Грузоведение_Конспект_лекций_укр

111

©за спільністю походження: плодоовочеві, м'ясні, рибні, яєчні, молочні, консерви, інші (вина, пиво, напої, жири, дріжджі);

©за режимом перевезення: заморожені – температура менше –6°С; охолоджені – температура від –1 до –5°С; охолоджувані – температура від 0 до +15°С; вентильовані.

Вантажі перших трьох підкласів за режимом перевезення поєднують у клас рефрижераторні вантажі, останній – у клас не рефрижераторні вантажі. При деяких параметрах навколишнього середовища й дотримання певних умов -ре фрижераторні вантажі можуть перейти в не рефрижераторні й навпаки.

ØПрипустимою нижньою межею для плодоовочів є кріоскопічна точка (від –0,5 до –3,5°С) – температура при якій життєдіяльність максимально загальмовується, але немає необоротних фізіологічних змін. При такій температурі утворяться кристали льоду в клітці, які при збільшенні в об'ємі, руйнують цілісність кліток. Це призводить до активізації мікробіологічних процесів.

Під час перевезення вантажів в охолодженому виді, температура повинна бути стабільною (наприклад, для бананів коливання ±0,2°С).

Для запобігання втрати вологи із плодоовочів необхідно підтримувати високу вологість. При вологості близької до 100 % випаровування не припиняється, а коливання температури призводить до конденсації вологи й розвитку мікроорганізмів, вихід із цього – обробка антисептиками.

8.4 Швидкопсувні в умовах рефрижерації

Низька температура знижує фізіологічні й біохімічні процеси.

ØЧас збереження гарної якості (ЗГЯ) для більшості вантажів при температурі –30°С від 6 до 30 діб, при –20°С від 3 до 14 діб, при –10°С від 0,5 до 4 доби.

Строк (термін) придатності перевищує ЗГЯ в 3¸5 разів.

При строку зберігання до 3¸6 місяців припустима температура перевезення не менше –18°С. М'ясо й риба для більше тривалого зберігання перевозиться при температурі від –25 до –30°С.

На якість охолоджених і морожених продуктів впливає усушка, чим менше температура, тим менше усушка. Так само використовують упакування, яке непроникне для парів й щільно прилягає до поверхні вантажу.

Крім вологості, температури та вентиляції на забезпечення схоронності режимних вантажів впливають захисні властивості тари й упакування, сумісність вантажів.

Завдяки тому що більшість вантажів надходить у тарі різних видів, значно зменшується випар вологи з вантажів.

Тара й пакувальні матеріали мають різне паропроникнення і у зв'язку із цим неоднаково захищають вантажі від усушки. Металева й скляна тара непроникна для водяних парів, тому вона прекрасно зберігає вантажі від втрати вологи. З пакувальних матеріалів слабко пропускають водяні пари алюмінієва фольга, поліетилен, лакований целофан.

8.5 Живі вантажі

До живих вантажів відносяться тварини й сирі продукти тваринного похо-

112

дження.

ØДо тварин відносяться всі види сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, включаючи птахів, хутрових звірів, лабораторних, зоопаркових і домашніх, морських звірів, бджіл, риб й інших гідробіонтів(організмів, які існують в водному середовищі), а також ембріони й сперма тварин, запліднена ікра, інкубаційне яйце.

ØДо сирих продуктів (сировині) тваринного походження відносяться: üкістки, рога, копита; üшкіри й шкурки невичинені, сухі й мокро-солені різних видів тварин і

птахів; üовчина й козлина невичинені;

üхутро всяке невичинене, у тому числі карлючок; üвовна всяка (мита й немита), у тому числі очіс; üволосся, у тому числі хвости й гриви; üщетина; üпух тварин, пух і перо птахів;

üкров сушена або консервована; üкишкова сировина суха або солона;

üветеринарні препарати, біологічні матеріали; üміздря у всіх видах, усяка. Міздря – шар шкури (клітковина під шкурою,

залишки м’яса та сала), який відокремлюють від шкіри при її вичинені; üопудала, частини їх, деривати (похідні); üзоологічні й палеонтологічні експонати;

üколекції й предмети колекціонування щодо зоології, анатомії й палеонтології тварин;

üборошно м'ясо-кісткове, кров'яне, рибне.

