантажів: ©які бруднять й (або) порошать і з тими що бояться забруднення; ©які виділяють вологу з тими що бояться підмокання; ©які виділяють запахи з тими що сприймають їх з погіршенням якості; ©які виділяють отруйні гази із продовольчими;

©носіїв карантинних об'єктів і що піддаються їхнім впливам; ©які вимагають у процесі перевезення різних теплових, воложностних і

вентиляційних режимів.

Слід зазначити, що перевезення й зберігання всіх отруйних вантажів із продовольчими вантажами небажане.

При суміщенні вантажів в одному приміщенні також треба враховувати вплив статичних і динамічних навантажень. Як правило, більш «легкі» вантажі

134

розташовуються на (зверху) більш «важких». Але, при розміщенні вантажів в одному приміщенні, необхідно враховувати їх конкретні транспортні характеристики й характеристики їх транспортної й споживчої тари. При визначенні вимог щодо сумісності вантажів, треба враховувати до яких наслідків може призвести їхнє спільне перевезення й конкретна схема розміщення в транспортних засобах і на складі.

При спільному перевезенні декількох вантажів на одному транспортному засобі або зберіганні на одному складі, складається таблиця сумісності, яка є основою для складання схеми їхнього завантаження. При складанні таблиці сумісності можна скористатися наступним кодуванням:

0 – перевезення на одному судні й зберігання на одному складі заборонені; 1 – без обмежень із сепарацією, тобто можлива пошарове завантаження; 2 – «вдалині або поруч» горизонтальна відстань 3 м або розділення (відо-

кремлення) нейтральним вантажем, тобто при пошаровому укладанні є вантаж, що сприймає всі «шкідливі» впливи від вантажу який розташований вище й при цьому сам не «псується»;

3 – «в іншому приміщенні» – розділені перебиранням або палубою, тобто можливе розміщення в одному відсіку(трюм, твіндек). У цьому випадку необхідно враховувати, що перебирання (палуба) яке поділяє (розділяє) трюм і твіндек – не герметичне;

4 – «в іншому відсіку» – через водонепроникне перебирання, тобто вантажі повністю захищені від взаємного впливу, так як водонепроникне перебирання й люкові закриття відсіку є герметичними. У цьому випадку треба враховувати, що перебирання захищає не від всіх впливів (наприклад, пропускає тепло);

5 – «через одне приміщення» – вантажі розділені так, що між ними є два перебирання або палуби;

6 – «максимальне розділення» – через максимальне число відсіків, але не менше ніж два водонепроникних перебирання.

Використання кодів 0, 5, 6 зв'язано, в основному, при спільному перевезенні або зберіганні небезпечних вантажів.

12.6 Режими транспортування вантажу

Санітарно-карантинний режим застосовується для попередження виникнення й поширення карантинних й інших інфекцій, захворювань, шкідників вантажів й ін. Контролюється державними органами щодо санітарній охороні(сані- тарно-епідеміологічні станції (СЕС), карантинні інспекції, державна хлібна інспекція (ДХІ) і т. п.), які здійснюють:

üсанітарний огляд суден, транспортних засобів, пасажирів, вантажів; üперевіряють правильність заповнення санітарних документів; üорганізують і проводять спеціальну обробку вантажних приміщень. ØОсновні види обробки вантажних приміщень:

òдезінфекція – знищення мікроорганізмів; òдезінсекція – знищення комах та їхніх зародків; òдератизація – знищення гризунів;

òфумігація – обкурювання приміщень і вантажів отрутними газами або

135

парами; òдезодорація – усунення стійких запахів;

òдегазація – видалення шкідливих газів і пилу.

При роботі із сильними отрутами необхідна герметизація приміщень і певні температурно-воложностні режими.

Для перевезення й зберігання гігроскопічних вантажів оптимальний режим вологості 65¸70 %, для морожених і охолоджених95¸100 %, плодоовочів – до

90 %.