Перевезення живих вантажів морем допускається за умови:

©благополуччя господарств і пунктів виходу тварин, птахів і сировини тваринного походження щодо гостро-інфекційних хвороб;

©відсутності серед пред'явлених до перевезення тварин і птахів хворих й підозрілих щодо заразних хвороб та сировини тваринного походження, неблагополучних у ветеринарно-санітарному відношенні;

©попереднього дослідження й ветеринарно-санітарної обробки тварин, птахів і сировини тваринного походження, залежно від роду їх призначення, відповідно до спеціальних правил й інструкцій Департаменту ветеринарії Міністерства сільського господарства й продовольства й Держкомсанепіднадзору.

Запропоновані до ЗРР тварини, птахи й сировина тваринного походження повинні бути оглянуті фахівцем прикордонного або транспортного ветеринарного контрольного пункту, який дає дозвіл на завантаження й видає ветеринарний сертифікат (або ветеринарне посвідчення при каботажних перевезеннях) на вантаж.

Ветеринарні сертифікати (або посвідчення) і гігієнічні сертифікати повинні видаватися окремо на кожну партію тварин, птахів і сировини тваринного походження, яки перевозиться із одного пункту відправлення в один пункт призначення й на адресу одного вантажоодержувача.

113

8.6 Особливості перевезення тварин і птахів

Систематичні ЗРР з тваринами і птахами повинні здійснюватися в портах на спеціальних причалах, які мають відповідне встаткування (загони для худоби, ізолятори, навіси, водопій, приміщення для провідників й ін.). При необхідності ЗРР з тваринами і птахами може здійснюватися на причалах загального користування, які для потреб зазначеної перевалки повинні мати відповідне знімне встаткування й засоби для здійснення дезінфекції.

При розміщенні тварин на судні, ним повинне забезпечуватися достатній простір і, якщо особливі умови не вимагають іншого, можливість лежати, а також піддаватися огляду. Розмір площі, яка потрібна на одну голову(тварину), при перевезеннях на суднах обчислюється за орієнтовними нормами.

Племінні й дуже цінні продуктивні тварини, а також тварини, які можуть заподіяти іншим тваринам серйозні каліцтва або травматичні ушкодження, повинні розміщатися ізольовано друг від друга(наприклад, застосовують перегородки, решітки, поперечини й т. п.). Для прив'язування великих тварин повинні бути влаштовані прив'язі, для дрібних тварин – особливі загони, які перегороджені решітками.

Для забезпечення належного догляду за тваринами під час перевезення партії тварин виділяється супровідний обслуговуючий персонал, за винятком наступних випадків:

üколи тварини перебувають у закритих контейнерах; üколи перевізник зобов'язується взяти на себе функції супровідника;

üколи відправник вантажу призначив представника для догляду за тваринами у відповідних пунктах зупинки.

ØПід час перевезення тварин повинне бути не менш одного провідника (фахівця) на:

ü20 голів великих тварин; ü30 голів свиней і телят; ü60 голів овець або кіз;

ü10¸15 кліток птахів або кроликів.

Під час перевезення коней, биків і дійних корів повинне бути не менш одного провідника на 10 голів.

Провідники зобов'язані належним чином розміщати тварин у зазначених місцях, годувати, напувати, чистити, вести постійне спостереження й догляд за ними.

Перевезення тварин партіями в200 і більше голів при знаходженні їх у шляху більше доби повинне здійснюватися в супроводі ветлікаря або ветфельдшера відправника вантажу. В інших випадках супровід ветеринарним персоналом – на розсуд відправника вантажу.

Тваринні, які захворілі або одержали травми під час перевезення або ЗРР, повинні якомога раніше одержувати ветеринарну допомогу й, при необхідності, вбиваються таким чином, які б виключали їхні надмірні страждання відповідно до вимог Європейської Конвенції про захист тварин при міжнародних перевезеннях. Якщо тварина під час рейсу(перевезення) одержала важке ушкодження

114

й була забита (вбита), то про це складають спеціальний акт. Акт складають і на тих тварин, які пали (померли) через хворобу й були вилучені із судна.

Тварини й птахи при знаходженні їх у шляху більш12 годин повинні забезпечуватися відповідним фуражем (наприклад, сіном, концентрованими кормами, зерном, тощо) за добовими нормами на одну голову. Корм на суднах повинен зберігатися окремо від тварин і розміщатися в місцях, які виключають потрапляння на нього атмосферних опадів і морської води.

Живі птахи, поросята, цапенята, кролики, кішки, морські свинки, хутрові звірі та інші дрібні тварини допускаються до перевезення на суднах тільки в міцній тарі, тобто в клітках, кошах, ящиках, кошиках і т. п. із щільним дном.

ØПри виявленні при перевезенні захворювання або падежу тварин і птахів, провідники зобов'язані негайно сповістити про це судновій адміністрації на предмет належної ізоляції захворілих і видалення трупів у відособлене місце.

Адміністрація судна й портів зобов'язана вжити заходів щодо виклику до часу приходу судна в найближчий порт ветеринарного лікаря, якому пред'являються захворілі тварини й трупи. Зняті із судна трупи тварин і птахів знищуються за вказівкою державної ветеринарної служби відповідно до діючих правил. Захворілі тварини знімаються із судна або, залежно від характеру захворювання, розпорядженням прикордонного ветеринарного пункту можуть бути допущені до подальшого перевезення.

Тварини й птахи хворі, підозрілі у захворюванні або в зараженні заразними захворюваннями й їхні трупи знімаються із судна за вказівкою прикордонного ветпункту, про що негайно сповіщається територіальна ветеринарна служба. При виявленні заразних захворювань тварин, небезпечних і для людей, про це повідомляється органам Держсанепіднагляду.

ØРозвиток контейнерних перевезень створив умови для перевезення -ди ких тварин і худоби в попередньо обладнаних відкритих і закритих контейнерах.

Для масового перевезення тварин також застосовуються спеціалізовані судна – судна-худобовози. Вони призначені для перевезення великої рогатої худоби, верблюдів і овець на 8¸10 палубах, які обладнані стаціонарними загонами й вентиляцією. Завантаження й розвантаження худоби здійснюється«своїм ходом» через бортові лацпорти, по знімним забортним нахиленим сходням або через кормову апарель.

9 Властивості вантажів

9.1 Гігроскопічні властивості вантажів

Гігроскопічні вантажі– мають, віддають або поглинають вологу. Гігроскопічність (від грец. hygros – вологий (вогкий) та skopeo – спостерігаю) – здатність речовин поглинати вологу з навколишнього середовища(звичайно парів води з повітря). Сорбційні властивості – здатність поглинати (сорбція) і виділяти (десорбція) рідини (пари) з навколишнього середовища.

Сорбція – поглинання твердим тілом або рідиною будь-якої речовини з навколишнього середовища. Основні різновиди сорбції – адсорбція, абсорбція, хемосорбція. Поглинаюче тіло називається сорбентом, що поглинається – сорбтивом (сорбатом).

115

Абсорбція – об'ємне поглинання газів або парів рідиною(абсорбентом) з утворенням розчину. У промисловості здійснюють в абсорберах (скруберах), які мають розвинену поверхню контакту абсорбенту з речовиною яка поглинається. Розрізняють фізичну й хімічну абсорбцію. При фізичній абсорбції енергія взаємодії молекул газу й абсорбенту в розчині не перевищує20 кДж/моль. При хімічній абсорбції (хемосорбції) молекули розчиненого газу реагують із активним центром абсорбенту (енергія взаємодії – більше 25 кДж/моль) або в розчині відбувається дисоціація молекул газу.