Вентиляція, крім регулювання температури й вологості, необхідна для: ©придушення біохімічних процесів, життєдіяльності мікроорганізмів і

шкідників; ©видалення шкідливих продуктів розпаду. Так під час перевезення плодо-

овочів і зерна виділяється вуглекислий газ, вугілля – метан, бананів – етилен.

На ступінь схоронності вантажів впливає час доставки вантажу, який складається з: часу на підвіз і вивіз вантажу, часу перевезення, зберігання, перевантаження. Зменшення цього часу – підвищує схоронність вантажів.

Список рекомендованої літератури

1. Алексеев Е. П. Перевозка и хранение фруктов. – М.: Транспорт, 1974. –

80 с.

2.Белинская Л. Н., Сенько Г. А. Грузоведение и складское дело на морском транспорте: Учеб. для мореход. училищ. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.:

Транспорт, 1990. – 383 с.

3.Вільковский Є.К., Кедьман І.І., Бакуліч О.О. Вантажознавство (вантажі, правила перевезень, рухомий склад) – 2–е вид., перероблене і доповнене. – Львів: «Інтелект–Захід», 2007, – 496 с.

4.Горелов П.П. Транспортные свойства и характеристики грузов: Справочник сюрвейера – С. – П.: ЗАО «ЦНИИМФ», 1999.

5. Грузоведение, сохранность и крепление грузов/ А. А. Смехов, А. Д. Малов, А. М. Островский и др. /Под. ред. А. А. Смехова. – М.: Транспорт, 1987. – 239 с.

6.Джежер Е. В., Ярмолович Р. П. Транспортные характеристики грузов: Учебн. пособие. – О.: Фенікс, 2007 – 272 с.

7.Козирєв В. К. Вантажоведення: Підручник. – Вид. 2–е, випр. і доп. – О.: Фенікс; М.: Рконсульт, 2005. – 360 с.

8.Контейнеры: Справочник / Ф. А. Пладис, В. А. Шкурин, Г. Э. Сурмаев/ Под. ред. В. А. Шкурина. М.: Машиностроение, 1981. – 191 с

9.Коробцов В. И. Морская перевозка насыпных грузов. Изд. 2–е, перераб.

идои. М., «Транспорт», 1977, с. 184.

10.Общие и специальные правила перевозки грузов. ТР – 4М. Том 1.–М.: В/О «Мортехинформреклама», 1991.– 396 с. Том 2, 1988. – 392 с.

11.Пашков А. К., Полярин Ю. Н. Пакетирование и перевозка тарно– поштучных грузов. – М.: Транспорт, 2000. – 254 с.

12.Полікарпов І. С., Шумський О. В. Товарна інформація: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

136

13.Правила морской перевозки опасных грузов(Правила МОПОГ). РД

31.15.01– М.: В/О «Мортехинформреклама». Том I. 1990. – 664 с. Том II. 1990. –

912 с.

14.Правила морской перевозки продовольственных грузов. 6–М. – М.: В/О «Мортехинформреклама», 1988. – 144 с.

15.Савчук В.Д. Технология перевозки грузов: учебник для курсантов и студентов морских вузов. – Одесса: ОНМА, 2006. – 343 с.

16.Снопков В. И. Технология перевозки грузов морем: Учебник для вузов.

3–е изд., перераб. и доп. – С. Петербург: АНО НПО «Мир и Семья», 2001. – 560 с.

17.Тихонін В.І. Вантажознавство. Навчальний посібник. – Одеса: ОНМУ, 2016. – 236 с.

18.Тихонін В. І. Вантажознавство. Методичні вказівки, інструкції та завдання до лабораторних і практичних занять. – Одеса: «Магістр», 2016. – 82 с.

19.Тихонін В. І. Схоронність та транспортування вантажів. Методичні вказівки до розрахунково-графічного завдання. – Одеса: «Магістр», 2016. – 28 с.

20.Транспортная тара: Справочник. – М.: Транспорт, 1989. – 216 с.

21.Шматов Э. М. Справочник стивидора. – 2–е изд., перераб. и доп.– М.:

Транспорт, 1983. – 150 с.