Адсорбція – поглинання газів, парів або рідин поверхневим шаром твердого тіла (адсорбенту) або рідини. Адсорбенти звичайно мають велику питому поверхню – до декількох сотень м2/м. Фізична адсорбція – результат дії дисперсійних або електростатичних сил. Якщо адсорбція супроводжується хімічною реакцією речовини, яка поглинається, з адсорбентом, то вона називається хемосорбцією. У промисловості адсорбцію здійснюють у спеціальних апаратах – адсорберах; застосовують для осушення газів, очищення органічних рідин і води, уловлювання коштовних або шкідливих відходів виробництва.

Є 4 форми зв'язку вологи з матеріалами– хімічно-зв'язана, капілярна, молекулярна, гравітаційна (см. навалювальні вантажі):

©конституційна (хімічно зв'язана або міцно-зв'язана) волога, вона хімічно зв'язана (входить до складу) з речовиною вантажу (хемосорбція);

©гігроскопічна волога (водяна пара), яка всмоктується (віддається) вантажними частками (масою вантажу) з (в) навколишнього повітря, залежно від температури й вологості навколишнього середовища;

©молекулярна (плівкова або зовнішня волога) волога, яка утворює водяну плівку на поверхні часток вантажу(обгортає їх) й утримується силами молекулярного притягання;

©гравітаційна волога (капілярна або вода шпарин, зовнішня волога), яка заповнює (повністю або частково) вільні простори між окремими частками вантажу.

Оптимальні режими перевезення визначаються активністю води

AW = P / P0,

де Р, P0 – відповідно тиск водяної пари в прикордонному шарі над поверхнею матеріалу й води при тій же температурі.

Гігроскопічність матеріалів характеризується ізотермами сорбції й десорбції, які одержують експериментально й що віддзеркалюють:

©максимальний гігроскопічний вологовміст – кількість вологи яку максимально може поглинути одиниця речовини з насиченого парового середовища, без підмокання;

©криву рівноважної вологості вантажу– ізотерму сорбції й десорбції при рівноважному вологовмісті вантажу й середовища;

©рівноважний вологовміст – вологовміст матеріалу в стані його термічної й молекулярної рівноваги, тобто температура матеріалу дорівнює температурі середовища, а парціальний тиск пару над поверхню дорівнює парціальному тиску пару в навколишньому повітрі;

©гігроскопічну точку вантажу – відносну вологість повітря над насиченим

116

розчином речовини (наприклад, для цукру, солі – 46¸84 %).

9.2 Теплофізичні властивості вантажів

Для забезпечення схоронності вантажів, особливо гігроскопічних і швидкопсувних, необхідно знати основні закономірності процесів тепло- і масоперенісу в системі «вантаж – середовище – сховище (трюм, склад)». Методи теплофізики дозволяють розробити оптимальні умови зберігання вантажів, ибрати раціональні технічні засоби для їхньої підтримки. Теплофізичні властивості становлять значну частину транспортної характеристики вантажів і багато в чому визначають їхній транспортний стан. Найбільший інтерес представляють способи передачі теплоти, тепло- і температуропровідність, теплоємність, дифузія, масообмін, гігроскопічна й кріоскопічна точки вантажу.

Дифузія – рух часток середовища, що призводить до переносу речовини й вирівнюванню концентрацій або до встановлення рівноважного розподілу концентрацій часток даного сорту (речовини) в середовищі.

Під час відсутності макроскопічного руху середовища, наприклад, конвекції, дифузія молекул (атомів) визначається їхнім тепловим рухом– молекулярною дифузією. У неоднорідній системі (наприклад, газ, рідина) при молекулярній дифузії під час відсутності зовнішніх впливів дифузійний потік(потік маси) пропорційний градієнту його концентрації. Коефіцієнт пропорційності називається коефіцієнтом дифузії.

Градієнт (від лат. gradiens – що крокує), вектор, який показує напрямок найбільш швидкої зміни даного скалярного поля.

Теплопереніс (теплообмін) характеризується вирівнюванням температури, а масообмін – вирівнювання концентрації речовини. Концентрація речовини в суміші вирівнюється шляхом молекулярної й конвективної дифузії.

Процес переносу теплоти складається з теплопровідності(кондукції), конвекції та випромінювання. Теплота, як правило, передається всіма способами й цей процес називається теплопередачею. Звичайно є один основний спосіб– який переносить більше, так для сухих вантажів– теплопровідність; рідких – конвекція; радіація (випромінювання) протікає між частками вантажу й на його поверхні.

Конвекція (від лат. convectio – принесення, доставка), переміщення макроскопічних часток середовища (газу, рідини), яке призводить до перенесення маси, теплоти й ін. Розрізняють природну (вільну) конвекцію, викликану неоднорідністю середовища (градієнтами температури і щільності), і вимушену конвекцію, викликану зовнішньою механічною дією на середовище.

Процес поширення теплоти пов'язаний з розподілом температури в тілі або середовищі. Сукупність миттєвих значень температури у всіх точках тіла в цей момент часу називається температурним полем. Якщо температура в будь-якій точці тіла згодом не міняється і є функцією тільки просторових координат, то поле називається стаціонарним. Якщо температура залежить від часу, то поле називається нестаціонарним. З'єднавши всі точки поля з однаковою температурою, одержимо ізотермічну поверхню.

Теплота поширюється від однієї ізотермічної поверхні до іншої по нормалі

117

у бік зниженої температури.

Нормаль (від лат. normalis – прямий) до кривої лінії (поверхні) в даній її точці, пряма, що проходить через цю точку і перпендикулярна до дотичної прямої (дотичній плоскості) в цій точці.

Відповідно до основного закону теплопровідності, кількість енергії що переноситься прямо пропорційна градієнту температури, а коефіцієнт пропорційності називається коефіцієнтом теплопровідності (l).

Для того щоб у процесі взаємодії із зовнішнім середовищем змінилася температура вантажу, необхідно або підвести до нього певну кількість теплоти, або відвести від нього теплоту.

Істина теплоємність – відношення кількості підведеної (відведеної) до тіла теплоти (Q) до викликаної цім зміни температури (t)

С = dQ / dt.

Поширення теплоти в середовищі (вантажі) визначається трьома фізичними характеристиками: теплопровідністю (l), теплоємністю С та об'ємною масою

(r)

А = l / (r × С).

Величина (А) характеризує теплоінерційні властивості речовини та визначає швидкість його нагрівання(охолодження) й називається коефіцієнтом температуропровідності.

Процеси тепло- й масообміну взаємозалежні. Речовина переміщається у бік зменшення градієнта температури. Це переміщення вповільнюється з ростом тиску.

Кріоскопічною точкою вантажу називається температура, при якій його рідкі фракції починають викристалізовуватися у вигляді льоду.

9.3 Токсична й інфекційна небезпека

Розглядається вплив небезпечних факторів які призводять до травм, шкідливим захворюванням й ін. Шкідлива речовина – яка в контакті з організмом людини при порушенні вимог техніки безпеки може викликати професійніза хворювання або відхилення в стані здоров.'яЗа ступенем впливу на організм, шкідливі речовини ділять на 4 класи: надзвичайно небезпечні; високо небезпечні; помірковано небезпечні; мало небезпечні.

ØГранично-припустима (допустима) концентрація (ГДК) – це максимальна концентрація речовини в атмосфері, яка віднесена до певного часу усереднення, що при періодичному впливі або протягом всього життя людини не -ро бить на нього шкідливого впливу, включаючи віддалені наслідки, а також на навколишнє середовище в цілому. Тобто, якщо говорити про робоче місце, це максимальна концентрація речовини в атмосфері, яка на протязі робочого часу(8 годин або робочої зміни) впродовж всього трудового стажу(наприклад, 35 років) не робитиме на людину шкідливого впливу. Якщо це не дотримується, то скорочується тривалість робочої зміни і (або) величина трудового стажу.

TLm – концентрація г/м3 (частках на мільйон), що вбиває 50 % контрольної групи організмів протягом короткого часу (звичайно 96 годин).

LD50 – доза при контакті мг/кг (міліграм речовини на кілограм маси орга-

118

нізму), що вбиває 50 % контрольної групи організмів протягом короткого часу. LC50 – концентрація при вдиханні мг/м3, що вбиває 50 % контрольної гру-

пи організмів протягом короткого часу.

ØШкідливі речовини можуть проникати в організм людини через дихальні шляхи, травну систему, шкіру.

За характером впливу шкідливі речовини бувають: загальнотоксичні, дратівні, сенсибілізуючі (підсилюють вплив інших), канцерогенні (викликають рак), мутагенні (викликають мутації), що впливають на репродуктивну функцію й ін.

Транспортна небезпека – сукупність властивостей вантажу, які визначають його здатність впливати на організм людини в процесі транспортування. Транс-

що характеризує ступінь токсичності речовини залежно від концентрації, температур кипіння речовини й навколишнього середовища. Концентрація токсичних парів залежить від температури. Температурний поріг токсичності визначає ступінь небезпеки речовини:

üперший ступінь токсичності – нижче –10°C; üдругий ступінь токсичності – від –10 до +32°C; üтретій ступінь токсичності – від +32 до +70°C.

Інфекція – укорінення й розмноження в організмі людини або тварини хвороботворних мікробів Ця небезпека виникає під час перевезення тварин, птахів, сирих тваринних продуктів, рослин, бактеріальних препаратів й т. п.

9.4 Пожежонебезпека

Пожежонебезпекою називається неконтрольоване горіння поза спеціального вогнища, яке наносить матеріальний збиток. Пожежонебезпечна речовина – яка сприяє виникненню або розвитку пожежі. Пожежонебезпечні речовина за здатністю горіння в повітрі діляться на пальні, важко пальні, не пальні.

До пальних відносяться речовини здатні горіти після видалення джерела запалення. Важко горючі (важко пальні) запалюються (горять) тільки під впливом постійного джерела запалення. Не горючі (не пальні) – не горять на повітрі.

©Виникнення й протікання процесу горіння можливо при наявності: пального речовини, окислювача й джерела запалення (займання). Горюча речовина й окислювач повинні бути нагріті до певної температури джерелом запалення. У сталому процесі горіння постійним джерелом запалення є зона горіння. Горюча речовина й окислювач повинні перебувати в певному кількісному співвідношенні.

©Процес горіння складається з декількох стадій: перехід (рос. возгонка, наприклад, сублімація, випар) у пари, газ (тверді й рідкі); утворення суміші; окислювання суміші; самозапалювання суміші; горіння суміші з виділенням теплоти. У процесі випару(сублімації) частина теплоти відводиться(губиться), тобто, випар – процес ендотермічний, тобто поглинає тепло. Якщо теплоти більше надходить, чим відводиться то горіння стале.

Випар – перехід рідини в пару з вільної поверхні при температурі менше

119

температури кипіння.

Сублімація (від латів. sublimo – підносити), перехід речовини з твердого в газоподібний стан, минаючи стадію рідини (фазовий перехід першого роду). Для сублімації до речовини необхідно підвести енергію, звану теплотою сублімації.

©Самозаймання (самозапалення) – різке прискорення швидкості екзотермічної реакції окислювання. Температура самозапалення – мінімальна температура при якій починається процес самозапалення, тобто кількість теплоти що виділяється (тепловиділення) не менш тої що відводиться (тепловідведення).

©Запалення (займання) – виникнення полум'яного горіння під впливом джерела запалення. Самозапалення відбувається всім об'ємом, а запалення – частиною об'єму. Температура запалення – мінімальна температура, при якій речовина виділяє таку кількість парів і газів та з такою швидкістю, при якій вони запалюються від джерела запалення й продовжують стійко горіти.

Період індукції – час від активного самонагрівання до запалення. Мінімальна температура при якій починається самонагрівання– температура самонагрівання. Якщо температура самонагрівання речовини менше50°С, то вона пі-

рофорна.

Самозаймання буває теплове, мікробіологічне, хімічне. Теплове – самозаймання що викликане самонагріванням під впливом зовнішніх температур, які вище температури самонагрівання. Мікробіологічне – життєдіяльністю мікроорганізмів. Хімічне – протіканням хімічних реакцій у масі вантажу.

ØДжерелом запалення може бути: нагріте тіло, полум'я, електрична дуга, екзотермічна реакція, прояв механічної енергії (наприклад, удар, стиск, тертя й ін.), зона горіння при сталому процесі горіння, розряд статичної електрики й ін.

©Нижня концентраційна межа запалення(НКМЗ) – така мінімальна концентрація речовини, при якій відбувається запалення від джерела запалення та полум'я розповсюджується на весь його об'єм. Верхня концентраційна межа запалення (ВКМЗ) – максимальна концентрація при якій все ще відбувається запалення. Між ними – область запалення (займання).

При горінні газів, парів, пилу велика швидкість горіння, тому межі запалення іноді називають межами вибуху(НКМВ, ВКМВ). Область горіння для газу, парів, пилу може бути в кожній частині суміші. Речовина більш небезпечна, чим менше НКМЗ і більша область запалення. Крім концентраційних меж застосовують і температурні (НТМЗ, ВТМЗ), тобто такі температури при яких досягається відповідні НКМЗ і ВКМЗ.

Для ЛЗР (ЛЗТ) температура запалення більше температури спалаху на 1¸5°С, для горючих – на 30¸50° С. Температура спалаху прийнята за основу класифікації ЛЗР (ЛЗТ) за ступенем пожежної небезпеки.

9.5 Небезпека статичної електрики

Статична електрика – сукупність явищ, пов'язаних з виникненням і різним проявом електричних зарядів на поверхні діелектриків або ізольованих провідників.

Для наливних вантажів можлива електризація рідин з низькою електропровідністю при перекачуванні по трубопроводу. Це відбувається через нерів-

120

ність хімічних потенціалів рідини й твердого тіла(труби), на границі розділу утворюється подвійний електричний шар. Іони одного знака накопичуються на стінках труби, іншого виносяться з потоком і накопичуються в прийомної ємності. Нагромадження заряду відбувається поки напруженість поля не досягне критичного значення, після чого відбувається пробій.

Для навалювальних – при переміщенні, особливо при перевантаженні за допомогою машин безперервної дії.

Напруженість поля – відношення різниці потенціалів до розміру проміжку між наелектризованими тілами, наприклад, для повітря воно дорівнює30 тис. В/см.

Причиною запалення через статичну електрику може послужити: üіскровий розряд із заряджених діелектричних матеріалів; üрозряд із зарядженого незаземленого встаткування;

üрозряд з людини. Наприклад, потенціал людини в діелектричному взутті відносно Землі – 10 тис. В, енергія розряду 10 мДж. Цього досить для вибуху або запалення ряду речовин.

Для прояву статичної електрики необхідно: üнаявність джерела зарядів; üнагромадження зарядів на контактуючих поверхнях;

üелектричний розряд у горючому середовищі; üдостатність енергії електричного розряду для запалення в даному сере-

довищі.

Профілактика – відсутність хоча б однієї із цих умов. Усунення цих умов можливо досягнути наступним шляхом:

üне допускати розбризкування вантажу; üвідсутністю повітря в трубопроводах; üзаземленням;

üнадійним електричним контактом у з’єднаннях трубопроводів.

Найбільш ефективним і розповсюдженим методом запобігання виникнення проявів статичної електрики є заземлення.

9.6 Вибухонебезпечність і детонація

Вибух – звільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Вибух призводить до утворення сильно нагрітого газу з дуже високим тиском, який при розширенні здійснює механічний вплив(тиск, руйнування) на навколишні тіла. У твердому середовищі він супроводжується її руйнуванням і дробленням.

Вибухи відбуваються за рахунок звільнення: ©хімічної енергії, головним чином вибухових речовин; ©внутрішньоядерної енергії – ядерний вибух;

©електромагнітної енергії, наприклад, іскровий розряд, лазерна іскра й ін.; ©механічної енергії, наприклад, при падінні метеоритів, виверженні вул-

канів й ін.

В Вантажознавстві розглядається хімічна енергія– самопоширення хімічного перетворення речовини, яке протікає з великою швидкістю й супроводжу-